29 квітня 2025 року Київ № 640/10691/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Департамент), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними наказ №73 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.01.2022 про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень та лист до нього про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень № 73 від 18.01.2022;
- скасувати наказ № 73 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.01.2022 про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва - реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) без зміни зовнішніх геометричних розмірів її фундаментів у плані з влаштуванням вхідної групи без зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_2 без повторного звернення до відповідача з новою заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на відсутність законних підстав для його прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, вказує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій відповіді на відзив.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, листом Департаменту №73 від 18.01.2022, затвердженим наказом Департаменту №73 від 18.01.2022 позивачу повідомлено про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень (далі - МУО) на підставі п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку з відсутністю зазначених намірів, необхідних для прийняття рішення про їх надання, оскільки в заяві не зазначено кадастровий номер земельної ділянки.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Проектування та будівництво об'єктів розпочинається з отримання замовником або проектувальником вихідних даних.
Містобудівні умови та обмеження є одним з основних складових вихідних даних в розумінні частини 1 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункт 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
За змістом частин 2, 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
У випадках, визначених частиною 4 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частиною 1 статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності. Реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, а також реконструкцію або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а так само нове будівництво відповідно до містобудівної документації об'єктів інженерно- транспортної інфраструктури на замовлення органів державної влади та органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Системний аналіз наведених норм дає підстави висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації за належним чином оформленою заявою зацікавленої особи до уповноваженого органу, до якої додаються визначені законом документи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
Як вбачається з матеріалів справи, до заяви на видачу МУО від 31.12.2021 позивачкем додавався «Інвестиційний намір замовника з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва».
Зі змісту цього документу, зокрема, вбачається, що позивачкем наразі вже здійснено добудову балкону належної їй квартири АДРЕСА_3 за рахунок прибудинкової території, а саме - в порушення норми п. 3.2 ДБН В.2.2- 15:2019, згідно з яким балкон - це виступаюча з площини стіни фасаду обгороджена площадка, балконну площадку правого балкону з'єднано з поверхнею землі глухою перегородкою, що перекриває підбалконний простір. Вказане підтверджується фотографіями зі стор. 14 Інвестиційного наміру - «Вуличний фасад будівлі. Вигляд балконів квартири АДРЕСА_4 та прибудинкової території (ділянки) навколо об'єкта реконструкції».
При цьому, доводи позивача про те, що вона в серпні 2020 року придбала квартиру вже в такому стані, жодних будівельних робіт не здійснювала та не володіє інформацією про те, хто, коли і навіщо здійснив, як вона висловилась, «оздоблення і пофарбування фасаду» біля її балкону, спростовуються таким.
До Заяви на видачу МУО від 31.12.2021 позивачем додавалась копія Договору купівлі-продажу квартири від 11.08.2020, укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).
Відповідно до пункту 5 зазначеного Договору «Квартира, що продається, оглянута ПОКУПЦЕМ до підписання цього договору. На момент огляду будь-яких недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням, не виявлено. ПРОДАВЕЦЬ свідчить, а ПОКУПЕЦЬ підтверджує, що квартира перебуває в належному технічному стані, прихованих дефектів, недоліків, самовільних перепланувань в квартирі немає. Сторони несуть відповідальність за достовірність вищевказаних даних».
Тобто, зі змісту вказаного пункту зазначеного Договору вбачається, що зазначена вище самовільна добудова квартири на момент його укладення була відсутня.
Також, з порівняння стор. 12 (План квартири до реконструкції) та стор. 19 (План/після реконструкції/) Інвестиційного наміру вбачається, що позивач планує добудувати до квартири ганок площею 5,75 кв, м., сходи консольного типу площею 1,89 кв, м. та ліфт (підйомник).
Тобто, реалізація намірів позивача передбачає використання відповідних площ земельної ділянки, яка являється прибудинковою територією будинку по АДРЕСА_2 .
Зазначені обставини спростовують доводи позивача про те, що в даному випадку згідно з нормою ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, не потребується.
Наведена правова позиція також підтверджується висновками, викладеними в пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №522/15872/15-а.
Крім того, відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, по АДРЕСА_5 , 6, АДРЕСА_6 розташована земельна ділянка площею 4.0103 га з кадастровим номером 8000000000:79:421:0075, призначена для обслуговування багатоквартирних житлових будинків.
За даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» будинок АДРЕСА_2 , перейменована рішенням Київради від 18.05.2023 №6428/6429) повністю знаходиться на зазначеній земельній ділянці з кад. №8000000000:79:421:0075.
Таким чином, відмовляючи позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з тієї підстави, що позивачем не зазначено кадастровий номер відповідної земельної ділянки, Департамент діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства, оскільки така вимога відповідача узгоджується з приписами статей 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, немає підстав для стягнення на користь позивача сплаченого нею судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.