Справа № 505/1418/25
Провадження № 1-кс/505/749/2025
30 квітня 2025 року місто Подільськ
Слідчий суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1
за участю :
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання т.в.о старшого слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовськ Одеської області, громадянин України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025161180000306 від 28.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту
Т.в.о старшого слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_5 підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025161180000306 від 28.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до вказаного клопотання СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025161180000306 від 28.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Подільською окружною прокуратурою.
Досудовим розслідуванням установлено, що в квітні 2022 року, точної дати та часу встановити не надалось можливим, в невстановленому в ході досудового розслідування місці, ОСОБА_5 , проходячи військову службу в лавах Збройних Сил України, в ході виконання бойового завдання, знайшов бойові припаси, а саме: 2 корпуси ручної осколкової гранати Ф-1, корпус ручної осколкової гранати РГН та запал типу УДЗ, в цей час у останнього виник умисел на їх незаконне, тобто без передбаченого законом дозволу, всупереч вимогам визначеним п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 зі змінами, «Положення про дозвільну систему» затверджене постановою КМУ № 576 від 12.10.1992 зі змінами, придбання, перенесення та подальше зберігання без мети збуту, за місцем свого фактичного мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 .
В цей же день та час, ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне носіння, придбання та зберігання бойових припасів, умисно усвідомлюючи, що дані предмети являються бойовими припасами, а як наслідок - розуміючи неправомірність своїх дій, добровільно не здав знайдені речі до правоохоронних органів, привласнив вищевказані предмети, таким чином здійснив незаконне придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне носіння та зберігання бойових припасів, умисно переніс при собі знайдені ним бойові припаси, а саме: 2 корпуси ручної осколкової гранати Ф-1, корпус ручної осколкової гранати РГН та запал типу УДЗ до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де на території городу вказаного домоволодіння закопав вказані бойові припаси та таємно для сторонніх, умисно, став зберігати їх, тим самим, своїми діями вчинив незаконне носіння та в подальшому зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Так, 28.04.2025 в ході проведення огляду за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на території городу вказаного домоволодіння виявлено та вилучено 2 корпуси ручної осколкової гранати Ф-1, корпус ручної осколкової гранати РГН та запал типу УДЗ, зразок речовини невідомого походження з предмету ззовні схожому на протитанкову міну; 1353 предметів ззовні схожих на набої (патрони); 2 магазини від автомату Калашникова; 4 пакета з 15-ма пакетами метального заряду; 148 предметів ззовні схожих на палиці трубчастого пороху; 1 скляну банку об'ємом 3 літри із липкою стрічкою жовтого кольору.
28.04.2025 о 20 годині 34 хвилин ОСОБА_5 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Інкриміноване кримінальне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння, зберігання, вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу. Зазначений злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.
29 квітня 2025 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, повідомлено ОСОБА_5 .
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини:
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
1) оглядом місця події від 28.04.2025 під час проведення якого було виявлено та вилучено 2 корпуси ручної осколкової гранати Ф-1, корпус ручної осколкової гранати РГН та запал типу УДЗ, зразок речовини невідомого походження з предмету ззовні схожому на протитанкову міну; 1353 предметів ззовні схожих на набої (патрони); 2 магазини від автомату Калашникова; 4 пакета з 15-ма пакетами метального заряду; 148 предметів ззовні схожих на палиці трубчастого пороху; 1 скляну банку об'ємом 3 літри із липкою стрічкою жовтого кольору.
2) протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , яка надала покази про те, що її чоловік ОСОБА_5 в 2022 році привіз до дому бойові припаси та вибухові речовини, які в подальшому заховав на городі за місцем їх мешкання;
3) протоколом допиту свідка ОСОБА_8 яка надала покази про те, що в 2022 році вона бачила як її вітчим ОСОБА_5 ховав невідомі предмети до скляної банки, яка була заклеєна липкою стрічкою жовтого кольору;
4) протоколом допиту свідка ОСОБА_9 який надав покази про те, що громадянка ОСОБА_7 розповідала йому, що громадянин ОСОБА_5 на городі за адресою: АДРЕСА_2 , зберігає бойові припаси та вибухові речовини;
5) Актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 29.04.2025 № 334;
6) Довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 29.04.2025 №217;
7) Довідкою про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 29.04.2025 №218;
8) Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 , який свою вину визнав в повній мірі та пояснив про всі обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Обґрунтована підозра вимагає наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин.
ОСОБА_5 підозрюється у скоєні тяжкого кримінального правопорушення, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі від 3 до 7 років, та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачені у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З метою досягнення дієвості кримінального провадження та вирішення визначених ст. 2 КПК України завдань по вказаним кримінальним провадженням, проведення досудового розслідування у розумні строки, необхідно застосувати запобіжний захід, передбачений п. 1 ч. 4 ст. 176, ст. 181 КПК України, - цілодобовий домашній арешт, не застосування якого, дасть підозрюваному можливість:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
Згідно статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Вирішуючи питання доцільності обрання міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Слідчий вважає, що в процесі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_5 є необхідним і доцільним запобіжним заходом, що має на меті забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків задля запобіганню зазначеним вище ризикам.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
З огляду на необхідність забезпечення завдання кримінального провадження та його дієвості, на даний час відсутні правові підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити належним чином виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та головне - запобігти зазначеним вище ризикам.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного під цілодобовим домашнім арештом не здобуто, а тому вважаємо, що заявлені ризики виправдовують обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиція учасників щодо розгляду клопотання
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. Уточнив фактичну адресу місця проживання та реєстрації підозрюваного: АДРЕСА_1 .
Прокурор зазначив, що запобіжний захід необхідно обрати на строк 60 днів.
Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 просив клопотання задовольнити клопотання частково, застосувавши щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, враховуючи те, що підозрюваний визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, зокрема: офіційно працевлаштований, є батьком п'яти неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, проходив військову службу та безпосередньо брав участь у заходах, спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та національних інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Тому на його думку, саме такий запобіжний захід стосовно його підзахисного буде достатнім для забезпечення належним чином виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та головне - запобігти зазначеним вище ризикам.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника та просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить такого висновку.
Згідно ч. 1ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до клопотання та наданих в його обґрунтування матеріалів, 29.04.2025 ОСОБА_5 було письмово повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у придбанні, носінні, зберіганні, вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу. Вказаний злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
До того ж, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України стороною обвинувачення підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
Слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_5 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому слідчий суддя не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
За такого, слідчий суддя, приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12025161180000306 від 28.04.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України.
Слідчий суддя доходить висновку про наявність у ОСОБА_5 ризику, що передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме у ОСОБА_5 є можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років. В той же час ризик зменшено наявністю у підозрюваного міцних соціальних зв'язків.
При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, слідчий суддя надає належну правову оцінку обставинам ймовірного вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому тяжкого злочину, а також відомостям щодо його особи, а саме: як встановлено в судовому засіданні підозрюваний має постійне місце проживання, наявність утриманців, що в сукупності свідчить про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Слідчий суддя бере до уваги, що застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту позбавить підозрюваного можливості працювати, що, у свою чергу, унеможливить належне фінансове забезпечення його неповнолітніх дітей, ОСОБА_10 , 2017 року народження, ОСОБА_11 , 2015 року народження, ОСОБА_12 , 2012 року народження, ОСОБА_13 2008 року народження.
В свою чергу покладення на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя доходить переконання переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло в нічний час доби з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 182, 193, 309 КПК України, слідчий суддя,
Задовольнити частково клопотання т.в.о старшого слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у кримінальному провадженні №12025161180000306 від 28.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, а саме: з 23 год. 30 хв. до 05 год. 30 хв. на строк 60 діб до 28 червня 2025 року включно.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в нічний час доби - з 23 год. 30 хв. до 05 год. 30 хв.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, зобов'язати на строк до 28 червня 2025 року включно підозрюваного ОСОБА_5 виконувати наступні обов'язки:
- не залишати місце проживання в нічний час доби, а саме: з 23 год. 30 хв. до 05 год. 30 хв. - а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора та суду;
- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування із свідками в рамках кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі порушення підозрюваним ОСОБА_5 вказаних обов'язків, а також його процесуальних обов'язків підозрюваного за клопотанням сторони обвинувачення слідчим суддею (судом) може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Одеського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.
Суддя
Котовського міськрайонного суду
Одеської області ОСОБА_14