Справа № 202/6720/24
Провадження № 2/202/632/2025
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У травні 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом, в якому зазначає, що 24.01.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1 , який допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .
Згідно з постановою про закриття кримінального провадження саме відповідач здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 загинула.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача на була застрахована.
Позивач звертає увагу, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов?язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснило страхову виплату відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 72000 грн.
Отже, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, посилаючись на положення ч. 2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частини 1 статті 1191 ЦК України, МТСБУ просить стягнути з відповідача на свою користь у порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 72 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору 3028 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 липня 2024 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання 01 квітня 2025 року сторони не з?явилися.
Представник позивача в позовній заяві просив проводити судовий розгляд без його участі.
Відповідач та його представник про розгляд справи були повідомлені належним чином.
При цьому представником відповідача - адвокатом Мироняк Т.С. були надані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що 23 липня 2022 року старший слідчим в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області Неборачком О.В. була винесена постанова про закриття кримінального провадження № 12021040000000064, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно з цією постановою 24.01.2021 приблизно о 13 годин 02 хвилини водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Lexus LS 430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався у м. Дніпрі по вул. Калиновій з боку вул. Янтарної у напрямку пр. Слобожанського в крайній правій смузі для руху. В районі перехрестя з вул. Академіка Образцова водій ОСОБА_1 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (вміст алкоголю в крові 3,59 проміле, що стосовно живих осіб відповідає тяжкій алкогольній інтоксикації), чим заздалегідь позбавила себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, проявляючи крайню небезпечність та ігноруючи заходи особистої безпеки, перед виходом на проїзну частину із-за транспортних засобів, що обмежують оглядовість, не впевнилася у відсутності транспортних засобів, що наближаються, вибігла на смугу руху автомобіля «Lexus LS 430» у невстановленому для пішохідного переходу місці, перетинаючи проїжджу частину зліва направо за напрямком його руху. Тим самим пішохід ОСОБА_2 грубо порушила вимоги Правил дорожнього руху.
Наголошує на тому, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини водія автомобіля ОСОБА_1 , а з вини пішохода ОСОБА_2 , що підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження.
Тому вважає, що через не доведення вини водія джерела підвищеної небезпеки у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підстав для стягнення з нього регламентних виплат, здійснених МТСБУ, немає.
Також звертає увагу, що в рамках кримінального провадження був накладений арешт на автомобіль марки «Lexus LS 430», реєстраційний номер НОМЕР_2 , через що він не мав можливості ним користуватися до листопада 2021 року.
Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , автомобіль був пошкоджений та на його ремонт ОСОБА_1 витрачено 60 тис. грн.
Зазначає, що згідно з частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таким чином відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать, зокрема умисел потерпілого ( ст. 1193 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Положення частини 1 ст. 1191 ЦК України передбачає право зворотної вимоги саме до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Згідно з постановою про закриття кримінального провадження причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_2 , що виключає його відповідальність як водія автомобіля.
Отже, просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав:
Судом установлено, що 24.01.2021 в м. Дніпрі на перехресті вулиці Калинової та вул. Образцова в м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 .
Внаслідок цієї події пішохід ОСОБА_2 загинула.
Постановою слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 23 липня 2022 року кримінальне провадження № 12021040000000064 від 24 січня 2021 року за даним фактом було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв?язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Згідно з матеріалами справи за інформацією МТСБУ на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що відповідачем не заперечувалося і протягом судового розгляду не спростовано.
В січні 2021 року потерпіла ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 звернулася до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування, пов?язаного з похованням та виготовленням і встановленням надгробного пам'ятника, в сумі 72000 грн.
Згідно з платіжними інструкціями № 1029667 від 23 квітня 2021 та № 817622 від 21 лютого 2022 року МТСБУ перерахувало потерпілій стороні відшкодування в розмірі 72000 грн.
Регулювання діяльності та здійснення регламентних виплат МТСБУ здійснюються відповідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно п. 41.1 ст. 41 розділу IV Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п. 27.4. ст. 27 вказаного Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам?ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред?явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц зроблений наступний правовий висновок:
«Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Стаття 27 вказаного Закону до поняття «шкода, пов'язана зі смертю потерпілого» включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція завдавача шкоди.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Отже, Верховний Суд вважав, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження стосовно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а тому в страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за завдану забезпеченим транспортним засобом шкоду, яка пов'язана зі смертю потерпілого».
Крім того, у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 450/4163/18 Верховний Суд також зробив висновок, що відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Верховним Судом зазначено, що деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Верховним Судом зауважено, що закон зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
При цьому під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду, особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Отже, відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, винній на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України також передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В даному випадку підставою для виплати МТСБУ страхового відшкодування була відсутність у відповідача договору про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відсутність вини відповідача як водія транспортного засобу та закриття відносно нього кримінального провадження не звільняє останнього від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відповідно до положень статті 1187 ЦК України цивільно-правова відповідальність наступає і без вини водія, за винятком умов, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відтак, сплативши відшкодування потерпілій стороні, МТСБУ набуло право зворотної вимоги в порядку регресу до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування в сумі 72000 грн. на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України та статті 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Доводи представника відповідача про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини потерпілої та необхідність звільнення відповідача від сплати відшкодування шкоди у порядку регресу суд вважає безпідставними, оскільки наявність умислу потерпілої належними і допустимими доказами не доведена.
Крім того, доводи про те, що внаслідок ДТП відповідач не міг деякий час користуватися автомобілем та був вимушений нести витрати на його ремонт не мають правового значення для вирішення питання про стягнення з нього на користь МТСБУ у порядку регресу виплаченого страхового відшкодування, оскільки такий позов пред'явлений до нього саме через відсутність на момент ДТП укладеного договору (полісу) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Суд враховує, що відповідачем такі витрати позивачу в добровільному порядку не відшкодовані, а тому позов є обґрунтованим та з відповідача на користь МТСБУ необхідно стягнути в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 72000 грн.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму страхового відшкодування в розмірі 72000 (сімдесят дві тисячі) грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дані позивача: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8.
Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 30 квітня 2025 року.
Суддя Наталія Марченко