Справа № 212/1139/25
2/212/1603/25
22 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Майданик М. Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив таке.
До суду звернувся представник позивача Романенко М. Е. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судові засідання сторони та/або їх представники не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином. Представник позивача у самому позові розгляд справи просив проводити за відсутності позивача. Представник відповідача у заяві від 22.04.2025 також просив розглянути справи без участі сторони відповідача та відмовити у задоволенні позову.
Оскільки всі учасники справи не з'явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
На підставі ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України наявні підстави для винесення судом заочного рішення. Суд скористався своїм правом, обумовленим ч. 6 ст. 259 ЦПК України, та відклав складання повного тексту рішення.
Позиції сторін.
Позивач просив поновити строк позовної давності для подання позову, заявив про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії від 02.07.2018, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачем, у розмірі 25 100,28 грн станом на 29.07.2024, яка складається з: суми заборгованості - 16 293,00 грн, суми інфляційних втрат - 7 339,45 грн, суми 3% річних - 1 467,83 грн. Також просив стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтував таким. 02.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L5323820 з відповідачем. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок вВідповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Загальний розмір заборгованості становив 16 293,00 грн, яка складалася з тіла кредиту в розмірі 7 000,00 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2 678,00 грн, а також іншими заборгованостями (в тому числі комісією та пенями) в розмірі 9 293,00 грн. 06.11.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором кредитної лінії №L5323820, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Станом на дату укладення договору № 06112018-DG від 06.11.2018 відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 16 293,00 грн. Заборгованість відповідача за кредитним договором № L5323820 від 02.07.2018 року - 16 293,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 467,83 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 7339,45 грн. Разом заборгованість становить - 25 100,28 грн.
31 березня 2025 року від представника позивача надійшов відзив на позов, в якому представник просив поновити пропущений строк для подання відзиву, застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд не бере до уваги зазначений відзив (крім заяви в частині застосування строку позовної давності, що міститься у відзиві), оскільки пропущений 15-денний строк, визначений судом на його подання, та не наведено поважних причин для його поновлення (наведені причини пропуску строку суд оцінює як неповажні).
22 квітня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких він зазначив про те, що договору з ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» не укладав, позивач не довів обставину надання кредитних коштів отже, позов не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
На підтвердження обставини укладення Договору кредитної лінії позивач надав: Загальні умови кредитної лінії (а. с. 25-27), які не містять підпису відповідача; Паспорти споживчого кредиту від 02.07.2018, 05.07.2018, 06.07.2018, (а. с. 27-29), які не містять підпису відповідача; Спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG0019905 від 02.07.2018 з додатковими угодами від 05 та 06.07.2018 (а. с. 30-32), які не містять підписів відповідача. У всіх зазначених документах також відсутнє посилання на підписання їх відповідачем електронним цифровим підписом/ОТП тощо. На підтвердження обставини підписання позивач також надав Довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 як позичальника (а. с. 15). Зазначена довідка підписана представником ТОВ «Дінеро» за довіреністю С. В. Зичковим. Довіреність на зазначену особу - підписанта такої довідки суду не надана. У відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація про ОСОБА_2 як представника/підписанта/керівника підприємства - відсутня. У зв'язку з цим суд оцінює надану Довідку про ідентифікацію як недопустимий доказ та дійшов висновку про недоведеність позивачем обставини укладення між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачем Договору кредитної лінії, про яку стверджує позивач. Крім того, зазначений у спеціальних умовах, договорі та додаткових угодах до нього номер договору не збігається з тим, про який стверджує позивач.
На підтвердження обставини користування кредитними коштами позивач надав виписку з рахунку станом на 10.12.2018 (а. с. 12-13). Суд оцінює надану «виписку» як розрахунок, оскільки наданий документ не відповідає вимогам до первинного документа, зокрема, виписок. Суд вважає, що обставина заборгованості може підтверджуватися лише первинними документами або зведеними обліковими документами, складеними на основі первинних. Саме такі документи є підставою для бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такими зведеними обліковими документами можуть бути, зокрема, виписки з рахунку.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У виписці не зазначено номери рахунків (зокрема, рахунки відповідача та первісного кредитора, коштами якого, як стверджує позивач, відповідач користувався), відсутні відомості про господарські операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Крім того, документ під назвою «виписка» підписаний представником ТОВ «Дінеро» за довіреністю С. В. Зичковим. Довіреність на зазначену особу - підписанта суду не надана. У відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація про ОСОБА_2 як представника/підписанта/керівника підприємства - відсутня.
У зв'язку із зазначеним суд оцінює надану виписку з рахунку як неналежний та недопустимий доказ, та дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин перерахування кредитних коштів первісним кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» відповідачу, користування такими коштами відповідачем.
Інших доказів на підтвердження обставини отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора позивач не надав.
На підтвердження обставини відступлення права вимоги за Договором кредитної лінії від 02.07.2018 № L5323820 від первісного кредитора до позивача останній надав Договір відступлення права вимоги № 06112018-DG від 06.11.2018 (а. с. 16-21), який не містить підпису директора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та печатки зазначеного товариства (копія вказаного договору, долучена до позову через систему «Електронний суд» знята з оригіналу). Пунктом 6.2.3. зазначеного Договору відступлення права вимоги передбачено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту внесення новим кредитором першого платежу відповідно до п. 7.2. цього договору. Пунктом 7.2. передбачено, що новий кредитор здійснює оплату кредиторові шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1. цього Договору за графіком, який передбачає перший платіж у розмірі 35% від загальної суми розмірів плати за придбання (відступлення) прав вимоги, вказаних в актах прийому-передачі - оплачується в день підписання акту прийому-передачі. Згідно з п. 7.1. Договору відступлення права вимоги передбачено, що в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги новий кредитор сплачує кредиторові плату в розмірі, що розраховується станом на дату підписання сторонами актів прийому-передачі; базою для розрахунку є плата за придбання (відступлення) прав вимоги в розмірі 23% без ПДВ від суми тіла кредиту боржника, що зазначена в Реєстрі боржників; загальна ціна даного Договору складає суму розмірів плати за придбання (відступлення) прав вимоги, вказаних в актах прийому-передачі. Отже, зміст Договору відступлення прав вимоги свідчить про те, що відступлення прав вимоги мало відбуватися за плату з боку нового кредитора. Зокрема, п. 6.6. Договору передбачено, що у випадку будь-якого порушення новим кредитором графіку оплати прав вимоги, встановленого п. 7.2. Договору, перехід відповідних прав вимоги до нового кредитора автоматично скасовується з моменту порушення графіка оплати.
На підтвердження виконання умови про плату за відступлення прав вимоги, з якою пов'язується набуття прав вимоги до відповідача, позивач жодних доказів не надав. Отже, він не довів суду обставину переходу до нього права вимоги за кредитним договором.
Крім того, на підтвердження обставини, що позивач та ТОВ «Довіра та гарантія» - одна й та сама юридична особа, позивач надав Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.07.2024 (а. с. 11), Наказ директора ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 25.07.2024 та Протокол загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 25.07.2024 (а. с. 33, 34). Слід зазначити, що надані наказ та протокол загальних зборів учасників не підтверджують цієї обставини, оскільки свідчать лише про намір, який треба реалізувати шляхом державної реєстрації відповідних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (про це зазначено, зокрема, і в самому протоколі загальних зборів учасників, а. с. 34 зворот). Надана позивачем Виписка із зазначеного Реєстру не містить записів про зміну найменування та не дозволяє встановити обставину, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» стало ТОВ «Він фінанс». Відповідно, позивач наданими доказами не довів обставину того, що Договір про відступлення прав вимоги, укладений з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» є договором, укладеним із самим позивачем.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, якою визначено змагальність серед основних засад цивільного судочинства, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний… Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81).
Верховний Суд у своїй Постанові від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до засади диспозитивності цивільного судочинства, визначеної ст. 13 ЦПК України, суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених самим ЦПК України. У цій справі відсутні підстави для збирання доказів судом, а тягар збирання і подання доказів повністю покладається на позивача.
Наданих суду доказів в їх сукупності - недостатньо для підтвердження обставин: укладення між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» як первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та користування ними, переходу права вимоги за кредитним договором до позивача. Оскільки ці обставини - не доведені (отже, не встановлені судом), не доведені підстава для виникнення у відповідача будь-яких зобов'язань повернути позивачу такі кошти та сплатити відсотки за користування ними, нараховані штрафні санкції тощо. У зв'язку з цим позов не належить до задоволення.
Суд не оцінює підстави для застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки у позові відмовлено по суті.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу) належить покласти на позивача.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
ухвалив таке.
Відмовити у задоволенні позовної заяви «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»; місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код 38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 30 квітня 2025 року.
Суддя: М. В. Швець