про залишення позовної заяви без руху
30 квітня 2025 року м. Житомир
справа № 240/4671/25
категорія 111030300
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., розглядаючи позовну заяву Новоборівського житлово-комунального підприємства до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановив:
Новоборівське житлово-комунальне підприємство звернулось до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 17 липня 2024 року за №000177920704, яким було зменшено розмір від'ємного значення на додану вартість у розмірі 900 952,00 грн.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін до суду.
24 березня 2025 року від Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області через систему "Електронний суд" надійшла заява (за вх.№21925/25) про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду.
В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2024 року за №000177920704, контролюючим органом направлено за податковою адресою Новоборівського житлово-комунального підприємства і 22.07.2024 вручено уповноваженій особі позивача, що засвідчується підписом особи на поштовому повідомленні про вручення. На думку відповідача, враховуючи те, що підприємство звернулося з даним позовом до суду 24.02.2025, то ним пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України.
У підготовче судове засідання 24 квітня 2025 року прибули представник позивача та відповідача.
В судовому засіданні 24.04.2025 суд поставив на розгляд заяву відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Представник позивача у судовому засіданні просив залишити вказане клопотання без задоволення. Вказував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підприємство отримало лише 12.02.2025 після отримання відповіді на адвокатський запит.
Також представник позивача додатково зазначив про відсутність опису вкладення до наданого відповідачем повідомлення про вручення поштового відправлення, як неналежного доказу отримання копії оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
У ході судового розгляду справи судом заслухано заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду та заслухано пояснення представника позивача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, та відповідно до протокольної ухвали суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду заяви про залишення позову без розгляду у порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною 4 статті 122 КАС України.
Так, відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України. ЇЇ зміст свідчить, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
Верховним Судом зазначено, що численні юридичні наслідки, які з огляду на положення Податкового кодексу України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов'язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов'язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов'язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов'язання стають неузгодженими. У зв'язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.
З огляду на вказане, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду у випадку не здійснення досудового адміністративного оскарження до вищого податкового органу, а тому такий строк визначається пунктом 2 статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України.
З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що до податкових повідомлень-рішень Кодексом адміністративного судочинства України та Податковим кодексом України встановлені наступні види строків звернення до суду у справах даної категорії:
- шість місяців якщо позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору;
- три місяці якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору, однак рішення за результатами скарги не було прийнято або не було направлено скаржнику;
- один місяць якщо позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та прийнято рішення про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, строк звернення до суду з даним позовом становить шість місяців.
Матеріали справи свідчать, що позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2024 року за №000177920704.
Однак суд вказує, що згідно з долученими відповідачем доказами до заяви про залишення позову без розгляду, уповноважена особа підприємства "Пишнюк О.Я." отримала оскаржуване податкове повідомлення-рішення - 22.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600943057700, яке направлено за адресою: вул.Жовтнева. 1-а корп.1. Нова Борова, Житомирський район, Житомирська область, 12114.
До суду з даним позовом підприємство звернулося лише 24.02.2025, тобто поза межами шестимісячного строку.
Крім того суд враховує, що при наданні правової оцінки питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, слід встановити день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
В свою чергу, питання листування платників податків та контролюючих органів унормовано статтею 42 ПК України.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відтак, направлення позивачу оскаржуваного рішення за податковою адресою, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, а також не заперечується позивачем, незважаючи на відсутність опису вкладення, як зазначає представник позивача, вважається належним чином врученою позивачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, а саме 22.07.2024, а тому саме цей день слід вважати днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і з цього дня починається відлік строку на звернення до суду.
Проте, зважаючи на дату звернення позивача до суду - 24.02.2025, позивачем пропущений строк звернення до суду, з моменту коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав.
Суд зазначає, що відповідно до ухвали суду від 04.03.2025 про відкриття провадження у справі, судом не вирішувалось питання про поновлення строку звернення до суду, оскільки при зверненні до суду позивачем подано заяву, в якій стверджує, що копію оскаржуваного рішення підприємство отримало лише 12.02.2025, після отримання від Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області відповіді на адвокатський запит (лист від 12.02.2025 №4776/6/66-30-13-05 разом з копією податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2024 року за №000177920704).
Суд зауважує, що вирішення питання про пропуск строку звернення до суду під час відкриття провадження, суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином, враховуючи надані Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області докази про отримання уповноваженою особою позивача оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - 22.07.2024, Новоборівському житлово-комунальному підприємству слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст.122 КАС України.
З цих підстав суд критично оцінює доводи позивача про те, що строк звернення до суду слід обчислювати з 12.02.2025.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що при подачі позову до суду позивачем не дотримано вимог ст.ст.160, 161, 171 КАС України, а провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вказаним вимогам КАС України.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:
- доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, з урахуванням висновків суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. Позовну заяву Новоборівського житлово-комунального підприємства до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали у встановлений судом строк позовну заяву буде залишено без розгляду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко