29 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/18221/24
категорія 109020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому:
- визнати протиправною бездіяльність відділу управління та приватизації комунального майна Житомирської міської ради у підписанні акту погодження меж земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, 51/100 частки якого їй належить;
- зобов'язати відділ управління та приватизації комунального майна Житомирської міської ради розглянути заяву щодо погодження меж земельної ділянки без участі співвласників, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться будинок 51/100 частки якого їй належить.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що на праві приватної власності їй належить 51/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці та вона отримала дозвіл на виготовлення документації із землеустрою під існуючим нерухомим майном, включаючи надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Втім погодити межі земельної ділянки виявилося неможливо, у зв'язку з наявністю трьох власників інших часток будинку, які тривалий час не проживають за вказаною адресою та зв'язок з ними відсутній, що унеможливлює погодження меж земельної ділянки.
На переконання позивачки бездіяльність Відділу управління та приватизації комунального майна Житомирської міської ради (далі - відповідач, Відділ), полягає у нерозгляді заяви щодо погодження меж земельної ділянки без участі співвласників та щодо непідписання відповідного акту. Зауважує, що для захисту своїх прав звернулася із заявою до Відділу управління та приватизації комунального майна Житомирської міської ради щодо погодження меж земельної ділянки замість співвласників для використання свого права на приватизацію та виготовлення всієї необхідної документації в подальшому, однак отримала відповідь про можливість звернутися з даного приводу до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, оскільки порушене питання не належить до компетенції Відділу.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.10.2024 від представника відповідача надійшла до суду заява, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви з огляду на її безпідставність та необґрунтованість. Пояснює, що Відділ здійснює свої повноваження відповідно до Положення, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 08.11.2018 №1215, якими визначені межі повноважень Відділу, серед яких відсутні повноваження у сфері регулювання земельних відносин.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
31.07.1986 ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу, який посвідчений Житомирською нотаріальною конторою, 51/100 частини житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .
Як свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної власності:
- 51/100 частки будинку належить ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу №2-4532 від 31.07.1986);
- 13/100 частки будинку належить ОСОБА_3 (на підставі договору купівлі-продажу №2-614 від 15.01.1981 та рішення Богунського районного суду м.Житомира від 03.11.1985);
- 13/100 частки будинку належить ОСОБА_4 (на підставі рішення Богунського районного суду м.Житомира від 05.11.1985);
- 23/100 частки будинку належить ОСОБА_5 (за договором дарування №679 від 06.05.2009).
Рішенням Житомирської міської ради №808 від 09.12.2014, на підставі заяви №5119 від 16.09.2014, договору купівлі-продажу №2-4532 від 31.07.1986, реєстраційного напису №466 від 18.08.1996, надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.
Як пояснює позивачка обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, на етапі погодження меж земельної ділянки виникли труднощі, оскільки зв'язок з іншими трьома власниками частини будинку відсутній.
11.09.2024 позивачка подала заяву до Відділу щодо погодження меж земельної ділянки, із переліком зазначених у ній додатків.
У відповідь на подану заяву позивачка отримала лист №87 від 24.09.2024, яким Відділ проінформував про відсутність компетенції щодо розгляду порушеного питання та роз'яснив про можливість звернення до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради з даного питання.
Спірні питання виникли щодо погодження меж земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, 51/100 частки якого належить позивачці за відсутності погодження такого акту з власниками (співвласниками) та користувачами суміжних земельних ділянок.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які вникли між сторонами, суд зважає на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).
Згідно ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
За юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абз. 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 № 8-рп/2002).
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Отже, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.04.2024 у справі №826/10869/17.
У судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова від 16.04.2025 у справі №160/15159/24).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У справі, що розглядається, позивачка просить суд визнати протиправною бездіяльність Відділу у підписанні акту погодження меж земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, 51/100 частки якого їй належить на праві приватної власності.
Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття (ст.159 ЗК України).
Статтею 160 ЗК України встановлено, що сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.
Як свідчать матеріали справи, позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила вчинити дії щодо погодження меж земельної ділянки Відділом замість співвласників житлового будинку для використання права на приватизацію та виготовлення усієї необхідної документації.
Втім за доводами представника відповідача чинне законодавство не наділяє виконавчі органи Житомирської міської ради правом погодження меж земельної ділянки у разі відсутності одного із співвласників та не надає можливості погодження Відділом меж земельної ділянки. Більш того, частка Житомирської міської ради у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відсутня. Крім цього вважає, що позов подано до неналежного відповідача, що є наслідком відмови у задоволенні позовних вимог.
На підтвердження вказаного, представник відповідача долучив до матеріалів справи Положення про відділ по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради, яким передбачені в тому числі основні його завдання до яких не віднесено погодження меж земельної ділянки у разі відсутності одного із співвласників та надання ним погодження меж земельної ділянки.
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає Закон України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 (далі - №858-IV).
Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до Закону №858-IV.
Відповідно до п."в" ч.1 ст.2 Закону №858-IV землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;
Положеннями ч.1-2, 4 ст.55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:
а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;
б) пояснювальну записку;
в) матеріали топографо-геодезичних робіт;
г) кадастровий план земельної ділянки;
ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
д) відомості про встановлені межові знаки.
Встановлення меж земельної ділянки складається із таких етапів:
укладення договору із землевпорядною організацією на складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
підготовчі роботи - аналіз вихідних матеріалів, даних Державного земельного кадастру та ін.;
топографо-геодезичні роботи - виконання геодезичних зйомок на місцевості для визначення поворотних точок меж земельних ділянок та встановлення межових знаків;
камеральні роботи - складання та оформлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВРвід 21.05.1997)
Як роз'яснив представник Відділу у відповіді на заяву позивачки, розгляд такої не належить до компетенції Відділу.
У той час, п.3.1.1 ч.3.1 Положеннями про Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, затвердженими рішенням сесії Житомирської міської ради №1215 від 08.11.2018 (далі - Положення) визначено, що Департамент створено з метою забезпечення реалізації політики у сфері містобудування, архітектури та охорони культурної спадщини, здійснення регулювання цілеспрямованої діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексного розвитку територій Житомирської міської об'єднаної територіальної громади, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, соціально-побутового і комунального обслуговування, здійснення регулюванні та контролю діяльності у сферах земельних відносин (в межах повноваження Департаменту).
При цьому, для здійснення у межах діючого законодавства України організаційно-функціональних повноважень з метою задоволення потреб та інтересів Житомирської міської об'єднаної територіальної громади у сфері містобудування, архітектури, земельних відносин (в межах повноваження Департаменту) та охорони культурної спадщини Департамент вирішує наступні завдання: реалізація політики у сфері містобудування, архітектури, земельних відносин, охорони культурної спадщини; забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил забудови у сфері земельних відносин, містобудування, та охорони культурної спадщини та аналіз стану містобудування, розроблення, містобудівної та землевпорядної, документації і реалізація відповідно до затвердженої документації програм розвитку та забудови міста; розгляд звернень громадян та прийом громадян з питань, що відносяться до компетенції Департаменту за встановленим графіком; проведення консультацій з питань у сфері, що відноситься до компетенції Департаменту та забезпечення проведення земельної реформи, спрямованої на роздержавлення і приватизацію земель, з урахуванням інтересів держави та Житомирської міської об'єднаної територіальної громади (п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.7, 4.1.8, 4.1.10 п.4.1 Положення).
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що розгляд спірного питання належить до компетенції Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради. Відомості про звернення із необхідною заявою до Департаменту та розгляд такої в матеріалах справи не містяться.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. А гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб'єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).
Натомість, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Враховуючи встановлені обставини справи, у суду відсутні підстави для зобов'язання відділу управління та приватизації комунального майна Житомирської міської ради розглянути заяву щодо погодження меж земельної ділянки без участі співвласників на якій знаходиться будинок 51/100 частки якого належить позивачки, оскільки Відділу немає необхідних повноважень.
За вимогами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень КАС України, судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 КАС України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради (пл. Корольова, 4/2, м. Житомир, 10014. ЄДРПОУ: 34973078) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 29 квітня 2025 р.
29.04.25