Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 квітня 2025 року Справа№200/2340/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в зарахуванні йому до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.02.2025 року № 056950000594 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком від 27.01.2025 року та зарахувати при розрахунку до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовував тим, що оскарженим рішенням йому неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на недоліки заповнення трудової книжки, через які до його страхового стажу не зараховані періоди роботи, що відображені в трудовій книжці.
Вважаючи свої пенсійні права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав зміст оскарженого рішення. Вважав, що воно відповідало вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що 27.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.02.2025 року № 056950000594 в призначенні такої пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю на час звернення необхідного страхового стажу.
Рішення мотивовано тим, що заявник має вік 65 років, страховий стаж - 2 роки 4 місяці 3 дні.
Зазначеним рішенням не взято до розгляду трудову книжку заявника від 30.06.1977 року серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня повна дата народження (внесено тільки рік народження). Тому до страхового стажу враховано період проходження військової строкової служби та період роботи на підставі даних про сплату страхових внесків з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.
Так, згідно з вказаною статтею починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, при зверненні, зокрема: зокрема з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 року в справі №815/1554/17 аналізуючи практику Європейського Суду з прав людини вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Оскарженим рішенням органу Пенсійного фонду позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
При цьому суб'єктом владних повноважень в оскарженому рішенні періоди роботи позивача, які зараховані до страхового стажу, а які не зараховані, не зазначені.
Вказане не відповідає загальному принципу правової визначеності.
Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв незаконне і необґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене таке рішення підлягає визнанню неправомірним та скасуванню (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Посилання представника відповідача на обставини, які не відображені в оскарженому рішенні, є неприйнятними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Щодо посилання відповідача в оскарженому рішенні на недоліки заповнення трудової книжки позивача, а саме на відсутність повної дати народження (внесено тільки рік народження).
Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 , заповнення якої розпочато 30.06.1977 року, та встановлено, що вказані обставини дійсно мають місце.
Проте разом із заявою про призначення пенсії позивач надав паспорт, в якому зазначено повну дату його народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначена дата народження позивача також була встановлена відповідачем при прийнятті оскарженого рішення, що підтверджується його змістом.
Щодо заповнення трудової книжки, суб'єктом владних повноважень не враховані положення чинних у відповідний час нормативно-правових актів: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, відповідно до яких заповнення трудової книжки проводиться роботодавцем, а не працівником.
Крім того, суб'єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Отже, орган Пенсійного фонду України неправомірно не взяв до уваги трудову книжку позивача, визначивши страховий стаж позивача без її урахування (лише за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування).
Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії не ґрунтується на положеннях законодавства та порушує пенсійні права позивача.
Оскільки в спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, саме рішення, а не дії створюють відповідні правові наслідки, тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання неправомірним та скасування оскарженого рішення.
Порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із урахуванням трудової книжки позивача та з вирішенням питання про зарахування до його страхового стажу періодів роботи, які відображені в його трудовій книжці (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
Часткове задоволення позову обумовлено тим, що трудова книжка позивача навіть не досліджувалася, що призвело до того, що відповідачем - органом Пенсійного фонду України виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому відповідно до наведених процесуальних вимог судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 968,96 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
При обчисленні розміру судового збору судом враховані положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.02.2025 року № 056950000594, прийняте щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням його трудової книжки та з вирішенням питання про зарахування до його страхового стажу періодів роботи, що відображені в його трудовій книжці.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 30 квітня 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда