Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 квітня 2025 року Справа№640/6763/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом адвоката Авдащенка Костянтина Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Адвокатом Авдащенком Костянтином Вікторовичем в інтересах ОСОБА_1 подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 29.06.2021 № 1015452-2408-2658, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно» відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у сумі 105 896,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить законодавству України і порушує права позивача на сплату податків в порядку та розмірах передбачених законодавством України, оскільки позивач не має і ніколи не мала у власності нерухоме майно, в якому їй на праві власності належить частка площею 2445,98 м2.
Відповідач не погоджуючись з викладеними позивачем у позовній заяві аргументами подав відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову позивача посилаючись при цьому на те, що контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було сформовано податкове повідомлення-рішення позивачу, тобто на підставі тієї інформації яка є наявною, оскільки відповідно до приписів норм чинного законодавства вбачається, що інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, обтяження речових прав, про об'єкти та суб'єктів таких прав (обтяжень) містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права, їх обтяження, наявні в і Державному реєстрі прав, а також відомості з його невід'ємної архівної складової частини, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, їх обтяжень
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2025 вирішено прийняти до провадження адміністративну справу та розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03 лютого 2003 року між ЗАТ «БУДІНДУСТРІЯ-ДВА», як Продавцем, та ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА», як Покупцем укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. зареєстрований в реєстрі за № 1064, який зареєстрований Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації 03 березня 2003 року за № 227-з, що підтверджується реєстраційним написом на договорі купівлі-продажу.
На підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу від 03 лютого 2003 року, ЗАТ «БУДІНДУСТРІЯ-ДВА», як власник та Продавець продав, а ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА», як Покупець купив нежитлову будівлю - адміністративне приміщення (літ. Ш) загальною площею 490,20 кв.м., що складає 21/100 частки від майнового комплексу площею 2 372,60 кв.м. розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 116.
Отже, ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА» набуло право власності безпосередньо на нежилу будівлю - адміністративне приміщення загальною площею 490,20 кв.м., що підтверджується також актом прийому-передачі від 09 лютого 2003 року.
23 липня 2013 року між ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ - ДВА» (надалі - ТОВ «КППЗТ-ДВА»), як Продавцем і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як Покупцями укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П., який зареєстровано у реєстрі за № 1177.
Предметом вказаного договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 23 липня 2013 року є нежила будівля адміністративного приміщення (літ. Ш), загальною площею 490,20 кв.м. (чотириста дев'яносто цілих та двадцять сотих квадратних метрів, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 116, яка відчужена ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ДВА» в рівних частках на користь кожного з покупців: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується умовами договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 23 липня 2013 року реєстраційний нотаріальний № 1177.
ОСОБА_1 19 червня 2020 року отримала від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658, щодо сплати нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010300) у розмірі 153 106,12 грн. (сто п'ятдесят три тисячі сто шість гривень 12 копійки) за 2019 рік.
Згідно з Розрахунком податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, доданим відповідачем до податкового повідомлення-рішення, податковим органом було розраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 153 106,12 грн, виходячи з розрахунку площі нерухомого майна 2 445,98 кв.м. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, від 25 червня 2020 року позивач звернулась до податкового органу з заявою та доданими до неї документами про проведення звірки щодо частки в об'єкті нежитлової нерухомості.
Контролюючим органом було відмовлено у отриманні від позивача оригіналів документів про право власності, та було надано відповідь від 07 липня 2020 року № 17560/1726-15-33-14-23, якою було відкликано податкове повідомлення-рішень від 03 червня 2020 року № 0223163-3314-2658 на суму податку на нерухоме майно 16 584,55 грн за 2019 рік та прийнято замість нього нове податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2020 року № 0223163/1-3314-2658 на суму 11 056,36 грн.
Зі змісту вказаного вище листа "Щодо проведення звірки по податку на нерухоме майно" від 07.07.2020 №17560/Т/26-15-33-14-23 вбачається, що позивачу було запропоновано привести у відповідність інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно документів на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Вказані обставини встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2020 року у справі №640/16075/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 року.
Також рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2020 року у справі №640/16075/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 03 червня 2020 року № 0223162-3314-2658, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у сумі 153 106,12 грн.
15 жовтня 2020 року позивач отримала від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 29.06.2021 № 1015452-2408-2658 про сплату нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (КБК 18010300) у розмірі 105 896,67 за 2020 рік.
Згідно з Розрахунком податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, доданим відповідачем до податкового повідомлення-рішення, податковим органом було розраховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 105 896,67 грн, виходячи з розрахунку площі нерухомого майна 2 445,98 кв.м. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачка звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості. ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25 000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до інформації з бази даних контролюючого органу отриманих від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивач є власником майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24 459,8 кв. м., від якого частка власності позивача становить 10/100.
Отже, відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з частиною 2 статті 12 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дійсно зазначено документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії як підстава виникнення права власності а саме:
- договір купівлі-продажу нежитлової будівлі номер 1177 виданий 23 липня 2013 року, приватний нотаріус Панченко А.П.;
- декларація про готовність об'єкту до експлуатації, серія та номер кв 142140620316, виданий 03 лютого 2014 року, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві.
При цьому, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не зазначено інших документів окрім наведених вище документів, як підстави виникнення (набуття) права власності у позивача на нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1 договору купівлі-продажу нежилої будівлі укладеного 23 липня 2013 року між ТОВ «КОРЧУВАТСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ-ДВА», як продавцем, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачем), як покупцями, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П. і зареєстрованого в реєстрі за номером 1177, Продавець зобов'язується передати у власність Покупців, а Покупці зобов'язуються прийняти у власність, в рівних частках кожний, нежилу будівлю адміністративне приміщення (літ. III), загальною площею - 490,2 кв.м,. що складає 21/100 частин від майнового комплексу площею 2 372,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та оплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі (доказ додано до позовної заяви та знаходиться у матеріалах справи).
З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що після придбання наведеної вище нежилої будівлі адміністративних приміщень загальною площею 490.2 кв.м., ОСОБА_1 разом із співвласницею цього майна ОСОБА_2 було здійснено реконструкцію придбаної ними нежилої будівлі.
Згідно з декларацією про готовність об'єкту до експлуатації «Реконструкція адміністративних приміщень нежитлової будівлі (Літ. Ш) по АДРЕСА_1 , що зареєстрована 03 березня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва за серією та номером кв 142140620316, загальна площа адміністративної будівлі внаслідок реконструкції становить 529,9 кв.м.
Отже, викладене в сукупності дає підстави для висновку про те, що позивачу на праві власності ніколи не належала частка 10/100 або 2 445,98 кв.м. в об'єкті нерухомого майна загальною площею 24 459,80 кв.м., розташованому у м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 116, про що помилково було зроблено припущення податковим органом в розрахунку доданому до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище, та з урахуванням того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено те, що позивачу належить на праві приватної власності по м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 116 частка в розмірі 1/2 (половина) від нежитлової будівлі площею 529,9 кв.м., що становить по 264,95 кв.м. на кожного з двох співвласників, суд дійшов до висновку, що відповідач безпідставно прийняв оскаржуване податкове повідомлення- рішення, а тому останнє є протиправним та підлягає скасуванню.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 року у справі №640/16075/20. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2021 року у цій справі відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 у справі №640/16075/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 059,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 059,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 29.06.2021 № 1015452-2408-2658.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 059,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв