Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 квітня 2025 року Справа №200/12466/21
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України у справі №200/12466/21
18 жовтня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд рішенням по справі №200/12466/21 визнав протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі 7354,00 грн. Рішення набрало законної сили.
07 березня 2025 року ухвалою суду заяву про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманих сум задоволено.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/12466/21.
Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області подано звіт в якому зазначено, що з середини лютого 2025 року ОСОБА_1 перебуває п'ятим у черзі в Управлінні на виконання рішення суду по справі № 200/12466/21. Кошти на виконання рішення суду замовлено, але провести відповідну виплату за рішенням суду Управління не має можливості, оскільки за 2025 рік на рахунок для виконання судових рішень не надійшло достатньо коштів. Відповідно пункту 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можливо здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Розглянувши звіт Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення, що узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а.
З 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції, а КАС України доповнено ст.ст. 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч. 2 та 3 ст. 382-2 КАС України.
Згідно ч. 1 - 4 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому за змістом норм ч. 5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Аналізуючи наведені вище суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов'язань у межах відповідної справи. Накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У свою чергу в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Поряд з цим за правилами п. 20 і 29 ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається:
- взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;
- здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Проаналізувавши доводи боржника, викладені у наданому звіті про виконання судового рішення, а також дослідивши долучені копії документів сукупно з іншими матеріалами справи, суд встановив, що рішення суду в частині виплати коштів не виконано.
З поданих до суду документів вбачається, що боржником задля виконання рішення суду сформовані потреби бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду", про що свідчить відповідний витяг. Не виконання рішення суду в частині виплати грошових коштів обумовлено відсутністю бюджетних асигнувань у належному розмірі.
Повноваження органів Управління праці та соціального захисту населення, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все ст.23 Бюджетного кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.
Суд зауважує, що невиконання судового рішення боржником-відповідачем в частині виплати донарахованої суми за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Враховуючи зазначене вище, а також те, що рішення суду не виконано, оскільки кошти не виплачені, суд відмовляє у прийнятті звіту.
Разом з тим, враховуючи передбачене у ч. 5 ст. 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, та з метою перевірки обґрунтованості доводів сторін про дійсні причини невиконання рішення суду суд вважає за необхідне встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 248, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у прийнятті звіту Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/12466/21.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області надати суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/12466/21 протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали суду.
Роз'яснити Управлінню праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, що звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №200/12466/21 має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя О.О. Кошкош