Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 квітня 2025 року Справа№640/780/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною і скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася адвокат Новак Н.Ю. в інтересах ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 13.12.2021 про відкриття виконавчого провадження №67857746;
- зобов'язати відповідача винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з блокуванням доступу до банківських рахунків, зокрема, на якій позивач отримує заробітну плату, він дізнався про наявність виконавчого провадження №67857746, відкритого на підставі вимоги податкового органу. Позивач зазначив, що вимога ГУ ДПС у м. Києві про сплату боргу №Ф-6290-17 У від 08.05.2019 не відповідає вимогам закону, оскільки не містить відомостей про строк її пред'явлення до виконання. Позивач вважає, що отримавши вимогу про сплату боргу №Ф-6290-17 У від 08.05.2019, пред'явлену з пропуском строку на її пред'явлення для примусового виконання, державний виконавець був зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу та не мав підстав та повноважень для відкриття виконавчого провадження. Також зазначив, що спірна постанова на адресу позивача не направлялася, що є підставою для її скасування.
Разом з позовними вимогами заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідач правом подання відзиву не скористався, відзив на адміністративний позов не подав.
Від третьої особи пояснення або заперечення щодо позову не надходили.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві, призначити справу до розгляду в судовому засіданні, про дату, час і місце якого повідомити учасників справи.
Судове засідання було призначене на 12.05.2022. Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження, про що свідчать матеріали справи, зокрема повістки про виклик та довідка.
На виконання положень Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва № 399 справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2024 вирішено прийняти до провадження адміністративну справу № 640/780/22, витребувати у відповідача докази у справі.
На виконання вимог ухвали суду відповідач надав матеріали виконавчого провадження.
Ураховуючи, наявність доступу адвоката позивача до матеріалів справи в Електронному суді, ураховуючи, наявність у позивача ідентифікатора доступу до виконавчого провадження (отже подані документи повинні бути у позивача, як учасника виконавчого провадження), суд приймає до уваги надані відповідачем докази, що передбачено ч. 9 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
29.11.2021 Головне управління ДПС у м. Києві направило до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження вимогу про сплату боргу №Ф-6290-17У від 08.05.2019, про стягнення недоїмки зі сплати ЄСВ у суму 21030,90 грн з ОСОБА_1 .
Вказаний лист зареєстровано відповідачем 10.12.2021 за №39043, про що свідчить печатка про реєстрацію.
Докази направлення вказаного вище листа засобами поштового зв'язку відсутні.
Отже наявні підстави вважати дату подання вимоги до виконання - 10.12.2021.
Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 №Ф-6290-17 У, повідомлено, що станом на 23.11.2021 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 21030,90 грн.
Пункт 5 вказаної вимоги свідчить про набрання чинності вимоги (заповнюється при пред'явленні вимоги до органу виконавчої служби або при направленні узгодженої вимоги платнику) - 23.11.2021.
13.12.2021 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №67857746 щодо примусового виконання вимоги №Ф-6290-17У виданої 23.11.2021.
Також, 13.12.2021 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника.
22.12.2021 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Постановою від 14.02.2022 знято арешт з коштів.
Постановою державного виконавця від 29.06.2023 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
01.10.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі.
В матеріалах справи міститься супровідні листи щодо направлення копії постанов боржнику, проте докази фактичного направлення: реєстр вихідної кореспонденції, трек-номер відправлення, поштові повідомлення, в матеріалах справи відсутні.
Як зазначає позивач, у зв'язку із блокуванням банківських рахунків, він дізнався про наявність виконавчого провадження №67857746.
Так, 15.12.2021 адвокат позивача звернувся до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із запитом щодо надання інформації та зокрема просив: зняти арешт з зарплатного рахунку; надати копію виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження; надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження.
Листом від 22.12.2021 відповідач надав запитувану інформацію.
Вважаючи постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Стосовно клопотання про поновлення строку звернення до суду слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (ч. 1, 2 ст. 287 КАС України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частини 1, 4 статті 122 КАС України).
Отже, оскільки докази направлення та отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження до моменту звернення адвоката відсутні, ураховуючи, що адвокатом отримано спірну постанову 28.12.2021 (що підтверджується конвертом та відомостями з сайту Укрпошти), суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Так, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону № 1404, у редакції чинної на день виникнення спірних правовідносин, визначені рішення, що підлягають примусовому виконанню:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Сттатею 4 Закону № 1404 встановлені вимоги до виконавчих документів.
Так, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Частиною 4 статті 4 Закону № 1404 визначені підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону.
Відповідно до абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закону №2464, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Отже, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню відповідно до вимог Закону №1404-VIII.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з п. 2 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.
Відповідно до п. п. 4, 5 розділу III Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Так, позивач посилається на протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вимога про сплату боргу не містить відомостей щодо строку її пред'явлення до виконання.
Проте суд, дослідивши вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 №Ф-6290-17 У, зазначає, що пункт 5 вказаної вимоги свідчить про набрання чинності вимоги (заповнюється при пред'явленні вимоги до органу виконавчої служби або при направленні узгодженої вимоги платнику) - 23.11.2021.
Отже такі твердження позивача є безпідставними.
Стосовно посилань позивача на те, що вимога №Ф-6290-17 У від 08.05.2019 направлялася на адресу позивача 15.05.2019, була отримана останнім 23.05.2019, а у подальшому оскаржувалася боржником, суд зазначає, що згідно з матеріалами справи позивач оскаржував вимогу про сплату боргу №Ф-6290-17 від 08.05.2019 в судовому порядку.
Так, згідно з матеріалами справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №640/18715/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, позовну ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги зі сплати єдиного соціального внеску від 08.05.2019 №Ф-6290-17 у сумі 21030,90 грн повернуто без розгляду у зв'язку з пропущенням десятиденного строку на її оскарження.
Разом з тим, суд зазначає, що до виконавчої служби направлено податковим органом узгоджену вимогу (з літером “У»).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції №449 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера “Ю» (вимога до юридичної особи) або “Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера “У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера “У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції №449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):
- вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);
- надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).
Отже, обов'язок щодо надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) та узгодження боргу покладається саме на податковий орган.
Однак, у цій справі відповідачем є виконавча служба, предметом спору - постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а тому питання щодо дотримання процедури повідомлення платника про наявність боргу та відповідності зазначеної дати набрання чинності, не підлягає судовому контролю в цій справі.
Судом встановлено, що податкова вимога від 08.05.2019 №Ф-6290-17 У, містить дату набрання чинності - 23.11.2021.
Аналіз Закону № 1404 вказує, що державний виконавець, за наявності відмітки у вимозі про набрання нею чинності, не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачеві вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження вказаної у ній сумі.
З огляду на зазначену дату набрання чинності податкової вимоги від 08.05.2019 №Ф-6290-17 У та дату звернення податкового органу до відповідача з питання примусового виконання вимоги - строк, встановлений ст. 12 Закону № 1404 відповідачем не порушено.
Стосовно інших доводів позивача суд звертає увагу, що матеріалах справи відсутні докази оскарження дій податкового органу щодо направлення узгодженої вимоги на виконання до державної виконавчої служби.
При цьому, позивач, отримавши податкову вимогу № Ф-23502-17 У від 15.05.2019 не був позбавлений правом оскаржити її у спосіб, встановлений законодавством України.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що доводи позивача, які були підставою звернення до суду з цим позовом, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, отже наявні підстави для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 64, код ЄДРПОУ: 34972294), третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 44116011) про визнання протиправною і скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв