Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 квітня 2025 року Справа№640/8326/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/а), Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/а про визнання протиправними та скасування рішень, -
I. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/а, ЄДРПОУ 00032945), Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/а) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Екзаменаційної комісії, оформлене Протоколом №132 від 27.01.2022, в частині позбавлення ОСОБА_1 кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №185, виданого 08.10.2016 Фондом державного майна України спільно з ПНВЗ "Міжнародний інститут бізнесу", за спеціалізацією 1.1 "Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них";
- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду Державного майна України від 17.02.2022 № 272 про позбавлення ОСОБА_1 кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №185, виданого 08.10.2016 Фондом державного майна України спільно з ПНВЗ "Міжнародний інститут бізнесу" за спеціалізацією 1.1 "Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них".
II. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2022 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 ст. 262 КАСУ передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 КАСУ розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає, можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
III. Позиція Позивача та заперечення Відповідача
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачі при прийнятті рішень допустили порушення ст. 13 ЗУ «Про оцінку, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Положення про Порядок роботи Екзаменаційної комісії.
Відповідач, надав відзив на позов у якому заперечував проти задоволеня позовних вимог, зазначивши, що Позивачем було складено три Звіти про оцінку, які за результатами рецензування як рецензентом, що працює в штаті Фонду, так і членом Екзаменаційної комісії класифікуються за ознакою абзацу п'ятого пункту 67 Національного стандарту № 1 як такі, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та (або) непрофесійними і не можуть бути використаними. Тобто, неодноразовість грубих порушень були встановлені відповідно до законодавства.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач є оцінювачем, який діяв на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №185, виданого 08.10.2016 р. Фондом державного майна України та ПВНЗ «Міжнародним інститутом бізнесу» за спеціалізацією 1.1. «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), в тому числі земельних ділянок та майнових прав на них».
На підставі зазначеного документу, мене внесено до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності за № 358 від 11.11.2016 як оцінювача, який має право самостійно здійснювати оцінку майна та майнових прав за вказаним напрямком.
В подальшому Позивачем отримано посвідчення про підвищення кваліфікації МФ №11810-ПК від 03.09.2020 видане Фондом та ТОВ «Українська комерційна школа» за напрямом 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них».
14.06.21 р. Відповідачу надійшло звернення від гр. ОСОБА_2 від 25.05.21 р., в якому остання зазначила, що виявила порушення законодавства, щодо заниження вартості нерухомого майна, в тому числі Позивачем.
Листом від 18.06.2021 р. Відповідач повідомив Позивача щодо надходження скарги стосовно внесення Позивачем недостовірної інформації до звітів про оцінку майна, до Єдиної бази даних звітів про оцінку на об'єкти, щодо яких скаржник звертався для проведення перевірки Фондом, а саме: АДРЕСА_3 - пароль пошуку в Єдиній базі ЕЖНФМС763424 - оцінка від 19.03.21 р.; АДРЕСА_4 , пароль пошуку в Єдиній базі БОИДМX586432 - оцінка від 06.04.21 p.; АДРЕСА_5 - пароль пошуку в Єдиній базі ААРЖЗУ213357 - оцінка від 12.04.21 р. та запропонував в термін до 29.06.2021 року надати копії вищезазначених звітів про оцінку майна інформацію з яких внесено до Єдиної бази.
В подальшому надані Позивачем звіти, Відповідач відправив до фахівців на рецензування, за результатами чого, звіти класифікувалися за ознакою абзацу п'ятого пункту 67 Національного стандарту 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі Національний стандарт №1) як такі, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та (або) непрофесійними.
21.12.2021 р. Відповідач листом за №10-059-30270 повідомив Позивача, що на підставі висновків рецензування на наступне засідання Екзаменаційної комісії Фонду виноситься питання щодо подальшої професійної оціночної діяльності.
Листом від 12.01.2022 №10-59-540 Відповідач проінформував Позивача про засідання Екзаменаційної комісії, яке відбудеться 27.01.22 р.
27.01.2022 Позивач прибув на засідання та надав пояснення наступного змісту. Позивач вказав, що скарга гр. ОСОБА_2 від 25.05.2021 на внесення мною в Єдину базу недостовірної інформації необґрунтована і безпідставна. Звіти були перевірені нотаріусами під час укладання угод купівлі-продажу і недостовірних даних в них не виявлено. Скарга надійшла через 1,5-2 місяці після складання звітів і їх використання за призначенням.
За результатами засідання Екзаменаційної комісії, згідно п. 1.18 Протоколу №132 від 27.01.2022 р., було прийнято рішення позбавити (анулювати) ОСОБА_1 кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №185 виданого 08.10.2016 Фондом та ПНВЗ «Міжнародний інститут бізнесу» за спеціалізацією «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок. та майнових прав на них». Щодо згадуваного в Протоколі Екзаменаційної комісії кваліфікаційного документу оцінювача-сертифіката №14-025 виданого 02.06.2001 Державним комітетом України по земельних ресурсах та ПВНЗ «Міжнародний інститут бізнесу» то слід зазначити, що він втратив чинність з прийняттям ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» №2658-ІІІ від 12.07.2001 р. ст.6 якого передбачає отримання оцінювачем кваліфікаційного свідоцтва оцінювача відповідно до цього закону.
Про рішення Екзаменаційної комісії Позивача було повідомлено листом Фонду від 21.02.2022 №10-59-3415.
На виконання Протоколу Екзаменаційної комісії, Відповідачем був виданий Наказ від 17.02.2022 № 272 про позбавлення Позивача кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №185 виданого 08.10.2016 Фондом та ПНВЗ «Міжнародний інститут бізнесу» за спеціалізацією «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них».
V. Оцінка суду
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон № 2658-III).
Згідно статті 1 Закону № 2658-III його положення поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Відповідно до статті 2 Закону № 2658-III оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.
Положеннями частини 1 статті 3 Закону № 2658-III визначено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання (ч. 3 ст. 3 Закону № 2658-III).
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону (ч. 4 ст. 3 Закону № 2658-III).
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 2658-III професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.
Відповідно до статей 5, 6 Закону № 2658-III суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Оцінювачем не може бути особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення кримінального правопорушення або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Права, обов'язки та відповідальність оцінювачів встановлюються цим та іншими законами.
Оцінювачу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Відповідно до положень статті 9 Закону № 2658-III методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи.
Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна.
Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.
Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 12 Закону № 2658-III звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Фонду державного майна України №1585/1 від 31.10.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 №1351/20089 затверджено Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв (далі - Положення №1585/1), яке визначає процедуру проведення рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав (далі - звіти про оцінку майна) рецензентами, що працюють в апараті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв (далі - регіональних відділень), з метою забезпечення процедури рецензування з дотриманням вимог статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон), положень пунктів 62-67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Національний стандарт № 1).
Згідно із пунктом 2.1 розділу II Положення №1585/1 відповідно до вимог пункту 62 Національного стандарту № 1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на підставі письмового запиту особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.
Аналіз наведених положень Положення №1585/1 у взаємозв'язку із положеннями частини 1 статті 13 Закону № 2658-III дає суду підстави стверджувати, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на підставі, серед іншого, письмового запиту осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна.
Відповідно до пункту 3.1 розділу III Положення №1585/1 у випадках, передбачених пунктом 2.1 розділу II цього Положення, до письмового запиту на проведення рецензування додається оригінал звіту про оцінку майна, який має бути прошитий (прошнурований), пронумерований, скріплений підписом суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, що проводив оцінку. Винятки можуть стосуватися лише випадків, передбачених пунктами 3.4 і 3.6 цього розділу.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що обов'язковими умовами рецензування звіту про оцінку майна є надходження відповідного запиту, серед іншого, письмового запиту особи, яка заінтересована у неупередженому критичному розгляді оцінки майна із обов'язковим долученням оригіналу відповідного звіту. У разі недотримання вказаних вимог звіт про оцінку майна до рецензування не приймається.
Відповідно до частини 1, 2 статті 13 Закону № 2658-III рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.
Конституційний суд України справа №1-10/2004 від 01.12.2004р. (справа про охоронюваний законом інтерес) дає тлумачення змісту поняття «зацікавленої особи та охоронюваний законом інтерес» та зазначає, що Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
З матеріалів справи вбачається, що із заявою, при порущення законодавства при складені Позивачем звітів про оцінку майна, звернулася гр. ОСОБА_3 , при цьому Відповідач, жодних доказів про те, що дана особа є зацікавленою до суду не надав.
Крім того, на момент розгляду справи, суду не надавалися відомості стосовно оспорювання правочинів купівлі продажу вищевказаних квартир, тобто правочини вчинені на підставі вказаних звітів не оспорвалися.
В нашому випадку, Відповідач не надав жодної аргументації, у зацікавленості гр. ОСОБА_3 щодо висновків з оцінки у звітах про вартість майна: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , дата оцінки та реєстрації звіту в Єдиній базі - 06.04.2021; 54 - (пароль пошуку - ЕЖНФМС763424); квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , дата оцінки та реєстрації в Єдиній базі - 19.03.2021; (пароль пошуку - ААРЖЗУ213357): квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , дата оцінки та реєстрації в Єдиній базі - 12.04.2021 р.
Відповідач передав звіти до секретаріату Екзаменаційної комісії для розгляду питання щодо професійної оціночної діяльності оцінювача ОСОБА_1 на засіданні Екзаменаційної комісії.
Оскільки за даними Державного реєстру станом на 26.10.2021 оцінювач ОСОБА_1 не перебував у складі жодної саморегулівної організації оцінювачів, листом від 26.10.2021 № 10-59-25141 Фонд направив Звіти про оцінку до члена Екзаменаційної комісії ОСОБА_4 для проведення їх рецензування.
За результатами рецензування членом Екзаменаційної комісії ОСОБА_4 було зазначено, що Звіти про оцінку класифікуються за ознакою абзацу п'ятого пункту 67 Національного стандарту № 1 як такі, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та (або) непрофесійними і не можуть бути використаними.
Наказом Фонду державного майна України №1997 від 13.11.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2002 за №925/7213 затверджено Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії, яке розроблено з метою реалізації вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон) у частині організаційного забезпечення прийняття Екзаменаційною комісією рішень про видачу або позбавлення (анулювання) кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів (далі - Положення №1997).
Згідно із п.1 розділу 4 Положення розгляд питань, пов'язаних з позбавленням кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулюванням), здійснюється за таких умов - у разі отримання Фондом державного майна України письмового звернення (скарги) заінтересованих осіб (заявників). Звернення (скарга) має містити аргументовані підстави для позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача. До звернення (скарги) додаються звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) або належним чином оформлена його копія відповідно до вимог Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31 жовтня 2011 року № 1585/1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за № 1351/20089, а також одна або декілька рецензій на нього. До звернення (скарги) можуть додаватися матеріали, які розкривають суть питання, зокрема судові рішення, листування з порушеного питання, інші документи.
Відповідно до пунктів 1-3 Положення №1997 розгляд питань, пов'язаних з позбавленням кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулюванням), здійснюється за таких умов: у разі отримання Фондом державного майна України письмового звернення (скарги) заінтересованих осіб (заявників). Звернення (скарга) має містити аргументовані підстави для позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача. До звернення (скарги) додаються звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) або належним чином оформлена його копія відповідно до вимог Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31 жовтня 2011 року № 1585/1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за № 1351/20089, а також одна або декілька рецензій на нього. До звернення (скарги) можуть додаватися матеріали, які розкривають суть питання, зокрема судові рішення, листування з порушеного питання, інші документи; в процесі виконання Фондом повноважень, визначених Порядком ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17 травня 2018 року № 658, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 2018 року за № 677/32129 (зі змінами); у випадку, передбаченому пунктом 4.4 розділу ІV Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31 жовтня 2011 року № 1585/1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 року за № 1351/20089; у разі отримання Фондом державного майна України письмового звернення від члена(ів) Екзаменаційної комісії про виявлений(ні) за результатами розгляду звіт(ти) про оцінку майна або навчальний(і) звіти) про оцінку майна під час проведення кваліфікаційного іспиту, який(і) визнано таким(и), що відповідає(ють) абзацу п'ятому пункту 67 Національного стандарту № 1. До звернення додаються оригінал звіту(ів) про оцінку майна або навчальний(і) звіт(и) про оцінку майна та рецензія(ії) на нього(их), складена(і) такими членом(ами) Екзаменаційної комісії.
У разі ненадання до Фонду державного майна України документів, визначених абзацом другим пункту 1 цього розділу, розгляд питання щодо професійної діяльності оцінювача Екзаменаційною комісією не здійснюється.
Якщо за результатами опрацювання документів з оцінки, в тому числі рецензії(ій) на звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), виявлені грубі порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності, визначені абзацами другим - шостим пункту 4 цього розділу, Фонд державного майна України передає письмове звернення (скаргу) заявника разом із документами до нього (неї) на розгляд до секретаріату Екзаменаційної комісії.
У разі виявлення грубого порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності, передбачених абзацами другим - п'ятим пункту 4 цього розділу, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) надсилається для забезпечення його рецензування експертною радою саморегулівної організації оцінювачів (якщо оцінювач є членом такої організації) або члену Екзаменаційної комісії, якому доручено здійснити рецензування (якщо оцінювач не є членом жодної із саморегулівних організацій оцінювачів).
Підстави для позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача визначені абзацом другим статті 16 Закону.
Згідно із частини 2 статті 16 Закону № 2658-III рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) приймається Екзаменаційною комісією за письмовим поданням заінтересованих осіб з таких підстав: неодноразове грубе порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна; рішення суду за фактами непрофесійної оцінки майна, яка проведена оцінювачем; наявність у оцінювача непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення; з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного свідоцтва; з'ясування факту порушення оцінювачем обмежень, встановлених статтею 8 цього Закону.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до однозначного висновку, що Екзаменаційній комісії надано повноваження прийняття рішень щодо позбавлення (анулювання) кваліфікаційного свідоцтва оцінювача (кваліфікаційного документа оцінювача) за спеціалізацією(ями) відповідного напряму оцінки майна, зокрема, у разі встановлення неодноразового грубого порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна.
При цьому, у разі не надання до Фонду державного майна України оригіналу звіту про оцінку майна або навчальний звіт про оцінку майна та рецензія на нього, складена такими членом Екзаменаційної комісії, розгляд питання щодо професійної діяльності оцінювача Екзаменаційною комісією не здійснюється.
Як вбачається з матеріалів справи заявником - ОСОБА_3 , до скарги не було надано звітів про оцінку майна або іх копій, тим більше Відповідач витребував оригінали звіту самостійно у Позивача, що порушує вимоги п. 1 р. 4 Положення №1997.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд відмічає, що на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо прийняття будь-якого рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
В даному випадку, в п.1.18 протоколу №132 від 27.01.22 р. засідання комісії Фонду державного майна, взагалі відсутнє обґрунтування порушення діючого законодавства при прийняті звітів про оцінку майна Позивачем.
Вищевказані обставини, недають можливості суду оцінити суть порушення Позивача та застосовані Відповідачем наслідки до даких дій, як належні та обгрунтовані.
За вказаних обставин, суд вважає, що спірне рішення Відповідача стосовно позбавлення Позивача кваліфікаційного документа оцінювача, прийнятте необґрунтовано без належної оцінки наявності порушеня законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Згідно із частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 73 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи в сукупності суд зазначає, що в основу прийнятого спірного рішеня покладено Протокол №132 від 27.01.22 р. засідання Екзаменаційної комісії Фонду державного майна, в змісті якого відсутнє обґрунтування порушення допущеного Позивачем, а отже спірне рішення неогрунтовано належними та допустимими доказами та не може створвати негативних наслідків для Позивача.
При цьому, суд наголошує, що Відповідачі заперечуючи проти задоволення позовних вимог не надали належних доказів на підтвердження своєї позиції.
Таким чином, суд вважає, що сукупність вказаних порушень, свідчить про неможливість прийняття Відповідачами об'єктивного та законного рішення.
Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №826/8886/18.
Наведене, у свій сукупності свідчить про невідповідність спірних рішень критеріям, які встановленні частиною 2 статті 2 КАС України.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов до висновку, що рішення Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України, оформлене протоколом від 27.01.2021 №132 в частині позбавлення Позивача спеціалізації 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них» з кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №185, виданого 08.10.2016 Фондом державного майна України спільно із ТОВ «Українська комерційна школа» не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.
Згідно із ст. 9 КАСУ суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Враховуючи наведене, з огляду на те що позовні вимоги викладені таким чином, що не дають змогу захистити правові інтереси Позивача в повній мірі, суд дійшов висновку, що для повного забезпечення захисту прав Позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом, внесення Відповідачем відповідних змін до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а саме поновити у відповідних реєстрах ОСОБА_1 , як оцінювача та суб'єкта оціночної діяльності.
Як наслідок наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України про позбавлення ОСОБА_1 кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 185 виданого 08.10.2016 р. Фондом державного майна України та ПВНЗ «Міжнародний інститут бізнесу» за спеціалізацією 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості в тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них» і внесення відповідних змін до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а саме поновити у відповідних реєстрах Позивача, як оцінювача та суб'єкта оціночної діяльності, з огляду на їх похідний характер.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). і повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" №10373/05).
У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на висновки суду про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь із відповідача.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 3674-VI установлено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, згідно з абз. 2 ч. 3 статті 6 Закону № 3674-VI зазначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з позовних вимог Позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру, отже розмір судового збору складає 1984,80 грн. (2481*0,4*2).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1984,80 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/а), Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/а про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України, оформлене протоколом від 27.01.2021 №132 в частині позбавлення ОСОБА_1 спеціалізації 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них» з кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №185 виданого 08.10.2016 Фондом державного майна України спільно із ТОВ «Українська комерційна школа».
Визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 17.02.2022 № 272 про позбавлення (анулювання) ОСОБА_1 спеціалізації 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них» з кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №185 виданого 08.10.2016, Фондом державного майна України спільно із ТОВ «Українська комерційна школа».
Внести відповідні зміни до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а саме поновити у відповідних реєстрах ОСОБА_1 , як оцінювача та суб'єкта оціночної діяльності.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, б. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Повний текст рішення складений та підписаний 28 квітня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Череповський