Рішення від 30.04.2025 по справі 140/1831/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1831/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (далі - ТОВ «Дім Кераміки ТД», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100462/1 від 11.09.2024, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002918.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ «Дім Кераміки ТД» (Покупець) та компанія HIJOS DE CIPRIANO CASTELLO ALFONSO S.L. (Продавець), уклали контракт №2-2024 від 30.08.2024. За умовами Контракту продавець продає, а покупець купує керамічну плитку, що надалі іменується Товар на умовах EXW або FCA, у відповідності з Інкотермс МТП 2010 (п. 1.1 Контракту). Пунктами 2.2., 2.3. контракту було передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого Покупцем Продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і тп) будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід'ємними частинами договору. Валюта платежу - євро. У свою чергу п. 5.1. контракту врегульовано, що в кожній фактурі проформі та кінцевому інвойсі, мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість. Крім того, Продавець має відправити копію експертної декларації. Крім того, п. 5.2 контракту передбачено, що терміни ввозу товарів на територію України з моменту оплати є цілковито на відповідальності Покупця, але не пізніше 1 місяця та в межах строку дії контракту.

Позивачем було замовлено у Продавця керамічну плитку загальною кількістю 600,48 м.кв. та вартістю 3 747,60 євро.

З метою митного оформлення товару (плитка керамічна глазурована чи не глазурована) декларант позивача подав до митного посту «Львів- північний» Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) 24UA209230083898U1 від 10.09.2024, в якій загальна митна вартість товару за основним методом становить 3 747,60 євро. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товарів за заявленою вартістю і прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002918 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100462/1 від 11.09.2024, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх відомостей для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач вважає, що митним органом не визначені обставини, які зумовили витребування додаткових документів, не обґрунтовано сумнівів щодо можливості обчислити числові значення митної вартості на підставі поданих документів та незважаючи на наданий перелік документів, для підтвердження заявленої митної вартості, Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100462/1 від 11.09.2024.

Митниця не підтвердила належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ТОВ «Дім Кераміки ТД» з винесеним митним органом рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, оскільки до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 13.03.2025 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД 24UA209230083898U1 від 10.09.2024, відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику. З поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару документів встановлено, що вони не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме:

1) Поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 30.08.2024 за №° 8-2024, в реквізитах якого відсутні відомості про особи, уповноваженні на укладання та підписання контракту від імені компаній. Ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця, із наданих документів, є неможливим. Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується також і п. 8.1 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

2) Відповідно до п.2.2 Контракту - 100%-передоплата в розмірі вказаному в фактурі- проформі, для кожного окремого замовлення зробленого покупцем Продавцю. Всі ці документи(фактури проформи, інвойси і т.п.) будуть зроблені в письмовому вигляді та стануть невід ємними частинами договору. Замовлення до митного оформлення не подано. Також із наданих до митного оформлення документів не вбачається, що таке замовлення існувало, так як відсутнє будь-яке посилання на таке.

3) Надана до митного оформлення копія проформа інвойс №°T P-8788/24 від 29.08.2024 не містить підписів та печаток Продавця та Покупця я хоч і містить виділене порожнє місце для підпису із зазначенням реквізитів останнього. За даних обставин така проформа інвойс не вважається підписаною, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являєтьсядоку.ментом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на те, що відсутні відомості про узгоджену кількість та ціну товару при цьому, як зазначалось, замовлення також відсутнє.

4) Проформа № TP-8788/24 від 29.08.2024 та комерційна пропозиція від 29.08.2024, проте зовнішньоекономічний контракт від 30.08.2024 № 8-2024. Тобто дані документи передували даті складення контракту.

5) Відповідно до вимог п. 3.1 контракту зазначено, що якість товару відповідає вимогам, що пред'являються до цього товару у країні походження. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.

6) В експортній декларації країни відправлення статистична вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі на умовах поставки EXW, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010в якій зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так, щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені для доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру.

7) Комерційна пропозиція від 29.08.2024 - містить суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції. Оскільки не містить інформації щодо умов поставки, на підставі яких розрахована ціна товару датована коли ще не був складений контракт. Даний документ являється скріном з інтернет-ресурсу.

8) Банківський документ від 02.09.2024 на суму 3747,60 Євро у гр. «Призначенні платежу» міститься посилання на контракт міститься посилання на контракт, відповідно до п. 2.1. Контракту, загальна його вартість 500000 євро, тобто такий документ, не можливо ідентифікувати до даної поставки. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

9) Разом з тим відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт. Термін означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Ціна EXW (EXW price) означає, що контрактна (фактурна) ціна за товар, яка підлягає сплаті включає в себе тільки вартість самого товару без вартості митного оформлення та його доставки .Відповідно до частини 10 ст. 58 МКУ до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів. Оскільки відвантаження товару здійснювалось ONDA-CASTELLON, а рахунок на перевезення виставлений з CASTELLON відомості щодо завантаження товару відсутні, імовірно вартість навантаження товару не включена у вартість товару та не підтверджена документально, що унеможливлює обчислення числового значення вартості такої послуги.

10) Розмір транспортних витрат є економічно необґрунтованим, оскільки вартість перевезення по іноземній території становить - 27,52 грн за км (відстань-2 543 км- вартість-70 000 грн), всі складові видатки перевезення значно вищі.

Позивачу було запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом не надано жодних додаткових документів.

У зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби за МД №UA408050/2024/004276 від 19.07.2024 де митна вартість такого товару становить - 0,67 дол. США за кг.

Звертає увагу суду, що у прийнятому рішенні про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів вказано номери митних декларацій, які були використані при коригуванні, а також вартість товарів, яку взято за основу при такому коригуванні. При цьому, вартість зазначеного товару наведена за 1 кілограм. Таке зазначення обумовлене специфікою ведення АСМО «Інспектор». Крім того, зауважує, що при заповненні митної декларації декларант зазначає інформацію про товари відповідно до товарних позицій. У кожній товарній позиції декларант вказує опис товару (гр. 31), вагу брутто та нетто товару (гр. 35 та 38), ціну товару (гр. 42), митну вартість товару у валюті України (гр. 45), у графі 23 МД вказується курс валют. Дана інформація дозволяє розрахувати вартість оформленого товару за 1 кілограм в іноземній валюті.

Вказане беззаперечно, на думку представника відповідача, свідчить про відсутність будь-яких порушень зі сторони митниці при коригуванні заявленої декларантом митної вартості.

Крім того, прийняте рішення про коригування митної вартості слугувало беззаперечною підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002918.

З огляду на вищевказане, вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100462/1 від 11.09.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002918 є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.

Крім того, представник відповідача заперечила щодо стягнення судових витрат на правову допомогу та витрат на залучення перекладача у зв'язку із їх не співмірністю.

У відповіді на відзив представник позивача з доводами відзиву не погодився та підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 30.08.2024 між ТОВ «Дім Кераміки ТД» (Покупець) та компанією «HIJOS DE CIPRIANO CASTELLO ALFONSO S.L.» (Продавець) було укладено контракт №8-2024 (а.с.23-24), згідно з умов якого Продавець продає, а Покупець купує керамічну плитку, що надалі іменується Товар на умовах EXW або FCA, у відповідності з Інкотермс МТП 2010. Пунктами 2.2., 2.3. Контракту було передбачено, що умовами оплати є 100% попередня оплата в розмірі, вказаному в фактурі проформі, для кожного окремого замовлення, зробленого Покупцем Продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і тп) будуть зроблені у письмовому вигляді та стануть невід'ємними частинами договору. Валюта платежу - євро. У свою чергу п. 5.1. Контракту врегульовано, що в кожній фактурі проформі та кінцевому інвойсі, мають бути зазначені дата, товар, його кількість, ціна та загальна вартість. Крім того, Продавець має відправити копію експертної декларації. Крім того, п. 5.2 Контракту передбачено, що терміни ввозу товарів на територію України з моменту оплати є цілковито на відповідальності Покупця, але не пізніше 1 місяця та в межах строку дії Контракту.

Вищезазначений Контракт був укладений у якості акцепту оферти продавця, яка була виражена проформою № P-8788/24 від 29.08.2024 року на загальну суму 3747,60 євро (а.с.22, 22-зворот переклад).

З метою митного оформлення товару декларант в інтересах позивача подав до митного посту «Львів-північний» Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) 24UA209230083898U1 від 10.09.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару, а саме:

- Плитка 25х40 ARTE TA8 BEIGE у кількості 72 кв.м. за ціною 2,25 євро/кв.м. та загальною вартістю 162,00 євро;

- Плитка 25х50 UBEDA BASE JET BONE у кількості 72 кв.м. за ціною 2,25 євро/кв.м. та загальною вартістю 162,00 євро;

- Плитка 60x120 BLEND SAND у кількості 105,12 кв.м. за ціною 7,50 євро/кв.м. та загальною вартістю 788,40 євро;

- Плитка 60x120 CITY GRIS у кількості 220,32 кв.м. за ціною 7,50 євро/кв.м. та загальною вартістю 1 652,40 євро;

- Плитка 60x120 FLORENCIA OCRE у кількості 117,36 кв.м. за ціною 7,50 євро/кв.м. та загальною вартістю 880,20 євро;

- Плитка 60x120 FLORENCIA OCRE у кількості 13,68 кв.м. за ціною 7,50 євро/кв.м. та загальною вартістю 102,60 євро».

Торгівельна марка - EL MOLINO, країна виробництва - ES, виробник - HIJOS DE CIPRIANO CASTELLO ALFONSO.

Всього: 600,48 м.кв., 21 816 кг нетто.

Фактурна вартість імпортованого товару становить 3 747,60 євро (еквівалентно 170 077,33 грн), митну вартість визначено на рівні 240 077,33 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 70 000,00 грн).

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано:

- Пакувальний лист від 03.09.2024 року;

- Проформу № Р-8788/24 від 29.08.2024 року;

- Інвойс № Е-53007/24 від 03.09.2024 року;

- Міжнародну товарно - транспортну накладну CMR від 03.09.2024 року № 813528;

- Свіфт повідомлення про оплату товару від 02.09.2024 року;

- Рахунок № 100924/61 від 10.09.2024 року на оплату транспортних послуг;

- Контракт № 8-2024 від 30.08.2024 року;

- Договір - Заявку на перевезення № 030924 від 03.09.2024 року;

- Декларація про походження товару у формі інвойсу № Е-53007/24 від 03.09.2024 року;

- Експортну декларацію № 24ES0017411ABMGHB8 від 04.09.2024 року та інші документи.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи:

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В подальшому позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом прийняття картки відмови № UA209230/2024/002918 (а.с.36) з підстав неможливості завершення митного оформлення з невірно заповненими графами 12, 45, 43, 44, 46, 47, відповідно до рішення про коригування митної вартості від 11.09.2024 № UA209000/2024/100462/1 (а.с.35).

У цій ж картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме подання нової МД із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2024 № UA209000/2024/100462/1.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

3) Надана до митного оформлення копія проформа інвойс №°T P-8788/24 від 29.08.2024 не містить підписів та печаток Продавця та Покупця я хоч і містить виділене порожнє місце для підпису із зазначенням реквізитів останнього. За даних обставин така проформа інвойс не вважається підписаною, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являєтьсядоку.ментом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на те, що відсутні відомості про узгоджену кількість та ціну товару прицьому, як зазначалось, замовлення також відсутнє.

4) Проформа № T P-8788/24 від 29.08.2024 та комерційна пропозиція від 29.08.2024, проте зовнішньоекономічний контракт від 30.08.2024 № 8-2024. Тобто дані документи передували даті складення контракту.

8) Банківський документ від 02.09.2024 на суму 3747,60 Євро у гр. «Призначенні платежу» міститься посилання на контракт міститься посилання на контракт, відповідно до п. 2.1. Контракту, загальна його вартість 500000 євро, тобто такий документ, не можливо ідентифікувати до даної поставки. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікацїї ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

10) Розмір транспортних витрат є економічно необґрунтованим, оскільки вартість перевезення по іноземній території становить - 27,52 грн за км (відстань-2543 км- вартість-70000грн), всі складові видатки перевезення значно вищі.

У зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби за МД №408050/2024/004276 від 19.07.2024 де митна вартість такого товару становить - 0,6700 дол. США за кг.

Товар було випущено у вільний обіг за №24UA20923005083U0 від 04.06.2024 року з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України (а.с.38).

ТОВ «Дім Кераміки ТД», не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, у зв'язку з чим звернулося до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як слідує з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України, зокрема: контракт № 8-2024 від 30.08.2024; проформу № Р-8788/24 від 29.08.2024; інвойс № Е-53007/24 від 03.09.2024, CMR від 03.09.2024 року № 813528; свіфт повідомлення про оплату товару від 02.09.2024; рахунок № 100924/61 від 10.09.2024 на оплату транспортних послуг; пакувальний лист від 03.09.2024; договір - заявку на перевезення № 030924 від 03.09.2024; декларація про походження товару у формі інвойсу № Е-53007/24 від 03.09.2024; експортну декларацію № 24ES0017411ABMGHB8 від 04.09.2024 та інші документи.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 30.08.2024 №8-2024 визначено предмет та умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця. Суд акцентує увагу на тому, що вищезазначений контракт був укладений у якості акцепту оферти продавця, яка була виражена проформою № P-8788/24 від 29.08.2024 року (у проформі чітко зазначено, що вона є офертою (пропозицією)). Відтак, у проформі (оферті), яка була акцептована покупцем, було узгоджено продаж керамічної плитки загальною кількістю 600,48 м.кв. та вартістю 3 747,60 євро.

Відповідно до інвойсу № Е-53007/24 від 03.09.2024 загальна вартість товару становить 3747,60 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Ціна товару у вищевказаному інвойсі та проформі відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA209230083898U1 від 10.09.2024 (графа 22).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (55000,00 грн), що не заперечується відповідачем.

Суд відхиляє аргументи відповідача про наявність розбіжностей у поданих документах, які зазначені в оскаржувану рішенні з огляду на наступне.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що поставка товару здійснювалась на підставі контракту від 30.08.2024 за № 8-2024. Зазначає, що в реквізитах такого, відсутні відомості про особи, уповноваженні на укладання та підписання контракту від імені компаній.

Відповідач також зазначав, що ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, мають бути здатними до укладення договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладення договору (контракту). Однак, перевірити здатність на укладення договору сторони продавця, із наданих документів, є неможливим. Необхідність наявності такої уповноваженої особи підтверджується також і п.8.1 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Проаналізувавши контракт від 30.08.2024 за № 8-2024, суд зауважує, що, від імені HIJOS DE CIPRIANO CASTELLO ALFONSO S.L. (продавця) контракт укладав та підписував директор - Хав'єр Кастелло, та від імені ТОВ «Дім Кераміки ТД» (Покупця) такою особою виступала директор - Дудюк Богдана Ярославівна.

Відтак, слід дійти висновку, що контракт підписаний уповноваженими представниками сторін, а відомості про таких осіб наявні у правочині.

Також, позивач до заяви від 20.11.2024 додав роздруківку з Іспанського реєстру юридичних осіб з перекладом на українську мову відносно компанії HIJOS DE CIPRIANO CASTELLO ALFONSO SL, з якої вбачається, що одним із керівників компанії є Кастелло Олуча Франциско Хав'єр, який підписав вищезазначений контракт.

Отже доводи відповідача спростовуються вищевикладеним та є безпідставними.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні проте, що відповідно до п 2.2 контракту - 100%-передоплата в розмірі вказаному в фактурі-проформі, для кожного окремого замовлення зробленого покупцем Продавцю. Всі ці документи (фактури проформи, інвойси і т.п.) будуть зроблені в письмовому вигляді та стануть невід ємними частинами договору. Замовлення до митного оформлення не подано. Також із наданих до митного оформлення документів не вбачається, що таке замовлення існувало, так як відсутнє будь-яке посилання на таке.

З даного приводу суд зазначає, що позивач надав пояснення митному органу, що жодних замовлень до контракту на дану партію товару не складалось, а партія товару узгоджувалась у вищезгаданій проформі № P-8788/24 від 29.08.2024, що не суперечить умовам контракту та в будь-якому випадку не має жодного стосунку до правильності визначення митної вартості товару.

Пункт 2.2. контракту не передбачає у якій формі має відбуватись замовлення товару у продавця. Тобто, що має існувати документ із назвою «Замовлення». Відтак, ніщо не забороняє покупцю узгоджувати із продавцем партію товару, а результати цих погоджень відобразити у проформі, яка й подавалась до митного оформлення. Крім того, проформа містить відомості про вартість кожної одиниці із асортименту замовленої партії товару.

Крім того, відсутність «замовлення» товару як окремого документу не впливає на правильність визначення декларантом заявленої митної вартості товару.

Тому, доводи відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо тверджень в оскаржуваному рішенні про те, що проформа № P-8788/24 від 29.08.2024 не містить підписів та печаток сторін, а також така проформа та комерційна пропозиція від 29.08.2024 передували даті контракту від 30.08.2024 № 8-2024, суд зазначає таке..

Так у поданій до відповідача заяві від 20.11.2024 позивач звертав зазначив, що проформа виступала офертою продавця (пропозицією укласти договір), про що було вказано у самій проформі. Відтак, Контракт було укладено сторонами після прийняття покупцем такої пропозиції (акцепт).

Відтак, жодних розбіжностей у даному випадку немає, а контракт від 30.08.2024 № 8-2024 укладений шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В той же час, для узгодження асортименту та кількості товару, який буде постачатись продавцем, останнім було надано проформу № P-8788/24 від 29.08.2024 року без підписів та печаток сторін.

Проте згодом, покупцем була надана покупцю вже відкоригована, з урахуванням зауважень, проформа № P-8788/24 від 29.08.2024 року, у якій був наведений асортимент та кількість товару, який в подальшому був відображений також і у рахунку № Е-53007/24. Крім того, така проформа вже була підписана продавцем товару та засвідчена його печаткою.

При цьому, підпису та печатки покупця товару на проформі не повинно бути, оскільки вона виступає офертою, тобто пропозицією однієї сторони іншій укласти договір, який й був в подальшому укладений сторонами.

Відтак, з метою усунення будь-яких сумнівів митному органу разом із заявою від 20.11.2024 було надаємо копію належним чином оформленої проформи проформу № P-8788/24 від 29.08.2024, у якій міститься підпис та печатка продавця, а також остаточно узгоджений асортимент та кількість товару.

З приводу тверджень відповідача, що положенням п. 3.1. контракту передбачено що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ, суд зазначає, що заявлений митним органом сумнів у достовірності заявленої митної вартості товару є безпідставним, оскільки наявність або відсутність документів, що підтверджують відповідність якості товару нормам країни виробництва не жодним чином на це не впливають. Такі документи не містять у собі числових значень, необхідних для перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару.

З приводу тверджень відповідача про те, що в експортній декларації країни відправлення статистична вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі на умовах поставки EXW, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010 в якій зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так, щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені для доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру, суд не приймає до уваги оскільки позивач не має жодного стосунку до формування декларації країни відправлення, а тому не несе жодної відповідальності за відомості, які до неї включаються.

Продавець вантажу в експортній декларації зазначив фактурну вартість товару, на підтвердження якої надав відповідному митному органу інвойс, у якому містились відомості про умови поставки товару та його вартість.

Оскільки, вантаж пропускався митними органами ЄС за такою експортною декларацією, про що наявна відмітка у відповідних графах такої декларації, то можна стверджувати про відсутність будь-яких помилок у такому документі.

Більш того, відповідач як митний орган в порядку взаємодії з митними органами інших країн має можливість здійснити перевірку відповідності такої експортної декларації, наданої декларантом до митного оформлення та наданих відправником для декларування вивозу із ЄС, а також перевірити факт вивозу спірного вантажу із ЄС за такою декларацією.

Також в оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що банківський документ від 02.09.2024 на суму 3 747,60 євро у гр. «Призначенні платежу» міститься посилання на контракт міститься посилання на контракт, відповідно до п. 2.1. Контракту, загальна його вартість 500000 євро, тобто такий документ, не можливо ідентифікувати до даної поставки.

Суд не бере до уваги таке твердження, оскільки в даному випадку предметом поставки була лише певна партія товару вартістю 3 747,60 євро, який відображений у проформі № Р-8788/24 від 29.08.2024 та у інвойсі № Е-53007/24 від 03.09.2024, а не загальна вартість контракту.

Суд наголошує, що сума оплати повністю відповідає сумі проформи та інвойсу.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт. Розмір транспортних витрат є економічно необґрунтованим, оскільки вартість перевезення по іноземній території становить - 27,52 грн за км (відстань-2 543 км-вартість-70 000 грн), всі складові видатки перевезення значно вищі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто, до митної вартості товару включається витрати, пов'язані із транспортуванням товару та супутніми послугами, які надаються до місця ввезення на митну територію України.

Що стосується витрат на завантаження та страхування товару, то позивач до заяви від 20.11.2024 додав лист від 01.11.2024 року експедитора - ФОП ОСОБА_1 , у якому вказано, що завантаження вантажу на транспортний засіб на складі продавця здійснювалось працівниками перевізника, а такі послуги надавались на безоплатній основі, тобто становили 0 грн. Відтак, експедитор повідомив, що вартість послуг перевізника із завантаження вантажу на транспортний засіб становить 0,00 грн. У цій ж довідці експедитор повідомив, що страхування товару не здійснювалось.

Таким чином, у даному випадку жодних сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом нема та не може бути.

Що стосується припущення про заниження транспортних витрат, то у даному випадку вартість транспортування товару є договірною і експедитор самостійно встановлює її розмір, виходячи із власних розрахунків та міркувань. Твердження митного органу про те, що сума транспортних витрат є економічно необґрунтованою є його припущеннями, оскільки не ґрунтується на будь-яких достовірних та належних джерелах інформації. Зокрема, відомості про такі джерела інформації не зазначені у гр. 33 спірного рішення або у електронній переписці декларанта з митним органом.

Крім того, з метою підтвердження вартості послуг перевезення як і до суду так і до заяви від 20.11.2024 позивачем було додатково надано:

- акт № 1742/1 від 12.09.2024 року надання послуг на суму 90 000,00 грн., що включає весь маршрут перевезення вантажу;

- платіжні інструкції № 984 від 14.10.2024 року на суму 30 000,00 грн., № 996 від 16.10.2024 року на суму 30 000,00 грн. та № 1027 від 25.10.2024 року на суму 30 000,00 грн. на підтвердження повної оплати послуг з перевезення вантажу.

Відтак, позивач резюмував, що додаткові складові до митної вартості товару становлять: 70 000,00 грн. - вартість перевезення за маршрутом м. Castellon Іспанія - м.п. Чоп, 0,00 грн. - вартість навантаження та 0,00 грн. вартість страхування.

Усі витрати підтвердженні належними та допустимими документами, та піддаються обчисленню.

Посилання відповідача у листі від 29.11.2024 на «Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року № 65 є безпідставними, оскільки такі рекомендації не зареєстровані у Міністерстві Юстиції, а відтак не мають силу нормативно - правового акту та носять виключно рекомендаційний характер.

Тому, перевізники вправі не зважати на такі Методичні рекомендації та самостійно формувати вартість своїх послуг з перевезення вантажу.

Відтак, відповідач не спростував належними та допустимими доказами, що вартість транспортування вантажу від місця завантаження до митного кордону України становить 70 000,00 грн.

Відтак, доводи відповідача у цій частині є також безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням вищенаведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

Ненадання додаткових документів (інших платіжних та/або бухгалтерських документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товарів не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Тому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, а також короткого їх змісту, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 11.09.2024 №UA209000/2024/100462/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002918 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2024 №UA209000/2024/100462/2, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як передбачено частиною 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду (сформованого в системі Електронний суд) позивач сплатив судовий збір в сумі 4 846,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1321 від 21.02.2024 (а.с.18).

Відтак на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 4 846,80 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги від 01.06.2023, вартість послуг адвокатського об'єднання у справі про оскарження рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару від 11.09.2024 №UA209000/2024/100462/2, додаткову угоду №1 від 20.02.2025 до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2025 до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2023, рахунок №34 від 18.02.2025, платіжну інструкцію від 03.01.2025 №1201, з яких вбачається надання позивачу Адвокатським об'єднанням «АФК» у цій справі правової допомоги у сумі 5 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Також, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2025 правова допомога полягає не лише у підготовці проекту позовної заяви, а й у наданні консультацій клієнту з питання визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, а також вивченні та аналізі документів, узгодження позиції, підготовки заяв до Львівської митниці, однак такі послуги охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Також, суд, враховуючи складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 6 846,80 грн (з них: судовий збір в сумі 4 846,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 18А, код ЄДРПОУ 37786217) до Львівської митниці (79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Костюшка, будинок 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100462/2 від 11.09.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002918.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Кераміки ТД» судові витрати в загальній сумі 6 846,80 грн (шість тисяч вісімсот сорок шість гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський

Попередній документ

126985272

Наступний документ

126985274

Інформація про рішення:

№ рішення:	126985273
№ справи:	140/1831/25
Дата рішення:	30.04.2025
Дата публікації:	02.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Волинський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (18.06.2025)
Дата надходження:	24.02.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови

Учасники справи:

суддя-доповідач:

МАЧУЛЬСЬКИЙ ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ

відповідач (боржник):

Львівська митниця

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім Кераміки ТД"

представник позивача:

Багіров Рустам Алігейдарович