29 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2649/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області(далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати рішення від 10.02.2025 №907600150979 про відмову в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII;
2) зобов'язати здійснити переведення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення - 04.02.2025, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 24.07.1991 по 16.06.2014 та з 21.01.2021 по 19.02.2025, з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.02.2025 №№ 559, 560, виданих виконавчим комітетом Маневицької селищної ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду Україні у Волинській області, як отримувач пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
04.02.2025 позивач звернувся до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію по віку згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Донецькій області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.02.2025 №907600150979 у зв'язку з тим, що позивач не мав необхідного стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби.
Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки досяг пенсійного віку, має необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», тобто має право на призначення пенсії за віком відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі наведеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 і пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723 вік і страховий стаж.
До стажу держаної служби позивача зараховано період роботи з 28.04.1994 по 03.07.2001.
З 04.07.2001 набув чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (далі - Закон №2493).
Під час розгляду наданих Позивачем документів встановлено, що у період з 04.07.2001 по 01.05.2016 ОСОБА_1 перебував на службі в органах місцевого самоврядування. Відповідно до приписів Закону № 2493 посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів відносяться до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування а не до категорій посад державних службовців тощо.
Таким чином, періоди роботи в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001 не зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 та положень Закону №889.
З огляду на наведене, відсутні підстави для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 01.05.2016 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 та положень Закону №889.
Крім того представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області. Оскільки повноваження Пенсійним фондом України здійснюються через його територіальні органи і фінансування цих органів здійснюється також з Пенсійного фонду України, ГУ ПФУ в Донецькій області позбавлене можливості та не має функціональних повноважень для здійснення виплати пенсії позивачу.
21.04.2025 через систему « Електронний суд» від представника відповідача подано клопотання про долучення доказів, де додала докази направлення копії відзиву позивачу рекомендованим листом з описом вкладення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України у Волинській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
04.02.2025 позивач звернувся до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію по віку згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.
Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Донецькій області, яким і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.02.2025 №907600150979, де зазначив, що з 28.04.1994 по 04.07.2001 позивач працювала на посадах. що відносились до державної служби (що складає 7 років 2 місяці 7 днів). З 04.07.2001 позивач працював на посадах особи місцевого самоврядування, які не відносяться до категорії посад державної служби.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, як наслідок просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, статтею 45 №1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.
Водночас принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
При цьому пункти 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.
Спірні правовідносини виникли щодо відмови у призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону №889-VIII у зв'язку з відсутністю правових підстав. При цьому відповідач в рішенні зазначив, що станом на 01.05.2016 у позивача відсутній необхідний стаж 20 років роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби.
З такими доводами суд не погоджується з таких підстав.
04.07.2001 року набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Постанова №283), яка втратила чинність 25.03.2016, було затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, відповідно до якого до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (пункт 2).
При цьому пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Водночас згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Отже, вищезазначеним законодавством передбачено зарахування до стажу державного службовця, періодів роботи начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарського забезпечення, головного бухгалтера, завідувач відділом тощо.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.03.2018 у справі №240/381/17 та від 07.02.2019 у справі №742/1718/17.
Відповідно до відомостей трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 30.03.1977, за записами якої позивач з 24.07.1991 по 16.06.2014 (запис №10-24), працював заступником голови райдержадміністрації та з 21.01.2021 по 19.02.2025 (запис №25-28) першим заступником селищного голови. В період роботи прийняв присягу державного службовця (28.04.1994) та позивачу присвоювались ранги державного службовця та посадової особи.
Стаж державної служби в сукупності зі стажем роботи зарахованим відповідачем, що міститься у матеріалах пенсійної справи позивача страховий стаж становить понад 42 роки, в тому числі до травня 2016 року - понад 20 років.
Відтак, за умови зарахування періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж державної служби станом до 01.05.2016 становитиме понад 20 років.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії ОСОБА_1 досягнув віку 62 років та його загальний страховий стаж становить 42 роки 08 місяць 16 днів, що підтверджується розрахунком стажу (а.с.9).
За вказаних підстав суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача від 10.02.2025 №907600150979 є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо заявленої вимоги позивача про зобов'язання перевести позивача на пенсію державного службовця, починаючи з 04.02.2025, то суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою про перехід на інший вид пенсії 04.02.2025, тому з огляду на встановлені обставини справи саме з цієї дати така пенсія підлягає призначенню.
Стосовно позовної вимоги про визначення розміру пенсії з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.02.2025 №№ 559, 560, виданих виконавчим комітетом Маневицької селищної ради, суд вважає такі вимоги передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №140/1684/24.
Крім того, суд щодо тверджень представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що територіальні органи Пенсійного Фонду України виконують свої функції з призначення, перерахунку та виплати пенсії в залежності від місця проживання (реєстрації) пенсіонера і знаходження його пенсійної справи в цьому органі, зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про перехід на інший вид пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити переведення на пенсію державного службовця є саме ГУ ПФУ в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 10.02.2025 №907600150979, зобов'язання відповідача здійснити переведення позивача з 04.02.2025, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 24.07.1991 по 16.06.2014 та з 21.01.2021 по 19.02.2025.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 10.03.2025 (а.с. 4). Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з відповідачів в повному обсязі, оскільки, часткове задоволення позову стосується лише способу захисту порушеного права обраного судом.
Керуючись статтями 139, 243 - 246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.02.2025 №907600150979.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком з 04.02.2025, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 24.07.1991 по 16.06.2014 та з 21.01.2021 по 19.02.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя В.В.Дмитрук