м. Вінниця
29 квітня 2025 р. Справа № 120/14299/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Військовою частиною НОМЕР_1 не нараховано та не виплачено йому компенсації втрати частини доходів за період з 25.08.2023 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по 19.05.2023.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 30.10.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Мотивуючи свою позицію відповідач звертає увагу, що грошове забезпечення згідно рішення Вінницького окружного суду Вінницької області від 05.06.2024 по справі №120/584/24 виплачено військовою частиною НОМЕР_1 НГ України добровільно та вчасно, тому вимога про компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, в даному випадку не має жодних правових підстав. Крім того зазначає, що позивачем порушено строк звернення до суду.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 з 22.07.2020 проходила службу у військову службу у відповідача.
Наказом відповідача від 25.08.2023 року №234 позивач виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 25.08.2023 року.
Водночас вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 22.07.2020 року по 25.08.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 року, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, позивач звернулась до суду з позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №120/584/24, окрім іншого, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22.07.2020 року по 19.05.2023 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
30.07.2024 на виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував та виплатив позивачеві перераховане грошове забезпечення у розмірі 143239,95 грн.
Не погоджуючись із бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів за період з 25.08.2023 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто по 30.07.2024, позивач звернулася до суду з даними адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд в першу чергу надає оцінку доводам сторони відповідача пов'язаним із порушенням позивачем строків звернення до суду. Зокрема, посилаючись на місячний строк звернення до суду із даними позовними вимогами.
Так, як свідчать матеріали справи, предметом заявленого адміністративного позову є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу передбаченої Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за несвоєчасну виплату сум перерахованого грошового забезпечення.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі № 120/584/24, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22.07.2020 року по 19.05.2023 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
30.07.2024 на виконання вказаного рішення суду відповідач нарахував та виплатив позивачеві перераховане грошове забезпечення у розмірі 143239,95 грн.
Так, я слідує із матеріалів справи, позивач без невиправданих зволікань 17.09.2024 звернулася до відповідача із заявою про виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Втім, відповіді на своє звернення не отримала.
23.10.2024 позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Разом із цим, згідно частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже враховуючи наведенні обставити, та те, що позивач звернулася із позовом до суду 23.10.2024, у суду відсутні підстави вважати, що позивач пропустив відповідний строк звернення до суду, установлений спеціальними нормами частини 2 статті 233 КЗпП України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Згідно зі статтями 1- 3 Закону №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Отже, підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність доходу; 2) порушення встановлених строків його виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходу один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159. Порядок №159 поширює свою дію на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159). Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
При вирішенні цього спору суд враховує узагальнену правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20 такого змісту:
«…системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення».
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а та ряду інших.
Судом встановлено, що фактична остаточна виплата позивачу доходу, зокрема, грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум, відбулась 30.07.2024.
Таким чином, позивач має право на виплату їй компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки виплати.
Відтак, необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь період невиплати.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та як наслідок зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а саме за період з 25.08.2023 по день фактичної виплати перерахованих сум.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити .
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.07.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, які розраховані виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", встановленого станом на 01.01.2022 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а саме за період з 25.08.2023 по день фактичної виплати перерахованих сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Суддя Мультян Марина Бондівна