Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/395/25
Провадження № 1-кп/499/81/25
30 квітня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , в режимі відеоконференцзв'язку: захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025167260000006 від 03.01.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 190 КК України,-
ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що 15 березня 2024 року, о 19:27 годині, достовірно знаючи, що її дідусь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер та вона не має права отримувати грошові кошти, призначені для виплати пенсії за віком, не повідомивши про даний факт Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, будучи обізнаною про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснюється нарахування пенсійних виплат на особистий рахунок ОСОБА_6 за № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», вирішила таким чином заволодіти грошовими коштами, призначеними для виплати пенсії за віком її дідусю, шляхом обману. З метою реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння грошових коштів, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: вул. Жовтнева, буд. 1, с. Конопляне Березівського району Одеської області та маючи при собі банківську карту ОСОБА_6 , переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, завідомо маючи доступ до персонального кабінету ОСОБА_6 в додатку «Приват 24», після надходження пенсійних виплат на особовий рахунок ОСОБА_6 за період березня місяця 2024 року в сумі 7700 гривень, здійснила їх переказ на власний особистий рахунок банку «ПриватБанк» за № НОМЕР_2 , після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила матеріальної шкоди державі в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство).
Окрім цього, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи повторно, 16 квітня 2024 року, о 21:33 годині, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що її дідусь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер та вона не має права отримувати грошові кошти, призначені для виплати пенсії за віком, не повідомивши про даний факт Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, будучи обізнаною про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснюється нарахування пенсійних виплат на особовий рахунок ОСОБА_6 за № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", вирішила таким чином заволодіти грошовими коштами, призначеними для виплати пенсії за віком її дідусю ОСОБА_6 , шляхом обману. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 та маючи при собі банківську карту ОСОБА_6 , переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, завідомо маючи доступ до персонального кабінету ОСОБА_6 в додатку «Приват 24», після надходження пенсійних виплат на особовий рахунок ОСОБА_6 за період квітня місяця 2024 року в сумі 7700 гривень, здійснила їх переказ на власний особистий рахунок банку «ПриватБанк» за № НОМЕР_2 , після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила матеріальної шкоди державі в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Крім того, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи повторно, 16 травня 2024 року, о 21:33 годині, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що її дідусь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер та вона не має права отримувати грошові кошти, призначені для виплати пенсії за віком, не повідомивши про даний факт Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, будучи обізнаною про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснюється нарахування пенсійних виплат на особовий рахунок ОСОБА_6 за № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ "ПриватБанк», вирішила таким чином заволодіти грошовими коштами, призначеними для виплати пенсії за віком її дідусю ОСОБА_6 , шляхом обману. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошових коштів, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 та маючи при собі банківську карту ОСОБА_6 , переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, завідомо маючи доступ до персонального кабінету ОСОБА_6 в додатку «Приват 24», після надходження пенсійних виплат на особовий рахунок ОСОБА_6 за період травня місяця 2024 року в сумі 7700 гривень, здійснила їх переказ на власний особистий рахунок банку «ПриватБанк» за № НОМЕР_2 , після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила матеріальної шкоди державі в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Також, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи повторно, 15 червня 2024 року, об 11:25 годині, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що її дідусь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер та вона не має права отримувати грошові кошти, призначені для виплати пенсії за віком, не повідомивши про даний факт Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, будучи обізнаною про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснюється нарахування пенсійних виплат на особовий рахунок ОСОБА_6 за № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ КБ "ПриватБанк», вирішила таким чином заволодіти грошовими коштами, призначеними для виплати пенсії за віком її дідусю ОСОБА_6 , шляхом обману. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошових коштів, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 та маючи при собі банківську карту ОСОБА_6 , переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи доступ до персонального кабінету ОСОБА_6 в додатку «Приват 24», після надходження пенсійних виплат на особовий рахунок ОСОБА_6 за період червня місяця 2024 року в сумі 7700 гривень, здійснила їх переказ на власний особистий рахунок банку «ПриватБанк» за № НОМЕР_2 , після чого використала їх на власні потреби, чим спричинила матеріальної шкоди державі в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України- заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
На підставі викладеного, за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), ч.2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Між сторонами кримінального провадження укладено угоду про визнання винуватості від 24 квітня 2025 року, яку вони просили затвердити.
За умовами угоди сторони дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч.1, ч.2 ст. 190 КК України, тобто за ч. 1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно. Обвинувачена ОСОБА_4 беззастережно визнала свою винуватість. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_4 за вчинені кримінальні правопорушення: за ч. 1 ст. 190 КК України - штрафу розміром дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді штрафу розміром три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді штрафу розміром три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді про визнання винуватості міру покарання.
Обвинувачена в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, просила суд затвердити укладену угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену в ній міру покарання. Також зазначила, що розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченої просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.
Потерпіла сторона не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченої повне розуміння нею своїх процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили її погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо неї обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Укладена угода відповідає вимогам ст. 474 ч.7 КПК України, при її укладенні враховано вимоги ст. 470 КПК України. За своїм змістом укладена угода відповідає вимогам ст. 472 КПК України і має всі необхідні реквізити та відомості, у тому числі стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди. Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених п.п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Обвинуваченій суд відповідно до ст. 474 КПК України роз'яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, роз'яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.
Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє зміст і наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473, ст. 394, ст.424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, положення ч.4 ст.474 КПК України, зокрема, те, що вона має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ч.1 ст.476 КПК України. Укладення угоди є цілком добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
На переконання суду кваліфікація діянь обвинуваченої є правильною та суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.1, ч.2 ст. 190 КК України, тобто ч. 1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
При укладені угоди враховано обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено.
Також враховано дані про особу обвинувачену, якавчинила кримінальний проступок та нетяжкі кримінальні правопорушення, на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не має судимості, за місцем проживання характеризується позитивно. Обмеження, які виключають укладання угоди про визнання винуватості - відсутні.
Суд враховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв'язання проблем запобігання злочинності.
З урахуванням наведеного, узгоджені сторонами (прокурором та обвинуваченою) вид та міра покарання за вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень є такими, що, згідно із положеннями ст. 65 КК України, відповідають ступеню тяжкості вчиненого особі обвинуваченого та є достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, а також наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Відтак дослідивши умови угоди та заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд вважає, що вказана угода може бути затверджена.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом стосовно обвинуваченої немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Речові докази, процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.04.2025 року, укладену між прокурором Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 190 КК України, та призначити їй покарання:
- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу розміром дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу розміром три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді штрафу розміром три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) грн.
Речові докази, процесуальні витрати у справі відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
- обвинуваченим та захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя ОСОБА_7