Справа № 496/268/25
Провадження № 3/496/529/25
25 лютого 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Козаченко А.Ю.,
представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Андрешкова О.А., який приймає участь в режимі відеоконференції,
розглянувши матеріали, які надійшли від УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП,
У протоколі про адміністративне правопорушення від 25.12.2024 року серії ЕПР1 № 204590 зазначено, що 25.12.2024 року 08:50:00 452 км автодороги Київ-Одеса водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Nissan Teana в Одеській області Одеському районі, 452 км автодороги Київ-Одеса та не мав права керування транспортними засобами, чим вчинив дане правопорушення повторно протягом року, згідно адміністративної постанови БАД 530479 від 19.10.2024 року, чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.5 ст. 126 КУпАП.
У судовому засіданні представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат Андрешков О.Д. просив провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на письмові заперечення, та звертаючи увагу при дослідженні відеозапису на недоліки при складанні протоколу.
В письмових поясненнях адвокатом відзначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №204590 від 25.12.2024 року водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив правопорушення повторно протягом року, згідно адмінпостанови БАД 530479 від 19.10.2024 року чим порушив п.2.1. а. ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. Із зазначеним протоколом не погоджуються та вважають, що докази в справі є неналежними та недопустимими, оскільки вони зібрані всупереч нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затверджену наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026 та «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затверджену наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Адміністративним правопорушенням, згідно з ч.6 ст. 126 КУпАП, визнається повторне протягом року вчинення порушень передбачених ч.2- ч.4 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру складання матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення. Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 року Верховний суд у справі № 686/11314/17 зазначив, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть запиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення. Натомість матеріали справи не містять ані підстав зупинки ОСОБА_1 , ані підтвердження законності такої зупинки, що вже ставить під сумнів правомірність складання згаданого вище протоколу.
Окрім того, доказова база в категорії справ щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності передбаченої ч.5 ст. 126 КУпАП має бути спрямована саме на доведення одночасно трьох обставин: 1) керування транспортним засобом; 2) керування транспортним засобом повинно здійснюватися особою, яка не має права, позбавлена або тимчасово обмежена у праві керування таким транспортним засобом; 3) особа без права керування, обмежена у праві керування або позбавлена права керування повинна керувати транспортним засобом, повторно протягом року (повторність правопорушення). Перелічені обставини становлять об'єктивну сторону адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Щодо обставини: керування транспортним засобом. Зі змісту протоколу серії ЕПР1 № 204590 встановлено, що останній нібито керував транспортним засобом Nissan Teana о 08 год. 50 хв. При цьому, до матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 співробітниками патрульної поліції було додано відеозапис - 471828 і як вбачається зі змісту вказаного відеозапису, він розпочинається о 08 год. 46 хв. 20 сек., з того, що співробітник патрульної поліції пропонує ОСОБА_1 пройти з ним до якогось приміщення, де сидить так званий «Старший». Далі, зі згаданого відеозапису чітко видно, що о 08 год. 50 хв. ОСОБА_1 взагалі знаходився в приміщенні в яке його запросив співробітник патрульної поліції, а тому відомості в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №204590 відносно того, що ОСОБА_1 керував ТЗ о 8:50 год. не відповідають дійсним обставинам справи. Окрім того, з самого початку відеозапису чітко видно, що транспортний засіб Nissan Teana нікуди не рухається, а двигун автомобіля навіть не запущений. Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, в рішенні у справі № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року Верховного Суду Касаційного адміністративного суду зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.».
Отже, відеозапис 471828, як доказ вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 повинен зафіксувати таку технічну дію ОСОБА_1 яка спрямована на приведення транспортного засобу до руху, з метою його переміщення у просторі, щоб можна було стверджувати про наявність такої складової об'єктивної сторони як керування транспортним засобом. Однак зазначений відеозапис не містить фіксації факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 о 08:50 год. Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 о 08:50 год. не містяться в матеріалах справи.
Щодо обставини: керування транспортним засобом повинно здійснюватися особою, яка не має права, позбавлена або тимчасово обмежена у праві керування таким транспортним засобом. Зі змісту фабули ч.5 ст. 126 КУпАП відповідальність наступає у разі якщо особа здійснила повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП. З огляду на викладене, при складанні матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.5 ст. 126 КУпАП, співробітники патрульної поліції зобов'язані були пересвідчитись і надати до суду докази того, що ОСОБА_1 або не має права керування транспортним засобом, або передав керування транспортним засобом особі, яка не має такого права, або його право керування транспортним засобом тимчасово обмежене, або його позбавлено права керування транспортним засобом. Натомість матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу перелічених вище обставин. Як вбачається зі згаданого вище відеозапису 471828, після того як ОСОБА_1 погодився прослідувати за співробітником патрульної поліції до приміщення де сидів, так званий «старший» та представники ВСП, о 08 год. 48 хв., співробітники патрульної поліції, дивлячись в планшет говорять ОСОБА_1 про те, що нібито відносно нього було винесено рішення про притягнення до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП ще у 2023 році, а тому він не має права керувати транспортним засобом. У відповідь на вказане, ОСОБА_1 повідомив співробітників поліції, що відносно нього дійсно складали матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності однак передбаченою ч.4 ст. 130 КУпАП, а не ч.1 ст. 130 КУпАП і це було зовсім нещодавно. Окрім того, ОСОБА_1 наголосив поліцейським на тому, що суд розглядаючи справу про притягнення його до відповідальності передбаченої ч.4 ст. 130 КУпАП закрив провадження у справі №599/2301/24 про що є відповідне рішення від 06.12.2024 року. При цьому, співробітники поліції навіть не хотіли його слухати та наполягали на своєму, стверджуючи, що раніше у 2023 році, а саме 10.05.2023 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи викладене, притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та формуючи матеріали адміністративного правопорушення співробітники поліції були зобов'язані надати доказ, який підтверджує позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, в даному випадку, копію відповідного рішення суду з відміткою про вступ у законну силу. При цьому, до матеріалів справи не було додане вказане рішення та окрім того, як вбачається з відеозапису 471828 співробітник поліції навіть не повідомили самому ОСОБА_1 номер справи в якій було винесено згадане рішення. Враховуючи викладені обставини, зрозуміло що співробітники патрульної поліції не надали до суду жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортним засобом. Окрім того, як вбачається з відеозапису о 08 год. 49 хв. 13 сек. ОСОБА_1 на підтвердження того, що не був позбавлений права керування транспортним засобом надає співробітнику патрульної поліції свій мобільний телефон із відкритим додатком «Дія» в якому містилось його дійсне посвідчення водія серії НОМЕР_1 . Відповідно до абз. 2,10 п. 20 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, протягом трьох робочих днів із моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) на території України особи, зазначеної в цьому рішенні. Доступ до судових рішень за умов технічної реалізації може забезпечуватися шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень і Єдиним державним реєстром МВС. За наявності технічної можливості щодо електронної інформаційної взаємодії між МВС та суб'єктами електронної взаємодії така перевірка відомостей про особу, позбавлену права на керування транспортним засобом, проводиться автоматично засобами центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС або системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів. Згідно з приписами п.п.3,6 «Порядку формування та перевірки електронного посвідчення водія, електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, їх електронних копій» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1453 електронне посвідчення водія, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу формуються засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) за бажанням особи, яка в установленому законодавством порядку отримала національне посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виготовлені на бланку або в електронній формі, за наявності в Реєстрі МВС, Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (далі - Реєстр транспортних засобів), які є функціональними підсистемами єдиної інформаційної системи МВС, усіх відомостей, зазначених у національному посвідченні водія, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, зокрема відцифрованого образу обличчя особи. Електронне посвідчення водія, електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу формуються та відображаються автоматично засобами Порталу Дія за наявності підключення електронного пристрою до Інтернету, працездатності встановленого мобільного додатка Порталу Дія (Дія) та наявної електронної інформаційної взаємодії Порталу Дія та Реєстру МВС шляхом використання наявної в Реєстрі МВС, Реєстрі транспортних засобів інформації, зазначеної у пунктах 9 і 10 цього Порядку.
Враховуючи викладенні положення, зрозуміло, що у разі винесення відносно особи рішення про позбавлення її права керування транспортним засобом, і набуття таким рішенням законної сили вказана інформацію одразу передається до всіх необхідних реєстрів, а саме - до Єдиного державного реєстру МВС, у зв'язку із чим електронне посвідчення водія автоматично зникає із мобільного застосунку Дія. Отже, наявність у ОСОБА_1 в мобільному застосунку Дія його посвідчення водія серії НОМЕР_1 свідчить про те, що останній не був позбавлений права керування транспортним засобом і, відповідно, мав право керувати ТЗ, а тому відомості зазначені в протоколі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.5 ст. 126 КУпАП не відповідають дійсності. Більше того , в матеріалах справи наявна довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, яку було надано до суду самими співробітниками поліції.
Так, відповідно до вказаної довідки у ОСОБА_1 наявне право керування транспортним засобом на підставі посвідчення водія НОМЕР_1 , статус «Виданий». При цьому, у вказаній довідці відсутня помітка про те, що ОСОБА_1 був позбавлений даного посвідчення. З огляду на викладене, дана довідка, навпаки підтверджує, що ОСОБА_1 , має право керування транспортним засобом і, відповідно, не міг вчинити правопорушення передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування другої обставини, яка входить до об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме того, що ОСОБА_1 не мав права керувати транспортним засобом, а тому відсутній такий елемент складу адміністративного правопорушення, як об'єктивна сторона.
Враховуючи, що ч.5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за правопорушення, яке було вчинено повторно, співробітники патрульної поліції були зобов'язані надати належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вдруге протягом року, керував транспортним засобом без наявного права керування. Як вбачається з матеріалів справи, у якості доказу вчинення правопорушення повторно, співробітники патрульної поліції надали до суду копію постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.126 КУпАП, серії БАД № 530479. Згідно із п.3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу ( ч.2 ст. 291 КУпАП).
Враховуючи викладене, окрім подання самої копії постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, співробітники патрульної поліції зобов'язані надати до суду також докази того, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст. 126 КУпАП вступила в законну силу. При цьому, в матеріалах справи не міститься доказів вручення ОСОБА_1 постанови про адміністративне правопорушення серії БАД №530479 від 19 жовтня 2024 року, або отримання ним поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Так само відсутні відомості щодо звернення вказаної постанови до виконання у встановленому законом порядку.
Те, що правопорушення вчинено повторно має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Натомість співробітники патрульної поліції, які складали відносно ОСОБА_1 протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності передбаченої ч.5 ст. 126 КУпАП серії ЕПР1 № 204590 від 25.12.2024 року, не виконали згаданий вище обов'язок і, відповідно, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу повторності вчинення правопорушення. Окрім того, повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна підтверджуватись самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, зокрема, повинна бути належним чином засвідчена та містити інформацію про набрання чинності. Натомість наявна в матеріалах справи копія постанови взагалі не містить відмітки про її засвідчення та відповідність оригіналу, що в свою чергу ставить під сумнів зміст такої постанови та свідчить про її недопустимість і неналежність як доказу в даній справі. Також звертаємо увагу суду на те, що надана до матеріалів справи довідка про повторність вчинення адміністративного правопорушення не може вважатися допустимим та належним доказом повторності, оскільки згідно Інструкції - єдиним підтвердженням повторності правопорушення є постанова, яка набрала чинності. Враховуючи викладені обставини, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вдруге вчинив правопорушення передбачене ч. 2- 4 ст. 126 КУпАП.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення. Виходячи з вищевикладеного, працівником поліції, який склав матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , не надано суду належних та достатніх доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП - не надано доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без наявного права керування протягом року. У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, а саме - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, так як у цьому разі законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі.
Окрім того, працівниками поліції порушено ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» та, відповідно, ч. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року № 1026, в частині здійснення безперервності відео фіксації (Далі - Інструкція). Так, відповідно до п. 5 вищевказаної інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). Доданий до матеріалів справи відеозапис розпочинається не з самого початку спілкування поліцейського із ОСОБА_1 . Окрім того, даний відеозапис лише фіксує вчинення патрульним певних дій (до того ж таких, що не відповідають нормам чинного законодавства), введення в оману ОСОБА_1 , зачитування уже складеного протоколу особі, неналежне ознайомлення із протоколом, що є грубим порушення п.5 Інструкції. Окрім того відповідно до ч.2 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи. Згідно з приписами п.9 ч.1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису виступають превентивними заходами. Враховуючи викладені норми законодавства, з самого початку ведення відеофіксації поліцейський був зобов'язаний повідомити ОСОБА_1 , що відбувається відеофіксація на нагрудну камеру. При цьому, як вбачається зі змісту доданого до матеріалів справи відеозапису, розмова поліцейського розпочалась із ОСОБА_1 о 08 год 46 хв., на відеозаписі чітко видно, що він починається з пропозиції поліцейського пройти до якогось приміщення де сидить так званий «старший», однак співробітник поліції ніяким чином навіть не згадав про те, що ним ведеться відеофіксація їх розмови, що вказує на грубе порушення ними вимог ч.2 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію».
Дослідивши матеріали справи суддя доходить до такого висновку.
У відповідності до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч.2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4 ст.126 КУпАП).
Суд погоджується з доводами представника особи, яка притягується до адміністративного правопорушення, стосовно того, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження такої обов'язкової кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, як повторність правопорушення.
Крім зазначеного, з долученого аркушу постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 5304779 від 19.10.2024 року, без будь-яких відміток, яка не засвідчена належним чином, встановлено, що вказана постанова складена відносно ОСОБА_1 за фактом скоєння адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом.
З урахуванням неналежного оформлення уповноваженою особою вищевказаної постанови, довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, ставиться під сумнів вищевказана постанова, оскільки 31.08.2022 року на ім'я ОСОБА_1 було видано посвідчення водія українське ВХК 446256. За фактом скоєння адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом, виноситься в разі відсутності у водія взагалі посвідчення водія або відсутність дозволу керування відповідною категорією транспортних засобів.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Судом відхиляються доводи адвоката, що для виявлення правопорушення, в той чи інший спосіб, транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру складання матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, з огляду на таке.
Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що передбачає надання відповідним органам державної влади додаткових повноважень з тимчасовим обмеженням конституційних прав громадян. Тому правоохоронці можуть, серед іншого, зупиняти транспорт, перевіряти у громадян, у тому числі водіїв, документи, а у разі потреби проводити огляд транспортних засобів, особистих речей та багажу і, у разі потреби, застосовувати силу, спецзасоби чи вогнепальну зброю.
Отже, працівники поліції, як представники органу Національної поліції України (поліція) - центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (стаття 1 Закону України «Про Національну поліцію»), наділені правом зупиняти транспортні засоби та вимагати від водіїв надавати для перевірки документи.
Як вірно звернув увагу суду адвокат, який діє в інтересах ОСОБА_1 , і як встановлено при дослідженні долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису, підтвердження керування транспортним засобом Nissan Teana ОСОБА_1 - відсутнє, як і повідомлення особи про здійснення поліцейським відеофіксації обставин правопорушення.
Відтак, ОСОБА_1 , інкримінується адміністративне правопорушення саме за ч.5 ст.126 КУпАП, проте, зміст викладених у протоколі обставин вчинення правопорушення не відповідає змісту диспозиції ч.5 ст. 126 КУпАП, а також не надано суду належних доказів вчиненням ним протягом року будь-якого з порушень, передбачених ч.ч. 2-4 ст.126 КУпАП, тобто, зміст викладених у протоколі обставин вчинення правопорушення не відповідає змісту диспозиції ч.5 ст. 126 КУпАП. Надані докази на підтвердження інкримінованого правопорушення не є належними та допустимими з огляду на диспозицію ч.5 ст. 126 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є беззаперечним доказом на доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. За Кодексом України про адміністративні правопорушення Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи. Отже, зазначені обставини, ставлять під сумнів достовірність даних, зазначених в протоколі, а тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги як належні та допустимі докази.
Судом має бути обґрунтовувано свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України2 №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. Вищевикладені обставини свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, тому провадження по справі відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 126, 247, 283, 284, 287, 288, 291 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови виготовлено 03.03.2025 року.
Суддя М.Л. Пасечник