29 квітня 2025 року м.Суми
Справа №577/5130/23
Номер провадження 22-ц/816/360/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
у присутності :
представника відповідача за зустрічним позовом - Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - адвоката Олексюк Марини Миколаївни
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2024 року у складі судді Потій Н.В., ухвалене в м. Конотоп Сумської області, повне судове рішення складено 07 червня 2024 року,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», про захист прав споживачів,
У вересні 2023 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк») звернулося до суду за допомогою засобів поштового зв'язку з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивувало тим, що 11 березня 2020 року відповідач звернувся до нього і підписав заяву № CMDPI-938885 від 11 березня 2020 року про акцепт Публічної пропозиції/Угоди. Відповідно до цієї Угоди відповідач прийняв/акцептував публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк» про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк», що оприлюднені та знаходяться у вільному доступі на сайті банку, висловив повну та безумовну згоду з її умовами.
07 грудня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-117614206, за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 109 053,07 грн до 25 листопада 2027 року (72 місяці) зі сплатою процентів - 40,90% річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Договір укладено в електронній формі.
Банк виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти на поточний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 109 053,07 грн 07 грудня 2021 року.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов договору на адресу позичальника було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором за вих. № 114/5-К-305066 від 11 травня 2023 року, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів, однак вказана вимога виконана не була. Станом на 10 травня 2023 року заборгованість відповідача перед позивачем за заявою-договором складає 145 208,56 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі - 127 697,79 грн, з яких прострочено 2093,77 грн; заборгованість за відсотками у сумі - 17 510,77 грн, з яких прострочено відсотків 15 364,40 грн.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» достроково заборгованість за Заявою-Договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-117614206 від 07 грудня 2021 року у сумі 145 208,56 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 127 697,79 грн, заборгованості за процентами - 17 510,77 грн.
Не погодившись із вказаним позовом, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів (а.с. 66, Т. 1). В подальшому подав заяву про зміну позовних вимог (а.с. 207, Т. 1) та остаточно просив суд визнати недійсним кредитний договір № 014-RO-82-117614206 від 07 грудня 2021 року, укладений між сторонами.
Свої вимоги мотивував тим, що він укладав з АТ «Райффайзен Банк» кредитний договір № 010/12779/82/887320 від 20 серпня 2020 року на суму 30 000 грн. Інших договорів він не укладав і коштів по них він не отримував. Він здійснював погашення вказаного кредиту, інших кредитів він не погашав.
Вважає, що банк нав'язав йому кредит без його згоди та не проінформував його про сам факт видачі кредиту та його умови. Ніякого кредитного договору електронним підписом він не підписував.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 18 грудня 2023 року прийняв зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів до спільного розгляду з первісним позовом АТ «Раффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 11 січня 2024 року клопотання представника АТ «Райффайзен Банк» про заміну сторони у справі задовольнив частково: залучив ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до участі у справі як правонаступника позивача АТ «Райффайзен Банк» за первісним позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залучив до участі у справі як третю особу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк» про визнання кредитного договору недійсним.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 29 травня 2024 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є правонаступником АТ «Райффайзен Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Заявою-Договором про відкриття Поточного рахунку про надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-117614206 від 07 грудня 2021 року у сумі 145 208,56 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 127 697,79 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 17 510,77 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 2684 грн сплаченого судового збору.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк», третя особа: ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», про захист прав споживачів про захист прав споживачів відмовив.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його зустрічного позовну та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог; відмовити у задоволенні первісного позову.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що представник АТ «Райффайзен Банк» не був присутній в судовому засіданні, хоча його присутність була необхідною, оскільки в судовому засіданні досліджувалися документи, які стосуються зустрічного позову і підтверджують його вимоги, а саме виписки з карткового рахунку.
На думку заявника апеляційної скарги, вказані виписки спростовують твердження банку, що кредитні кошти у сумі 109 000 грн були надані на його поточний рахунок. В дійсності цих коштів на поточному рахунку фактично не було: 07 грудня 2021 року йому було нібито надано кредит о 12-15 год. і негайно після цього банк зарахував 57 000 грн на погашення іншого кредиту, а 46 899 грн перерахував на його картку і відразу ж на невідому йому картку по трьох транзакціях. Таким чином, на його думку, підтверджуються його твердження, що вказаних коштів він не отримував і не замовляв.
Суд першої інстанції не звернув увагу на його твердження, що він не укладав кредитний договір на 109 000 грн. Навпаки, суд некритично прийняв надані банком документи, що підписані електронним підписом. Вважає, що банк не надав жодного доказу на підтвердження того, що він звертався за видачею кредиту на суму 109 000 грн. Кредитний договір складений банком, який є заінтересованою особою, електронний підпис згенерований працівниками банку ще по кредитному договору № 010/12779/82/887320 від 20 серпня 2020 року на суму 30 000 грн, всі його особисті документи, що додані банком до позову скопійовані ще при отриманні ним кредиту на суму 30 000 грн, тобто 19 серпня 2020 року.
Заявник стверджує, що він нічого не знав про кредит у сумі 109 000 грн, а тому вважав, що здійснює погашення лише кредиту на суму 30 000 грн, інших кредитів він не погашав.
В судовому засіданні банк не зміг спростувати його тверджень, що саме він нав'язав йому кредит без його згоди та не проінформував про сам факт видачі та його умови.
Наголошує на тому, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є відсутність волевиявлення особи на його вчинення. Жодного волевиявлення з його сторони банк не довів.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 29 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2024 року в частині вирішення первісного позову ТОВ «ФК «Кредит Капітал», яке є правонаступником АТ «Раффайзен Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в даній цивільній справі визнав неподаною та повернув.
З огляду на вищезазначене, рішення суду в частині вирішення первісного позову ТОВ «ФК «Кредит Капітал», яке є правонаступником АТ «Раффайзен Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача за зустрічним позовом, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2020 року ОСОБА_1 підписав заяву №СМDРІ-938885 про акцепт Публічної пропозиції/Угоди про надання послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк», що оприлюднені на сайті банку «www.aval.ua» та висловив повну безумовну згоду з її умовами За змістом заяви відповідач безумовно визнав, що Публічна пропозиція, ця заява про акцепт, Правила, Тарифи, заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу (а. с. 17, Т. 1).
Також 11 березня 2020 року ОСОБА_1 підписав заяву про відкриття та ведення карткового рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк», згідно якої банк відкриває картковий рахунок IBAN НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) на ім'я клієнта (а. с. 202, Т. 1).
07 грудня 2021 року ОСОБА_1 надав згоду на обробку даних, а саме, що є власником мобільного номеру телефону НОМЕР_5 . Згоду підписано електронним підписом 021276 НОМЕР_5 , позначка часу АЦСК:07.12.2021, 14:15 (а. с.16 - на звороті, Т. 1).
07 грудня 2021 року відповідач підписав Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку про надання Кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-117614206, яка є додатком до Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди № SMDPI-938885 від 11 березня 2020 року, відповідно до умов якої банк зобов'язався надати відповідачу кредит в сумі 109 053,07 грн, а відповідач зобов'язався повернути банку кредит та сплатити проценти за користування ним (а.с. 10 на звороті - 13; 15-16, Т. 1).
Згідно п. 1.2. договору кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на поточний рахунок клієнта, зазначений у п. 1.2. заяви-договору. Клієнт доручає банку здійснити в дату надання кредиту договірне списання коштів з поточного рахунку у визначений пп 2.1.1. п. 2.1 заяви-договору сумі на картковий рахунок № НОМЕР_2 . Клієнт доручає банку здійснити в дату надання кредиту договірне списання коштів в розмірі, зазначеному в пп 2.1.3. п. 2.1. заяви-договору, з поточного рахунку на рахунок банку № НОМЕР_6 з метою погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-111644432 від 29 жовтня 2021 року. Банк є отримувачем кредитних коштів по договірному списанню.
Відповідно до п 2 договору мета кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб в розмірі 104 800,00 грн; оплата страхового платежу в розмірі 4253,07 грн; погашення заборгованості клієнта перед АТ «Райффайзен Банк» в розмірі 57 900,64 за споживчим кредитом, наданим на підставі договору про надання споживчого кредиту № 014-RO-82-111644432 від 29 жовтня 2021 року.
Строк кредиту 72 місяці з 07 грудня 2021 року по визначену графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу; процентна ставка фіксована - 40,90% річних; дата сплати щомісячного ануїтетного платежу - 25 число кожного календарного місяця згідно графіка; дата та сума переказу коштів з карткового рахунку на поточний рахунок - з метою виконання грошових зобов'язань за кредитом клієнт доручає банку здійснювати 20 числа кожного місяця договірне списання коштів з карткового рахунка на поточний рахунок в сумі 4082,42 грн, яка дорівнює сумі ануїтетного платежу згідно графіку (пункти 2.2., 2.3, 2.4., 2.4.1. договору).
Відповідно до п. 2.10. графік, розрахунок реальної процентної ставки та загальної вартості кредиту містяться в Додатку 1 до Заяви-Договору, які є її невід'ємною частиною.
Згідно п. 14 ця заява-договір разом із заявою про акцепт Публічної пропозиції/Угодою та іншими заявами складають Індивідуальну частину договору та є його невід'ємними частинами.
Договір та додаток 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супровідних послуг) ОСОБА_1 підписав електронним підписом: 021276 +380673977167.
Також 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен Банк» з Заявою №014-RO-82-117614206 на приєднання до договору добровільного страхування життя №РБ1704-г від 12 червня 2020 року (індивідуальна частина), згідно якої плата клієнта страхового платежу складає - 4253,07 грн Заява підписана також електронним підписом: 021276 НОМЕР_5 , позначка часу АЦСК:07.12.2021, 14:15 (а. с.13 на звороті - а. с. 14).
Кредитні кошти у відповідності до умов укладеного договору були надані відповідачу шляхом перерахування з позичкового рахунку НОМЕР_7 на поточний рахунок відповідача НОМЕР_1 у сумі 109 053,07 грн 07 грудня 2021 року (а. с. 18, Т. 1).
З виписки по рахунку НОМЕР_1 відображено перерахування 07 грудня 2021 року кредитних коштів на поточний рахунок НОМЕР_7 , з якого кредитні кошти були направлені наступним чином: 4253,07 грн - на погашення страхового платежу; 46899,36 грн - перераховано на рахунок НОМЕР_8 - виплата за кредитом № 014-RO-82-117614206 від 07 грудня 2021 року; 57 900,64 грн - перераховано на рахунок НОМЕР_9 (а.с. 198, Т. 1).
Згідно наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-117614206 від 07 грудня 2021 року станом на 10 травня 2023 року становить 145 208,56 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 127 697,79 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 2093,77 грн, заборгованості за процентами у розмірі 17 510,77 грн, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 15 364,40 грн (а.с.7-8, Т. 1).
11 травня 2023 року АТ «Райффайзен Банк» направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором (в порядку ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування») (а.с.22 -27, Т. 1).
20 липня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-63-F, згідно з яким на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до ст. 512-519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, в тому числі до боржника - ОСОБА_1 за договором № 010/12779/82/887320, дата видачі кредиту - 20 серпня 2020 року, загальний розмір заборгованості - 4 6 045,79 грн (а. с. 164-175, Т. 1).
20 жовтня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-64, згідно з яким на умовах, встановлених цим договором на відповідно до ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (портфель заборгованості), в тому числі право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-117614206, дата видачі кредиту - 29 жовтня 2021 року, загальний розмір заборгованості - 168 961,75 грн (а.с. 88; 154-163 Т. 1).
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі в ред. на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».
Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір № 014-RO-82-117614206 від 07 грудня 2021 року підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «021276», що узгоджується з приписами ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Отже, підписавши кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчив у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування. Вказане спростовує доводи заявника апеляційної скарги щодо непідписання ним кредитного договору.
З приводу тверджень ОСОБА_1 , що виписками з його карткових рахунків вбачається, що він не отримував кредитних коштів за вказаним договором, колегія суддів зауважує, що надані банком виписки з банківських рахунків ОСОБА_1 свідчать про надходження кредитних коштів в розмірі 109 053,07 грн на його картковий рахунок та подальше спрямування вказаних коштів, в тому числі на погашення кредитної заборгованості в розмірі 57 900,64 грн за споживчим кредитом, наданим на підставі договору про надання споживчого кредиту № 014-RO-82-111644432 від 29 жовтня 2021 року та оплату страхового платежу в розмірі 4253,07 грн.
Отже, враховуючи обставини встановлені судом першої інстанції у цій справі, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , оскільки ним не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Колегія суддів зауважує, що, враховуючи принцип свободи договору, ОСОБА_1 мав можливість не укладати оспорюваний договір з АТ «Райффайзен Банк», проте, підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, засвідчив свою згоду на укладення вказаного договору на визначених у ньому умовах.
Водночас, погоджуючись з результатом вирішення спору у цій справі, апеляційний суд звертає увагу на таке.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21)зазначила, що "Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (…). У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (…). Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов'язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується".
У цій справі позивач пред'явив вимогу про визнання кредитного договору недійсним з мотивів його неукладеності (непідписання договору та неотримання коштів за ним), а отже, обрав неефективний спосіб захисту прав та інтересів, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним, що також є самостійною підставою для відмови у позові.
Зазначеного суд першої інстанції не врахував, проте, встановивши недоведення факту непідписання позивачем оспорюваного кредитного договору, правильно по суті вирішив спір, відмовивши у позові.
Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 375, 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 30 квітня 2025 року
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов