Номер провадження: 22-ц/813/4382/25
Справа № 522/19090/21
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Кострицький В. В.
30.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судової колегій судової палати з розгляду цивільних справ: Кострицького В.В., Назарової М.В., Лозко Ю.П., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Крайнюкова Максима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_6 , про виділення нежитлового приміщення підвалу в натурі, витребування нежитлового приміщення підвалу з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням підвалу,-
встановив:
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_6 , про виділення нежитлового приміщення підвалу в натурі, витребування нежитлового приміщення підвалу з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням підвалу було відмовлено. Повний текст рішення суду складено 06 листопада 2023 року.
Не погодившись з вказаним рішенням 10 лютого 2025 року адвокат Крайнюков Максим Миколайович, діючий від імені ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою за допомогою пошти до Приморського районного суду м. Одеси, при цьому в мотивувальній частині апеляційної скарги зазначали, що оскаржуване рішення ні ОСОБА_1 ні його адвокат Крайнюков М.М. не отримували, а ознайомились лише 01лютого 2025 року за допомогою ЄДРСР.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.02.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Надалі на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_7 надійшла квитанція про сплату судового збору та клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначав, що повний текст оскаржуваного рішення судом першої інстанції його довірителю не направлялось, що ОСОБА_1 тривалий час перебував за кордоном України у зв'язку із військовими станом в Україні, тому вважав, що пропустив строк на оскарження рішення з поважних причин.
Ухвалою Одеського апеляційного суду 14 березня 2025 року визнано причини пропуску ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначені у заяві наданій на виконання ухвали про залишення без руху, неповажними, апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року, залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, зазначені в тексті ухвали, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Надалі на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_7 , про усунення недоліків, відповідно до якої останній просив поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити провадження у справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначав, що його довіритель ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні 02 листопада 2023 року під час, якого було ухвалено оскаржуване рішення, неотримував повного тексту рішення, також зазначали, що в матеріалах справи відсутні докази отримання стороною апелянт копії оскаржуваного рішення.
Перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку апеляційного провадження, рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
При цьому, в своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії»). Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Європейський Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.
Поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
З матеріалів справи встановлено, що в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Крайнюков Максим Миколайович, який є авторизованими учасником підсистеми «Електронний суд».
Представництво інтересів ОСОБА_1 адвокат Крайнюков М.М. здійснював в Приморському районному суді м. Одеси на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1050487 від 08.10.2021 року ( т.1 а.с.91)
02.11.2023 року адвокат Крайнюков М.М. звернувся до суду першої інстанції з заявою, яка викладена останнім власноруч, в якій просив розглянути справу №522/19090/21 у відсутність сторони позивача (т.1 а.с.238).
02.11.2023 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено оскаржуване рішення, в якому зазначено, що сторони були повідомлені належним чином, до суду не з'явились, просили розглянути справу без їх участі.
Повний текст оскаржуваного рішення складено 06.11.2023 року.
Отже, зазначені обставини підтверджують обізнаність ОСОБА_7 та його довірителя Пащенко Є.В. про судовий розгляд справи та про ухвалення 02.11.2023року Приморським районним судом м. Одеси судового рішення.
Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження є та обставина, що в судовому засіданні 02.11.2023 року вони не приймали участі, повний текст оскаржуваного рішення від суду першої інстанції не отримували, крім того зазначали, що у зв'язку із військовими станом в Україні ОСОБА_1 перебуває закордоном та не мав можливості ознайомитись з оскаржуваним рішенням у строки визначені ст.354 ЦПК України, апеляційний суд зазначає, що за матеріалами справи відсутні належні та допустимі докази в обґрунтування виняткових обставин для поновлення строку.
На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 14.03.2025 року, від адвоката Крайнюкова М.М. до Одеського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_7 , про усунення недоліків, відповідно до якої останній просив поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити провадження у справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначав, що його довіритель ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні 02 листопада 2023 року під час, якого було ухвалено оскаржуване рішення, неотримував повного тексту рішення, також зазначали, що в матеріалах справи відсутні докази отримання стороною апелянт копії оскаржуваного рішення.
Судова колегія дослідивши матеріали справи зазначає, що ОСОБА_1 є позивачем у справі, який був ініціатором даної справи.
Крім того, представництво інтересів під час розгляду справи судом першої інстанції здійснювалось його адвокатом Крайнюковим М.М., який був присутній під час більшості судових в суді першої інстанції, про що свідчать протоколи судових засідань та розписки про повідомлення ОСОБА_7 про відкладення судових засідань.
02.11.2023 року адвокат Крайнюков М.М. звернувся до суду першої інстанції з заявою, яка викладена останнім власноруч, в якій просив розглянути справу №522/19090/21 у відсутність сторони позивача (т.1 а.с.238).
02.11.2023 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено оскаржуване рішення, в якому зазначено, що сторони були повідомлені належним чином, до суду не з'явились, просили розглянути справу без їх участі.
Повний текст оскаржуваного рішення складено 06.11.2023 року.
З апеляційною скаргою адвокат Крайнюков Максим Миколайович, діючий від імені ОСОБА_1 звернувся 10 лютого 2025 року.
Апеляційний суд зауважує, що сторона позивача, як інціатор справи повинна у розумні строки цікавитись процесом розгляду справи.
Інших належних обґрунтувань причин поважності пропущення строку на апеляційне оскарження на адресу Одеського апеляційного суду не надходило.
Враховуючи вище викладене, судова колегія приходить до висновку, що причини поважності заявлені адвокатом Крайнюковим М.М., про те, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні 02 листопада 2023 року під час, якого було ухвалено оскаржуване рішення, неотримував повного тексту рішення, також зазначали, що в матеріалах справи відсутні докази отримання стороною апелянт копії оскаржуваного рішення, є не обгрнутнованими та такими, що суперечать засадам цивільного судочинства України .
Вищевикладені обставини дають підстави вважати, що адвокату Крайнюкову М.М. було достовірно відомо про наявність оскаржуваного рішення, яке було ухвалено в судовому засіданні, про яке як і адвокат Крайнюков М.М. так і його довіритель ОСОБА_1 були належним чином повідомлені, тобто сторона позивача у справі будучи обізнаною про час, місце судового засідання, повинна була цікавитись про результати розгляду справи у встановлені ЦПК України строки, однак ні адвокат Крайнюков М.М. ні його довіритель ОСОБА_1 на протязі значного періоду часу жодним чином не реалізовували своє право на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, у визначений вимогами ст. 354 ЦПК України строк, хоча мав таку можливість.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та може призвести до порушення прав іншої сторони процесу. Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Також судова колегія виходячи з матеріалів встановила наступне.
02.11.2023 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено оскаржуване рішення, в якому зазначено, що сторони були повідомлені належним чином, до суду не з'явились, просили розглянути справу без їх участі.
Повний текст оскаржуваного рішення складено 06.11.2023 року.
З апеляційною скаргою адвокат Крайнюков Максим Миколайович, діючий від імені ОСОБА_1 звернувся 10 лютого 2025 року.
Тобто з моменту ухвалення повного тексту рішення до зверння ОСОБА_7 з апеляційною скаргою минув одни рік три місяці та чотири дні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч.2 ст. 358 ЦПК України встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційног за апеляційною скаргою адвоката Крайнюкова Максима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою адвоката Крайнюкова Максима Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_6 , про виділення нежитлового приміщення підвалу в натурі, витребування нежитлового приміщення підвалу з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням підвалу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту її підписання.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко