Номер провадження: 33/813/785/25
Номер справи місцевого суду: 522/1633/25
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
15.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Черненка В.О.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черненко Валентин Олексійович на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №227071 від 22.01.2025, ОСОБА_1 21 січня 2025 року о 22:20 год, керуючи транспортним засобом «Toyota Camry», д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі, по вулиці Рішельєвській, біля будинку №42, на перехресті із вулицею Успенською, де рух регулюється сигналами світлофора, рухаючись на заборонений сигнал світлофора, не надав переваги у русі автомобілю «Chevrolet Volt», д/н НОМЕР_2 , який рухався на дозволяючий сигнал світлофора, під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулось зіткнення. В результаті порушення ОСОБА_1 п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнуто судовий збір 605,60 гривень.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черненко В.О. звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Черненка В.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Так, пункт 8.7.3. е ПДР України, який зазначений працівником поліції в протоколі встановлює, що червоний сигнал світлофора, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 252 КУпАП).
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №227071 від 22.01.2025, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги, крім того протокол підписаний самим ОСОБА_1 ;
2)схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.01.2025;
3)письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
4)відеозаписом, на якому зафіксований момент ДТП.
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в тому, що 21 січня 2025 року о 22:20 год, керуючи транспортним засобом «Toyota Camry», д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі, по вулиці Рішельєвській, біля будинку №42, на перехресті із вулицею Успенською, де рух регулюється сигналами світлофора, рухався на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого відбулась ДТП, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не порушував вимог ПДР України, ДТП сталась з вини водія ОСОБА_2 , яка рухалась на червоний сигнал світлофору. ОСОБА_1 також стверджує, що перетнув стоп-лінію на дозволяючий зелений миготливий сигнал світлофору, посилаючись на пункти 8.7.3, 8.10, 16.8 ПДР України.
Щодо даний тверджень апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно п. 16.1 ПДР перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками.
Апеляційний суд звертає увагу, що в пункті 8.7.3 ПДР визначені певні значення сигналів світлофора, а саме: зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Рух транспортних засобів особливо з високою концентрацією транспортних засобів на перехресті доріг, з багатьма смугами для руху, в різних напрямках, відповідно вимагає дотримання учасниками дорожнього руху сигналів засобів регулювання і спеціальних правил роз'їзду, оскільки безвідповідальний підхід водіїв та порушення ними правил проїзду перехресть та невиконання вимог сигналів регулювання є причиною великої кількості аварійних ситуацій та дорожньо-транспортних пригод.
У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (пункт 8.10 ПДР).
При цьому, пунктом 8.11. ПДР встановлено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зазначені положення Правил дорожнього руху вказують на те, що жовтий сигнал однозначно забороняє рух, попереджаючи про зміну сигналів. Дозволено їхати тільки якщо водій завершує маневр чи може створити аварійну обстановку екстреним гальмуванням. Водій, який продовжив рух на жовтий заборонений рух, має довести, що існували об'єктивні причини, через які він не зміг зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил.
У судовому засіданні судом було оглянутого долучений до матеріалів справи відеозапис та встановлено, що водій ОСОБА_1 перетнув стоп-лінію на зелений миготливий сигнал, при цьому здійснив виїзд на пішохідний перехід та в подальшому на перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 ПДР України.
ОСОБА_1 не довів, що існували об'єктивні причини, через які він не міг зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 ПДР.
Тому посилання скаржника на те, що він виїхав на стоп-лінію на миготливий зелений сигнал світлофора, та мав право завершити проїзд, є безпідставним.
Таким чином, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнав, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення ним вимог Правил дорожнього руху України.
Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Черненко Валентин Олексійович залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький