Номер провадження: 22-ц/813/3347/25
Справа № 523/13369/24
Головуючий у першій інстанції Кремер І. О.
Доповідач Лозко Ю. П.
29.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів
встановив:
Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Волканов Є.В., просить додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви
ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу.
За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції не враховано, що ця справа не є складною, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження через малозначність, до позову було додано лише розписку, вимогу до ОСОБА_1 з доказами поштового надсилання та роздруківку курсів іноземних валют, тому ці обставини не потребували значних часових та аналітичних затрат для вивчення поданих позивачем документів та не є співмірним тій оцінці, що вказана у акті виконаних робіт.
Позовна заява має невеликий обсяг, через незначну складність предмету, простоту та визначеність як матеріального права, що регулює правовідносини, так і судової практики у цій категорії справ, відтак сума витрат на правничу допомогу, заявлена позивачем у розмірі 15000 грн не є розумною та справедливою, а навпаки надмірна та невиправдана, тому не може покладатись на скаржника.
Суд першої інстанції у повній мірі не звернув увагу на подані відповідачем заперечення та стягнув на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі, який є надмірним та несправедливим.
Окрім того, встановлюючи погодинну оплату послуг адвоката, останнім не було подано документ, який закріплює розмір вартості години роботи адвоката.
З поданих документів не убачається, що послуги були надані саме у справі
№ 523/13369/24, оскільки будь-яка прив'язка до предмета спору, номера справи, суті спору, сторін чи інших індивідуальних обставин відсутня.
На думку скаржника, відсутність п. 4.3 та 4.7 у договорі про надання правової допомоги, може свідчити про певні махінації з договором.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року повернуто
ОСОБА_2 , відзив поданий ним на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (81969,40 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване додаткове рішення суду відповідає.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі жовтня статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, перевіряючи доводи відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зважає на таке.
Як убачається з матеріалів справи, 15 лютого 2023 року між адвокатом Лапіним К.А. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги за умовами якого адвокат зобов'язався за зверненням клієнта надати останньому необхідну правову допомогу, зокрема звернутися з позовом та представляти інтереси клієнта в судах (а.с. 67-69).
Сторони домовились, що гонорар адвоката за надання правової допомоги за цим договором врегульований відповідним актом виконаних робіт до цього договору (п.4.1).
При розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в п.4.1 даного договору, враховується час, витрачений адвокатом та співробітниками. Адвокат надає юридичну допомогу, передбачену умовами цього договору, клієнту в робочий час. Під робочим часом у цьому випадку розуміється час: з 9-00 до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. У разі надання адвокатом юридичної допомоги, на вимогу клієнта, в неробочий час, адвокат має право на оплату такої юридичної допомоги на підставі окремого рахунку (акту виконаних робіт), узгодженого сторонами (п.4.2).
За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом факсимільним зв'язком, електронними засобами або поштою (п.4.4).
Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт (п.4.5).
Сума у додатковій угоді згідно п.4.1 даного договору є гонораром адвоката за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п.4.6).
В акті, зазначеному п.4.4 договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту (п.4.8).
Даний договір укладений на строк до 31 грудня 2024 року та набирає чинності з моменту його підписання (п.8.1).
Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці (п.8.3).
З акту виконаних робіт до договору від 15 лютого 2023 року про надання правової допомоги, складеного 11 листопада 2024 року убачається, що адвокатом Лапіним К.А. було надано ОСОБА_2 такі послуги:
первинні юридичні консультації, тривалістю 1 години, вартістю - 3000 грн;
вивчення, аналіз та дослідження документа наданих клієнтом, тривалістю 2 години, вартістю - 6000 грн;
складання процесуальних документів по справі, тривалістю 2 години, вартістю - 6000 грн.
Загальна вартість виконаних робіт складає 15000 грн (а.с. 70).
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №1/24 від 11 листопада 2024 року, ОСОБА_2 сплатив на користь адвоката Лапіна К.А. грошові кошти у розмірі 15000 грн (а.с. 71).
З ордеру на надання правничої допомоги від 08 серпня 2024 року №1396957 убачається, що він виданий адвокатом Лапіним К.А. не представництво інтересів ОСОБА_2 у Суворовському районному суді м. Одеси на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 15 лютого 2023 року (а.с. 4).
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви
ОСОБА_2 8000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Витрати на професійну правничу допомогу на цю суму відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, відповідності конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідності процесуальних дій.
Доводи апеляційної скарги за своїм змістом і суттю є аналогічними тим запереченням, якими скаржник аргументував підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та які були враховані судом першої інстанції.
Твердження скаржника про те, що позивачем не було подано документ, який закріплює розмір вартості години роботи адвоката, спростовуються змістом договору про надання правової допомоги, в якому зазначено, що розмір гонорару врегульований актом виконаних робіт до цього договору, тоді як останній містить відомості щодо вартості однієї години роботи адвоката.
Сама по собі відсутність у вказаному договорі пунктів 4.3 та 4.7 не свідчить про певні махінації з договором, як про те твердить скаржник, оскільки нумерації (послідовність) викладення пунктів договору належить до компетенції сторін цього правочину, зважаючи на засади свободи договору.
Колегія суддів зауважує, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, окрім як визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аргументи скаржника про те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували, що правничі послуги надавалися саме у цій справі, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи убачається, що представництво інтересів ОСОБА_2 у Суворовському районному суді м. Одеси в межах цієї справи, здійснювалося адвокатом Лапіним К.А. саме на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 15 лютого 2023 року, що підтверджується ордером на надання правничої допомоги від 08 серпня 2024 року №1396957.
Складність справи, порядок її розгляду, обсяг наданих адвокатом робіт (виконаних послуг) вже були обгрунтовано враховані судом першої інстанції, і ці обставини, наряду з іншими, слугували підґрунтям для зменшення розміру витрат на правову допомогу, тому ці ж самі обставини, не можуть бути повторно враховані під час апеляційного перегляду додаткового рішення суду, отже відхиляються колегією суддів.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими висновки суду, з якими не погоджується скаржник.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу
ОСОБА_1 потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367,375,382-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький