Номер провадження: 22-з/813/11/25
Справа № 504/1939/21
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Драгомерецький М. М.
09.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Комлевої О.С.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Пасічняк Людмила Петрівна про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участі третьої особи - ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
16 червня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 за участі третьої особи ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в якому просила суд визнати за нею право власності за набувальною давності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 березня 2023 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 березня 2023 року залишено без змін.
13 травня 2024 року адвокат Пасічняк Л.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про ухвалення апеляційним судом додаткової постанови суду, в якій просить розподілити судові витрати та стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.
В судове засідання до апеляційного суду учасники справи не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання ОСОБА_3 судової повістки, та довідки про доставку судових повісток в електронні кабінети Електронного суду представнику ОСОБА_1 - адвокату Пасічняк Л.П., та представнику ОСОБА_2 - адвокату Гайса А.М..
Відповідно до положень ч. ч. 3-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що учасники справи завчасно належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, а також обізнаність позивача про зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, з огляду на вимоги ст. 270 ЦПК України щодо строку розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути заяву за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування колегія суддів враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Матеріалами справи встановлено, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції правнича допомога відповідачці ОСОБА_1 надавалась адвокатом Пасічняк Л.П. на підставі укладеного Договору про надання правової допомоги №2611/21 від 26.11.2021, та ордера серії ВН №1249615 від 22.05.2023 (т. 1 а.с. 186).
Встановлено, що 06 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пасічняк Л.П. подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, крім того просила стягнути понесені відповідачкою судові витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 9 000 грн (т. 1 а.с. 181-185).
На підтвердження вимог заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Пасічняк Л.П. також надала копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №00000001939 від 06.05.2024, згідно якого адвокат виконала такі послуги: усна консультація замовника з приводу одержання апеляційної скарги ОСОБА_2 ; ознайомлення з ухвалою від 19 травня 2023 року Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження; ознайомлення з апеляційною скаргою те її аналіз; підготовка відзиву на апеляційну скаргу є поштовою відправкою учасникам справи; складання інших заяв/клопотань у справі; ознайомлення з матеріалами судової справи; представництво інтересів замовника в судовому засіданні в Одеському апеляційному суді по справі №504/1939/21: 20.03.2023, 31.07.2023, 02.10.2023, 20.11.2023, 01.04.2023, 06.05.2024 (т. 2 а.с. 34 на звороті).
За результатами апеляційного перегляду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 березня 2023 року залишено без змін. Питання щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу відповідачкою, апеляційним судом не вирішувалося.
10 червня 2024 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Гайси А.М. надійшла заява в якій він просить відмовити в задоволенні заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Пасічняк Л.П. про стягнення витрат на правничу допомогу, вказуючи, що вартість послуг адвоката є завищеною.
На підставі вищевикладеного, з урахування заперечень сторони позивача, витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн, на переконання колегії суддів апеляційного суду є неспівмірними із складністю даної справи, її доказової бази, виконаними адвокатом об'ємом роботи, розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру, а також є несправедливим щодо фінансового стану позивачки, відтак колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн, який буде відповідати критерію розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст. ст. 12, 137, 141, 270, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Пасічняк Людмила Петрівна про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 21 квітня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
О.С. Комлева