30.04.25
22-ц/812/539/25
Справа №484/2773/24
Провадження № 22-ц/812/539/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
30 квітня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу та доповнення до неї
ОСОБА_1 ,
подану адвокатом Цехотською Тетяною Володимирівною
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Паньковим Д.А., повний текст складено 31 січня 2025 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У травні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 15 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 5546122 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі 7000 грн. шляхом переказу коштів на платіжну картку строком на 360 днів, зі сплатою 1,99% на день від суми кредиту за кожний день користування кредитом в межах строку кредиту, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику. Договір укладався дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України Про електронну комерцію у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Вказують, що відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, в строки визначені договором, кредит не повернула, відсотки за користування кредитними коштами не сплатила.
29 травня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке в ході розгляду справи змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", уклали договір факторингу № 29-05/2023-Ф, за яким останній став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за вказаним договором № 5546122.
Звертаючись до суду, представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму простроченої заборгованості у розмірі - 37924,60 грн., з яких: 7000 грн. - тіло кредиту; 19780,60 грн. - нараховані проценти, 11144,00 грн. - нараховані позивачем проценти за 80 календарних днів, а також понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором № 5546122 від 15 лютого 2022 року в розмірі 37924,60 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість по кредиту; 30924,60 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., а всього 50347 грн. 00 коп.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції встановивши, що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на 360 днів і їй було повідомлено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, реальну річну ставку, надано розрахунок сукупної вартості кредиту, а також те, що відповідач не надала доказів наявності умислу в діях позивача щодо введення її в оману, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , розуміючи наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, добровільно уклала з ТОВ "Авентус Україна" електронний договір № 5546122 на умовах, які були визначені договором. Презумпцію укладеного договору відповідачем не спростовано, з вимогами про визнання договору недійсним в цілому або недійсними окремих його частин відповідач до суду не зверталася, а тому суд вважає безпідставними заперечення представника відповідача викладені у відзиві.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , діючи через адвоката Цехотську Т.В., подала на нього апеляційну скаргу у якій вказує, що оскаржуване рішення є необ'єктивним, необґрунтованим та винесеним із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства, в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в рішенні обставинам справи. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05 березня 2025 року прийнято доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Цехотською Т.В. на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2025 року.
Так, вказує, що договір № 5546122 від 15 лютого 2022 року не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме ОСОБА_1 , оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідачки не підтверджує проходження нею верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача та не надані в судовому засіданні позивачем.
На ухвалу суду від 25 вересня 2024 року про витребування доказів - оригіналів електронних доказів суду надано позивачем не було.
При цьому, відповідачка заперечує підписання договору і отримання кредитних коштів та сплату кредитних коштів в розмірі 7.00 грн., коли суду не надано достатніх і допустимих доказів того, що саме відповідачка погодила всі істотні умови вказаного кредитного договору.
Посилання представника позивача на те, що відповідачка зареєструвалася на веб- сайті в мережі Інтернет https://creditplus.ua/ru/documents, ознайомилася з відповідними правилами надання коштів та обрала бажану суму кредиту та строк кредитування в ІТС, підписала зазначений вище кредитний договір одноразовим ідентифікатором, який отримала на фінансовий номер телефону (зазначений у анкеті клієнта), нічим не доведені та не підтвердженні.
Відомості про те, що відповідачка пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету клієнта із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписала договір одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги», належними, допустимими, достатніми доказами не доведено і факту укладання кредитного договору саме відповідачкою не підтверджує.
Крім того, будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би мав бути складеним і підписаним електронним підписом відповідачки, електронна ідентифікація (автентифікація) якої здійснена з дотриманням вимог Закону, та який би був підтверджений і сумніву у суду не викликав, в матеріалах справи відсутній.
Будь-які документи, що підтверджують особу позичальника в матеріалах справи відсутні.
Позивачем зазначено лише регламентований порядок заповнення анкети та укладання кредитного договору на веб-сайті надавача платіжних послуг.
Саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що веб-сайт в мережі Інтернет https://creditplus.ua/ru/documents належить саме ТОВ «Авентус Україна», як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідачка отримувала смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором.
Посилання позивача на заповнення позичальником - відповідачем форми на сайті товариства і зазначенням власної банківської картки є бездоказовими та нічим не підтвердженими.
Крім того, згідно п. 2.1. Договору, кредит надавався товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № 414949....5674 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
У той же час, у матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів позичальнику відповідно до вимог статей 526, 1054, 1088 ЦК України. Відтак, у суді не доведено, що позичальнику надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договорами
Лист АТ «ПУМБ» № КН-20.4/73 від 31 травня 2023 року про перерахування коштів позичальнику 15 лютого 2022 року, не є належним, допустимим і достатнім доказом перерахунку грошових коштів згідно вказаних вище вимог Закону, оскільки позивачем у судовому засіданні не надано договору між ТОВ ''Авентус Україна'' та АТ «ПУМБ» про організацію взаємодії при отриманні платежів № 01-19 від 15 серпня 2019 року, відповідно до якого перераховувались коштів позичальнику.
В рішенні суду зазначено, що відповідачем не спростовано вищевказаний лист, однак оскільки цей доказ є неналежним, то і не підлягає спростуванню.
Крім того, зі справи не зрозуміло, яке відношення АТ «ПУМБ» має до даного кредитного договору між відповідачкою та ТОВ ''Авентус Україна'', яке відповідно до договору № 29-05/2023-Ф про відступлення прав вимоги від 29 травня 2023 року, передало права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Україна».
Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься.
Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідачки не зазначено.
До позову позивачем не надано виписки з відкритих в банку особових рахунків ОСОБА_1 за період з 15 лютого 2022 року, 27 травня 2024 року, по дату звернення до суду, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про надання позичальником кредитору реквізитів свого карткового рахунку.
Звертає увагу на те, що номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів справи є невизначеними. У той же час, наявної у кредитора інформації щодо карткового рахунку позичальника свого часу було достатньо для виникнення спірних правовідносин та здійснення відповідних платіжних операції з переказу кредиту, докази про що вже мають існувати у кредитора згідно вимог Закону України «Про платіжні послуги».
Також, судом першої інстанції порушено процесуальний порядок розгляду справи, оскільки 29 серпня 2024 року було задоволено клопотання представника відповідача щодо здійснення переходу з розгляду в порядку спрощеного провадження в цивільній справі - в розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Однак, в рішенні суду вказано, що розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, що в свою чергу є процесуальним порушенням розгляду справи.
Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року задоволено клопотання ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 платіжної картки та зарахування на неї 15 лютого 2022 року 7000 грн. від ТОВ «Авентус Україна».
На виконання вищевказаної ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» направлено відповідь, зі змісту якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів 15 лютого 2022 року у сумі 7000 грн., інформація про платника відсутня.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 15 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 5546122 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого, позичальник отримала кредит у розмірі 7000 грн. шляхом переказу коштів кредиту у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживча, уключаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_2 , строком на 360 днів, зі сплатою 1,99% в день процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Дата надання кредиту 15 лютого або 16 лютого 2022 року.
В свою чергу, позичальник зобов'язалася своєчасно повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору. Договір № 5546122 про надання кредиту було підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «С978899» (т.1 а.с.14-19).
Підписуючи цей договір, споживач підтвердила, що з укладенням цього договору їй в чіткій та зрозумілій формі надана інформація вказана відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» розміщена на Веб-сайті. Позичальник ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
15 лютого 2022 року позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «С978899» був підписаний Додаток № 1 до договору № 5546122 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача» та Паспорт споживчого кредиту, з підписанням яких відповідач була ознайомлена та погодилася з загальною вартістю кредиту, порядком та сумами платежів (т.1 а. с.19-22).
Виконання кредитором ТОВ «Авентус Україна» обов'язку щодо надання позичальнику грошових коштів у розмірі 7000 грн., які було їй перераховано 15 лютого 2022 року підтверджується листом АТ «ПУМБ» № КНО - 20.4/73 від 31 травня 2023 року та відповідачем спростовано не було (т.1 а.с. 57-58).
29 травня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 29-05/2023-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінтраст Україна " перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 5546122 від 15 лютого 2022 року, в загальному розмірі 26780,60 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість по кредиту; 19780,60 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, що підтверджується копією договору факторингу, актом прийому-передачі Реєстру боржників від 29 травня 2023 року, Витягом з реєстру боржників.
У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 5546122 від 15.02.2022 р. у розмірі у розмірі - 37924,60 грн., з яких: 7000 грн. - тіло кредиту; 19780,60 грн. - нараховані проценти, 11144,00 грн. - нараховані позивачем проценти за 80 календарних днів.
Вказаний розмір заборгованості підтверджується також наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 5546122 від 15 лютого 2022 року (т.1 а.с.67-78), відповідно до якого проценти за період з 01 травня по 19 вересня 2022 року нараховувано за стандартною процентною ставкою і їх розмір становить 19780 грн.60 коп., а проценти за період з 20 вересня по 08 грудня 2022 року, тобто протягом 80 днів, нараховано за процентною ставкою 1.99%, становить 11144 грн. Проценти за користування коштами нараховано в межах строку кредитування.
Листом АТ «ПУМБ» № КНО - 20.4/73 від 31 травня 2023 року, повідомило ТОВ «Авентус Україна» про успішність операцій, згідно з договором з ТОВ «Авентус Україна» №01-19 від 15 серпня 2018 року, зокрема, щодо безготівкового переказу 15 лютого 2022 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 коштів у сумі 7000,00 грн (т.1 а.с. 57-58).
Задовольняючи позов суд першої інстанції встановивши, що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на 360 днів і їй було повідомлено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, реальну річну ставку, надано розрахунок сукупної вартості кредиту, а також те, що відповідач не надала доказів наявності умислу в діях позивача щодо введення її в оману, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , розуміючи наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, добровільно уклала з ТОВ "Авентус Україна" електронний договір № 5546122 на умовах, які були визначені договором. Презумпцію укладеного договору відповідачем не спростовано, з вимогами про визнання договору недійсним в цілому або недійсними окремих його частин відповідач до суду не зверталася, а тому суд вважав, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 5546122 від 15 лютого 2022 року в розмірі 37924,60 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість по кредиту; 30924,60 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).
Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Закон України «Про електронну комерцію» (тут і далі на час виникнення спірних правовідносин) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі, що переглядається, встановлено, що Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» розміщені на сайті https:/creditplus.ua/ru/documents, тобто перебувають у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.
Отже, послідовність дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію.
Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «Авентус Україна», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Завершальним етапом укладення Кредитного договору є його підписання сторонами.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц.
У цій справі Кредитний договір підписано Позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора (одноразового пароля) номер «С978899».
Колегією суддів враховано, що без здійснення входу на сайт ТОВ «Авентус Україна» та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає підписання електронного повідомлення про прийняття пропозиції (акцепту), Кредитний договір між Позичальником і відповідачем не був би укладеним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 , від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023року у справі№640/7029/19.
З урахуванням викладеного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, Кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Отже підписавши кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчила у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування, в тому числі щодо ціни договору, яка встановлена зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, номер телефону НОМЕР_3 зазначений в договорі № 5546122 від 15 лютого 2022 року укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 зазначений також і в апеляційній скарзі, що свідчить про його належність саме останній.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду також доводи скаржника щодо недоведеності позивачем отримання відповідачем кредитних коштів.
Так, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14.
Відповідно до положень статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).
Разом з тим, заперечуючи факт отримання коштів за Кредитним договором, відповідач такий договір у судовому порядку не оспорював. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідача до суду не надані.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Колегією суддів враховано, що відповідач не спростував того, що вона не отримувала кошти за Кредитним договором, а лише посилалася на недоведеність таких фактів позивачем.
У контексті викладеного, колегія суддів звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов'язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із частин 1, 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов'язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає боржник.
Так, виконання кредитором ТОВ «Авентус Україна» обов'язку щодо надання позичальнику грошових коштів у розмірі 7000 грн. підтверджується листом АТ «ПУМБ» № КНО - 20.4/73 від 31 травня 2023 року, а саме перерахування 15 лютого 2022 року вказаної грошової суми на картку № НОМЕР_2 (т.1 а.с. 57-58).
В той же час, колегією суддів зважено на те, що відповідач не надала жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про те, що вона отримала кошти за Кредитним договором.
Крім того, доводи апеляційної скарги щодо не доведення позивачем у суді надання кредитних коштів первісним кредитором, неналежність надано до суду письмового доказу лист АТ «ПУМБ» № КНО - 20.4/73 від 31 травня 2023 року, спростовуються наданою АТ КБ «Приватбанк» інформацією отриманою на виконання ухвали Миколаївського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року, зі змісту якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів 15 лютого 2022 року у сумі 7000 грн., інформація про платника відсутня.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту отримання відповідачем коштів у сумі 7000,00 грн за Кредитним договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконала, отриманий кредит та нараховані за користування кредитом процентом не повернула, а тому вимоги позову підлягають задоволенню.
Колегія суддів, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в цілому та окремо, дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджено факт перерахування первісним кредитором відповідачці грошових коштів у розмірі 7000 грн. та виконання ним зобов'язань за кредитним договором, тоді як відповідач в обумовленого умовами договору строку взяті на себе зобов'язань не виконала, що повністю спростовує доводи апеляційної скарги.
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Аргументи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, яке виражається в тому, що суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного провадження, хоча своєю ухвалою від 26 грудня 2024 року постановив про розгляд справи у порядку загального позовного провадження колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2024 року постановлено розгляд цієї цивільної справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Зазначення ж в оскаржуваному рішенні, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на вчинені судом процесуальні дії та стадії цивільного процесуального законодавства, які були пройдені у цій справі, не може свідчити про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
За викладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують відповідних обґрунтованих та правомірних висновків місцевого суду, а зводяться до власного суб'єктивного розуміння спірних правовідносин.
Оскільки апеляційна скарга не містить заперечень відповідача щодо вирішеного судом першої інстанції питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, у зазначеній частині оскаржуване рішення апеляційним судом не переглядається.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає, що з урахуванням відсутності спростування відповідачем презумпції правомірності договору на рівні закону або судового рішення, не можливості учасників цивільних відносин на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного ( нікчемного чи оспорюваного), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача суми понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн.
В суді апеляційної інстанції інтереси позивача представляла адвокат Крюкова М.В.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до частин 3-4 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано копії договору про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, платіжної інструкції № 4310 від 06 березня 2025 року про сплату ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокату Крюковій М.В. 8000 грн за написання та подання відзиву на апеляційну скаргу у даній справі, звіту про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 06 березня 2025 року( т.2 а.с. 47-48, 57).
З врахуванням складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом; час, витрачений адвокатом на надання професійної правничої допомоги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 2000 грн, що відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності.
Згідно з частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 30 квітня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу та доповнення до неї ОСОБА_1 , подану адвокатом Цехотською Тетяною Володимирівною залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 (дві тисячі )грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 30 квітня 2025 року.