30.04.25
22-ц/812/547/25
Провадження № 22-ц/812/547/25 Головуючий суду першої інстанції Паньков Д.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
29 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 484/5282/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання - Колосовій О.М.,
за участі представника відповідачки - Мутьєва Д.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року, повне судове рішення складено 06 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Панькова Д.А., в залі судового в м. Первомайськ, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
19 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивувало тим, що 20 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 76737679.
Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті wwyy.mycredit.ua.
Відповідно до пункту 20 Договору позики цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно- телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 27 лютого 2024 року № 17 до Договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 21 197.50 грн, з яких:
- 6 100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 15 097.50 грн - сума заборгованості за відсотками.
В разі сплати відповідачкою коштів на рахунок первісного Кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.
Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення про відступлення прав вимоги, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Крім того, 31 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 4816584.
Згідно з пунктом 1 Договору позики, за цим Договором позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до пункту 20 Договору позики цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно- телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 27 лютого 2024 року № 19 до Договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 42 600 грн, з яких:
- 12 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 30 600 грн - сума заборгованості за відсотками;
В разі сплати відповідачкою коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.
Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення про відступлення прав вимоги, відповідачка не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до Відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Посилаючись на викладене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за договором позики № 76737679 в розмірі 21 197.50 грн та за договором позики № 4816584 в розмірі 42 600 грн, а загалом в розмірі 63 797.50 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 76737679 від 20 серпня 2023 року в сумі 21 197.50 грн, з яких: 6 100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 097.50 грн - сума заборгованості за відсотками, за договором позики від 31 серпня 2023 р оку № 4816584 в сумі 42 600 грн, з яких: 12 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30 600 грн - сума заборгованості за відсотками та судовий збір в розмірі 3 028 грн, а всього 66 825.50 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальник користувалася наданими коштами, та не надала доказів відсутності заборгованості по отриманим позикам, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за вказаними договорами позики.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач фактично не підтвердив належними та допустимими доказами факт виконання первісним кредитором зобов'язань щодо надання грошових коштів у розмірі визначеному відповідно у кожному з вищезазначених кредитних договорів, а відповідно, і не підтвердив факт виникнення у відповідача ОСОБА_1 обов'язку повернути позику/кредит, сплатити проценти та інші платежі на умовах, визначених у цих договорах.
Інформація зазначена в розрахунках заборгованості і самі розрахунки заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути належними та допустимими доказами наявності заборгованості, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 .
Судом не встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази факту існування та розміру заборгованості відповідачки ОСОБА_1 .
Надані позивачем витяги з реєстрів боржників до відповідних договорів факторингу не підписано та не засвідчено печатками другої сторони первісними кредиторами.
Такі докази не відповідають зокрема вимогам щодо достовірності доказу, оскільки на підставі наданого позивачем витягу суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало відзив на апеляційну скаргу.
У своєму відзиві позивач зазначав, що доводи викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними.
Доводи скаржниці про те, що позивачем не надано суду доказів отримання нею кредитних коштів від первісних кредиторів є помилковими та безпідставними, оскільки факт їх надання підтверджується наявним у матеріалах справи договором.
Доводи ОСОБА_1 про необґрунтованість доданого розрахунку заборгованості та його належності не можуть бути враховані. Адже належних та допустимих доказів, які спростовують інформацію викладену у розрахунку заборгованості відповідачкою не надано.
Також скаржницею не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договорами у добровільному порядку.
Судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, а справу розглянуто з повним з'ясуванням фактичних обставин справи.
Також в своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 20 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 76737679 на суму 6 100 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 2.5%. Договір позики № 76737679 було підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора N3scuXuvb2.
Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно- телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно підпунктів 5.1., 5.3 пункту 5 Договору позики підписанням цього Договору позики Відповідач підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». А також погодилася, що до моменту підписання Договору позики вивчила цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.
Виконання кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» обов'язку щодо надання позичальнику грошових коштів у розмірі 61 00 грн відповідачем спростовано не було.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно пункту 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників від 27 лютого 2024 року № 17 до Договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 21 197.50 грн, з яких:
- 6 100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 15 097.50 грн - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 31 серпня 2023 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 816584 на суму 12 000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 2.5%. Договір позики № 4816584 було підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора jJXArxPYF8.
Згідно підпунктів 5.1., 5.3 пункту 5 Договору позики підписанням цього Договору позики Відповідач підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https://clickcredit.ua/informaciya/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». А також погодилася, що до моменту підписання Договору позики вивчила цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.
Виконання кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» обов'язку щодо надання позичальнику грошових коштів у розмірі 12 000 грн відповідачем спростовано не було.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).
Згідно пункту 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників від 27 лютого 2024 року № 19 до Договору факторингу від 14 червня 2021 року № 14/06/, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 42 600 грн, з яких:
- 12 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 30 600 грн - сума заборгованості за відсотками
з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Отже у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням договору позики на умовах фінансового кредиту, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію».
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:
• у паперовому вигляді;
• у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
• шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
• в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною договору позики, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже з огляду на положення вище вказаного законодавства та пунктів 20, 23 Договорів позики позичені кошти надавались ОСОБА_1 виключно за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «1 Безпечно агентство необхідних кредитів» із використанням мобільного застосунку MyCredit за умови ідентифікації та верифікації позичальника за допомогою системи BankID НБУ та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на викладене, можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей Договорів щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позикодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
У справі, що переглядається, для отримання запозичених коштів відповідачка самостійно здійснює реєстрацію на сайті ТОВ «1 Безпечно агентство необхідних кредитів», за наслідком чого отримує облікові дані (логін та пароль) до особистого кабінету клієнта, де подає електрону заявку на отримання позики.
Отже, 20 та 31 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечно агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладені правочини - договори позики № 76737679 та № 4816584, які були укладені в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ та https://clickcredit.ua/informaciya і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення Договорів, зокрема електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що зазначений у тексті договорів у розділі "ПОЗИЧАЛЬНИК".
Відповідачка взагалі не сплачувала суму заборгованості, що передбачена умовами договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач довів факт укладання договорів позики між ТОВ «1 Безпечно агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 та не виконання останньою умов договорів щодо повернення суми грошових коштів та процентів за їх використання.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано суду належних доказів перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки грошових коштів як то визначено умовами договорів не заслуговують на увагу.
При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідачка не заперечувала та не підтверджувала відповідними засобами доказування, що банківська картка позичальника № НОМЕР_1 , на яку були перераховані кредитні кошти за умовами договорів, їй не належить. Крім цього не надано доказів, що стороння особа могла скористатись особистими даними паспорта відповідачки, доступу до логіна та паролю особистого кабінету.
Крім того, будь-яких клопотань про витребування доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачка не заявляла ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
Аргументи апеляційної скарги про відсутність доказів, які б підтверджували розмір заборгованості є неприйнятними, оскільки така заборгованість обумовлена не виконанням умов договору щодо повернення суми позички та передбачених процентів за її користування. Ці складові викладені в умовах укладених договір позики та додатках до них.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем документи, зокрема, реєстри боржників, що додані до договорів факторингу, не можна вважати достовірними, оскільки вони належним чином не засвідчені. Як вбачається з матеріалів справи всі документи, що надійшли до суду першої інстанції при звернення до суду з позовом, прошиті, пронумеровані, та скріплені печаткою позивача, підписані представником позивача. З огляду на ці обставини, надання таких доказів із засвідченням їх у такий спосіб є належним засвідченням наданих копій документів. Відповідно до частини 6 статті 95 ЦПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Між тим, відповідачка під час розгляду справи клопотань про витребування оригіналу письмового доказу, копія якого викликала у неї сумнів, не заявляла.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 30 січня 2018 року № 161/16891/15 судом до уваги не приймаються, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц, від 6 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц тощо).
У справі № 2-6315/11 розглядалася цивільна справа про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічними позовами про визнання кредитного договору недійсним та визнання договору поруки припиненим.
Суд першої інстанції первісний позов задовольнив та відмовив у задоволенні зустрічних позовів. З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.
В суді касаційної інстанції оскаржувались судові рішення тільки в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим та первісний позов в частині, що стосується поручителя.
Верховний суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині вирішення питання про припинення поруки.
При розгляді справи № 200/5647/18 судом розглядалась позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору, та отримання відповідачем кредитного ліміту в розмірі 5 000 грн. Підписання позичальником Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» не свідчить про його волевиявлення з укладення кредитного договору, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що докази укладення сторонами кредитного договору від 02 червня 2012 року з встановленим кредитним лімітом позивач не надав.
Касаційна інстанція не погодилась висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту, зазначивши, що прийнявши додані до апеляційної скарги докази, апеляційний суд не дослідив їх у сукупності з розрахунком заборгованості та іншими доказами, які було подано до позовної заяви, тому дійшов передчасного висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт встановлення відповідачу кредитного ліміту, а також користування останнім цими коштами.
У справі № 760/7792/14-ц розглядався позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про стягнення кредитної заборгованості.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем роздруківки меморіальних ордерів не містять обов'язкових реквізитів, не відповідають вимогам, що пред'являються до оформлення документів відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.
Також суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором підготовлено та підписано працівником ПАТ «Сведбанк» і цей розрахунок є носієм його особистої інтелектуальної роботи, а не документом на підтвердження факту отримання коштів позичальником. Виписок з поточного рахунку отримувача, зазначеного у меморіальних ордерах, як доказів отримання коштів відповідачем не надано. Аналогічних висновків дійшов суд першої інстанції і відносно доказів щодо підтвердження заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2008 року № 1116-Ф. Згідно з висновком судового експерта розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не відповідає умовам укладених договорів та бухгалтерських документів. З висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд.
Проте суд касаційної інстанції визнав висновки попередніх інстанцій передчасними, зазначивши таке.
Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки наданим позивачем письмовим доказам на підтвердження своїх вимог та доводів апеляційної скарги.
При оцінці доказів судом апеляційної інстанції не враховано, що банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
У справі № 278/2177/15-ц розглядалась позовна заява ПАТ «УкрСиббанк» до про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Судом першої інстанції позов було задоволено.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Після останнього перегляду рішення суду першої інстанції апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, про часткове задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позичальника перед банком наявна непогашена кредитна заборгованість, однак право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після 20 червня 2015 року припинилось. Окрім того, договори поруки припинилась в частині щомісячних зобов'язань боржника щодо повернення грошових коштів за період з 23 травня 2008 року по 19 грудня 2014 року.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду та зазначив, що під час неодноразового перегляду даної справи, судами було встановлено, що виникнення заборгованості по боргових зобов'язаннях та їх розмір станом на 16 липня 2015 року підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по кредитному договору, що свідчить про те, що судами досліджувались первинні документи.
Окрім того, судами було встановлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості боржника перед позивачем.
У справі № 161/16891/15 розглядався позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення кредитної заборгованості.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено з підстав його недоведеності. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України в редакції Кодексу, що діяла на час розгляду справи, не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність") наявність заборгованості у відповідача перед банком; на вимогу суду банк не надав оригіналів кредитних договорів за 2006 та 2009 рік, оригіналу Генеральної угоди від 9 серпня 2012 року, виписки за картковим рахунком, доказів отримання відповідачем кредиту чи перерахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача, тоді як представник відповідача заперечував підписання кредитних договорів з банком та здійснення платежів на виконання їх умов.
Суд касаційної інстанції в своїй постанові зазначив, що з урахуванням того, що на вимогу суду банк не надав оригіналів кредитних договорів за 2006, 2009 роки, оригіналу Генеральної угоди від 9 серпня 2012 року, виписки з особового рахунку відповідача; заперечень законного представника відповідача щодо підписання Генеральної угоди відповідачем та не здійснення позичальником платежів за договором, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом у суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 30 квітня 2025 року.