Справа №751/3802/25
Провадження №1-і/751/2/25
30 квітня 2025 року місто Чернігів
Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про забезпечення лікування та виділення коштів із державного бюджету,
16 квітня 2025 року до Новозаводського районного суд міста Чернігова надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 , 12 квітня 1984 року, який утримується в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», про забезпечення лікування та виділення коштів із державного бюджету.
У вказаній заяві ОСОБА_2 просить: ухвалити рішення про забезпечення його лікування відповідно до медичних висновків; зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України та Міністерство юстиції України забезпечити виділення бюджетних коштів на його повне лікування; зобов'язати адміністрацію ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» забезпечити направлення до лікаря і виконання ухвали суду від 22 січня 2025 року; у разі бездіяльності, направити відповідне подання до органів досудового розслідування щодо ознак злочину, передбаченого ст. 382 КК України; контроль за виконанням рішення покласти на прокуратуру Чернігівської області.
Листом від 22 квітня 2025 року зазначене клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 було направлено для розгляду до Деснянського районного суду міста Чернігова за місцем слухання кримінального провадження (справа № 732/512/17).
Листом від 25 квітня 2025 року клопотання ОСОБА_2 було повернуто до Новозаводського районного суду міста Чернігова, оскільки у справі № 732/512/17 ухвалено вирок і на даний час справа в провадженні суду не перебуває.
Із документів, долучених до клопотання, та відомостей з Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що на розгляді Деснянського районного суду міста Чернігова знаходилось кримінальне провадження
№ 12015270110000509 від 24 грудня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою колегії суддів Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 січня 2025 року за наслідками підготовчого судового розгляду за клопотанням прокурора ОСОБА_2 було продовжено строк тримання під вартою до 22 березня 2025 року.
Цією ж ухвалою зобов'язано ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філію державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Чернігівській області, відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, забезпечити надання медичної допомоги обвинуваченому ОСОБА_2 ,
12 квітня 1984 року, шляхом направлення для обстеження у КНП «Чернігівська обласна стоматологічна поліклініка» Чернігівської обласної ради та призначення відповідного лікування за необхідності.
Виконання ухвали в цій частині було доручено начальникам ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» та Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Чернігівській області.
Тобто рішення щодо забезпечення надання медичної допомоги ОСОБА_2 було прийнято у передбаченому процесуальним законом порядку.
За наслідками судового розгляду зазначеного кримінального провадження вироком колегії суддів Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 березня 2025 року ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На теперішній час зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 не набрав законної сили, у зв'язку з його оскарженням до Чернігівського апеляційного суду, а тому клопотання
ОСОБА_2 не підлягає розгляду Новозаводським районним судом міста Чернігова в порядку ст. 537 КПК України, або в порядку ст. 206 КПК України слідчим суддею.
На даний час обвинувачений ОСОБА_2 утримується в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» і рахується за Деснянським районним судом міста Чернігова, тому з відповідним клопотанням обвинувачений ОСОБА_2 може звернутися до вказаного суду.
Відповідно до вимог ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я ув'язнених, яке має адекватно охоронятись.
Європейський суд з прав людини у рішенні справі (далі - ЄСПЛ) «Кушнір проти України» від зазначив, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров'я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув'язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов'язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов'язанням дії, а не зобов'язанням результату.
У рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» зазначено, що лише той факт, що ув'язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою.
Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров'я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув'язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державні органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
Викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини вимоги, є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, в тому числі для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
Крім того, суд роз'яснює, що порядок лікувально-профілактичної і санітарно-протиепідемічної роботи в СІЗО визначається Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та законодавчими актами.
Надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 Кримінально-виконавчого кодексу України, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від
10 лютого 2012 року № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від
15 серпня 2014 року № 1348/5/572.
Згідно з положеннями частин 4, 5 ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) засуджені мають право, у тому числі на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Основами законодавства України про охорону здоров'я, за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань.
Згідно з ч. 1 ст. 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, серед іншого отримувати медичну допомогу і лікування, у тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких в закладах охорони здоров'я, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Відповідно до положень частин 4, 5 ст. 116 КВК України порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ охорони здоров'я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до закладів охорони здоров'я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюється засудженим або його рідними та близькими за рахунок власних коштів. Консультування та амбулаторне лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини. У разі необхідності лікування в умовах стаціонару засуджений має право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров'я. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок. Режим перебування засуджених на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, не віднесених до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, визначається законодавством.
Згідно з Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку (п. 2.3).
Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця (п. 2.6).
У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку (п. 2.7).
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я (п. 2.8).
За таких обставин, клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає поверненню особі, яка її подала.
Повернення клопотання обвинуваченому ОСОБА_2 не позбавляє його права звернутися з відповідним клопотанням до Деснянського районного суду міста Чернігова.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 7, 11 КПК України, суддя
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 ,
12 квітня 1984 року, який утримується в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», повернути особі, яка його подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1