Справа № 750/14253/24
Провадження № 2/750/319/25
30 квітня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретарі судового засідання: Дудка Є.М., Шилова Ж.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника Управління (служби) у справах дітей Мхцієва В.Ч.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради,
08 жовтня 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити його батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обгрунтовано позов тим, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2023 року було розірвано. Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2023 року стягнуто із відповідача аліменти на дочку в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. З моменту припинення відносин між сторонами і по даний час відповідач свідомо нехтує своїми обов?язками, а саме: не зустрічається з дочкою, не спілкується з нею, не надає коштів на її утримання, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умов для отримання нею знань. Ці обставини призвели до того, що дочка не знає та може взагалі забути свого біологічного батька, оскільки не відчуває його турботи. На даний час дочка ОСОБА_6 виховується позивачем, однак їй потрібна батьківська увага, турбота та підтримка, але через умисну винну поведінку відповідача дочка позбавлена цього, що негативно впливає на її подальший розвиток. Відповідач не бажає виконувати батьківські обов'язки по відношенню до дитини, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов; задоволено клопотання позивача та зобов'язано Управління (службу) у справах дітей Чернігівської міської ради надати суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві відповідач зазначив, що твердження позивача, що відповідач не цікавиться дитиною, самоусунувся від виховання, не сплачує аліменти, з дитиною не спілкується та не цікавиться її життям не відповідають дійсності, оскільки відповідач постійно просить позивача дати йому дочку для спілкування та проведення часу разом. Відповідач неодноразово пропонував зустрічі з дитиною, на що позивач завжди негативно реагувала та казала, що не готова відпустити дочку з відповідачем. Також, відповідач пропонував спільний відпочинок з дочкою з метою її оздоровлення, однак позивач відмовлялала йому і в цьому. Щодо сплати аліментів слід зазначити, що позивач не зверталася до виконавчої служби для стягнення аліментів, хоча відповідач просив позивача подати наказ про стягнення аліментів до виконавчої служби для того, щоб з його доходу здійснювалися відрахування. Відповідач на даний час є інвалідом 2 групи внаслідок отриманого поранення під час несення військової служби по захисту Батьківщини. Після такого поранення він тривалий час проходив курс лікування та реабілітацію, тому не завжди мав можливість надавати фінансову допомогу дитині. Однак, це не було пов?язано з його небажанням утримувати дочку. Крім того, на даний час на утриманні відповідача є ще одна дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач обмежує відповідача в спілкуванні з дочкою і негативно відноситься до його прохань з приводу побачень з нею. Дочку відповідач дуже любить і сумує за нею, оскільки не має можливості регулярно спілкуватися, хоча має такі ж рівні права по відношенню до дитини як і позивач. Бажання позивача позбавити відповідача батьківських прав пов?язане в першу чергу з тим, що позивач хоче змінити дитині прізвище. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов?язків. Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту інтересів дитини. Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, при тому що позивач сама відмовляється дати відповідачу дитину, для того, щоб він міг проводити з нею час та спілкуватися.
Позивач подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідач ніде не працював, не міг забезпечити сім?ю та зловживав наркотичними засобами. У травні 2020 року позивач з дитиною переїхали жити в окрему квартиру до подруги, а у квітні 2022 року виїхали з м. Чернігова на територію західної України, де знаходилися до травня 2023 року. За цей час відповідач жодного разу не пропонував допомогу, не приїздив ні до дружини, ні до дочки, а 15 грудня 2022 року став ініціатором розірвання шлюбу. Відповідач не розуміє, що позивач не дає йому дочку у зв?язку з його обмеженою дієздатністю, оскільки він є наркозалежним та страждає на психічний розлад. Відповідач зазначає, що не сплачував аліменти на дитину, оскільки позивач не зверталася до виконавчої служби з приводу примусового виконання судового наказу, що тільки підтверджує відсутність батьківської відповідальності за дитину, оскільки обов?язок утримувати дитину повинен виконуватися батьками добровільно. Також, відповідач надав докази на підтвердження намагання спілкуватися з дочкою у вигляді переписки в мобільному додатку, однак відповідач не живе з позивачем з 2020 року і тільки з серпня 2024 року відповідача почала цікавити дочка. Увесь інший час з 2020 року та до сьогодні дочка його не цікавила. У вказаних переписках немає жодної пропозиції надати допомогу дочці, немає наміру передати вже куплені подарунки та за цей час так нічого і не подаровано дочці навіть на день народження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі в справі Управління «Службу у справах дітей» Сумської міської ради та зобов'язано надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав; закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. Додатково вказав, що відповідач не надав дочці жодної копійки, добровільно судове рішення про стягнення аліментів не виконує, лише раз у місяць телефонує дитині, жодного разу не приїздив до дитини в м. Суми, а лише користується можливістю спілкуватися з дочкою, коли позивач приїздить до м. Чернігова. Відповідач не приймає участь у дошкільному розвиткові дитини, не володіє інформацією, які гуртки відвідує дочка, не розуміє, чи потребує дитина профілактики здоров'я, почав цікавитися дитиною після пред'явлення позову до суду. Відповідач взагалі не може бути батьком і його поведінка не зміниться.
Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та просили відмовити позивачу в його задоволенні. Додатково вказали, що відповідач алкогольними напоями не зловживає, наркотичні засоби не вживає, на обліку щодо цього не перебуває. Відповідач проходив військову службу, внаслідок завданих травм йому було ампутовано ногу, він проходив реабілітацію, тому в той проміжок часу не мав можливості надавати кошти на дочку позивачу. Відповідач перераховує позивачу грошові кошти для утримання дитини, надсилає посилки, куди також кладе грошові кошти, купував дитині речі, сережки за 5000 грн. та надсилав їх на адресу позивача. Відповідач просив позивача пред'явити судовий наказ для примусового виконання, однак позивач цього не робе. Також, відповідач просив позивача переїхати з дитиною до м. Чернігова, оскільки на даний час проживання в м. Суми є небезпечним, проте відповідач відмовляється. Позивач не повідомляє відповідача, коли приїздить з дитиною до м. Чернігова, усіляко відмовляється давати дитину для спілкування та спільного проведення часу, хоча відповідач дуже цього хоче. Відповідач має також сина, тому хоче, щоб його діти знали один одного і у подальшому налагодити між ними контакт. Всі твердження позивача не відповідають дійсності та реальним обставинам, а позивач пред'явила цей позов, бо у розмові говорила, що хоче змінити дочці прізвище. Відповідач цікавиться життям дитини, знає, що вона відвідує дошкільний заклад, гурток з боротьби.
Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у судовому засіданні підтримав висновок служби у справах дітей та вказав, що служба проти позбавлення батьківських прав відповідача.
Представник Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради у судове засідання не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши доводи представника позивача, відповідача, його представника, представника Управління (служби) у справах дітей та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Позивач та відповідач з 13 липня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2023 року було розірвано (а.с. 18).
Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 9).
Судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 листопада 2023 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7 на звороті).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 09 травня 2023 року(а.с. 38).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_7 , батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с. 39).
Згідно із копією висновку Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради № 703/27.1-26 від 25 квітня 2025 року Управління вважає за недоцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вказаного висновку, зокрема, з метою його підготовки спеціалістом Управління 13 лютого 2025 року обстежено умови проживання малолітньої ОСОБА_9 , проведено бесіду з її матір?ю та нею. Зі слів ОСОБА_4 , батько дитини - ОСОБА_2 періодично телефонує, цікавиться станом здоров?я дочки, її успіхами в навчанні, періодично надає матеріальну допомогу, висилає одяг. Зі слів ОСОБА_4 батько дитини вживає наркотичні засоби, тому вона не бажає, щоб ОСОБА_2 спілкувався з дочкою. Також, 25 квітня 2025 року спеціалістом Управління проведена телефонна бесіда з батьком дитини - ОСОБА_2 . Зі слів батька дитини, позовні вимоги щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_10 він не визнає. Він постійно телефонує ОСОБА_4 , спілкується з нею та дочкою, цікавиться станом здоров?я дитини, її успіхами в навчанні. Періодично надсилає грошові перекази, посилання з речами для дитини. Мати дитини чинить йому перешкоди у спілкуванні з дочкою. Так, коли ОСОБА_4 разом з дочкою приїздить до своїх батьків у м. Чернігів вона не завжди повідомляє батька про це, іноді не дозволяє йому побачитися з дочкою. Взимку ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_4 забрати малолітню ОСОБА_11 до себе, щоб разом відпочити в Карпатах. ОСОБА_4 відмовила йому в цьому.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Частиною другою статті 27 Конвенції про права дитини передбачено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частини другої статті 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стаття 155 Сімейного кодексу України).
Пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення наведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з частиною першою статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
У справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Тобто, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести, і його слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Слід також зазначити, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в їх діях.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 592/17972/19 та інших.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що у спорі про позбавлення батьківських прав позивачу необхідно довести, що це призведе до покращення життя дитини.
Суд враховує, що доказів, які б підтверджували ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, матеріали справи не містять.
Несплата чи несистематична сплата аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідач хоче приймати участь у житті дитини, спілкуватися з нею, заперечує щодо позбавлення його батьківських прав.
За встановлених обставин, враховуючи зазначене, положення законодавства, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. І. Мазепи, 19, м. Чернігів; ідентифікаційний код - 43649710.
Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, місцезнаходження: вул. Харківська, 35, м. Суми; ідентифікаційний код - 34743343.
Повний текст рішення складено 30.04.2025.
Суддя