Справа № 766/19669/20
н/п 2/766/370/25
22 квітня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Майдан С.І.,
за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,
представника позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представника відповідача: ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Нікодон Ольга Олександрівна про визнання договору довічного утримання недійсним,
встановив:
Позивач 03.12.2020 року звернувся до суду з вказаним позовом. Вимоги обґрунтував тим, що 28.05.2020 року між матір'ю позивача - ОСОБА_5 та відповідачем було укладено договір довічного утримання. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Нікодон О.О. за №501. ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 рік померла ОСОБА_5 . Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 є її син - позивач по справі, який відповідно до вимог ст.ст.1268-1270 ЦК України прийняв спадщину після померлої. Позивач знав, що його матері належить квартира АДРЕСА_1 , однак після звернення до нотаріуса, позивачу стало відомо про існування вищевказаного договору довічного утримання. Проте, ОСОБА_5 не могла розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними у момент укладення договору довічного утримання, оскільки вона була у віці 81 роки, а також перебувала на обліку у Херсонському міському психіатричному центрі. У зв'язку з викладеним, позивач просить визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 28.05.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Нікодон О.О. за №501. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою від 26.02.2021 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального провадження до підготовчого судового засідання.
08.09.2021 року представник відповідача надав до суду відзив, згідно якого сторона відповідача вважала вимоги, викладені в позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_5 під час укладення спірного правочину розуміла значення своїх дій та могла керувати ними. Незважаючи на свій вік, ОСОБА_5 була адекватною, всіх впізнавала, зрозуміло виражала свої думки та мала хорошу пам'ять. Договір довічного утримання відповідач виконувала, відповідач прожила з ОСОБА_5 до дня смерті. У зв'язку з викладеним, сторона відповідача вбачає відсутність підстави для визнання спірного договору недійсним, просили відмовити у задоволенні позову.
05.10.2021 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не долучено жодного доказу на підтвердження того, що до момент смерті ОСОБА_5 відповідач проживала з нею. Відповідачем не долучено й інших доказів, які підтверджували б виконання останньою умов договору довічного утримання, зокрема копій квитанцій чи фіскальних чеків про придбанні необхідних продуктів, ліків та інше померлій. Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.01.2022 року витребувано докази.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 12.02.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 21.02.2025 року продовжено судовий розгляд у цивільній справі. Витребувано з Державного нотаріального архіву Херсонської області (код ЄДРПОУ 24117178, індекс 73000, м. Херсон, вул. Університетська, 126, тел. (0552) 35-50-10) належну чином завірену копію нотаріальної справи щодо договору довічного утримання, укладеного 28.05.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О. за р. № 501.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. В останнє судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О. в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Заслухавши осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно актового запису про народження №6, зробленого 14.03.1961 року Садовською сільрадою Херсонського району Херсонської області, матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 .
Згідно актового запису про смерть №1712, складеного 24.11.2020 року Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26.11.2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Стадник І.В. з заявою про прийняття спадщини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 .
Згідно довідки, виданої Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 17.12.1969 року та знята з реєстраційного обліку 28.11.2020 року у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №234649357 від 30.11.2020 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 , на підставі договору довічного утримання від 28.05.2020 року за №501, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Нікодон О.О.
Поховання ОСОБА_5 здійснила ОСОБА_4 , що підтверджується копіями накладних та фіскальними чеками.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації У випадку недодержання встановленої форми укладення договору довічного утримання (догляду) він вважається недійсним (стаття 745 ЦК України).
Відповідно до статті 748 ЦК України, набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї сторони, висновок якої повинен оцінюватись судом як окремо, так і в сукупності з іншими доказами.
З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частина перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, судом встановлено, що відповідач категорично заперечує проти позовних вимог, при цьому позивач, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надав суду доказів в порядку ст.ст.76-80, ч. 1 ст.81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, а саме, що померла ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними під час вчинення правочину.
Відповідно до амбулаторної картки ОСОБА_5 , вона перебувала на обліку в Херсонському психоневрологічному центрі з діагнозом церебральний атеросклероз, неврастенічний синдром, у 2020 році знята з обліку у зв'язку зі смертю.
Сторона позивача в судовому засіданні відмовилася від проведення судово-психіатричної експертизи та допиту свідків.
Оскільки в матеріалах справах відсутні докази того, що ОСОБА_5 в момент укладення договору не могла усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .
Зокрема для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідне обов'язкове призначення судово-психіатричної експертизи. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Таким чином, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог, а саме, що ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та/або керування ними під час вчинення спірного правочину, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними належними, достатніми та допустимими доказами, а відтак у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору довічного утримання від 28.05.2020 року слід відмовити.
Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для стягнення понесених стороною позивача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 264-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Нікодон Ольга Олександрівна про визнання договору довічного утримання недійсним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 30.04.2025 року.
Суддя: С.І. Майдан