Справа № 577/1313/25
Провадження № 3/577/419/25
"24" квітня 2025 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Буток Т.А.
при секретарі Кузнєцовій О.Л.
з участю прокурора Шморгуна О.В.
особи, відносно якої
складено протокол
про адмін..правопорушення ОСОБА_1
захисника Литвинова О.Р.
розглянувши матеріали, які надійшли від Національного агенства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого дізнавачем сектору дізнання Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КпАП України,
ОСОБА_2 , будучи особою на яку поширюються вимоги ЗУ «Про запобігання корупції», не повідомив Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв'язку з отриманням доходу 30.07.2024 року від продажу автомобіля «Skoda Rapid», 2013 року випуску, у сумі 155 000 грн., яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2024 року. Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 30.12.2020 року № 628 о/с капітана поліції Скрипника О.І. призначено на посаду дізнавача СД Конотопського РВП ГУ НП в Сумській області з 04.01.2021 року. ОСОБА_1 прийняв Присягу поліцейського 07.11.2015 року. Таким чином, відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції». Згідно з примітками до ст.ст. 51-3 та 56 ЗУ «Про запобігання корупції» посада дізнавача належать до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Тому, згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 45, ч. 4 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», приміткою до ст. 172-6 КУпАП є суб'єктом декларування та суб'єктом адміністративного правопорушення. Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 року становить 3 028,00 грн. Таким чином, з 01.01.2024 року суб'єкти декларування зобов'язані були повідомляти Національне агентство про суттєві зміни в майновому стані, а саме: отримання доходу, придбання майна на суму, що перевищує 151 400,00 грн. Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.07.2024 року №5942/2024/4792379 ОСОБА_1 продав автомобіль марки «Skoda Rapid», 2013 року випуску, вартістю 155 000,00 грн., яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2024 року. Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_1 , будучи особою на яку розповсюджується дія ЗУ «Про запобігання корупції», був зобов'язаний до 00 год. 00 хв. 09.08.2024 року подати до Реєстру повідомлення про суттєві зміни в майновому стані шляхом заповнення форми повідомлення на офіційному веб-сайті Національного агентства. Відповідно до відомостей Реєстру станом на 02.03.2025 року повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, в зв'язку з отриманням доходу у сумі 155 000, грн. ОСОБА_1 не подав, чим порушив вимоги ЗУ «Про запобігання корупції». Згідно з послідовністю дій користувача Реєстру у період з 30.07.2024 року (день отримання доходу) по 09.08.2024 року (останній день подачі повідомлення) ОСОБА_1 не вчиняв дій щодо заповнення та подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КпАП України, не визнав та пояснив, що не мав жодних намірів ухилитися від подачі декларації. Захисник Литвинов О.Р. просить закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КпАП України, при винесенні постанови врахувати письмові заперечення (а.с. 59-61).
Прокурор вважає, що обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення № 47-01/1/25 від 03 березня 2025 року знайшли своє підтвердження в повному обсязі та у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, просить притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, доводи прокурора, дослідивши представлені докази приходить до наступного висновку.
З протокола про адміністративне правопорушення № 47-01/1/25 від 03.03.2025 року вбачається, що головним спеціалістом відділу контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агенства з питань запобігання корупції ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи дізнавачем СД Конотопського РВП ГУ НП в Сумській області, тобто особою відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», є суб'єктом, на якого поширюється дія ЗУ «Про запобігання корупції». Згідно з примітками до ст.ст. 51-3 та 56 ЗУ «Про запобігання корупції» посада дізнавача належать до службових осіб які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Тому, згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 45, ч. 4 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», приміткою до ст. 172-6 КУпАП є суб'єктом декларування та суб'єктом адміністративного правопорушення, не повідомив Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв'язку з отриманням доходу 30.07.2024 року від продажу автомобіля «Skoda Rapid» 2013 року випуску, у сумі 155 000 грн., яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2024 року. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
Ч. 2 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення особою про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Протокол про адміністративне правопорушення згідно КУпАП є комплексним джерелом доказової інформації і має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки адміністративно-юрисдикційні процеси є певним чином формалізованими і регламентованими правовими нормами.
Зокрема, порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений адміністративним законодавством України, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він отриманий (складений) в порядку і з джерел, передбачених законодавством. При цьому протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає як обов'язковий юридичний документ (процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати) про порушення справи про адміністративне правопорушення, тому займає ключове (основне) положення серед інших джерел (доказів).
Оцінюючи цей документ як доказ відповідно вимог ст. 251, 252 КУпАП, суд приходить до переконання, що протокол складений без дотримання процесуального закону, а інші матеріали справи є недостатніми для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень КУпАПобов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Ч. 2 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування про суттєві зміни у майновому стані.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, а відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність, виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне неповідомлення або умисне несвоєчасне повідомлення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування про суттєві зміни у майновому стані, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та прокурор, що приймає участь у розгляді таких протоколів судом, зобов'язані довести суду наявність у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Крім того, згідно роз'яснень викладених у пункті 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. №223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року вбачається, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність, виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також. на умисну форму вини та наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06 жовтня 2010 року (справа №1-27/2010).
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, полягає у неповідомленні суб'єктом декларування НАЗК про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, критеріями якої законодавство визначає отримання суб'єктом декларування доходу на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року.
Адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, є протиправне, винне діяння, яке посягає на встановлений порядок управління і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ознака винуватості, є обов'язковою ознакою адміністративного проступку.
Однак в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах справи про адміністративне правопорушення суд не віднайшов доказів які доводять вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні.
Належних та допустимих доказів наявності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до матеріалів справи не додано.
Вищевикладене свідчить про не дотримання відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Крім того, суд вважає обґрунтованими пояснення захисника Литвинова О.Р. про те, що автомобіль SKODA RAPID, 2013 року випуску, який продав ОСОБА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, і йому належить лише його ? частина, оскільки вони підтверджуються рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2024 року, ухваленому у цивільній справі № 577/3495/24 (провадження 2/577/1002/24).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КпАП України.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, в діях ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КпАП України, тому провадження в справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ч. 2 ст. 172-6, 247 ч. 1 п. 1, п. 1 ч. 1 ст. 284 КпАП України, Законом України «Про запобігання корупції», суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 , закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. А. Буток