490/453/23
нп 2/490/123/2025
04 квітня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючого - судді Чулуп О.С.
при секретарі - Ребрина Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про поділ майна подружжя
Позивач звернувся до відповідача з позовом про поділ майна подружжя, а саме просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя - транспортного засобу марки «Volkswagen», модель «Passat», 2004 року випуску, № куз. НОМЕР_1 , стягнути з ОСОБА_2 компенсацію вартості частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 100 540 грн. В обгрунтування позову позивач вказує, що 23.01.2018 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. 22.12.2022 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва шлюб між сторонами було розірвано. Позивач вказує, що за час шлюбу подружжям було придбано автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat», 2004 року випуску, який 08.12.2022 року відповідач відчужив без згоди позивача. За такого позивач змушена звернутись до суду з позовом стягнення компенсації вартості частини спірного транспортного засобу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позов. Представник відповідача зазначив, що фактично шлюбні стосунки були припинені між відповідачем та позивачем задовго до придбання відповідачем автомобіля. Фактично шлюбні відносини було припинені з січня 2021 року, а 28 лютого 2021 року позивач разом з дитиною виїхала на постійне місце проживання до с. Кірово Немирівського району Вінницької області. З того часу вони не поновлювали сімейних стосунків, не вели спільне господарство та не мали спільного бюджету. Вказані обставини підтверджується матеріалами цивільної справи № 488/303/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.. Представник відповідача зазначив, що у вказаному позові про стягнення аліментів, який був поданий позивачем 29.01.2021 року остання вказувала що станом на дату подання позову фактичні відносини між подружжям припинено. А тому вказує, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя та в задоволенні позову слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом досліджено свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 згідно якого між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23 січня 2018 року було укладено шлюб внаслідок чого дружина змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Судом досліджено лист Головного сервісного центру МВС від 12.12.2022 року згідно якого повідомлено, що за ОСОБА_2 25.08.2022 року було зареєстровано право власності на транспортний засіб «Volkswagen», модель «Passat», 2004 року випуску. 08.12.2022 року відбулась переєстрація транспортного засобу на нового власника за договором купівлі-продажу № 4841/2022/3546392 від 08.12.2022 року укладеному в ТСЦ за № 4841.
Судом досліджено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4841/2022/3546392 від 08 грудня 2022 року згідно якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 транспортний засіб «Volkswagen», модель «Passat», 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 . Ціна транспортного засобу складає 135000 грн.
Судом досліджено рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 грудня 2022 року згідно якого шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 23 січня 2018 року розірвано. Рішення набрало законної сили 24.01.2023 року.
Судом досліджено висновок експерта № 15-23 від 28 січня 2023 року згідно якого середньоринкова вартість автомобіля «Volkswagen», модель «Passat», 2004 року випуску складає 200760 грн.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що знає відповідача більше 7 років. Позивача свідок не знає. Свідок вказав, що йому відомо, що між позивачем та відповідачем було розірвано шлюб. Свідок зазначив, що він допомагав відповідачу взимку 2021 року занести холодильник до квартири останнього. Квартира знаходиться в Корабельному районі м. Миколаєва Коли свідок зайшов до квартири відповідача то побачив, що ніяких речей окрім речей відповідача в квартирі не було. Свідок зазначив, що спірний автомобіль було придбано відповідачем в період, коли він вже фактично не проживав разом з дружиною та свідок ніколи не бачив, щоб відповідач возив на цьому автомобілі дітей або дружину.
Судом досліджено матеріали цивільної справи № 488/303/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. З вказаних матеріалів справи вбачається, що позов був поданий позивачем 29.01.2021 року. У вказаному позові позивач вказує, що станом на дату подачі позову шлюбні відносини з відповідачем фактично розірвані, вона проживає разом з дитиною та дитина знаходиться на її утриманні. Матеріали вказаної справи містять заяву ОСОБА_1 від 10.11.2021 року про направлення на її адресу копії рішення та виконавчого листа. Адресу проживання зазначила: АДРЕСА_1 .
Крім того матеріали вищевказаної справи містять заяву ОСОБА_1 (а.с. 14) в якій остання просила розглядати вказану справу без її участі у звязку з виїздом за межі м. Миколаєва га постійне місце проживання до АДРЕСА_2 .
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідност. 63 СК України дружина й чоловік мають рівні права володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч.1, ч.3 ст. 356 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом із цим, частиною шостою статті 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
Положення цієї норми стосуються випадків, коли дружина та чоловік спільно не проживають, але без встановлення режиму окремого проживання, передбаченого статтею 119 СК України.
Законодавець розмежовує правовий режим майна, набутого дружиною, чоловіком після встановлення судом режиму сепарації (стаття 119 СК України), і майна, набутого за обставин, визначених у частині шостій статті 57 СК України.
На майно, набуте дружиною, чоловіком у період шлюбу, але за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя. Тому у разі виникнення спору щодо цього майна спростувати вказану презумпцію має та сторона, яка вважає це майно особистою приватною власністю.
Відповідно до положень частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що спірний транспортний засіб був придбаний відповідачем в той час коли фактично стосунки між ним та позивачем були припинені. Матеріалами справи та показами свідка підтверджується, що сторони більше ніж 1,5 року до купівлі спірного транспортного засобу проживали окремо. Про це й зазначала сама позивач у позові по справі № 488/303/21. Вказане свідчить про те, що на момент придбання автомобіля сторони вже фактично не проживали спільно, не вели спільне господарство та не мали спільного бюджету.
За такого суд приходить до висновку, що спірний транспортний засіб придбаний відповідачем є його особистою приватною власністю.
А за такого, позов є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 284 ЦПК України , суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя автомобіля марки «Volkswagen», модель «Passat», 2004 року випуску, № куз. НОМЕР_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя