Справа № 490/8544/24
нп 2/490/740/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
30 квітня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Панченка С.В., представниці відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" - адвоката Гросман О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
10.09.2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У позовній заяві позивач зазначає, що 27.11.2019 року його було прийнято на роботу до Одеського відділення філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на посаду Першого заступника начальника відділення. У зв'язку з проведенням внутрішньої реорганізації 22.06.2023 року АТ «Укрзалізниця» було затверджено нову організаційну структуру філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» у зв'язку з цим, позивача було переведено на посаду заступника керівника регіонального структурного підрозділу з операційних питань Одеського терміналу філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Акціонерного товариства «Укрзалізниця». Також 03.07.2023 року між позивачем та Акціонерним товариством «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» було підписано Трудовий договір № 38-2023 (копія - додається) строком на 3 роки.
24.06.2024 року відповідачем було надано позивачу Попередження про наступне вивільнення (копія - додається), у зв'язку з скороченням його посади. 13.08.2024 року на електронну пошту Позивач отримав лист з пропозиціями щодо існуючих вакансій, які Позивачу пропонувалось зайняти. 26.08.2024 року Позивача було ознайомлено з наказом про звільнення з посади заступника керівника регіонального структурного підрозділу з операційних питань Одеського терміналу філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач вважає, що його звільнено незаконно у зв'язку з чим і звертається з даним позовом. На погляд позивача, в даному випадку реального скорочення штату не відбулось, а скорочення фактично було зведено до перейменування окремих підрозділів філії та посад заступників керівника, що свідчить про формальність процедури скорочення та її направленість на обґрунтування його звільнення і зловживанням правом з боку роботодавця.
При цьому, на переконання позивача, направлення йому 13.08.2024 року відповідачем на електронну пошту листа з пропозиціями щодо існуючих вакансій, які позивачу пропонувалось зайняти, не може бути визнано належним виконанням вищезазначених норм трудового законодавства України, оскільки, вочевидь, має формальний характер, не містить переліку усіх вакантних посад в АТ «Укрзалізниця» починаючи з 24.06.2024 року по 26.08.2024 року.
Посилаючись на вищевикладене, а також на ст.ст.. 49-2, 235 КЗпП України, позивач просить суд визнати незаконним (протиправним) та скасувати наказ Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Українська залізниця» №119-ос/тр від 21.08.2024 року про припинення трудового договору (контракту) та поновити позивача на посаді заступника керівника регіонального структурного підрозділу з операційних питань Одеського терміналу філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Акціонерного товариства «Укрзалізниця». Також позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкової Н.П. від 16.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
29.10.2024 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представниця відповідача просить суд відмовити в позові в повному обсязі. В обгрунтування своїх заперечень представниця відповідача вказує, що Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 05.02.2024 введено в дію структуру Філії «ЦТС «Ліски» АТ «Укрзалізниця» та зобов'язано директора філії забезпечити впровадженнязмін в організації виробництва і праці, що супроводжуються скороченням чисельності і штату працівників, в тому числі кадрових змін відповідно до законодавства пропрацю та цього рішення.
На виконання рішення правління, Наказом філії від 01.04.2024 №01-13/ОД/47 затверджено та введено в дію організаційні структури та положення про перевантажувальні комплекси філії (6 перевантажувальних комплексів).
При цьому, проведено структурні зміни в організації роботи перевантажувальних комплексів, а саме: змінено основні завдання і функції комплексів, зосередивши їх діяльність тільки в сфері переробки вантажів в контейнерах і вагонах та вилучивши функції адміністрування та управління, делегуючи їх головному офісу філії.
Таким чином, на підставі Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 05.02.2024 (Протокол №Ц-82/8 Ком.т.) та Наказу від 01.04.2024 №01-13/ОД/47, філією затверджено та введено в дію штатні розписи перевантажувальних комплексів філії (Наказ від 15.04.2024 №24-п/тр).
Наказом від 15.04.2024 №24-п/тр зобов'язано керівників комплексів спільно з відділом управління персоналом філії впровадити зміни в організації виробництва та праці, що супроводжуються скороченням чисельності та штату працівників, у тому числі кадрових змін відповідно до законодавства України про працю.
На виконання вищезазначеного, 22.05.2024 філією було видано Наказ про скорочення чисельності та штату працівників №01-13/ОД/75, відповідно до якого підлягало скороченню згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України 76 штатних одиниць, в тому числі всі заступники керівників терміналів.
Таким чином, на думку представниці відповідача, викладене вище спростовує припущення позивача, що не відбувалось реального скорочення штату, а мало місце перейменування підрозділів та посад заступників керівників, адже нововведена структура не містить посад заступників керівника перевантажувального комплексу, як і не містить інших нових посад з аналогічним функціоналом.
Представниця відповідача наголошує, що процедура скорочення роботодавцем була проведена з дотриманням вимог ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, оскільки відповідачем декілька раз усно та на електронну адресу позивача направлялися варіанти вакантних посад для працевлаштування.
Представниця відповідача вважає, що направлення працівнику, який підлягає скороченню, списку запропонованих вакансій на адресу його електронної пошти вважається належним виконанням роботодавцем ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а тому, вищезазначене спростовує припущення позивача, що пропозиція існуючих вакансій носить формальний характер, натомість, роботодавцем шляхом надання пропозицій належним чином були виконані вимоги законодавства при звільненні працівника на підставі п.1 ст.40 КЗпП. А отже, звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України є законним і не може бути скасоване.
Стосовно вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, представниця відповідача зазначає, що твердження позивача про наявність вимушеного прогулу з вини роботодавця не відповідає дійсності. Позивачем не доведено і документально не підтверджено факт наявності вимушеного прогулу. Натомість, роботодавцем проведені всі передбачені законодавством виплати при звільнені.
07.11.2024 року представником позивача надано суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що твердження відповідача про те, що ним тричі пропонувалися позивачу вакантні посади: вперше 24.06.2024 року (в день повідомлення про наступне вивільнення), 13.08.2024 року (на електронну адресу позивача), а також 26.08.2024 року (усно), не відповідає дійсності.
24.06.2024 року позивачу було вручено лише Попередження про наступне вивільнення (копія - мається в матеріалах справи). До цього попередження не додавався список запропонованих посад. Саме у зв'язку з цим Позивач підписав це Попередження тільки у графі «Ознайомлений» (всередині Попередження), і не підписав його після слів: «Перелік вакантних посад, які пропонуються» (внизу Попередження). Більш того, в даному Попередженні не зазначено, скільки аркушів у такому Переліку. Відсутні підписи позивача і на Переліках, які додані відповідачем до Відзиву. У зв'язку з цим, на думку представника позивача, відповідачем не доведено, що 24.06.2024 року позивачу було надано на ознайомлення саме той Перелік, який долучений відповідачем до відзиву, як і те, що такий Перелік взагалі позивачу надавався.
26.08.2024 року позивачу також не пропонувався для ознайомлення Перелік запропонованих посад.
Крім того, на погляд позивача, порівняльний аналіз положень Положень про Одеський термінал та про Перевантажувальний комплекс свідчить про те, що фактично відбулось перейменування окремих підрозділів філії. Зокрема, порівняльний аналіз пунктів 3.2.1 - 3.2.61 (Предмет діяльності Терміналу) Положення про Одеський термінал та пунктів 2.1 - 2.40 (Завдання комплексу) Положення про Перевантажувальний комплекс «Одеса-Ліски» свідчать про фактичну ідентичність покладених на дані підрозділи завдань. Різниця між ними зводиться фактично до перефразувань назв одних і тих самих видів діяльності. Більш того, в п. 2.40 Положення про Перевантажувальний комплекс «Одеса-Ліски» дозволяє Комплексу провадити і інші види діяльності, які не заборонені законодавством та передбачені Положенням про Філію та Статутом Товариства.
Тобто, навіть у разі не зазначення в Положенні про Перевантажувальний комплекс «Одеса-Ліски» якихось видів діяльності порівняльно з Положенням про Одеський термінал, Комплекс все одно може їх здійснювати в силу приписів п. 2.40 Положення про Перевантажувальний комплекс «Одеса-Ліски».
Представник позивача вважає, що з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачем не доведено, що звільнення Позивача відбулось у відповідності з діючим законодавством, зокрема, не доведено того, що з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору позивачу пропонувались усі вакантні посади в АТ «Укрзалізниці», а також того, що у відповідача відбувались реальні зміни в організації виробництва та скорочення штату.
Крім того, представник позивача звертає увагу суду, що відповідно до правової позиції Верховного Суду: коли поновити позивача на посаді, з якої її звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої її звільнили, і яка існує на дату поновлення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16, провадження №К/9901/3808/18, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі №817/860/16, провадження №К/9901/23381/18, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №802/3673/15-а, провадження №К/9901/34546/18).
11.11.2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представницею відповідача звернуто увагу суду, що роботодавцем на виконання ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, було запропоновано відповідачу всі наявні на підприємстві вакансії які існували протягом періоду з дня вручення повідомлення та до дня звільнення: вперше 24.06.2024 разом з повідомленням про наступне вивільнення за два місяці до такого вивільнення додатком до повідомлення надавався список запропонованих посад; вдруге - 13.08.2024 на електронну адресу Позивача були направлені запропоновані посади (докази надані суду разом з відзивом на позов, а направлення працівнику, який підлягає скороченню, списку запропонованих вакансій на адресу його електронної пошти вважається належним виконанням роботодавцем ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України.); втретє - посадові особи філії 26.08.2024 усно запропонували Позивачу ознайомитися зі списком вакансій та отримавши усну відмову Позивача від ознайомлення - склали Акт про відмову від ознайомлення із запропонованими вакансіями від 26.08.2024. Таким чином, роботодавцем шляхом надання пропозицій належним чином були виконані вимоги законодавства при звільненні працівника на підставі п.1 ст.40 КЗпП.
Натомість, на думку представниці відповідача, припущення позивача, викладені в позові не підтверджені жодним документальним чи іншим видом доказу. Позов не містить доказів того, що нібито не всі вакантні посади, які відповідають кваліфікації, освіті та досвіду роботи позивача були йому запропоновані. Позов також не містить конкретних доказів того, в чому саме полягає неналежне виконання роботодавцем норм трудового законодавства.
Стосовно проведених змін в організації виробництва і праці, представниця відповідача зазначила, що як видно з нововведеної редакції положення про перевантажувальний комплекс - мету та предмет діяльності підрозділу звужено до надання послуг з переробки вантажів, при цьому адміністративні, кадрові, фінансово-розрахункові функції та обов'язки вилучені. Відповідно, адміністративний персонал, який виконував ці функції було скорочено. Вищезазначені зміни в організації виробництва призвели до скорочення адмінперсоналу всіх перевантажувальних комплексів філії, а не тільки до скорочення позивача. Як видно з порівняльного аналізу структур Одеського терміналу (затверджена Наказом від 22.06.2023 №96-од) та Перевантажувального комплексу Одеса-Ліски (затверджена Наказом від 01.04.2024 №01-13/ОД/47), зі структури вилучені 2 шт.од. заступників керівника комплексу (аналогічні зміни проведені одночасно по всіх перевантажувальних комплексах філії).
Таким чином, викладене вище, на думку представниці відповідача, спростовує припущення позивача, що не відбувалось реального скорочення штату, а мало місце перейменування підрозділів та посад заступників керівників. Адже, як підтверджено відповідачем документально, нововведена структура не містить посад заступників керівника перевантажувального комплексу, як і не містить інших нових посад з аналогічним функціоналом. Тобто, припущення, що посада заступника керівника була перейменована не відповідає дійсності, як і припущення, що процедура скорочення була формальною і направленою тільки на звільнення позивача. Як зазначено вище, аналогічні структурні перетворення відбулися в усіх терміналах філії і скороченню підлягало 76 штатних одиниць, а не тільки ОСОБА_1 .
В період з 16.10.2024 року по 05.02.2025 року справа перебувала на розгляді іншого складу суду.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
07.02.2025 року матеріали справи передано судді.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.02.2025 року суддею Саламатіним О.В. прийнято до свого провадження цивільну справу №490/8544/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" про поновлення на роботі, постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження та призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 15.04.2025 року закрито підготовче провадження №490/8544/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" про поновлення на роботі та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Панченко С.В. позов підтримав з підстав наведених в ньому, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представниця відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" - адвоката Гросман О.М. проти позову заперечила вказуючи на його безпідставність, підтримала правову позицію викладену у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідка, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з копії наказу начальника Одеського відділення філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» за № 185-ос/тр від 27.11.2019 року, позивача - ОСОБА_1 з 27.11.2019 року прийнято на роботу до Одеського відділення філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на посаду Першого заступника начальника відділення.
Як вбачається з копії наказу директора філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця» за №96/од від 22.06.2023 року було затверджено нову організаційну структуру філії «Центр транспортного сервісу «Ліски».
Як вбачається з копії наказу директора філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця» за 327-ос/тр та наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу (без номера та без дати), позивача - ОСОБА_1 з 03.07.2023 року до 03.07.2026 включно переведено на посаду заступника керівника регіонального структурного підрозділу з операційних питань Одеського терміналу філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», на умовах строкового трудового договору.
03.07.2023 року між позивачем та Акціонерним товариством «Укрзалізниця» в особі Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» було підписано Трудовий договір №38-2023 строком на 3 роки.
Як вбачається з Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 05.02.2024 (Протокол №Ц-82/8 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 05.02.2024) затверджено організаційну структуру Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця» та Положення про філію «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця» (пункти 4.1.1. та 4.1.2.), а також зобов'язано директора філії забезпечити впровадження змін в організації виробництва і праці, що супроводжуються скороченням чисельності і штату працівників, в тому числі кадрових змін відповідно до законодавства про працю та цього рішення (пункт 4.2.1.).
Наказом директора Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» від 01.04.2024 №01-13/ОД/47 затверджено та введено в дію організаційні структури та положення про перевантажувальні комплекси філії (6 перевантажувальних комплексів).
При цьому, проведено структурні зміни в організації роботи перевантажувальних комплексів, а саме: змінено основні завдання і функції комплексів, зосередивши їх діяльність тільки в сфері переробки вантажів в контейнерах і вагонах та вилучивши функції адміністрування та управління, делегуючи їх головному офісу філії.
Як видно з порівняльного аналізу положень Одеського терміналу (затверджене Наказом від 22.06.2023 №96-од) та Перевантажувального комплексу Одеса-Ліски (затверджене Наказом від 01.04.2024 №01-13/ОД/47) Одеський термінал, що мав статус регіонального структурного підрозділу перетворено на виробничий підрозділ - перевантажувальний комплекс Одеса-Ліски (розділи 2, 3 положення), мету та предмет діяльності звужено до надання послуг з переробки вантажів, при цьому адміністративні, кадрові, фінансово-розрахункові функції та обов'язки вилучені (здійснюються головним офісом філії). Вищезазначені зміни в організації виробництва призвели до скорочення адмінперсоналу всіх перевантажувальних комплексів філії, а не тільки до скорочення позивача, зі структури вилучені 2 шт.од. заступників керівника комплексу (аналогічні зміни проведені одночасно по всіх перевантажувальних комплексах філії).
Наказом директора Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» від 15.04.2024 №24-п/тр затверджено та з 16.04.2024 року введено в дію штатні розписи перевантажувальних комплексів філії "ЦТС "Ліски" АТ "Укрзалізниця" зобов'язано керівників комплексів спільно з відділом управління персоналом філії впровадити зміни в організації виробництва та праці, що супроводжуються скороченням чисельності та штату працівників, у тому числі кадрових змін відповідно до законодавства України про працю.
Як вбачається з штатного розпису перевантажувального комплексу "Одеса-Ліски" філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" АТ "Укрзалізниця" посади заступників керівника відсутні.
22.05.2024 директором філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" АТ "Укрзалізниця" було видано Наказ про скорочення чисельності та штату працівників №01-13/ОД/75, відповідно до якого підлягало скороченню згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України 76 штатних одиниць, в тому числі всі заступники керівників терміналів.
Як вбачається з аркушу ознайомлення з наказом від 22.05.24 №01-13/ОД/75 позивач ознайомився з вказаним наказом 24.06.2024 року, про що проставив власний підпис у відповідному рядку під №35.
24.06.2024 було позивачу було вручено попередження про наступне вивільнення, додатком до якого зазначено Перелік вакантних посад, які пропонуються, при цьому, в графі "Ознайомлений: Я, ОСОБА_1 " містяться виконані власноручно позивачем підпис та дата 24.06.2024, також суд зазначає, що позивачем не зазначено про відсутність додатку, а саме переліку вакантних посад, які пропонуються.
Крім того, 13.08.2024 на електронну адресу позивача були направлені запропоновані вакантні посади, натомість позивач відповіді на електронний лист від 13.08.2024 року відповідачу не надав.
26.08.2024 року відповідачем видано Наказ (розпорядження) №119-ос/тр від 21.08.2024 року про припинення трудового договору (контракту) яким позивача ОСОБА_1 звільнено 26.08.2024 року з посади заступника керівника регіонального структурного підрозділу з операційних питань у зв'язку із скороченням штату за статтею п.1 ст. 40 КЗпП України.
26.08.2024 було складено Акт про відмову ОСОБА_1 ознайомитися з запропонованими позивачу 13.08.2024 року вакансіями.
Допитаний в підготовчому засіданні в якості свідка позивач повідомив суду, що у відповідача були зміни в штатній структурі та 24.06.2024 року, після виходу позивача з лікарняного, секретар надала йому попередження про наступне звільнення, яке їй залишили представники відділу кадрів відповідача та в якому позивач розписався. При цьому, позивач наголошує, що до даного попередження не було долучено переліку вакантних посад, які пропонуються. Позивач чекав на надання йому відповідачем пропозиції вакантних посад. Лише 13.08.2024 року на електронну пошту позивача надійшов список вакантних посад, серед яких позивач не знайшов таких, які б відповідали його освіті та кваліфікації. Також позивач зазначив, що в телефонному режимі повідомив менеджера - начальника відділу управління персоналом та соціальних питань філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця» Мізіну Світлану Василівну про відсутність серед запропонованих йому посад такої, яка його влаштовує, на що та повідомила, що ще спробує пошукати інші посади.
26.08.2024 року представники відповідача приїжджали до позивача та на робочому місці надали йому той же перелік вакантних посад, який було направлено позивачу на електронну адресу 13.08.2024 року та запропонували розписатися в попередженні про наступне звільнення про ознайомлення з наданими вакантними посадами, від чого позивач відмовився.
В заяві свідка - ОСОБА_2 (менеджер - начальник відділу управління персоналом та соціальних питань філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця») від 11.11.2024 року зазначено, що відповідно до наказу про відрядження від 23.08.2024 року №89-вд/тм, 26.08.2024 року перебувала у відрядженні у перевантажувальному комплексі "Одеса-Ліски" філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця» з кадрових питань. З метою дотримання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України вона разом з провідним інженером відділу управління персоналом та соціальних питань Кравченко І.М., в кабінеті ОСОБА_1 запропонували йому ознайомитися з актуальними вакасіями, як в межах філії, так і в межах "АТ "Укрзалізниця" станом на 25.08.2024 року (які привезли з собою в роздрукованому вигляді). ОСОБА_1 в усній формі відмовився ознайомлюватися, сказавши, що на сьогодні це все йому не цікаво. Про відмову було сладено Акт.
Далі ОСОБА_1 було вручено для ознайомлення під підпис оригінал Наказу про звільнення від 21.08.2024 №119-ос/тр,з яким він ознайомився (поставив підпис).
Було видано на руки копію наказу про звільнення, трудову книжку і розрахунковий листок. ОСОБА_1 розписався в Книзі обліку трудових книжок та вкладишів до них (№П-10) та в особовій справі працівника (ф.№П-2).
В заяві свідка - ОСОБА_3 (провідний інженер відділу управління персоналом та соціальних питань філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця») від 11.11.20024 року зазначено, що відповідно до наказу про відрядження від 23.08.2024 року №89-вд/тм, 26.08.2024 року перебувала у відрядженні у перевантажувальному комплексі "Одеса-Ліски" філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» АТ «Укрзалізниця» з кадрових питань. З метою дотримання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України вона разом з менеджером - начальником відділу управління персоналом та соціальних питань ОСОБА_2 в кабінеті ОСОБА_1 запропонували йому ознайомитися з актуальними вакасіями, як в межах філії, так і в межах "АТ "Укрзалізниця" станом на 25.08.2024 року (які привезли з собою в роздрукованому вигляді). ОСОБА_1 в усній формі відмовився ознайомлюватися. Про відмову було сладено Акт.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 5-1 Кодексу Законів про Працю України (КЗпП України), держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності та правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові по справі № 487/2191/17, зокрема, зазначив: Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін ворганізації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49- 2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 року у справі № 534/625/22 зазначено наступне: оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення
Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказну про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, як зазначено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2023 року у справі №757/8304/22, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Згідно зі ст.ст. 12 і 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З досліджених судом в судовому засіданні доказів вбачається, що у відповідача дійсно відбулося скорочення штату, а припущення позивача, що мало місце лише перейменування підрозділів та посад заступників керівників та процедура скорочення була формальною і направленою тільки на звільнення позивача не підтверджено матеріалами справи, оскільки нововведена структура не містить посад заступників керівника перевантажувального комплексу, як і не містить інших нових посад з аналогічним функціоналом, більше того аналогічні структурні перетворення відбулися в усіх терміналах філії і скороченню підлягало суттєва кількість штатних одиниць, а не тільки посада яку займав позивач.
Таким чином, звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України проведено у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників.
Також судом встановлено, що відповідачем повністю дотримано вимоги ч.2 ст. 40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а саме: про наступне вивільнення позивача персонально попереджено не пізніше ніж за два місяці та як мінімум два рази (шляхом направлення на електронну адресу позивача 13.08.2024 року та врученням особисто 26.08.2024 року) пропонувалися варіанти вакантних посад для працевлаштування, які позивачем відхилено.
При цьому, на підставі ч.3 ст.29 КЗпП України, ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.202 №2136-ІХ, рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 24.02.2022 №54/14 Ком.т., наказу філії від 29.12.2023 №227/од документи та повідомлення для ознайомлення працівникові надсилаються на його електронну адресу, або іншими засобами телекомунікаційного зв'язку. Таким чином, направлення позивачу, який підлягав скороченню, списку запропонованих вакансій на адресу його електронної пошти, яке мало місце 13.08.2024 року судом вважається належним виконанням роботодавцем ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України.
Оцінюючи надані сторонами та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Оскільки в задоволенні вимог позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі слід відмовити, за такого не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, адже ця вимога є похідною від основної, в задоволенні якої відмовлено.
Також відсутні інші підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які передбачені статтею 235 КЗпП України, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено факту затримки видачі позивачу копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортного сервісу "Ліски" (Код ЄДРПОУ: 40075815, адреса: 02092, місто Київ, вулиця Довбуша, будинок 22) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Суддя О.В. Саламатін