іменем України
30 квітня 2025 року м. Снігурівка
справа № 485/644/24
провадження №1-кп/485/22/25
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у місті Снігурівка Миколаївської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12023153310000038, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Снігурівка Миколаївської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 20 листопада 2001 року Миколаївським апеляційним судом за ч.3 ст.142, п.п. «а» та «е» ст.93 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна. Звільнений з місць позбавлення волі 07.03.2014 умовно-достроково на невідбутий термін 2 (два) роки 3 (три) місяці 26 (двадцять шість) днів на підставі ухвали Жовтоводського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року; 17 листопада 2021 року Березнегуватським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2023 року звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строку випробування; 04 березня 2025 року Снігурівським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.129 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, на підставі ч.2 ст.59-1 КК України з покладанням обов'язків,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю: сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
його захисника ОСОБА_6 ,
установив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
16 квітня 2023 року близько 16:00, точного часу не встановлено, із території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою припинення протиправних дій ОСОБА_3 вийшов ОСОБА_5 , який намагався заспокоїти ОСОБА_3 , однак у останнього на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник раптовий злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Невідкладно реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс один удар кулаком руки в область обличчя ОСОБА_5 , від чого останній впав та вдарився головою об бетоновану поверхню перед воротами домоволодіння АДРЕСА_2 .
У результаті своїх умисних протиправних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді перелому верхньої медіальної та латеральної стінок правої очниці, перелому верхньої стінки лівої очниці, перелому правої виличної кістки, перелому скронево-потиличної ділянки зліва, забою головного мозку середнього ступеню, крововиливу під м'яку оболонку головного мозку, пара орбітальних синців, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Частина статті КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Кримінальний кодекс України
«Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження
1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав частково та надав показання про те, що в квітні 2023 року на Великдень о 14:00 зустрівся з ОСОБА_7 , готувалися у неї до свята. Потім до неї приїхав її чоловік ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . В будинку залишалась дитина родини ОСОБА_11 , а він та ОСОБА_7 відлучилися на деякий час. Коли повернулися до будинку, дитини не було. ОСОБА_12 не могла додзвонитися до ОСОБА_13 , тому вона набрала ОСОБА_14 , яка на неї почала сваритися. Він та ОСОБА_12 поїхали до ОСОБА_15 . Коли під'їхати до подвір'я будинку ОСОБА_15 вийшла ОСОБА_16 та між нею та ОСОБА_12 почалась бійка. Вибіг ОСОБА_11 , він його вдарив.В цей час з двору вийшов ОСОБА_17 і став йти у напрямку до Загаєвського, замахнувшись рукою, але не вдарив. На випередження обвинувачений вдарив його один раз кулаком в обличчя. Той впав і вдарився головою об бетонну поверхню. Вони зі ОСОБА_12 сіли в машину і поїхали. Через 2-3 дні він дізнався, що потерплий у лікарні. До цих подій між ним та ОСОБА_18 не було конфліктів. Зазначив, що діяв з метою самооборони, на випередження, при цьому ОСОБА_15 йому удару чи тілесних ушкоджень не завдав. Це сталося випадково, він розкаюється.
Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_3 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується такими доказами:
показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який у судовому засіданні надав показання про те, що до цієї події не мав конфлікту з обвинуваченим. 16 квітня 2023 року він з родиною брата та їх друзями святкували Великдень у них вдома. Вживали алкогольні напої. Чув як до двору під'їхав автомобіль і за хвірткою відбувалась сварка. Вийшов подивитись, що відбувається. Виявилось, що приїхав ОСОБА_19 з жінкою. ОСОБА_19 голосно кричав. Зробив йому зауваження, щоб стишив голос, бо це було релігійне свято. Він покликав його. Підійшов до ОСОБА_19 на відстань витягнутої руки, не мав наміру вдарити його. Обвинувачений вдарив його кулаком у голову один раз, в ліву частину голови. Від удару він впав на землю і вдарився об бетоновану поверхню, втратив свідомість. Лікувався у лікарні в м.Миколаєва близько 10 днів, потім самовільно її залишив. На даний час самопочуття погане, часто болить голова. Після цієї події інших травм голови не мав;
показаннями свідка ОСОБА_20 , яка у судовому засіданні надала показання про те, що вона проживає напроти родини ОСОБА_15 . У квітні 2023 року, на Великдень, вона вийшла з подвір'я та побачила як лежав потерпілий, його голова лежала на бетонній поверхні та була в крові. Він був без свідомості, не говорив, лише хрипів. Поряд були ОСОБА_21 та ОСОБА_16 , які викликали швидку допомогу. На той час сторонніх автомобілів і самого обвинуваченого біля домоволодіння АДРЕСА_2 свідок не бачила;
показаннями свідка ОСОБА_22 , яка у судовому засіданні надала показання про те, що 16.04.2023 до неї приїхав ОСОБА_19 для святкування Великодня. Вони разом готували стіл. В цей час приїхав ОСОБА_15 , її на той час чоловік ОСОБА_11 . Вона з ОСОБА_19 від'їхала по справам на хвилин 20. Коли повернулися їх доньки, ОСОБА_15 та ОСОБА_11 вже не було. Вони поїхали з ОСОБА_19 за донькою до ОСОБА_15 . Вийшла з подвір'я ОСОБА_10 та почала сваритися. Потім з подвір'я вибіг ОСОБА_17 . Загаєвський вдарив ОСОБА_23 , останній впав на бетонну поверхню. Дії ОСОБА_15 вона не пам'ятає, але ОСОБА_15 біг в бік Загаєвського. Вказала, що не бачила, щоб ОСОБА_17 замахувався на ОСОБА_19 . Вони із ОСОБА_19 одразу поїхали з місця події;
показаннями свідка ОСОБА_24 , яка у судовому засіданні надала показання про те, що 2023 року на Великдень, після обіду, забрали доньку ОСОБА_11 до себе. До їх подвір'я приїхала ОСОБА_7 та ОСОБА_25 . ОСОБА_12 почала з нею бійку. Загаєвський кулаком вдарив ОСОБА_23 , останній впав на бетонну поверхню і відразу знепритомнів. Наголосила, що не ОСОБА_26 підійшов до Загаєвського, а ОСОБА_19 до потерпілого. Бачила кров на обличчі потерпілого, біля носа. Те, що відбувалось між ОСОБА_19 і потерпілим, бачила добре з відстані 1,5 метра, оскільки стояла поряд;
показаннями свідка ОСОБА_27 , який у судовому засіданні надав показання про те, що на Великдень, забрав дитину до себе. Вони у родини ОСОБА_15 святкували свято. Згодом приїхала його дружина ОСОБА_7 та ОСОБА_19 . Загаєвський спочатку вдарив його, а потім ОСОБА_23 , останній впав на бетонну поверхню. В нього була кров. Конфлікту між ОСОБА_19 та ОСОБА_28 не було;
показаннями свідка ОСОБА_29 , який у судовому засіданні надав показання про те, що в день Великодня 2023 року разом з дружиною запросили до себе в гості брата ОСОБА_23 та ОСОБА_13 . Через деякий час до двору приїхала ОСОБА_7 та ОСОБА_19 . До неї першою вийшла ОСОБА_10 . Потім з двору вийшов ОСОБА_8 . За ним пішов ОСОБА_17 . З-за хвіртки почув глухі звуки. Самої події не бачив. Коли вибіг з двору, то побачив брата, який без свідомості лежав біля хвіртки на бетонованій поверхні. Поруч стояв ОСОБА_3 . Пізніше при зустрічі обвинувачений пояснював, що вдарив ОСОБА_26 , бо думав, що той битиметься. Вказав, що його брат Денис неконфліктний та неагресивний;
підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 квітня 2023 року за №12023153310000039 стала усна заява, яка надійшла до ЧЧ ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області 16.04.2023, про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , який 16.04.2023 у вечірній час, близько 16:30, перебуваючи біля домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді ЗЧМТ та забою головного мозку;
даними протоколу огляду місця події від 16.04.2023, та відповідними фототаблицями до нього, відповідно до якого 16.04.2023 в присутності понятих було оглянуто територію, що розташована на узбіччі дороги біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17.04.2023, та додатком до нього, відповідно до якого 17.04.2023 у період часу з 14:57 до 15:15, у присутності понятих та за участі свідка ОСОБА_24 , остання детально розповіла яким чином ОСОБА_25 спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 ;
даними довідки КНП ММР «Міська лікарня швидкої допомоги» від 16.04.2023, за якою ОСОБА_5 знаходиться на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КНП ММР «Міська лікарня швидкої допомоги», з діагнозом: Закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеню важкості, перелом кісток склепіння та лицьового черепу, алкогольне сп'яніння 1,48%;
даними довідки КНП «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради №338 від 10.05.2023, за якою ОСОБА_5 звертався до приймального відділення 16.04.2023 близько 17:00. Діагноз - Закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку. 16.04.2023 був направлений до МЛШМД м.Миколаїв;
висновком експерта №370 від 01.06.2023, відповідно до якого у ОСОБА_5 мають місце тілесні пошкодження у вигляді перелому верхньої медіальної та латеральної стінок правої очниці, перелому верхньої стінки лівої очниці, перелому правої виличної кістки, перелому скронево-потиличної ділянки зліва, забою головного мозку середнього ступеню, крововиливу під м'яку оболонку головного мозку, параорбітальних синців. Дані тілесні пошкодження могли утворитися від не менш ніж 3 ударних дій тупими твердими предметами, якими могли бути руки, ноги та інше. Утворення даних тілесних пошкоджень в строк вказаний в постанові - 16.04.2023, не виключається. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя;
висновком експерта №55 від 12.12.2023, відповідно до якого враховуючи характеристики та розташування тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_5 , не виключена можливість їх як часткового так і повного утворення при обставинах, які вказала свідок ОСОБА_24 , а саме - перелом правої виличної кістки та переломи верхньої, медіальної та латеральної стінок правої очниці, також перелом верхньої стінки лівої очниці могли утворитися в результаті нанесення одного удару з великою силою кулаком і т.п. в праву половину обличчя; перелом правої тім'яної кістки міг утворитися як в результаті падіння з прискоренням (можливо після вказаного вище удару в праву половину обличчя) і удару правою половиною голови (черепа) об тверду поверхню (можливо рівну поверхню бетонного чи асфальтного покриття, чи поверхню стіни), так і в результаті удару безпосередньо в праву тім'яну ділянку голови яким-небудь травмуючим предметом; вогнища забою головного мозку в скронево-потиличній області лівої півкулі головного мозку та субарахноідальний крововилив (САК) могли бути як результат травмування в зоні протиудару (при умові удару правою половиною голови), так і могли утворитися в результаті травмування при ударі безпосередньо в ділянку лівої скронево-потиличної частини голови. Враховуючи вказаний вище механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілого та можливі умови при яких вони могли утворитися, не виключено, що при ударі в обличчя (праву половину) потерпілий міг бути розташований до нападника обличчям, можливо дещо повернути вліво. При утворенні решти тілесних ушкоджень, залежно від можливих умов їх утворення, потерпілий міг бути повернутим до нападника почергово відповідними частинами тіла, тобто як правою половиною обличчя, так і лівою.
Щодо позиції обвинуваченого, що він діяв в умовах необхідної оборони суд зазначає таке.
Статтею 36 КК України визначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», при розгляді справ даної категорії судам необхідно беззастережно додержуватись вимог ч. 3 ст. 27 Конституції України і ст. 36 КК України, враховуючи те, що відповідно до закону кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. При розгляді справ даної категорії судам необхідно з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання завдати шкоди потерпілому, розправитися, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_22 , зазначили, що потерпілий ОСОБА_5 біг у бік ОСОБА_3 ОСОБА_3 додатково вказав, що потерпілий замахнувся на нього.
При цьому потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_24 не вказали на те, що ОСОБА_17 замахнувся на Загаєвського, навіть навпаки свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_19 підійшов до ОСОБА_15 . При цьому, при проведенні слідчого експерименту про це свідок також вказувала.
Судом не встановлено підстав для обмовляння обвинуваченого потерпілим.
За таких обставин, ОСОБА_3 заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, не знаходячись у стані уявної оборони.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Наявність твердої поверхні на місці події не давала підстав обвинуваченому ОСОБА_3 розраховувати на те, що потерпілий впаде і не вдариться об неї або вдариться об щось інше, більш м'яке. Тому такий розвиток подій і заподіяння ОСОБА_30 тяжких тілесних ушкоджень від одного удару в голову з послідуючим падінням та забоєм об тверду (бетонну) поверхню можна охарактеризувати як непрямий умисел.
Викладене свідчить, що дії обвинуваченого на місці події носять звичайний умисний характер за відсутності обставин, які виключають кримінальну протиправність діяння, а тому обвинувачений підлягає кримінальній відповідальності за загальних підставах.
Щодо доводів сторони захисту
Захисник звертала увагу на те, що свідок ОСОБА_10 є родичкою потерпілого, а тому приховала той факт, що потерпілий першим намагався вдарити ОСОБА_3 та її показання не є об'єктивними. Разом з тим, жодних обставин, які б давали підстави свідку оговорювати обвинуваченого в ході судового розгляду не встановлено. Крім того, вказаний свідок була попереджена про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань. Дані протоколу слідчого експерименту за участю свідка узгоджуються з показаннями, які свідок надала безпосередньо в судовому засіданні.
Крім того, посилання захисника на недопустимість висновку експерта №370 є безпідставними, оскільки експертиза проведена відповідно до норм КПК України. При цьому, сторона захисту з клопотанням про проведення повторних чи додаткових експертиз не зверталася.
Таким чином, аналіз вищезазначених доказів дає підстави суду дійти висновку, що кожний доказ є належним, допустимим та достовірним. У сукупності усі вищезазначені докази є взаємопов'язаними та достатніми для висновку про те, що саме ОСОБА_3 поза розумним сумнівом умисно завдав потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, шляхом нанесення удару кулаком в область голови. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідно до обвинувального акта, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд не вбачає.
До обставини, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_3 суд відносить рецидив злочину. Про наявність інших обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором, в обвинувальному акті не зазначено. У силу положень ст.337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд у відповідності до ст. 65, 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний тяжкий злочин.
Водночас, як обставина, що має враховуватися судом при призначенні покарання, ступінь тяжкості злочину є оціночною ознакою, яка визначає межі судової дискреції.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 р. у справі № 207/5011/14-к, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно медичних довідок, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
ОСОБА_3 є військовослужбовцем.
26.10.2023 ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов'язків одержав вибухову травму, акубаротавму з розривом барабанної перетинки справа, дрібні вогнепальні осколкові поранення м'яких тканин обличчя .
13.04.2024 ОСОБА_3 під час виконання обов'язків військової служби за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини одержав поранення - мінно-вибухову травму, комбіновану травму, опік полум'ям І-ІІ А-ІІБ ступеню обличчя, грудної клітки праворуч, обох верхніх і нижніх кінцівок, правої спідниці 15 %, опік дихальних шляхів І-ІІ ступеню, вогнепальне осколкове сліпе поранення, вогнепальний перелом дотичного акроміального відростку лівої лопатки,
ОСОБА_3 нагороджений відзнакою Міністра оборони України.
Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій, беручи до уваги,що характеризує особистість клієнта, його спосіб життя, дуже високий рівень вчинення повторного правопорушення, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення особи не можливе без позбавлення волі. На думку органу пробації застосування соціально-виховних заходів, які необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення, а також запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю без ізоляції від суспільства.
Отже, з урахуванням вказаних обставин, відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який є раніше судимим, військовослужбовцем, приймав участь у бойових завданнях, двічі отримав тяжкі поранення, має нагороди, враховуючи його стан здоров'я, що відсутні обставини, які пом'якшують покарання та наявність обставини, яка обтяжує покарання, а саме рецидив злочину, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише призначити покарання у виді позбавлення волі, але в нижніх межах санкції ч.1 ст.121 КК України. Таке покарання як позбавлення волі в нижніх межах санкції ч.1 ст.121 КК України повністю досягне мети його застосування. Суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд також враховує те, що кримінальне правопорушення за цим вироком він вчинив до ухвалення вироку Снігурівським районним судом Миколаївської області від 04.03.2025, що набрав законної сили 04.04.2025, яким він засуджений за ч.1 ст.129 КК України до пробаційного нагляду на строк два роки з покладанням обов'язків, тому йому слід призначити покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та за вказаним вироком із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку
Щодо запобіжного заходу
Суд встановив, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався. Клопотань про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло.
Цивільний позов у даному кримінальному проваджені не заявлено.
Судові витрати відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 9 ст. 100 КПК.
Керуючись ст. 369 - 371, 373 - 375, ч. 15 ст. 615 КПК, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, за цим вироком та вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2025 року, шляхом часткового складання покарань визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку суду.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Речовий доказ - марлевий тампон з речовиною бурого кольору, який зберігається в камері зберігання речових доказів ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Миколаївським апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1