Справа № 472/120/25
Провадження №2/472/215/25
28 квітня 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді - Тустановського А.О.,
за участю секретаря - Маслюк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
28 січня 2025 року до Веселинівського районного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.07.2019 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z64.22268.005498586. Відповідно до умов договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 11900 грн, а відповідач зобов'язується одержати кредит і повернути його разом із процентами платежами згідно графіком платежів. Кредит надається строком на 18 місяців. Розмір процентної ставки 15,00 % річних. Вказує, що на виконання умов договору АТ «Ідея банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа фінанс» було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників, згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №Z64.22268.005498586 від 23.07.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» складає 23650,64 грн з яких: заборгованість за основним боргом - 10358,96 грн; заборгованість за відсотками - 4794,76 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами - 8496,92 грн.
Всупереч умов кредитного договору, відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушила взяті на себе договірні зобов'язання.
Зважаючи на викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23650,64 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою від 13 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, вказує, що не заперечує щодо постановлення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак її представник адвокат Вендель О.М. 10.03.2025 року подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що згідно Графіку платежів, доданого до позовної заяви, розмір комісії за період дії Кредитного договору - з 23.08.2019 р. по 23.01.2021 р. складає 4241,16 грн., а не 8496,92 грн., як це зазначає позивач і просить її стягнути. Крім того зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями в розмірі 8496,92 грн. не підлягають задоволенню. Згідно доданої до позову Виписки по Рахунку відповідача, відповідачем сплачено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 974,61 грн. З урахуванням того, що умова договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, і сплата вказаної комісії є незаконною, то вищезазначена сума сплаченої комісії повинна була бути зарахованою в рахунок погашення заборгованості по процентам та за тілом кредиту. Крім того, згідно Графіку платежів, поданого до позовної заяви, розмір процентів за користування кредитом за період дії Кредитного договору - з 23.08.2019 р. по 23.01.2021 р. складає 1539,93 грн., а не 4794,76 грн., як це зазначає позивач і просить їх стягнути. При цьому, згідно доданої до позову Виписки по рахунку відповідача, відповідачем сплачено процентів за користування кредитом в розмірі 524,18 грн., що свідчить про залишок процентів за користування кредитом в сумі 1015,75 грн., а не 4794,76 грн., які просить стягнути позивач.
Крім того, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача заявлено позивачем з порушенням строку позовної давності. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, с підставою для відмови у позові.
В даному випадку, оспорюваний Договір №Z64.22268.005498586 укладено сторонами - 23.07.2019 року строком на 18 місяців - до 23.01.2021 року. Таким чином, строк позовної давності за вимогами щодо стягнення заборгованості закінчився 23.01.2024 року, тоді як до суду позивач звернувся з позовною заявою лише 28.01.2025 року. Разом із тим, позивач не надав належні та допустимі докази того, що у нього існували об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення з позовом до суду у строк, передбачений ч. 1 ст. 261 ЦК України, в зв'язку з чим просив застосувати позовну давність. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків ( ст. 11 ЦК України).
Судом встановлено, що 23.07.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z64.22268.005498586 (а.с.11-12).
Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 11900 грн. а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із умовами договору.
Відповідно до умов договору банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит у розмірі 11900 грн, а позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний у договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 18 місяців. Розмір процентної ставки 15 % річних (п.п.1.1-1.3).
Свої зобов'язання за кредитним договором АТ «Ідея банк» виконало, що підтверджується ордерами розпорядженнями №1 та №2 про надання кредиту і про сплату страхового платежу, які містяться в матеріалах справи та що відповідачем не заперечувалось.(а.с.13).
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа фінанс» було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги за договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників.
Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному договору.
Згідно довідки - розрахунку заборгованості по кредитному договору № №Z64.22268.005498586 від 23.07.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову, становить 23650,64 грн з яких: заборгованість за основним боргом - 10358,96 грн; заборгованість за відсотками - 4794,76 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами -8496,92 грн (а.с.17).
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №Z64.22268.005498586 від 23.07.2019 року; копією паспорта споживчого кредиту від 23.07.2019 року; копією договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023; довідкою - розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z64.22268.005498586 від 23.07.2019 року та іншими доказами у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним договором позики за договорами відступлення прав вимоги.
Водночас суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» за іншими процентними платежами у розмірі 8496,92 грн не підлягає задоволенню.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Статтею 55 Закону України 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про споживче кредитування» №1734-VІІІ загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В силу статті 8 Закону №1734-VІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Як передбачено ч. 5 ст. 12 Закон №1734-VІІІ, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов'язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.
Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов'язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Як виснував Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Сплата позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 2,00% щомісячно від початкової суми кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем суперечить вимогам ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та свідчить про нікчемність цієї умови договору. Відтак, умови кредитного договору про сплату комісії є нікчемними.
Статтею 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
З наданої позивачем виписки по рахунку слідує, що ОСОБА_1 сплатила на користь товариства 3039,83 грн., з яких: 974,61 грн, які були віднесені в рахунок оплати за обслуговування кредиту, 524,18 грн. - проценти за користування кредитом, 1541,04 грн. - погашення простроченого основного боргу.
На підставі ст. 534 ЦК України кошти в сумі 974,61 грн. мають бути віднесені на сплату процентів за кредитним договором в першу чергу, а отже згідно паспорту споживчого кредиту в п. 5 проценти за користування кредитом зазначено 1539,98 грн., та з урахуванням того, що сплачені кошти ОСОБА_1 в сумі 974,61 грн. повинні бути віднесені на сплату заборгованості по відсоткам, та згідно виписки за період з 23.07.2019 по 25.07.2023 р. відповідач сплатла відсотки за користування кредитом в розмірі 524,18 грн., то загальна сума несплачених відсотків за користування кредитом становить 41,19 грн. (1539,98 (заборгованість за відсотками) - 974,61 грн. (сплачена комісія за обслуговування кредиту) - 524,18 грн. (сплачені проценти за користування кредитом)).
Тобто, якщо заборгованість за основним боргом становить 11900 грн, то зарахувавши сплачені грошові кошти в сумі 3039,83 грн. на погашення даної заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 10400,15 грн.
Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за іншими процентними платежами в сумі 8496,92 грн. не підлягають задоволенню, заборгованість за відсотками в сумі 41,19 грн. підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість за тілом кредиту у сумі 10358,96 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 41,19 грн.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Для обчислення давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.
Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності за вимогами позивача припадає на час дії карантину або воєнного стану, то він продовжується на строк їх дії.
Ураховуючи установлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду ТОВ «Свеа Фінанс» не пропустило строк позовної давності.
З огляду на наведене, доводи представника відповідача про пропуск строку позовної давності є необґрунтованими.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи що позов задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1065 (одна тисяча шістдесят п'ять) гривень 23 (двадцять три) копійки (10400,15 грн. (сума, задоволена судом) х 2422,40 грн. (сума судового збору за позовну заяву) : 23650,64 грн. (загальна сума позову).
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6) заборгованість за кредитним договором Z64.22268.005498586 від 23.07.2019 року у розмірі 10400 (десять тисяч чотириста) гривень 15 (п'ятнадцять) копійок, яка складається з: заборгованості за основним боргом в розмірі 10358 (десять тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок, заборгованості за відсотками в розмірі 41 (сорок одна) гривня 19 (дев'ятнадцять) копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6) понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1065 (одна тисяча шістдесят п'ять) гривень 23 (двадцять три) копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 квітня 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський