"30" квітня 2025 р. Справа153/451/25
Провадження2/153/144/25-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Швеця Р.В.
за участю секретаря судового засідання Гуцол Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що 27.10.2021 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1002004321701 на підставі якого ОСОБА_1 видано кредит в сумі 40000 гривень. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредиту. Відповідач ОСОБА_1 не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 10.01.2025 в розмірі 49595 гривень 51 копійка, з яких: 33327 гривень 64 копійки - заборгованість за кредитом; 8 гривень 43 копійки - заборгованість за процентами; 16259 гривень 44 копійки - заборгованість за комісією. Позивач зазначив, що ним було направлено письмову вимогу (повідомлення) відповідачеві, однак, у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Вважаючи свої права порушеними, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом і просить заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у зазначеній вище сумі і судових витрат, задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті з повідомленням сторін на 30.04.2025 о 10 годині 00 хвилин.
Представник позивача Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути у відсутність представника банку. Проти винесення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судовою повісткою-повідомленням із рекомендованим повідомленням, яка направлялася за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 . Про причини неявки відповідач суд не повідомила, відзив суду не подала, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в її відсутність до суду не надійшло. Відмітка на поштовому повідомленні: «адресат відмовився», відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України свідчить про те, що відповідач належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.
Частиною 1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з'явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 27.10.2021 ОСОБА_1 підписала заяву №1002004321701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Із заяви вбачається, що цільове призначення кредиту: загальні споживчі цілі; сплата разової комісії банку. Повернення споживчого кредиту та сплата процентів за користування споживчим кредитом разом із комісіями здійснюється за ануїтетною (рівними платежами) схемою. Відповідно до графіку платежів, що міститься у заяві №1002004321701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, дата платежу до 27 числа кожного календарного місяця, комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1196,00 гривень щомісяця (а.с.6-7).
Перед підписанням заяви, відповідач ОСОБА_1 ознайомилася з умовами Паспорта споживчого кредиту (а.с.8).
На виконання умов укладеного договору банк відповідно до платіжної інструкції №TR.53207659.67032.8810 від 27.10.2021 видав кредитні кошти відповідачу ОСОБА_1 в обумовленій сумі у розмірі 40000 гривень (а.с. 9).
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за договором, позивач направив на адресу позичальника письмову вимогу (повідомлення), яке датоване 13.01.2025 вих.№КНО-44.2.2/18, про виконання зобов'язань за укладеним договором з вимогою повернення боргу протягом тридцяти днів з моменту отримання цього листа, однак вказана вимога відповідачем виконана не була (а.с.13).
З наданої банком виписки з рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо здійснення щомісячних платежів виконувала не належним чином, а саме: сплачувала відповідні платежі до 14.06.2022, після чого жодних платежів на користь позивача не здійснювала з усіх передбачених платежів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість (а.с.12).
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №10020004321701 від 27.10.2021 встановлено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Перший Український Міжнародний банк» за кредитним договором №10020004321701 від 27.10.2021станом на 10.01.2025 (включно) становить в розмірі 49595 гривень 51 копійка, з яких: 33327 гривень 64 копійки - заборгованість за кредитом; 8 гривень 43 копійки - заборгованість за процентами; 16259 гривень 44 копійки - заборгованість за комісією (а.с.10-11).
Таким чином, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №10020004321701 від 27.10.2021, отже, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами статтей 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст.611 ЦК України.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 за умовами кредитного договору №1002004321701 від 27.10.2021 отримала кредитні кошти в сумі 40000 гривень на строк 24 місяці, які повинна була повернути згідно графіку платежів, що міститься у заяві №1002004321701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, шляхом сплати до 27 числа кожного календарного місяця, розмір щомісячного платежу - 2862,84 гривень щомісячно, окрім останнього місяця, коли сума платежу становить 2862,74 гривень, в тому числі комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1196 щомісяця.
Факт отримання вказаних коштів в сумі 40000 гривень відповідачем підтверджено письмовими доказами, зокрема, платіжною інструкцією №TR.53207659.67032.8810 від 27.10.2021, та частковим погашенням кредитної заборгованості, про що свідчить виписка з рахунку ОСОБА_1 .
Однак, відповідач неналежно виконувала взяті на себе договірні зобов'язання.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 33327,64 гривень та вимоги позивача про стягнення із відповідача 8,43 гривень заборгованості за процентами є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Водночас, суд вважає, що позовна вимога про стягнення комісії у сумі 16259,44 грн. не підлягає задоволенню з таких підстав.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.
Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.5 заяви №1002004321701 від 27.10.2021 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %, що становить 1196,00 гривень щомісяця.
Однак, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості, який визначено в заяві №1002004321701 від 27.10.2021, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Суд встановив, що кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена щомісячна комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Слід констатувати, що такі умови містяться в Публічній пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме п. 5.7.3 розділу ІІ Пропозиції, який передбачає послуги, що оплачуються комісією за обслуговування кредитної заборгованості, однак: 1) вказана Пропозиція не містить підпису позичальника про ознайомлення та погодження з нею (з її умовами); 2) вказаний пункт передбачає, що сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості включає послуги за надання позичальнику (усіх без винятку) інформаційних послуг, що суперечить положенням ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Тому із врахуванням наведеного положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника вносити плату за обслуговування кредитної заборгованості (комісію) є нікчемними.
Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредиту є безпідставним, а тому комісія в сумі 16259,44 гривень не підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача 33336,07 гривень заборгованості за кредитним договором №1002004321701 від 27.10.2021, а саме: 33327,64 гривень заборгованості за сумою кредиту та 8,43 гривень заборгованості за процентами. В іншій частині позову - відмовити.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1628,24 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422,40 х 33336,07/49595,51).
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 279, 263- 265, 268 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська,4), код ЄДРПОУ 14282829, заборгованість за кредитним договором №1002004321701 від 27.10.2021 в сумі 33336 (тридцять шість тисяч триста тридцять шість) гривень 07 (нуль сім) копійок, яка складається з: 33327 (тридцять три тисячі триста двадцять сім) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки - заборгованості за сумою кредиту та 8 (вісім) гривень 43 (сорок три) копійки - заборгованості за процентами.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська,4), код ЄДРПОУ 14282829, судовий збір в сумі 1628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул.Андріївська,4), код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 30.04.2025.
Суддя Р.В. Швець