30.04.2025
Справа №642/1749/25
Провадження №1-кс/642/633/25
30 квітня 2025 року
м.Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
перекладача - ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави по кримінальному провадженні № 12025221220000322 від 06.03.2025 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополя, Дніпропетровської області, громадянина України, ромської національності, без освіти, одружений, не працює, не має на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку, страждає на хронічні захворювання, ВІЛ інфекція, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений 11.02.2021 Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільнився за відбуттям строку покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-
30.04.2025 до Холодногірського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави по кримінальному провадженні № 12025221220000322 від 06.03.2025 відносно ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні CB ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025221220000322 від 06.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення - (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів в грудні 2024 року (точний час та дату під час досудового слідства встановити не виявилось можливим), перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 побачив потерпілу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку, та став стежити за останньою, допоки остання не зайшла до своєї квартири АДРЕСА_3 .
Після чого, ОСОБА_6 , діючи умисно та цілеспрямовано, переслідуючи корисливу мету та мотив прибув до квартири АДРЕСА_4 , та став дзвонити у двері, які йому відчинила потерпіла ОСОБА_8 . Після чого, ОСОБА_6 під приводом того, що йому необхідно попити води, попросив ОСОБА_8 , щоб остання впустила його у квартиру, що потерпіла і зробила, таким чином ОСОБА_6 проник до квартири з метою з'ясування матеріального становища потерпілої ОСОБА_8 .
Так, ОСОБА_6 разом із особами, відносно яких були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, розподіливши між собою ролі, 17.01.2025 в проміжок часу з 11:30 год. по 11:40 год. прибули до квартири АДРЕСА_4 , де мешкає потерпіла ОСОБА_8 , де виконуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 та особа, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду, залишилися на сходовому майданчику між третім та четвертим поверхами вказаного будинку, з метою спостереження за обстановкою, а особа, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду стала стукати у двері, які їй відчинила потерпіла ОСОБА_8 . У подальшому особа, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду, з метою проникнути до вказаної квартири, шляхом обману, повідомила потерпілій ОСОБА_8 , що прийшла з метою перевірки електричного лічильника та зняття показників, таким чином увійшовши в довіру до потерпілої, яка впустила особу, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду до квартири. Таким чином, особа, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду проникла до квартири, належної ОСОБА_8 .
Після чого особа, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду діючи згідно попередньої домовленості із ОСОБА_6 та особою, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, стала відволікати потерпілу ОСОБА_8 , та відвела її до окремої кімнати під приводом складання документів, щодо обстеження електричного лічильника, а ОСОБА_6 та особа, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду, через не заперті на замок двері зайшли до квартири ОСОБА_8 , тим самим незаконно проникли до житла з метою таємного викрадення майна, та розосередившись по кімнатам квартири, стали шукати матеріальні цінності та грошові кошти. В цей час потерпіла ОСОБА_8 , яка перебувала в кімнаті разом із особою, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду побачивши у своїй квартирі ОСОБА_6 та особу, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду, які перебирали її речі, та стала робити їм зауваження, кричати про допомогу, таким чином останні, усвідомлюючи, що їх дії були помічені потерпілою ОСОБА_8 , продовжили свої протиправні дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, незважаючи на крики та зауваження потерпілої, яка в цей час намагалась вийти із квартири на вулицю, щоб покликати на допомогу. Однак в цей час ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що його дії були помічені потерпілою ОСОБА_8 , став перед нею та почав перешкоджати їй пройти, застосовуючи фізичне насилля, а саме узявши та тримаючи її за руки, щоб утримати на місці, таким чином не даючи їй вийти із квартири на вулицю, а особа, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду, діючи повторно, разом із особою, відносно якої були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, продовжили обшукувати квартиру потерпілої ОСОБА_8 , та відкрито заволоділи її гаманцем бежевого кольору, який для неї матеріальної цінності не представляє, у якому знаходились грошові кошти у сумі 300 (триста) грн. та банківська карта «УКРСИББАНК», які лежали у сімці в коридорі на стільці.
Пізніше, ОСОБА_6 разом із особами, відносно яких були виділені матеріали кримінального провадження, які з обвинувальним актом направлені до суду втекли з місця вчинення вказаного кримінального правопорушення разом із викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, завдавши, в такий спосіб потерпілій матеріальної шкоди на суму 300 (триста) грн.
Таким чином, дії ОСОБА_6 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України - тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
22.01.2025 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру за ч.4 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
23.01.2025 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова відносно підозрюваного ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» із визначенням застави, що становить 90 840 грн. та покладенням відповідних обов'язків.
27.01.2025 підозрюваного ОСОБА_6 було звільнено з під варти в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у зв'язку із внесенням визначеної судом суми застави та роз'яснені його процесуальні права та обов'язки, але не дивлячись на це ОСОБА_6 став переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 17.01.2025, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 17.01.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.01.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 17.01.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 18.01.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.01.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_12 від 20.01.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій ОСОБА_8 від 21.01.2025, протоколом огляду предмета від 22.01.2025, протоколом огляду місця події від 22.01.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 22.01.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_14 від 22.01.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнанням за фотознімками потерпілій ОСОБА_8 від 22.01.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання свідку ОСОБА_14 від 22.01.2025.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, офіційних джерел існування та міцних соціальних зв?язків не має, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, не працює, має хронічні захворювання, ВІЛ інфекцію, раніше судимий, враховуючи, що він порушив правила застави, тому маються достатні підстави вважати, що підозрюваний при застосуванні більш м?якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у подальшому, з огляду на його моральні якості, може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважають його необґрунтованим, ризики не доведені належними доказами. Підозрюваний зазначив, що перебував в м.Одеса разом з родиною та не знав, що необхідно повідомляти органи досудового розслідування або суд про зміну місця проживання, просили суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити заставу у мінімальному розмірі.
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку всі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин в їх сукупності, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є: … 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
В цьому випадку, вимоги ч.ч. 1, 2 та 6 ст. 132 КПК України, слідчим дотримано.
Судом встановлено, що в провадженні СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221220000091 від 17.01.2025 за ознакою вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
22.01.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 23.01.2025 підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» із визначенням застави, що становить 90840 грн. та покладенням відповідних обов'язків.
27.01.2025 підозрюваного ОСОБА_6 було звільнено з під варти в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», у зв'язку із внесенням визначеної судом суми застави та роз'яснені його процесуальні права та обов'язки, але не дивлячись на це ОСОБА_6 став переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
04.03.2025 постановою слідчого СВ ВП № 2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області зупинено досудове розслідування, підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 01.04.2025 надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду підозрюваного ОСОБА_6 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
29.04.2025 постановою слідчого СВ ВП № 2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області досудове розслідування відновлено у зв'язку із встановленням місця знаходження підозрюваного ОСОБА_6 .
Під час розгляду клопотання слідчим суддею було встановлено, що підозрюваним ОСОБА_6 порушено умови визначеного запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: не перебував до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; відлучався з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; не повідомляв слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч.2 ст. 1, ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17 липня 1997 року, є невід'ємною частиною національного законодавства України.
Суд вважає за необхідне і доцільне застосувати норми міжнародного права при розгляді даного клопотання.
Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення
Згідно позиції Європейського Суду з прав людини, що наведена в чисельних рішеннях («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, на стадії досудового розслідування встановлюються обставини, які можуть вказати на причетність особи до кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки усвідомлює незворотність настання покарання та намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання у зв?язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду; ОСОБА_6 умовляннями чи погрозами може вчинити протиправний тиск на свідків з метою змусити змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів.
Крім того, дії підозрюваного ОСОБА_6 після застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тільки підтверджують їх існування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Тому, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про його особу, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до ст.ст.7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та карається позбавленням волі на строк до десяти років.
Таким чином, клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання підозрюваного та його захисника про обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Так, частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу.
Враховуючи, що 23.01.2025 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова відносно підозрюваного ОСОБА_6 вже було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» із визначенням застави, що становить 90840 грн. та покладенням відповідних обов'язків, та у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 порушив правила застави, суд приходить до висновку про необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.
Таким чином, клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Правових підстав для визначення ОСОБА_6 , альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає, враховуючи, що він вже порушив правила застави та підозрюється у вчиненні злочину в умовах воєнного стану ( ч. 4 ст. 186 КПК України).
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 176-178, 181, 193, 194, 309, 310, 369-372, 376КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні № 12025221220000322 від 06.03.2025 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» (№ 27) строком на 60 (шістдесят) днів до 27 червня 2025 року, без визначення застави, взявши його під варту в залі суду негайно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 29 квітня 2025 року з 14-01 години.
Встановити строк дії ухвали до 27 червня 2025 року до 14-01 години включно.
Зобов'язати прокурора негайно повідомити близького родича, члена сім'ї ОСОБА_6 або іншу особу за вибором підозрюваного про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_6 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 30.04.2025
Слідчий суддя ОСОБА_15