Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2-а/641/89/2025 Справа №641/2506/25
30 квітня 2025 року
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Кузьменко О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу
І. Короткий зміст позовних вимог, виклад позиції позивача
07.04.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд скасувати постанову № 462 від 26 березня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення; скасувати постанову № 464 від 26 березня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1; - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення; - стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в розмірі 1211,20 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що при винесенні оскаржуваної постанови було порушено вимоги КУпАП та інших нормативно-правових актів.
В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що представники ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуваючи за адресою, яке не відповідає ознакам блокпосту, протиправно зупинили його автомобіль та змусили вийти з авто для перевірки документів. Посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_5 , не маючи на те відповідних повноважень, протиправно та із застосуванням примусу доставили його до приміщення РТЦК, нібито для уточнення даних. Проте з витягу військово облікового документу з застосунку Резерв +, який їм було надано під час перевірки документів, є відмітка, що дані уточнено своєчасно та він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 та не має жодного відношення до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначає, що під час затримання представники ІНФОРМАЦІЯ_7 проігнорувавши його законну вимогу підтвердити повноваження та вказати підстави перевірки документів та обґрунтувати його незаконне затримання, чим допустили грубе порушення його прав. Під час утримання в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом близько до 4-х годин (що порушує положення ст. 263 КУпАП Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години) його примушували пройти військово-лікарську комісію. В свою чергу, він не відмовлявся від проходження ВЛК, просив направити його згідно постанови № 560 на проходження медичного огляду ВЛК на іншу дату, оскільки при ньому не було всіх необхідних та наявних медичних документів щодо стану здоров'я, без яких висновок ВЛК не був би повним та об'єктивним. До того ж він повідомляв, що вже впродовж тривалого часу проходить ряд медичних обстежень. Попри його пояснення, представником ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме, відмова від проходження військово- лікарської комісії в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказаний протокол під примусом представників відповідача він підписав та написав пояснення задля уникнення психологічного та фізичного тиску. Йому пообіцяли, що відпустять, якщо він підпише протокол, оскільки він має мати, яка є особою, яка за віком потребує стороннього догляду, що дає йому право на відстрочку. Також вказує, що справу до розгляду було призначено на 26 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто без надання строку для підготовки та надання пояснень. У зв'язку з цим стверджує, що незаконне затримання та примушення до проходження військово- лікарської комісії без жодного медичного документа є грубим порушенням його прав. Зокрема під час перебування в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 він неодноразово повідомляв, що він не відмовляється від проходження ВЛК та просив надати повістку на проходження ВЛК на наступний день, так як він не міг надати всі свої медичні документи в тому числі і медичну картку, яку він зобов'язаний надати для огляду медичним працівникам ВЛК, згідно п. 3.5 Наказу № 402 від 14.08.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Наказу № 402 від 14.08.2008). Проте, йому не вручалася повістка на ВЛК і він не відмовлявся від проходження військово - лікарської комісії. Навпаки наполягав вручити йому направлення для проходження обстеження в передбаченому законному порядку ВЛК в медичному закладі. Вищезазначене залишилося поза увагою відповідача та його службових осіб при притягненні його до адміністративної відповідальності. Тобто, в даному випадку при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно нього, ІНФОРМАЦІЯ_8 не враховано вимоги статті 280 КУпАП щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме, залишилось нез'ясованим наявність медичних документів щодо стану здоров'я для об'єктивного проходження ВЛК, подальше проходження ним обстеження та лікування у вузьких спеціалістів, не враховано, що чинне законодавство України не містить заборони щодо проходження військовозобов'язаним військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для проходження військової служби не в день виявлення такого військовозобов'язаного. Крім того, відповідачем порушена процедура направлення військовозобов'язаної особи на проходження ВЛК. За таких обставин, на думку позивача, не можна вважати, що відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення дотримався вимог статті 280 КУпАП та врахував вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
З огляду на зазначене, вважає, що подія і склад адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, яке нібито вчинено ним, не доведені, не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю відповідно до приписів статті 247 КУпАП.
ІІ. Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач надав через канцелярію суду витребувані судом документи з поясненнями, в яких зазначив, що 26.03.2025 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , при проведені заходів з оповіщення військовозобов'язаних про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рамках правового поля, було вручено повістку №123/Г003 гр-ну ОСОБА_2 , який не має оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та як військовозобов'язаний підлягає призову, не пред'явив уповноваженій особі військово-обліковий документ, та який ОСОБА_1 повинен був мати при собі та пред'явити за вимогою уповноваженому представнику, про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою проходження медичного огляду для визначення його ступеню придатності до військової служби, з подальшим вирішенням щодо призову на військову службу під час мобілізації. У зв'язку з відсутністю та непред'явленням військово-облікового документу, відсутністю відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (відповідно до підстав визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), ОСОБА_1 , як громадянину, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період було виписано повістку, яку останній відмовився отримувати. У зв'язку з відмовою від отримання повістки №123/Г003, про явку о 17:00 год. 26.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під особистий підпис, йому було доведено шляхом прочитання змісту повістки, про що уповноваженою особою було складено відповідний Акт відмови від отримання повістки від 26.03.2025. По прибутті о 17:00 год. гр. ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , було складено протокол № 463 від 26.03.2025 за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме у період проведення мобілізації, не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у зв'язку з чим в особливий період, який настав з 17.03.2014 та діє по теперішній час після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", порушив вимоги абз.1 ч.б. ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. На забезпечення обороноздатності України, зокрема комплектування її збройних сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладаються найважливіші функції; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, з урахуванням, що ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, не має права на відстрочку, підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з метою визначення його ступеню придатності до військової служби, 26.03.2025 було видано направлення №216/ГООЗ до військово- лікарської комісії на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, за результатом якого подальшим призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 від отримання направлення №216/ГООЗ на ВЛК та проходження медичного огляд відмовився, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме відмовився виконати обов'язок щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, закріплений частиною 1 статті 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема - громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
ІІІ. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії
Ухвалою суду від 08 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Також цією ухвалою залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 та витребувано у порядку ч. 3 ст. 80 КАС України у ІНФОРМАЦІЯ_9 копії матеріалів справ про адміністративні правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення (постанова № 462 від 26 березня 2025 року та постанова № 464 від 26 березня 2025 року), які подані уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП (п. 9 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381) .
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги, вказував на незаконність дій посадових осіб ТЦК та СП, звертав увагу на недоліки під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення № 462, яка винесена 26.03.2025, в той час як дата набрання чинності вказана 08.03.2025. Також наголошував на протиправності дій відповідача, який у поясненнях до позову ідентифікував його як іншу особу, а саме: ОСОБА_2 . Також акцентував увагу суду, що жодної повістки він не отримував та від отримання повісток не відмовлявся.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, через канцелярію суду надали клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та продовження строку для надання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Частиною 5 статті 162 КАС України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Разом з тим, статтею 286 КАС України визначено особливості провадження в справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Справа, що розглядається, належить до категорії справ, визначеної статтею 286 КАС України, та відповідно до частини першої цієї статті вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частинами 1, 2 ст. 119 КАС України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 зазначено, що процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
З огляду на викладене, враховуючи, що представником відповідача не наведені поважні об'єктивні причини для продовження строку для подання відзиву, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.
При цьому суд ураховує, що відповідач та третя особа належним чином та своєчасно повідомлені про розгляд справи, поважність причин неявки в судове засідання не повідомили, у зв'язку з цим з урахуванням думки позивача, який на полягав на судовому розгляді, відсутні підстави для відкладення судового засідання.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано копії матеріалів справ про адміністративні правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
ІV. Установлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , починаючи з 18.05.2000 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколу № 463 від 26.03.2025 про адміністративне правопорушення, складеного начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 , щодо ОСОБА_1 , останній 26.03.2025 о 17 год 00 хв по прибуттю до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного станув Україні» від 24.02.2022 під час проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/22 та дії особливого періоду, було встановлено факт порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: у період проведення мобілізації не пред'явив уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 за його вимогою військово-обліковий документ, оскільки не мав його при собі, чим в особливий період, який настав в Україні з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) та діє на сьогодні, порушив вимоги абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 19 год 00 хв 26 березня 2025 року.
У протоколі містяться підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема у графах щодо роз'яснення прав, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також щодо отримання другого протоколу. Протокол підписаний особою, яка його склала. В графі пояснення щодо змісту протоколу особою, яка притягується до відповідальності, міститься власноруч зроблені пояснення, дослівно: «відмовився у зв'язку з тим, що відсутні документи з діагнозами».
Згідно з постановою № 464 від 26.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн за те, що останній, у період проведення мобілізації не пред'явив уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 за його вимогою військово-обліковий документ, оскільки не мав його при собі, чим в особливий період, який настав в Україні з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) та діє на сьогодні, порушив вимоги абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, відповідно до протоколу № 461 від 26.03.2025 про адміністративне правопорушення, складеного начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 , щодо ОСОБА_1 , останній 26.03.2025 о 17 год 00 хв по прибуттю за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного станув Україні» від 24.02.2022 під час проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/22 та дії особливого періоду, було встановлено факт порушення ОСОБА_1 . Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: 26.03.2025 згідно вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою визначення придатності до військової служби було видано направлення від 26.03.2025 № 216/ГООЗ на проходження медичного огляду, але останній відмовився від отримання направлення на проходження медичного огляду. Своїми діями ОСОБА_1 в особливий період, який настав в Україні з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) та діє на сьогодні, порушив вимоги абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушив вимоги ч. 2 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 19 год 00 хв 26 березня 2024 року.
У протоколі містяться підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема у графах щодо роз'яснення прав, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також щодо отримання другого протоколу. Протокол підписаний особою, яка його склала. В графі пояснення щодо змісту протоколу особою, яка притягується до відповідальності, міститься власноруч зроблені пояснення, дослівно: «відмовився у зв'язку з тим, що відсутні документи з діагнозами».
Згідно з постановою № 462 від 26.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що 26.03.2025 згідно вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою визначення придатності до військової служби було видано направлення від 26.03.2025 № 216/ГООЗ на проходження медичного огляду, але ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на проходження медичного огляду. Дата набрання чинності постанови вказана 08 березня 2025 року.
Не погодившись із постановами про накладення адміністративного стягнення № 462 та 464 від 26.03.2025, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Так, спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (ненадання військово-облікового документа та відмова від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби).
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Висновки суду, оцінка аргументів, наведених учасниками справи
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оборону України" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Так, статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зокрема, відповідно ч.3 ст.210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Зокрема, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Щодо оскарження постанови № 464 від 26.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (не пред'явлення військово-облікового документа) суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, організація медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби передбачена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок № 560).
Згідно з п. 49 вищевказаного Порядку № 560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа (п. 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560 від 16.05.2024).
Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 (далі Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа) передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Пунктом 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа передбачено, що у військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду, що містить відомості про зазначений документ (далі QR-код військово-облікового документа) (за наявності таких відомостей), та серед іншого: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові; 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 6) окремий номер запису у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
Пунктами 9-11 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа передбачено, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Перевірка військово-облікового документа в електронній формі здійснюється шляхом зчитування QR-коду ініціатором перевірки за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості військово-облікового документа в електронній формі у формі інформаційного повідомлення. QR-код повинен бути придатним для зчитування технічними засобами ініціатора перевірки, цілісним, неушкодженим, нанесеним на будь-який носій достатнього розміру та необхідної контрастності. Підставою непідтвердження військово-облікового документа в електронній формі є непридатність QR-коду для зчитування технічними засобами.
Випадки видачі військово-облікового документа на бланку за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку визначені п. 14 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа.
Як встановлено з матеріалів справи, на момент перевірки, у позивача військово-обліковий документ в паперовій формі був відсутній.
В свою чергу позивач стверджує, що ним було пред'явлено військово-обліковий документ, створений в програмі Резерв +, але вказане було проігноровано посадовими особами ТЦК та СП.
За правилами пункту 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Пунктом 7 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, передбачено, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду (далі - QR-код військово-облікового документа).
За правилами пункту 8-1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до пункту 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Функціонування «Резерв+» регулюється, зокрема, Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII), який, в тому числі, визначає поняття електронного кабінету (Стаття 14-1), Наказом Міністра оборони України від 29 квітня 2024 року про створення інформаційно-комунікаційної системи для доступу до електронного кабінету військовозобов'язаного. Порядок формування та використання електронного військово-облікового документа визначається постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону №1951-VIII електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що «Резерв+» є тим додатком, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин, пред'явлення даних «Резерв+» з відповідним QR-кодом, є виконанням військовозобов'язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.
Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, позивач на виконання приписів Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вчасно оновив свої військово-облікові дані в системі «Резерв +» 24 травня 2024 року, має відповідний QR-код та номер в реєстрі Оберіг, що підтверджується наданою позивачем роздруківкою електронного військово-облікового документу (а.с. 16).
Позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та вказує, що після зупинення його працівниками ТЦК та СП, він за допомогою мобільного телефону, який був при ньому, пред'явив свій військово-обліковий документ «Резерв+» в електронному вигляді.
Відповідно до Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 532 уповноважені представники ТЦК та СП (далі - уповноважені представники), під час перевірки військово-облікових документів, фіксування порушень, мають застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації. Під час здійснення фото- та відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки уповноваженими представниками військово-облікових документів портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях або іншим способом, який забезпечує відеозйомку. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, уповноважені представники можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення (п. 4 Розділу ІІ вказаної Інструкції).
З наведеного вбачається, що під час процесу пред'явлення та перевірки уповноваженими представниками військово-облікових документів відео/ фото фіксація такого процесу є обов'язковою та має використовуватися як доказ відповідно до ст. 251 КУпАП.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Водночас ані в протоколі № 463, ані в оскаржуваній постанові № 464 від 26.03.2025 за справою про адміністративне правопорушення відсутні посилання на фото- та відеофіксацію вчинення порушення інкрімінованого ОСОБА_1 , зокрема, що він не пред'явив жодного військово-облікового документа.
Отже, в ході розгляду даної справи відповідачем не спростовано обставин пред'явлення позивачем 26.03.2025 посадовій особі ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 електронного військово-облікового документу, який був сформований за допомогою «Резерв+», та не надано відповідного відеозапису порушення, хоча уповноважений представник ТЦК та СП зобов'язаний здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації та судом було витребувано всі матеріали даної справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, всупереч обов'язку доказування, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, чим в даному випадку мають бути докази фото/відеофіксації події, що відбулася 26.03.2025, за участю ОСОБА_1 .
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у протоколі й в оспорюваній постанові, та не підтверджується жодними іншими доказами.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № 464 від 26.03.2025 винесена з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Щодо оскарження постанови № 462 від 26.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП (відмова від отримання направлення на проходження ВЛК) суд зазначає таке.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 ( зі змінами від № 4 від 03.01.2025 та № 153 від 27.02.2025) визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов'язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров'я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.
Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК (пункт 3.5 глави 3 розділу II).
Згідно з Наказом Міністерства оборони № 262 від 27.04.2024 пункт 2.8 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 доповнено підпунктом 2.8.6., яким визначено строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об'єктивної інформації про стан здоров'я людини, та не можуть становити більше 14 днів.
Відтак зазначений підзаконний нормативно-правовий акт передбачає за об'єктивної потреби можливість проведення відповідного медичного огляду не за один день. Навпаки, такий огляд може тривати певний період, необхідний для вивчення стану здоров'я (стану придатності до військової служби) військовозобов'язаного.
Як встановлено у судовому засіданні позивач не відмовлявся проходити медичний огляд ВЛК та отримувати направлення на ВЛК, а лише просив надати йому можливість подати медичну документацію про стан свого здоров'я, що цілком узгоджується із вищевказаними нормами закону, з яких вбачається, що під час проходження медичного огляду військовозобов'язаний зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, зазначені в наданих військовозобов'язаним медичних документах, враховуються лікарями під час здійснення медичного огляду.
Вказане також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 461 від 26.03.2025, в яких останній зазначив, що він хоче надати медичну документацію з встановленими діагнозами.
Суд не вбачає правових підстав для тверджень, що ОСОБА_1 відмовлявся від проходження військово-лікарської комісії, як і від отримання направлення на її проходження. У такому випадку посадова особа ТЦК та СП мала можливість шляхом надання повістки визначити іншу дату прибуття для отримання направлення на проходження ВЛК, замість цього було передчасно складено протокол та в той же день винесено оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до п. 74 Порядку резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Водночас, в матеріалах справи наявний акт про відмову від проходження медичного огляду та від отримання направлення на проходження медичного огляду від 26.03.2025, в якому не вказано у який строк має бути завершений медичний огляд. В свою чергу позивач наголошував на тому, що йому не доводили вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, визначено строк проведення медичного огляду 26.03.2025, у зв'язку з чим вінне відмовляється від отримання направлення на проходження ВЛК та від проходження самого медичного огляду, але не погоджується з тим, що такий огляд він має проходити саме 26.03.2025, тобто в день видачі такого направлення.
В судовому засіданні позивач акцентував увагу суду, що не ухилявся від отримання направлення на ВЛК, лише просив надати йому час на надання медичної документації. Наголошував на тому, що у випадку отримання належним чином оформленої повістки та направлення буде проходити медичний огляд за встановленою чинним законодавсвом процедурою із наданням відповідної медичної документації.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що посадовою особою, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було надано оцінку наданим документам та не перевірено доводи, зазначені в поясненнях під час складання протоколу.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився та не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не доведена, в той час, як відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак представником відповідача не надано суду доказів (в тому числі фото/відеофіксації моменту категоричної відмови ОСОБА_1 від отримання направлення на проходження медичного огляду), які б спростували пояснення позивача та доводили правомірність винесеної постанови.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд відхиляє як самостійну окрему підставу для скасування оскарженої постанови твердження позивача про зазначення у резолютивній частині оскаржуваної постанови іншої дати набарання її чинності, оскільки помилкове зазначення дати набрання чинності, що є суто технічною опискою не може бути підставою для її скасування у випадку, якщо оскаржувана постанова за своїм змістом визначає суть прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № 462 від 26.03.2025 винесена з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 належить до задоволення шляхом скасування оскаржуваних постанов та закриття провадження по справі.
Водночас Суд звертає увагу позивача, що встановлення судом у межах цієї адміністративної справи наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення у його діях (бездіяльності) за описаних вище обставин не знімає з нього конституційного обов'язку із захисту Вітчизни та обов'язку, визначеного ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за наявності законних підстав, зокрема, з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. В свою чергу, недоліки у діях посадових осіб ТЦК та СП під час складання постанов у справі про адміністративне правопорушення не можуть бути засобом ухилення від мобілізації за наявності конституційного обов'язку захисту Батьківщині від невиправданої та жорстокої агресії російської федерації.
VІІ. Судові витрати
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1211 гривень 20 коп.
Керуючись статтями 241- 243, 246, 250, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 462 від 26 березня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 464 від 26 березня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 та закрити провадження у справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , місцезнаходження, АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження, АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено та підписано 30.04.2025.
СуддяГ. В. Кожихова