Справа № 953/9848/24
н/п 2/953/474/25
17 квітня 2025 року Київський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Зуб Г.А.,
за участю секретаря Кулікової Т.В.,
за участю представників ОСОБА_1 , Миронової С.В. ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав,-
24.10.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Департаменту служб у справах дітей ХМР, в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_4 , в якій представник позивача просить відібрати малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від неповнолітньої матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про відібрання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від її неповнолітньої матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав. Родина ОСОБА_5 , бабусі ОСОБА_3 , разом зі своїми дітьми, в т.ч. матері дитини, неповнолітньої ОСОБА_4 , є ВПО, та переїхали з Харківської області, Ізюмського району, с. Шевелівка, та проживають на даний час за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітня ОСОБА_6 , 2023 р.н. перебувала на обліку ССД по Київському району як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах у зв'язку з невиконанням матір'ю дитини батьківських обов'язків. Матір дитини - відповідач по справі не виконує свої батьківські обов'язки, не доглядає за дитиною, не займається вихованням, лікуванням, розвитком та утриманням дитини, зловживає алкогольними напоями. Відомості про батька дитини внесені до свідоцтва про народження дитини відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Сама відповідачка також перебувала на обліку Служби як дитина, яка зазнала сексуального насильства. Її брати і сестри також перебували на обліку Служби у зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 своїх батьківських обов'язків. Мати не створювала дітям належних умов для проживання: в будинку було брудно, відсутня постільна білизна, малий запас продуктів харчування. Діти не в повній мірі були забезпечені шкільним приладдям, мали неохайний вигляд, ходили у брудному одязі, тимчасово перебували в Балаклійському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. За місцем навчання відповідачка характеризується негативно. 29.08.2024 до ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області звернулась бабуся дитини із заявою про зникнення онучки. Матір дитини знаходилась у квартирі у стані сильного алкогольного сп'яніння, не змогла пояснити, де знаходиться дитина. Після здійснення оперативних дій, дитина була знайдена та госпіталізована до Обласної дитячої клінічної лікарні №1, та 05.09.2024 була доставлена без супроводу матері до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня №19», стан дитини середньої тяжкості. Ніяких дій щодо повернення дитини матір'ю здійснено не було. На теперішній час малолітній ОСОБА_8 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Спеціалістами ССД по Київському району відповідачу було роз'яснено порядок повернення дитини на постійне проживання в родину, видані необхідні запити, але ніяких дій щодо повернення дитини матір'ю здійснено не було. Відповідачка неодноразово притягувалась Київським районним судом м. Харкова до адміністративної відповідальності, та була взята на облік як «дитина-правопорушник». За місцем проживання відповідачки встановлено, що остання проживає з дочкою, матір'ю, вітчимом, братами та сестрами в орендованій квартирі, отримує державну допомогу по народженню дитини 860 грн., інші соціальні виплати не переоформила. Виплати на дитину відповідачка витрачає виключно на свої потреби. В родині між ОСОБА_4 та її матір'ю ОСОБА_9 склались конфліктні стосунки та постійні непорозуміння, що заважає, зі слів відповідачки, виконувати їй належним чином батьківські обов'язки. Відповідачка неодноразово попереджалась про відповідальність за невиконання батьківських обов'язків, членам родини пропонувались послуги психолога, але остання категорично відмовилась. На момент відвідування родини в квартирі брудно, неохайно, розкидані речі, мати дитини мала неохайний зовнішній вигляд.
19.01.2025 представником відповідача - адвокатом Мироновою С.В. подано відзив на вказану позовну заяву, в якому вона просить поновити строк на подання та відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що відповідачка з дитинства зазнала сексуального насильства, не бачила піклування від матері, не бачила належного спілкування та належного побуту, що призвело до тяжких наслідків. Відповідачка до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, та в матеріалах справи відсутні дані про насильство над дитиною чи інший негативний на неї вплив з боку відповідача, та для відібрання дитини підстави відсутні. Враховуючи, що в матеріалах справи наявні відомості про те, що адвоката було призначено відповідачу 18.11.2024, а відзив подано 19.01.2025, тому відсутні підстави для поновлення вказаного строку, та суд враховує вказаний відзив як письмові пояснення по справі.
10.02.2025 до суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позов посилаючись на те, що малолітня ОСОБА_6 народилась і після народження знаходилась в край важкому стані, і як наслідок, вона потребує особливий догляд, повноцінне харчування, систематичне лікування та перебування під наглядом спеціалістів, а матір дитини свої батьківські обов'язки не виконує, не займається дитиною, зловживає спиртними напоями, а тому подальше залишення дитини у матері є небезпечним для життя.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та просила їх задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Миронова С.В. просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з відсутністю підстав для відібрання дитини.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, повідомлялась судом у встановленому порядку, причину неявки суду не повідомила.
24.10.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Зубу Г.А.
Ухвалою судді від 28.10.2024 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду 21.01.2025 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 10.02.2025 закрито провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідачка є ВПО, та на даний час мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та має малолітню доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька якої внесені на підставі ч.1 ст. 135 СК України.
29.08.2024 до ХРУП №1 ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_9 , яка є бабусею дитини, в якій вона повідомила про зникнення малолітньої онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідачка перебувала в стані сильного алкогольного сп'яніння, та не могли пояснити відсутність дитини. Вжитими заходами пошуку ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області встановлено місце знаходження дитини у супроводі сторонньої особи - гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дитина знаходилась без супроводу матері. В цей же день дитина була доставлена до КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», де перебувала в дитячому інфекційному боксовому відділенні.
05.09.2024 бригадою екстреної медичної допомоги малолітню ОСОБА_10 було доставлено до КНП «МДКЛ №19» ХМР зі станом середньої тяжкості без супроводу матері у зв'язку з чим було складено Акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 10.09.2024.
Відповідач перебуває на обліку в органах поліції за категорією «дитина-порушник», та притягувалась до адміністративної відповідальності постановою Київського районного суду м. Харкова від 07.06.2024 за ч.1 ст. 14 КУпАП.
Відповідно до наданої до суду характеристики ВПУ №7 м. Калуша, відповідачка характеризується за місцем навчання негативно.
Відповідно до висновку оцінки потреб сім'ї, відповідач має низький батьківський потенціал, та низький матеріальний стан родини. За місцем проживання дитина не забезпечена всім необхідним, в квартирі брудно, неохайно розкидані речі.
Рішенням ДССД ХМР від 18.09.2024 № 97 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету ХМР №17 ухвалено рішення про доцільне відібрання малолітньої ОСОБА_3 від її матері без позбавлення її батьківських прав.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Основними підставами для відібрання дитини є: ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною;
захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.
Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я та сімейні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Указана норма включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов'язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов'язаних із обов'язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім'ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх
питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень відповідача, вимога цього відповідача заслуговує на довіру.
Судом встановлено, що після того, як дитина була знайдена, вона перебуває під захистом Держави, та відповідач лише 05.12.2024 звернулась із заявою щодо її повернення, але в подальшому звернулась із заявою від 14.12.2024 про залишення прохання без розгляду у зв'язку з тим, що не створені належні умови для виховання дружини. Відповідач є непрацевлаштованою, виплати на утримання дитини не сплачуються на даний час, що свідчить про неналежне поводження відповідачки з дитиною та наявність тимчасової небезпеки у разі залишення ОСОБА_3 з матір'ю для її благополуччя та фізичного здоров'я.
Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 703/297/16-ц, від 12 червня 2023 року у справі № 461/2084/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 679/306/22).
Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (частина третя статті 170 СК України).
Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини.
Відповідно до роз'яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони
не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок № 866).
Згідно з пунктом 31 Порядку № 866 дитина, яка залишилася без батьківського піклування, у тому числі дитина, розлучена із сім'єю, тимчасово може бути влаштована у сім'ю родичів, знайомих.
Дитина, в якої є родичі або інші особи, з якими в неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) та які бажають залишити її на виховання у своїй сім'ї, може перебувати в їх сім'ї до прийняття рішення про влаштування дитини. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім'ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки, є наказ служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини, виданий на підставі: заяви особи про надання згоди на тимчасове влаштування в її сім'ю дитини, а також копія паспортного документа або посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або довідки про звернення за захистом в Україні; акта обстеження умов проживання особи; згоди дитини (якщо вона може висловити свою думку) у вигляді її письмової заяви, написаної власноручно в присутності посадової особи, яка приймає документи, про що робиться відмітка на заяві із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати; письмової згоди всіх повнолітніх членів сім'ї, що проживають разом із особою, яка надала згоду на тимчасове влаштування в її сім'ю дитини для проживання на одній житловій площі, написаної власноручно в присутності посадової особи, яка приймає документи, про що на заяві робиться відмітка із зазначенням прізвища, імені, по батькові, підпису посадової особи та дати.
Посилання представника відповідача, що відповідачка перебувала на обліку у Службі як дитина, що зазнала сексуального насильства, та її матір неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки, що призвело до тяжких наслідків суд вважає необгрунтованими, оскільки малолітня ОСОБА_10 позбавлена належного догляду, харчування та лікування, а не притягнення до кримінальної відповідальності самої відповідачки не є підставою для забезпечення догляду за дитиною її матір'ю. Відповідачем як матір'ю дитини не доведено своє бажання на даний час займатися вихованням своєї дитини, піклуватися про неї, забезпечувати всім необхідним.
Таким чином, суд виходить із пріоритету якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, та приходить до висновку про наявність підстав для відібрання дитини від відповідачки без позбавлення її батьківських прав, що в подальшому не позбавляє останню звернутись до суду із заявою про повернення дитини.
За вказаних обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати стягуються з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 206,263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави витрати по оплаті судового збору 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, код ЄДРПОУ 35857909.
Відповідач - ОСОБА_4 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Третя особа - ОСОБА_5 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий, паспорт НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2025 року.
Суддя Г.А. ЗУБ