Справа № 638/10731/24
Провадження № 2/638/1114/25
16 квітня 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
представника відповідача Кучер Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник АТ «Укрсиббанк» звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовною заявою до ОСОБА_1 (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3), в якій просить стягнути з відповідача-1, як боржника, та відповідачіа-2, відповідача-3, як солідарних боржників заборгованість за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11475567000 від 21.09.2015 року у загальному розмірі 597184,75 грн., яка складається з заборгованості за траншем 1 (що в системі банку обліковується за договором №11475567000 від 21.09.2015 року у розмірі 431609,96 грн., з яких: 296162,23 грн.- заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 5789,68 грн. у період з 21.02.2022 року по 05.06.2024 року; 134041,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, що нарахована з 22.06.2022 року по 21.05.2024 року; 1405,92 грн. - за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахована з 21.06.2022 року по 20.05.2024 року; заборгованість за траншем №2 (що в системі обліку банку обліковується за договором №11475567000) у розмірі 165574,79 грн, з яких: 165571,65 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 59418,68 грн. у період з 21.02.2022 року по 05.06.2024 року; 2,56 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, що нарахована з 21.06.2022 року по 21.05.2024 року; 0,58 грн. - заборгованість за користування кредитом, що нарахована з 22.06.2022 року по 21.05.2024 року, а також стягнути судовий збір у розмірі 8957,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ПАТ «Укрсиббанк» та відповідачем-1 було укладено договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11475567000 від 21.09.2015 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачу-1 грошові кошти у кредит у загальній сумі 511207,73 грн. двома траншами: транш 1 у сумі 302474,80 грн. та транш 2 у сумі 208732,93 грн. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача-1, а відповідач-1 зобов'язався щомісячно повертати кредит у повному обсязі та сплачувати проценти шляхом сплати 21 числа кожного місяця ануїтетних платежів у розмірі встановленому п.2.5. кредитного договору але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21.02.2039 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за траншем 1 у розмірі 23,9 % річних, за траншем 2 у розмірі 0,001 % річних, та за користування кредитним коштами понад встановлений договором термін процентна ставка - у подвійному розмірі. На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 262556 (основний борг) та №262556 (проценти та інші платежі) від 21.09.2015 року та між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 262557 (основний борг) та №262557 (проценти та інші платежі) від 21.09.2015 року, за умовами яких поручителі зобов'язалися відповідати повністю за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
Представником АТ «УКРСИББАНК» зазначено, що банком свої зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, перераховано на поточний рахунок позичальника кредитні кошти, але позичальник всупереч умов кредитного договору не здійснює тривалий час своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 05.06.2024 року становить 597184,75 грн., яка складається з заборгованості за траншем 1 у розмірі 431609,96 грн., з яких: 296162,23 грн.- заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 5789,68 грн. у період з 21.02.2022 року по 05.06.2024 року; 134041,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, що нарахована з 22.06.2022 року по 21.05.2024 року; 1405,92 грн. - за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахована з 21.06.2022 року по 20.05.2024 року; та заборгованість за траншем №2 у розмірі 165574,79 грн, з яких: 165571,65 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 59418,68 грн. у період з 21.02.2022 року по 05.06.2024 року; 2,56 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, що нарахована з 21.06.2022 року по 21.05.2024 року; 0,58 грн. - заборгованість за користування кредитом, що нарахована з 22.06.2022 року по 21.05.2024 року. Банк направив позичальнику та поручителям вимоги від 13.11.2023 року про усунення порушень кредитного договору та у разі не погашення простроченої заборгованості про дострокове повернення кредиту. Відповідачем заборгованість не була сплачена, поручителями також. В зв'язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача-1, як боржника, та відповідача-2 та відповідача-3, як солідарних боржників, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11475567000 від 21.09.2015 року у загальному розмірі 597184,75 грн.
Представником відповідача-1 адвокатом Кучер Ю.Ю. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник вважає заявлені позовні вимоги необгрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
В обгрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідач категорично не погоджується з доводами банку, бо банком не надано жодного доказу безспірного доказу наявності заборгованості у позичальника перед банком у розмірі заявлених позовних вимог, так як надана банком довідка-розрахунок заборгованості не є доказом наявності заборгованості по договору, оскільки не належить до засобів доказування, Розрахунок банку, виписка по рахунку, довідка про відкриття кредитного рахунку, умови кредитування є внутрішніми документами банку і не є первинними бухгалтерськими документами, а первинні бухгалтерські документ банком на підтвердження виниклої заборгованості суду не надано. Також представником зазначено, відповідно до умов п.2.5. кредитного договору розміри ануїтетних платежів вказані з урахуванням розміру процентної ставки, вказаної у п. 2.7. кредитного договору для строкової заборгованості, тому кожний ануїтетний платіж вже містить в собі тіло кредиту та проценти по кредиту, а тому вони не можуть розраховуватись окремо, саме тому розрахунки позивача щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом є абсолютно безпідставними. Також стороною відповідача-1 зазначено про те, що надані банком довідки жодним чином не обгрунтовують розмір заборгованості та не містять реальних відомостей, так як довідки-розрахунки не містять інформації про жодний платіж по кредиту, який здійснив відповідач-1, що свідчить про те, що ці довідки не є доказом наявності заявленої позивачем заборгованості. Всього відповідачем-1 було сплачено за кредитним договором 474299,66 грн., а враховуючи суму надану за кредитним договором у розмірі 511207,73 грн. та сплачену ним суму у розмірі 474299,66 грн., фактичний залишок по кредиту становить 36908,07 грн., тому фактична заборгованість за кредитним договором відповідача-1, з якою сторона відповідача-1 погоджується, складає 36908,07 грн. в зв'язку з чим просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представником позивача надано до суду письмові пояснення, в яких представник просив суд відзив на позовну заяву відхилити, посилаючись на те, що доказів того, що заборгованість відповідача-1 перед банком не існує стороною відповідача-1 суду не надано, відповідач-1 не надає правової оцінки того, що протягом тривалого часу погашення заборгованості ним за кредитним договором взагалі не здійснювалось, що і свідчить про порушене права АТ «Укрсиббанк» в зв'язку з чим банк звернувся до суду із цим позовом. Докази надані банком на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, як то: розрахунок заборгованості за кредитом, довідка-розрахунок заборгованості, копії меморіальних ордерів, виписки за кредитним договором є належними доказами надання кредитних коштів, відображає всі нарахування за кредитним договором в розрізі виду платежу по основному боргу, відсоткам, пені та дані про погашення платежів, відповідає вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003. Відповідачем-1 не враховано порядок зарахування коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості та черговість погашення заборгованості, які визначені умовами кредитного договору та пунктом 1.4. Правил, суми після оплати щомісячного ануїтетного платежу відповідно до умов кредитного договору було розподілено на погашення процентів за користування кредитом та на погашення суми основного договору (тіло кредиту).
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 грудня 2024 року клопотання представника відповідача задоволено частково, витребувано від Акціонерного товариства «Укрсиббанк» належним чином засвідчені копії первинних документів бухгалтерського обліку та платіжних інструкцій за кредитним договором №11475567000 від 21.09.2015 року.
Представником позивача на виконання ухвали суду від 27.12.2024 року надано суду завірені виписки за кредитним договором №11475567000 від 21.09.2015 року за період з 21.09..2015 року по 31.12.2024 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі.
В судовому засіданні представник відповідача-1 адвокат Кучер Ю.Ю. просила в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, так як заявлені позовні вимоги є необгрунтованими, належними доказами не підтверджена наявність заборгованості у відповідача-1 перед банком, розрахунки банку викликають сумніви в їх достовірності, так як відповідачем-1 сплачено по кредиту 474299,66 грн., а ці сплати банком не було враховано при визначенні заборгованості по кредиту.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника відповідача-1 адвоката Кучер Ю.Ю., встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв'язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК визначено: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що між ПАТ «Укрсиббанк», як банком, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11475567000 від 21.09.2015 року (надалі- кредитний договір).
У зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» загальними зборами акціонерів банку 17.10.2018 року було прийнято рішення про зміну типу товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та про зміну найменування ПАТ «Укрсиббанк» на АТ «Укрсиббанк», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками ПАТ «Укрсиббанк».
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору у порядку та на умовах договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується користуватися наданим кредитом та повернути його та сплатити плату за користування кредитними коштами.
Сума кредиту становить 511207,73 грн., кредитування позичальника здійснюється шляхом надання двох окремих частин кредитних коштів (двох траншів) в межах ліміту кредитування. Транші надаються шляхом перерахування на поточний рахунок в національній валюті, відкритий позичальником в банку у наступних розмірах: транш 1 (що в системі банку обліковується за договором №11475567000) у сумі 302474,80 грн., 2 транш (що в системі обліку банку обліковується за договором №11475567000) у сумі 208732,93 грн. (пункти 2.1., 2.4. кредитного договору).
Кредит надається строком до 21.02.2039 року (кінець строку кредитування), позичальник повинен повернути заборгованість за кредитом у відповідні терміни згідно з цим договором (п.2.3. кредитного договору).
За користування кредитними коштами позичальник зобов'язується сплачувати проценти, що нараховуються за наступними процентними ставками за траншем 1 - у розмірі 23,90 процентів річних, за траншем 2 - у розмірі 0,001 процентів річних, якщо не буде встановлена інша процентна ставка згідно з умовами договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у підвищеному розмірі, що визначений правилами споживчого кредитування. Порядок нарахування та сплати процентів за прострочену суму основного боргу встановлений Правилами споживчого кредитування. Позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти за траншем-1 та траншем-2 у відповідні дати сплати ануїтетного платежу (пункти 2.7. 2.8. кредитного договору).
Пунктом 2.9. кредитного договору передбачено, що кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку.
Пунктом 2.5. кредитного договору передбачено, що позичальник погашає кредитну заборгованість за траншем-1 та траншем-2 шляхом сплати ануїтетних платежів, розмір ануїтетного платежу становить: за траншем 1 -6048,00 грн., за траншем 2- з 21.10.2015 р. 0,17 грн.
Відповідно до п. 2.6. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит у наведені в договорі терміни, заборгованість за траншами підлягає погашенню 21 числа кожного місяця.
Перерахування суми кредиту ПАТ «Укрсиббанк» на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 , відкритий в ПАТ «Укрсиббанк» у сумі 302474,80 грн. підтверджується меморіальним ордером №0621118955 від 22.09.2015 року, у сумі 208732,93 грн. - меморіальним ордером №0621118959 від 22.09.2015 року, в яких призначенням платежів зазначено: надання кредиту ОСОБА_1 згідно угоди №11475567000 від 21.09.2015 року.
В додатку №2 «Тарифи Банку», який є невід'ємною частиною кредитного договору, викладено тарифи банку.
В додатку №1/1 «Графік платежів визначення сукупної вартості кредиту», додатку №1/2 «Графік платежів визначення сукупної вартості кредиту», які є невід'ємною частиною кредитного договору, визначено розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта з урахуванням суми платежу за розрахунковий період, суми погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, дати платежу, тобто, в них чітко визначені загальний розмір платежу, розмір процентів, термін платежу.
АТ «Укрсиббанк» на адресу позичальника та поручителів було направлено вимоги від 13.11.2023 року про усунення порушень кредитного договору та погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення та у разі непогашення простроченої заборгованості про дострокове повернення кредиту, які згідно відмітки оператора поштового зв'язку «Укрпошта» надіслано на адреси відповідачів 1, 2, 3 - 17.11.2023 року. Позичальником заборгованість сплачена не була, поручителями також.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, довідки-розрахунку заборгованості, виписок за кредитним договором заборгованість відповідача-1 за траншем 1 становить 431609,96 грн., яка складається з: 296162,23 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 5789,68 грн. у період з 21.02.2022 року по 05.06.2024 року; 134041,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, що нарахована з 22.06.2022 року по 21.05.2024 року; 1405,92 грн. - за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахована з 21.06.2022 року по 20.05.2024 року; заборгованість за траншем №2 становить 165574,79 грн, яка складається з: 165571,65 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість в розмірі 59418,68 грн. у період з 21.02.2022 року по 05.06.2024 року; 2,56 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, що нарахована з 21.06.2022 року по 21.05.2024 року;0,58 грн. - заборгованість за користування кредитом, що нарахована з 22.06.2022 року по 21.05.2024 року, а також судового збору у розмірі 2985,92 грн.
Вищезазначений кредитний договір було підписано сторонами та скріплено печаткою банку.
Також сторонами договору було підписано додаток №2 «Тарифи Банку», додаток №1/1 «Графік платежів визначення сукупної вартості кредиту», додаток №1/2 «Графік платежів визначення сукупної вартості кредиту», які є невід'ємною частиною кредитного договору.
При цьому, позичальником при укладенні кредитного договору засвідчено, що на дату укладення цього договору він ознайомлений з усіма тарифами по розрахунково-касовому обслуговуванню та тарифами банку, що викладені в додатку №2 до договору, перед укладенням цього кредитного договору він отримав від банку інформаційний лист згідно з вимогами законодавства, що він ознайомлений та погоджується з усіма додатками до договору, він ознайомлений та погоджується з Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк», що зафіксовано в п.5.1. кредитного договору.
Таким чином, підписавши вищезазначений кредитний договір з додатками, сторони договору погодили всі істотні умови договору, зокрема умови кредитування, суми і строку кредиту, розміру процентної ставки, умови повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, а проставлення позичальником ОСОБА_1 свого підпису у вищезазначеному договорі свідчить про його згоду з усіма викладеними в ньому умовами.
Таким чином, ПАТ «Укрсиббанк» свої зобов'язання перед позичальником ОСОБА_1 виконало, перераховано на поточний рахунок останнього кредитні кошти у визначеному кредитним договором розмірі двома траншами, а відповідачем прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконано в повному обсязі, припинено сплату платежів за кредитним договором.
Сторона відповідача-1 заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначала про сумніви щодо обгрунтованості проведеного стороною позивача розрахунку заборгованості з-за неврахування банком до розрахунку вже сплачених позичальником сум за кредитним договором, також зазначала, що кожний ануїтетний платіж вже містить в собі тіло кредиту та проценти по кредиту, а тому вони не можуть розраховуватись окремо, як це робить позивач, тому розрахунки позивача щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом є абсолютно безпідставними.
Не погоджуючись із наданим позивачем розрахунком заборгованості складено свій контррозрахунок суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором із зазначенням сум сплачених останнім в рахунок виконання ним зобов'язань за кредитним договором, згідно якого ним було сплачено банку наступні грошові кошти, що підтверджується відповідними квитанціями про здійснення касових операцій, а саме: у 2015 році: 19.10.2015 року сплачено 6048,00 грн. та 19.11.2015 року - 6048,00 грн., а всього у загальному розмірі 11848,38 грн.; у 2016 році: 19.09.2016 року 10200,00 грн.; у 2017 році: у загальному розмірі 67257,20 грн.; у2018 році у загальному розмірі 99322,98 грн.; у 2019 році: у загальному розмірі 75549,00 грн.; у 2020 році: у загальному розмірі 85139,60 грн.; у 2021 році: у загальному розмірі 89372,2 грн.; у 2023 році: 06.07.2023 р. - 35610,30 грн.
А всього ОСОБА_1 було сплачено за кредитним договором 474299,66 грн. Враховуючи суму надану за кредитним договором у розмірі 511207,73 грн. та сплачену суму у розмірі 474299,66 грн., фактичний залишок по кредиту становить 36908,07 грн. тому фактична заборгованість за кредитним договором відповідача-1, з якою сторона відповідача-1 погоджується, складає 36908,07 грн.
При перевірці розрахунку заборгованості складеного стороною позивача, судом встановлено, що сплачені відповідачем суми на погашення кредиту банком було враховано при складанні розрахунку заборгованості.
При цьому, стороною відповідача-1 не враховано порядок зарахування коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості та черговість погашення заборгованості, які визначені умовами кредитного договору та пунктом 1.4. Правил.
«Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк», розміщених на офіційному сайті банку та в офіційному виданні «Голос України» №85 (5085) від 13 травня 2011 року (надалі- Правила) є пропозицією фізичним особам до отримання в банку споживчого кредиту для особистих потреб не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, і застосовуються для врегулювання відносин за укладеними між банком та позичальником кредитним договором, у випадку якщо такий договір містить посилання на ці правила.
Укладений між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11475567000 від 21.09.2015 року містить посилання на вищезазначені Правила.
Відповідно до пункту 1.4. Правил, за договором встановлено наступну черговість погашення заборгованості позичальником, а саме: 1. прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2. строкові комісії; 3. прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення; 4. строкові проценти; 5. прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 6. строкова сума основного боргу; 7. штрафні санкції за договором; 8. повне або часткове дострокове погашення кредиту.
У випадку переказу/перерахування грошових коштів на погашення будь-яких грошових зобов'язань позичальника за договором з порушенням вищевказаної черговості, банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок погашення таких грошових зобов'язань, відповідно до викладеної в п.1.4. Правил черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.
А тому після оплати щомісячного ануїтетного платежу відповідно до умов кредитного договору було розподілено на погашення процентів за користування кредитом та на погашення суми основного договору (тіло кредиту)
Відповідно до пункту 2.5. кредитного договору позичальник погашає кредитну заборгованість за траншем 1 та траншем 2 шляхом сплати ануїтетних платежів. Під ануїтетними платежами (в одиниці «ануїтетний платіж») розуміється рівні за сумою платежі, що включають в себе частину суми основного боргу та/або процентів, ануїтетні платежі сплачуються через рівні проміжки часу в рахунок погашення кредитної заборгованості, що розраховані на весь період дії договору за формулою: А = К x (1 + n)t x n : (1 + n)t - 1, де
А - розмір ануїтетного платежу;
К - залишкова строкова сума основного боргу на дату розрахунку розміру ануїтетного платежу;
n - розмір щомісячної процентної ставки (розраховується як річна процентна ставка, що поділена на 12 місяців);
t - кількість місяців дії договору, що залишилася, на дату розрахунку розміру ануїтетного платежу.
Щодо посилання сторони відповідача-1 на те, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Частинами 3 та 6 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.
Враховуючи п.2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України; номери рахунків; назву банку (отримувача та платника коштів); посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).
Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.
Відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до позиції Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 30.01.2018 по справі №161/16891/15-ц «Верховний Суд вказав що: доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».
До первинних документів відносяться такі документи, які також підтверджують розмір наданого відповідачу кредиту.
Отже, стосовно твердження сторони відповідача-1, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними, суд встановив, що матеріали справи містять меморіальні ордери, які підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів, а саме меморіальний ордер №0621118955 від 22.09.2015 року, меморіальний ордер №0621118959 від 22.09.2015 року, які підтверджують, що ОСОБА_1 отримав кошти у розмірі 302474,80 грн., 208732,93 грн.
Відповідно до вище вказаних норм меморіальні ордера відносяться до первинних документів.
Щодо доведеності суми заборгованості суд вважає, що заборгованість відповідача-1 за кредитним договором доведена належними, достатніми та допустимими доказами, які містяться у матеріалах справи.
Тому суд відхиляє доводи сторони відповідача-1 щодо необгрунтованості наданого банком розрахунку заборгованості, який сумнівів в його достовірності не викликає.
Таким чином відповідач-1 обставини вказані в позовній заяві жодним чином не спростовував, будь-яких заперечень щодо користування наданими кредитними коштами не вказала, а навпроти зазначав, що отриманий кредит він погашав, тобто фактично визнав, що отримав кредитні кошти та користувався ними.
Підстав для призначення судом судової економічної експертизи документів фінансово-кредитних операцій за укладеним кредитним договором за заявленим стороною відповідача-1 клопотанням суд не вбачає, бо підставою для призначення судової експертизи є необхідність з'ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто, тих, які виходять за межі знань осіб, які беруть участь у справі, та судді, котрий розглядає справу, тоді як стороною відповідача-1 не наведено мотивів необхідності вчинення заявленої процесуальної дії та обставин по справі, які можуть бути встановлені виключно судовим експертом, а також не зазначено, які обставини справи не вбачається можливим встановити з огляду на наявні в матеріалах справи докази. Питання, заявлене на вирішення експертам як то метод обчислення банком процентів за кредитним договором не потребує спеціальних економічних знань, а встановлюється умовами укладеного між сторонами кредитного договору, тому відноситься до сфери права, а вирішення цього питання - до компетенції суду.
Згідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору №11475567000 від 21.09.2015 року.
Докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню клієнта, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі останнім суду не надано.
Відповідач-1 у повному обсязі отримав інформацію про умови кредитування, був ознайомлений з порядком повернення кредиту, процентів та інших платежів.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п.42-47) зазначено, що у відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитором, та ОСОБА_2 , як поручителем, укладено договір поруки № 262556 (основний борг) від 21.09.2015 року та договір поруки №262556 (проценти та інші платежі) від 21.09.2015 року, відповідно до умов яких поручитель зобов'язується відповідати повністю за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору, а саме: сплати суми основного боргу за основним договором 511207,73 грн., сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (пункти 1.1.,1.3., 1.4. договорів поруки).
Договори набирають чинності із дати їх укладання та діють протягом строку дії поруки, що зазначений у п.3.1. цих договорів (пункт 4.1. договорів поруки).
Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк протягом якого кредитор має право пред'явити вимоги до поручителів становить 34 роки з дати укладення цього договору (п.3.1. договорів поруки).
Також, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитором, та ОСОБА_3 , як поручителем укладено договір поруки № 262557 (основний борг) від 21.09.2015 року та №262557 (проценти та інші платежі) від 21.09.2015 року, відповідно до умов яких поручитель зобов'язується відповідати повністю за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору, а саме: сплати суми основного боргу за основним договором 511207,73 грн., сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (пункти 1.1.,1.3., 1.4. договорів поруки).
Договори набирають чинності із дати їх укладання та діють протягом строку дії поруки, що зазначений у п.3.1. цих договорів (пункт 4.1. договорів поруки).
Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк протягом якого кредитор має право пред'явити вимоги до поручителів становить 34 роки з дати укладення цього договору (п.3.1. договорів поруки).
Як встановив суд, на підставі кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 511207,73 грн., які останній зобов'язався повернути шляхом сплати коштів згідно з графіком платежів.
Однак відповідач-1 частково виконав свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також допустив порушення термінів сплати платежів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Скориставшись своїм правом на дострокове повернення кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов'язання.
У зв'язку з порушенням відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань позивач скористався своїм правом вимагати дострокове погашення кредиту шляхом направлення відповідачу-1 письмової вимоги, у якій вимагав сплатити заборгованість протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення банку.
Відповідні вимоги про виконання договорів поруки та погашення заборгованості відповідача-1 за кредитним договором були направлені банком поручителям (відповідачам 2, 3).
Проте ані відповідач -1 не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами у встановлений у вимозі строк, ані відповідачі 2, 3, як поручителі по зобов'язанням відповідача-1 за кредитним договором, не виконали такого зобов'язання.
Оскільки відповідач-1 у порушення ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, взятих на себе зобов'язань не виконав та не повернув позивачу наданий кредит, а також не сплатив проценти за користування кредитом, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості у загальному розмірі 597184,75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на встановлене судом порушення відповідачем-1 зобов'язань по сплаті кредиту та процентів за користування ним, суд дійшов висновку, що відповідач-2 та відповідч-3 мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.
Враховуючи факт невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Оцінюючи аргументи, викладені сторонами по справі в судовому засіданні та у заявах по суті справи, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, враховуючи задоволення позовних вимог в повному з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8957,77 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити повністю.
Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11475567000 від 21.09.2015 року у загальному розмірі 597184 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч сто вісімдесят чотири) гривень 75 копійок.
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судовий збір в розмірі 8957 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 77 копійок, стягнувши по 2985 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 92 копійок з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений 25.04.2025 року.
Сторони:
Позивач: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», ЄДРПОУ 09807750, 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд. 2/12.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк