30 квітня 2025 року
м. Харків
Справа № 638/23210/24
Провадження № 1-кс/638/1365/25
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
заявника - ОСОБА_3 ,
слідчої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_3 на постанову старшої слідчої Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції у Харківській області ОСОБА_5 щодо відмови в задоволенні клопотання від 07 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024221200001943 від 19 вересня 2024 року,
встановив:
28 квітня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на постанову старшої слідчої Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції у Харківській області ОСОБА_4 щодо не розгляду клопотань від 07 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024221200001943 від 19 вересня 2024 року, в якій просить скасувати вищезазначену постанову старшого слідчого ХРУП №3 ГУНП у Полтавській області від 19.09.2024.
Скарга мотивована тим, що вказаною постановою було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 07.04.2025 у даному кримінальному провадженні про ознайомлення з матеріалами даного кримінального провадження у зв'язку з тим, що на даний час ОСОБА_3 не має статусу і не є стороною кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав свою скаргу та просив її задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати.
Старша слідча в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення скарги, вважала її безпідставною та необгрунтованою. Вказала, що ОСОБА_3 не було подано заяви про визнання його потерпілим по даному кримінальному провадженню.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить такого висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в статті 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положенням ч.1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 статті 303 КПК України.
Передбачений частиною першою статті 303 КПК України перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який є вичерпним.
Відповідно до статті 304 КПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Скарга повертається якщо вона подана після закінчення вказаного строку, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь - яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Чинним КПК України, зокрема Главою 26, передбачений порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.
Об'єктом оскарження на підставі глави 26 КПК України можуть бути тільки рішення, дії, бездіяльність слідчого, прокурора при здійсненні своїх повноважень під час досудового розслідування.
Отже, законодавцем визначена наявність зв'язку між обов'язком слідчого чи прокурора вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого зазначені особи зобов'язані їх вчинити.
Тому, в порядку п. 1 частини першої статті 303 КПК України може бути оскаржена бездіяльність слідчого чи прокурора щодо нездійснення певної процесуальної дії, яку вони зобов'язані вчинити у відповідності до КПК України і ця процесуальна дія має бути вчинена у строки, визначені КПК України.
Як зазначено в Узагальненні ВССУ від 12 січня 2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», згідно з частиною п'ятою статті 40 КПК слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється. Таким чином, при розгляді скарг на відмову в задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій слідчим суддям необхідно співвідносити вимоги статті 220 КПК з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження, зокрема встановленими ст. 40 КПК. Саме тому необхідно брати до уваги те, що процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Так, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 частини першої статті 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Слідчим суддям необхідно враховувати, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак воно залишилось без реагування або без належного реагування (наприклад, не було розглянуте або було розглянуте в частині) слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п. 1 частини першої статті 303 КПК. Однак, якщо клопотання розглянуто, а в його задоволенні було відмовлено, то така відмова є предметом оскарження винятково відповідно до п. 7 частини першої статті 303 КПК.
Водночас слід зважати і на те, що бездіяльність стосовно відсутності реагування на відповідні клопотання про вчинення певних процесуальних, зокрема слідчих (розшукових) дій, може бути предметом оскарження лише тоді, коли скаржник попередньо ініціював вчинення таких дій, звертаючись з відповідним клопотанням до слідчого.
Разом із тим суд зауважує, що статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (частина друга статті 9 КПК України).
Пунктом 15 частини першої статті 7 КПК України передбачено змагальність сторін у кримінальному провадженні та свобода у поданні ними до суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
У відповідності до положень статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У відповідності до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою - другою статті 223 КПК України встановлено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Судом встановлено, що в провадженні СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження № 12024221200001943 від 19 вересня 2024 року.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснює старша слідча ОСОБА_4 .
07 квітня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до старшої слідчої з клопотанням про проведення певних слідчих (розшукових, процесуальних) дій.
При цьому з витребуваних матеріалів кримінального провадження № 12024221200001943 від 19 вересня 2024 року вбачається, що старша слідча ОСОБА_4 09 квітня 2025 року винесла постанову про відмову в задоволенні вищевказаного клопотання ОСОБА_3 щодо надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення від 07 квітня 2025 року.
Як передбачено вимогами ст. 220 КПК України, звернутись з клопотанням в порядку ст. 220 КПК України, про виконання будь-яких процесуальних дій, можуть сторона захисту, потерпілий і його представник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження або інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представник.
Подане в такий спосіб клопотання слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк, не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності підстав, за наслідками чого, виноситься вмотивована постанова про задоволення, чи повну або часткову відмову в задоволенні клопотання, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин надсилається їй.
Як вбачається з матеріалів скарги та змісту оскаржуваного рішення, постанова обгрунтована тим, що на даний час ОСОБА_3 не має статусу потерпілого в даному кримінальному провадженні.
Згідно п.11 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий протягом кримінального провадження має право знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
Відповідно до ст. 221 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Суд вважає, що ненадання ОСОБА_3 для ознайомлення матеріалів кримінального провадження є порушенням його законних прав та інтересів, зважаючи на те, що за заявою останнього від 15.04.2024 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Слід звернути особливу увагу, що за змістом ч.2 ст.55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, матеріали кримінального провадження не містять і відомостей про наявність процесуального рішення слідчого про відмову у визнанні особи потерпілою у порядку КПК України.
При цьому оглянуті судом у судовому засіданні матеріали кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_3 подано заяву про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, а тому у останнього виникли права і обов'язки потерпілого в розумінні вимог ч. 2 ст. 55 КПК України.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав заявника, з метою повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про необхідність забезпечити право ОСОБА_3 на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у процесуальний спосіб, перебачений КПК України.
Керуючись ст. ст. 323, 335 КПК України, суд
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшої слідчої Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції у Харківській області ОСОБА_5 щодо відмови в задоволенні клопотання від 07 квітня 2025 року - задовольнити.
Постанову старшої слідчої Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції у Харківській області ОСОБА_5 щодо відмови в задоволенні клопотання від 07 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024221200001943 від 19 вересня 2024 року - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 30 квітня 2025 року о 16 год 45 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1