Справа №613/451/24 Провадження № 2/613/39/25
24 квітня 2025 рокуБогодухівський районний суд Харківської області у складі
головуючого - судді Шалімова Д.В.,
при секретарі Герасимюк Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/451/24, пров. № 2/613/39/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « ЕЙС», представник позивача - Тараненко А.І. до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
Предстаник ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якому просить: стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК«Ейс» суму заборгованості за кредитним договором: № 167539493 від15 листопада 2021 року в розмірі 30 864 грн. 54 коп. та судові витрати: судовий збір в розмірі 2 147 грн. 20 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 15 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 167539493 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику й Паспортом споживчого кредиту, після чого заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Пунктом. 3.2. Правил до Кредитного договору передбачено, що позичальник у заявці зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перевірило особисті дані відповідача, та платіжну картку. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3HX73. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 16 250 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. 15 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 16 250 грн. на банківську карту № НОМЕР_2 відповідача. В п. 1.4. зазначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Відповідно до п. 1.5. на умовах, викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. В п. 1.10. зазначено, що у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені Графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, а 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. 31 грудня укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року . При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 174 від 22 лютого 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2-18 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 30 469,74 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30864,54 грн.
04 серпня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30864,54 грн., яка складається з: 15 184,82 - заборгованість по кредиту, 15 679,72 грн. - заборгованість по несплаті відсотків за користування кредитом.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 24 травня 2024 року відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Витребувано в АТ «ТАСКОМБАНК», первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують списання коштів із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», та зарахування їх на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , а саме: банківську виписку, що підтверджує переказ грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 та платіжні доручення/інструкції на підтвердження переказу грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 .
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2024 року витребувано у АТ «Таскомбанк» інформацію про переказ коштів із транзитних рахунків - ДЕБЕТ рах. № НОМЕР_3 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та зарахування на картковий рахунок-маска карти № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 за період 15.11.2021- 20.11.2021 у сумі 16 250 грн. безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer, згідно платіжного доручення №F0C9E3A4-A3FE-4EFE-8104-4EBDD57FB25B від 15.11.2021, первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/ платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 платіжна картка, маска картки № НОМЕР_4 , чи будь-яка інша платіжна картка; про переказ коштів із транзитних рахунків - ДЕБЕТ рах. № НОМЕР_3 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та зарахування на картковий рахунок-маска карти № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 за період 15.11.2021 - 20.11.2021 у сумі 16 250 грн. (безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer; згідно платіжного доручення №F0C9E3A4-A3FE-4EFE-8104-4EBDD57FB25B від 15.11.2021); чи є/був номер телефону НОМЕР_6 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_6 в анкетних даних ОСОБА_1 ; первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжніінструкції/доручення ), що підтвердять дану інформацію.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, про день та час розгляду справи повідомлений. Відповідачем до суду надано відзив, згідно зі змісту якого, проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що думку позивача, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір від 15 листопада 2021 року № 167539493. Таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству виходячи із наступного. На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору від 15 листопада 2021 року № 167539493. При цьому, приєднаний до матеріалів справи Договір не містить підписів сторін договору. Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору від 15 листопада 2021 року № 167539493, такий договір укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача.Разом з тим, доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, не надано. Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 15 листопада 2021 року № 167539493, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а це означає, що навіть якщо такий договір підписаний сторонами, але кошти (речі) позичальникові не надані, такий договір є неукладеним. Тільки фінансовий документ про отримання коштів є умовою його укладення, а значить і правових наслідків для позичальника. Доказами, які б могли підтвердити отримання відповідачем коштів є первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які встановлюють розмір заборгованості. Виходячи зі змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер. Отже, банківські виписки з рахунків позичальника, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, як вбачається із вимог чинного законодавства до оформлення первинних бухгалтерських облікових документів встановлені певні вимоги, при недотриманні яких вказані документи є недійсними. Надані представником позивача «платіжні доручення» не містять підпису відповідальної особи працівника банку, який нібито повинен був здійснити перерахування коштів на нібито картковий рахунок відповідача. Вказані роздруківки не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не можуть бути належним та допустимим доказом який міг би свідчити про отримання відповідачем будь-яких коштів. До того ж, надана Позивачем роздруківка нібито укладеного кредитного договору не містить номеру картки НОМЕР_4.Не зрозуміло на підставі чого позивач стверджує про отримання відповідачем коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Також, позивач стверджує, про нібито перехід права вимоги за нібито укладеним кредитним договором від 15 листопада 2021 року № 167539493, посилається на те, що між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу N 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до умов якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 15 листопада 2021 року № 167539493 Так, із аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28 листопада 2018 року, а сам кредитний договір нібито був укладений від 15 листопада 2021 року, тобто майже через 3 роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки право вимоги за договором факторингу є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги за нібито укладеним кредитним договором від 15 листопада 2021 року № 16753 9493 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс». До того ж, позивачем не надано доказів виконання договору факторингу з боку сторін, що його уклали. Вважає позов необгрунтованим та просив відмовити у його задоволенні.
Представником відповідача до суду надано додаткові пояснення відповідно до змісту яких, вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало документи, що підтверджують переказ грошових коштів на картковий рахунок-маска карти № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ). Щодо пояснень відповідача що: «договір підписаний сторонами, але кошти позичальникові не надані, такий договір є неукладеним», зазначив. Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 16250 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним. Відразу після вчинених дій відповідача, 15 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 16250 грн. на його банківську карту № НОМЕР_4 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. З відповіді АТ «ТАСКОМБАНК» вбачається, що 15 листопада 2021 року о 17:53:17 год. перераховано кошти в сумі 16 250 грн. на банківську картку відповідача. Емітентом карти № НОМЕР_4 є АТ КБ "ПриватБанк", що вбачається з ідентифікаційного номеру банку (BIN) маски кредитної карти яка належить відповідачеві.
Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором, то загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 167539493 від 15 листопада 2021 року становить - 30864,54 грн., яка складається з наступного: 15184,82 грн. - заборгованість по кредиту; 15679,72 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Згідно до п. 1.2. кредит надається строком на 140 (сто сорок) днів. В п. 1.4. зазначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Відповідно до п. 1.5. на умовах, викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів, здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує за датою платежу. В п. 1.6.2. зазначено, що обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту за базовою процентною ставкою базується на припущенні, що споживач не здійснює платежів, передбачених Графіком платежів починаючи з першого платежу, а отже нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється з наступного дня, що слідує за першою датою платежу, передбаченою Графіком платежів. Згідно з п. 1.7. повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в два тижні (кожні 14 днів) починаючи з першого тижня користування кредитом. Проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у позичальника(відповідно до п.1.9.). В п. 1.10. зазначено, що у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені Графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача шляхом укладення договорів факторингу. Договір факторингу від 28 листопада 2018 року неодноразово було продовжено шляхом укладення додаткових угод, при цьому умови договору залишились без змін. Отже, з урахування всіх додаткових угод до Договору факторингу № 28/1118- 01, він залишався чинним на момент укладання кредитного договору № 167539493 від 15 листопада 2021 року, а відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги до даного договору, дата передачі прав вимоги до ОСОБА_1 , - 22 лютого 2022 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 174 від 22 лютого 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, який також було продовжено шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30864,54 грн.
04 серпня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ « ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором на загальну суму 30864,54 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.Таким чином, позивач отримав право вимоги щодо відповідача за Договором факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року, згідно з п.3.3 ціна продажу за Договором становить 197 102,89 грн., без ПДВ. Відповідно до п.3.4 фактор зобов'язується сплатити клієнту суму фінансування, шляхом перерахунку 100% ціни продажу, передбаченої п 3.3. цього Договору не пізніше 2 днів з моменту підписання Акта прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта. Позивач зазначає, що перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачується в даному договорі. Отже, позивач не зобов'язаний надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки дана обставина не є підставою для переходу права вимоги за договором факторингу, проте, для повного та всебічного розгляду справи, позивачем долучено платіжну інструкцію про оплату за право грошової вимоги згідно Договору факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року. До того ж, сам договір факторингу судом нечинним не визнавався, а тому він є правомірним та обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено, що 15 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №167539493 ( далі - Договір) у формі електронного документу, який підписано електронним підписом ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п. 1.1. Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит на суму 16 250 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила).
Відповідно до п. 1.2. Договору, кредит надається строком на 140 (сто сорок) днів.
Згідно з п. 1.3. Договору, строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 1.4. Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 251,85 (двісті п'ятдесят одна цілих вісімдесят п'ять сотих) відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка).
Пунктом 1.5. Договору, визначено, що на умовах, викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - Базова процентна ставка).
Згідно із п. 1.6. Договору, умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів, здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує за Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.
В пункті 1.6.1. Договору, визначено, що за умови застосування до відносин між Сторонами умов нарахування процентів за Базовою процентною ставкою: - загальні витрати за Кредитом складають - 18778 грн. 76 коп.; - орієнтовна загальна вартість Кредиту складає - 35028 грн. 76 коп.
Відповідно до п. 5.1. Договору, невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Згідно з п. 5.2. Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п. 5.9. Договору, сторони засвідчують, що укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна із Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов'язки Сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін. У разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладенні Договору, Договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою Сторін, крім випадку одностороннього розірвання чи припинення Договору Позичальником в порядку, передбаченому п. 2.2.1.5. Договору. Усі зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками Сторін, з обов'язковим посиланням на цей Договір. Зміни та доповнення до цього Договору вносяться за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткових угод.
Згідно з п. 5.10. Договору, позичальник надає свою безвідкличну згоду на те, що сума неповерненого Кредиту, не сплачених процентів, неустойки та інших нарахувань може бути примусово стягнута через суд загальної юрисдикції або на підставі виконавчого напису нотаріуса, обраного Кредитодавцем.
Крім того, згідно алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір-є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що договір № 167539493 від 15 листопада 2021 року було укладено в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч. 1,2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
За змістом ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що договір №167539493 від 15 листопада 2021 року підписаний відповідачем електронним підписом. Вказане вбачається із зазначення в тексті договорів про підписання сторонами таких договорів електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем, таких не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.
Таким чином, суд зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електроного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умі що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умі щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.
Щодо твердження відповідача, що не зрозуміло на підставі чого позивач стверджує про отримання ним коштів від ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога», суд зазначає наступне.
Згідно з платіжним дорученням №f0c9e3a4-a3fe-4efe-8104-4ebdd57fb25b від 15 листопада 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 ( код НОМЕР_7 ) кошти в сумі 16 250 грн., призначення платежу : переказ коштів згідно договору №167539493 від 15 листопада 2021 року , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_8 . Дане платіжне доручення підписано директором ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» та засвідчено печаткою.
На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «ТАСКОМБАНК» за вих. №2959/47.7.-БЕ від 12 червня 2024 року, було надано інформацію згідно змісту якої, у відповідності до договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» , АТ «ТАСКОМБАНК» надавав послуги з обробки та передачі даних в міжнародну платіжну систему з використанням параметрів картки одержувача - фізичної особи. 15 листорада 2021 року о 17:53:17 год. Перераховано кошти в сумі 16 250 грн. На банківську платіжну картку № НОМЕР_9 . Дане підтверджується повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК» від 15 травня 2024 року направлене на даресу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» .
На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» за вих. №20.1.0.0.0/7-250108/23840-БЕ від 09 січня 2025 року, надано інформацію, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_9 . Відповідно до виписки за договором б/н за період з 15 листопада 2021 року по 20 листопада 2021 року, 15 листопада 2021 року на карту № НОМЕР_9 було проведено зарахування переказу на суму 16 250 грн. Номер телефону на який відправлялась інформація про підтвердження операцій ( фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_9 , згідно анкетних даних належить ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_1 було отримано 15 листопада 2021 року грошовий переказ від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картку НОМЕР_4, яка відкрита на його ім'я в АТ КБ « ПриватБанк», в сумі 16 250 грн.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01. 31 грудня 2012 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. Пунктом 4.1.встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 174 від 22 лютого 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 30 469,74 грн. Таким чином відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.
Згідно з розрахуноком заборгованості ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» станом на дату продажу - 22 лютого 2022 року по кредиту №167539493 від 15 листопада 2021 року виданого ОСОБА_1 , до сплати 30 469,74 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року, включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30 864,54 грн.
Згідно з розрахуноком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» дата придбання - 22 лютого 2022 року по кредиту №167539493 від 15 листопада 2021 року виданого ОСОБА_1 , до сплати 30 864,54 грн.
04 серпня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ « ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 04/08/23-01, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30 864,54 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №167539493 від 15 листопада 2021 року, у ОСОБА_1 заборгованість перед ТОВ « ФК « Ейс» станом на 20 березня 2024 року складає 30 864,54 грн., з яких: 15 184,82 - прострочене тіло, 15 679,72 грн. - прострочені відсотки.
Враховуючи положення ст. ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги за Договором № 167539493 від 15 листопада 2021 року до ОСОБА_1 .
Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Після відступлення права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за №278/1679/13-ц.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином,відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) і виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором законом.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоді.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК Україниз а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №167539493 від 15 листопада 2021 року, у ОСОБА_1 заборгованість перед ТОВ « ФК « Ейс» станом на 20 березня 2024 року складає 30 864,54 грн., з яких: 15 184,82 - прострочене тіло, 15 679,72 грн. - прострочені відсотки.
Вирішуючи питання про стягнення відсотків за вказаними договорами, суд приходить до такого.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 1050,625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц).
Відповідно до п. 1.4. Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка).
Згідно з п. 1.5. Договору, на умовах, викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - Базова процентна ставка).
Відповідно до 1.6. Договору , умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів, здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує за Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.
Пунктом 1.6.1. Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами умов нарахування процентів за Базовою процентною ставкою: - загальні витрати за Кредитом складають - 18778 грн. 76 коп.; - орієнтовна загальна вартість Кредиту складає - 35028 грн. 76 коп.
Відповідно до п. 1.6.2. Договору, обчислення орієнтовної загальної вартості Кредиту за Базовою процентною ставкою базується на припущенні, що споживач не здійснює платежів, передбачених Графіком платежів починаючи з першого платежу, а отже нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється з наступного дня, що слідує за першою Датою платежу, передбаченою Графіком платежів.
Згідно з п. 1.7. Договору, повернення частини Кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в два тижні (кожні 14 днів) починаючи з першого тижня користування Кредитом. Рекомендований розрахунок сукупної вартості Кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього Договору
Відповідно до п. 1.9. Договору, проценти за користування Кредитом в розмірі, передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування Кредитом, відповідно до суми Кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у Позичальника.
Підписанням кредитного договору № 167539493 від 15 листопада 2021 року відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які розміщені на сайті. Приймаючи умови кредитного договору відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися пих Правил.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитним договором та договорами відступлення права вимоги.
Як встановлено судом, відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, допустивши заборгованість. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит і суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у частині стягнення заборгованості за кредитним договором.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату правничої допомоги в сумі 5 000 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ « ФК «Ейс» та адвокатським бюро «ТАРАНЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» 22 лютого 2024 року укладено Договір про надання правничої допомоги №22/02/24-01. До позову додано протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №22/02/24-01 від 22 лютого 2024 року, акт прийому - передачі наданих послуг на суму 5 000 грн.
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст. ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ «ФК « Ейс» витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно з цим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2 000 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 2 000 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати.
Згідно Закону України « Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач зврнувся до суду з майновим позовом тому повинен був сплатити судовий збір, з урахуванням того, що позов подано через підсистему «Електронний суд», у розмірі 2 422,40 грн., натомість було сплачено лише 2 147,20 грн., тому суд стягує з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. на користь позивача, а недоплачений судовий збір у розмірі 275, 20 грн. на користь Держави.
Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред'явлених доказів.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610-612, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України « Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 7, 8 Закону України « Про елекронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 4, 10-13, 43, 76-81, 133, 141, 207, 223, 247, 259, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « ЕЙС» заборгованість за договором №167539493 від 15 листопада 2021 року в сумі 30 864 ( тридцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривни 54 копійки, судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім ) гривень 20 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 ( дві тисячі) гривень, ВСЬОГО: 35 011 ( тридцять п'ять тисяч одинадцять) гривень74 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 20 копійок.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙС», місцезнаходження: Харківське Шосе, 19 офіс 2005 м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2025 року