Справа №549/132/25
Провадження №3/549/32/25
Іменем України
29 квітня 2025 року селище Чорнухи
Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Глущенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з сектору поліцейської діяльності №2 відділення поліції №1 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працює водієм КП «Чорнухи комунгосп»,
за ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №150894 від 04.03.2025, складеного поліцейським ДОПС ПД №2 ВП №1 Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області Галенко Р.В., 02.03.2025 о 15:00 ОСОБА_1 по вул.Чепудівська в с.Луговики Лубенського району вигулював собаку породи схожої на вівчарку без намордника, внаслідок чого собака вкусила громадянку ОСОБА_2 за ногу та руку, заподіявши шкоди її здоров'ю, чим порушив Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження». На думку поліцейського, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні вищезазначеного правопорушення не визнав та пояснив, що він не є власником собаки породи схожої на вівчарку, яка покусала ОСОБА_2 . Також зазначив, що ця собака вільно бігала по селу та він інколи підгодовував її. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього, як власника собаки, яка напала на ОСОБА_2 складено помилково, просив закрити справу про адміністративне правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 пояснила в судовому засіданні, що 02.03.2025 року її вкусила за руку та ногу собака, що схожа на вівчарку, яка вільно бігала біля її подвір'я. Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення вона вказала на ОСОБА_1 , як власника собаки, яка її покусала, помилково, оскільки вважала, що це його собака. Проте, з'ясувавши всі обставини, вона зрозуміла, що собака, яка напала на неї , не належить ОСОБА_1 . Також просила закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не є власником собаки.
Працівники поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду пояснили, що прибули на виклик в с. Луговики Лубенського району, з приводу виклику гр. ОСОБА_2 . Помітили як біля домогосподарства ОСОБА_2 вільно бігала собака, схожа на вівчарку. Через деякий час собака напала на громадянку ОСОБА_2 та почала її кусати, тому працівник поліції ОСОБА_4 , передбачаючи загрозу життю та здоров'ю потерпілої, був вимушений застосувати табельну зброю та застрелив собаку. Працівники поліції зазначили, що їм також невідомо, хто власник собаки.
Працівник поліції ОСОБА_5 суду пояснив, що він склав протокол про адміністративне правопорушення на громадянина ОСОБА_1 , оскільки потерпіла ОСОБА_2 йому повідомила, що саме він є власником собаки, яка її покусала. Як виявилося пізніше, собака не належить ОСОБА_1 , а є безпритульною та не має власника.
Свідок ОСОБА_6 , суду пояснив, що він проживає в с.Луговики Лубенського району, йому достовірно відомо, що собака, яка покусала ОСОБА_2 не належить ОСОБА_1 , а є безпритульною. Вона постійно бігала по селу, і він неодноразово підгодовував її.
ОСОБА_7 суду пояснив, що того дня він допомагав по господарству ОСОБА_2 , і бачив як собака забігла у двір до останньої. Кому належить собака він не знає.
ОСОБА_8 суду пояснив, що був присутній під час того, коли собака, схожа на вівчарку, напала на громадянку ОСОБА_2 , і почала її кусати, після чого остання почала кричати. Крім того, зазначив, що працівник поліції вимушений був застрелити собаку, оскільки та вела себе агресивно та становила загрозу життю і здоров'ю оточуючих. Кому належить собака йому не відомо.
Суддя, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідків та потерпілої, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов до такого.
Частиною 3 ст.154 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законівУкраїни,поваги доправ,честі ігідності іншихгромадян,до правилспівжиття,сумлінного виконаннясвоїх обов'язків,відповідальності передсуспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до частин 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушеннявизнається вчиненимумисно,коли особа,яка йоговчинила,усвідомлювала протиправнийхарактер своєїдії чибездіяльності,передбачала їїшкідливі наслідкиі бажалаїх абосвідомо допускаланастання цихнаслідків.
Відповідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відео запису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини у справі на підставі доказів, зібраних особою, яка склала протокол.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність задане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача(за його письмовою згодою),якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом» вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Надані в судовому засіданні пояснення потерпілої ОСОБА_2 свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 лише підтверджують той факт, що 02.03.2025 року о 15 год. 00 хв. по Чепудівська в с.Луговики Лубенського району, потерпілу ОСОБА_2 вкусила за руку та ногу собака, схожа на вівчарку, однак при цьому не доведено ту обставину, що згадана собака належить саме ОСОБА_1 .
Згідно із п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, суддя дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 266, 276, 278, 284 КУпАП, суддя,
Постановив:
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП .
Постанова судді може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Чорнухинський районний суд Полтавської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.М.Глущенко