Справа № 405/10/24
2/405/3/24
29 січня 2025 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого-судді: Драного В.В.
при секретарі: Дятел О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення інфляційних збитків, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Кіровоградська обласна дирекція ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення інфляційних збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в сумі 32979,10 грн., а також судових витрат по справі. В обґрунтування позову вказав, що 26.09.2021 року відбулася ДТП за участі позивача та іншого водія ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем, до якого позивач 11.10.2021 року звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП іншим водієм. Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року, яка набрала законної сили 03.01.2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Однак, відповідач не виплачував страхового відшкодування, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 103063,94 грн. страхового відшкодування. Після відкриття судом провадження у справі за цим позовом відповідач 07.07.2022 року частково сплатив страхове відшкодування у розмірі 52906,01 грн. В подальшому, рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.05.2023 року стягнуто решту страхового відшкодування у розмірі 50132,93 грн., а також 4942,37 грн. за послуги експертної оцінки транспортного засобу. В подальшому, 16.06.2023 року та 15.07.2023 року відповідач виконав вказане рішення суду. Зазначив, що правовідносини між сторонами є грошовим зобов'язанням та на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Вказав, що у період 26.09.2021 року по 15.07.2022 року сума інфляційних збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 108006,31 грн. становить 20845,15 грн. У період з 15.07.2022 року по 15.07.2023 року сума інфляційних збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 63075,30 грн. становить 7001,39 грн. Також, за аналогічний період з урахування аналогічних сум несплаченого своєчасно страхового відшкодування розмір трьох процентів річних становить 5132,45 (3240,19 грн. + 1892,26 грн.) грн. За таких обставин, просить стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму з урахуванням індексів споживчих цін (інфляції) за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 32979,10 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.01.2024 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
12.02.2024 року представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та вказав, що відповідач своєчасно, реалізуючи свої дискретні повноваження, прийняв мотивоване рішення про виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 52906,01 грн. та здійснено відповідну виплату. Сама по собі наявність спору між сторонами про розмір страхового відшкодування не доводить прострочення його виплати, оскільки законодавець встановлює для страховика лише обов'язок прийняти мотивоване рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. Також вказав на неспівмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу із складністю справи та часом, витраченим на неї.
26.02.2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач несвоєчасно виконав своє грошове зобов'язання зі сплати страхового відшкодування, при цьому постійно ігноруючи вимоги позивача. Вважає, що понесені ним витрати на правову допомогу співмірні зі складністю справи, є об'єктивними та реальними.
Представник позивача - адвокат Харченко О.В. 25.03.2024 року подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити та розгляд справи провести без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у відзиві на позов у разі його неявки просив розгляд справи провести без його участі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин, суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів та доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_1 належить легковий автомобіль марки DACIA LOGAN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
26.09.2021 року о 13:30 годині водій ОСОБА_2 на автодорозі Кіровоград - Платонове М-13, керуючи автомобілем FORD FUSION, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення в автомобілем DACIA LOGAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу і який рухався у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль DACIA LOGAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був механічно пошкоджений, ОСОБА_1 , заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в ПРАТ «СК «Євроніс Україна» ліміт відповідальності: 130 000 грн., відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 205479317 від 26.09.2021 року.
В даному ДТП постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 року у справі № 396/1380/21, яка набрала законної сили 03.01.2022 року, винуватцем було визнано ОСОБА_2 , згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Постанова набрала законної сили 03.01.2022 року.
У свою чергу, після ДТП ОСОБА_1 11.10.2021 року звернувся до страховика ПРАТ «СК «Євроніс Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 66).
У липні 2022 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовними вимогами до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 108006,31 грн.
15.07.2022 року страховик прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування у розмірі 52906,01 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.05.2023 року в справі № 405/3137/22 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», третя особа - ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди) - задоволено, стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 50 132,93 грн., послуги з проведення експертної оцінки транспортного засобу в розмірі 4 942,37 грн. та 8 000 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 15-18).
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування може бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Як вбачається із ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Тобто, у даній ситуації страховик повинен виплатити потерпілому страхове відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Докази наявності підстав для зупинення перебігу цього строку в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 992 ЦК України, ч. 7 ст. 102 Закону України «Про страхування» у разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач у своєму позові, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Більш того, враховуючи те, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання.
Аналогічного висновку щодо правомірності поширення дії статті 625 ЦК України на усі грошові зобов'язання, у тому числі, відмінні від договірних, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц, відступивши від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року в справі № 6-2759цс15. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав, зокрема, з факту виплати одноразової грошової допомоги.
Це дає підстави вважати, що положеннями статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц, а також позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21.11.2018 року в справі № 750/5104/17.
За таких умов, виходячи із системного аналізу правових норм, у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» існував перед позивачем обов'язок щодо виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування починаючи з 08.01.2022 року (90 днів від дня подання заяви про виплату страхового відшкодування), однак відповідач виконав грошове зобов'язання повністю лише 15.07.2023 року.
У позові позивач наводить власний розрахунок інфляційних збитків, згідно якого розмір інфляційних збитків із суми боргу 108006,31 грн. за період з 26.09.2021 року по 15.07.2022 року становить 20845,15 грн., із суми боргу в розмірі 63075,30 грн., яка залишилася за період з 15.07.2022 року по 15.07.2023 року становить 7001,39 грн., а всього 20845,15 + 7001,39 = 27846,65 грн. (а.с. 6-7).
Проте суд не бере до уваги даний розрахунок, оскільки він здійснений з урахуванням помилкових розміру боргу (страхового відшкодування) та періоду прострочення боржником (страховиком).
Визначаючи розмір інфляційних збитків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд провів власний розрахунок, а саме: розмір інфляційних збитків із суми боргу 108006,31 грн. за період з 08.01.2022 року по 15.07.2022 року становить 108006,31 х (101,30% + 101,60% + 104,50% + 103,10% + 102,70% + 103,10% + 100,7%) = 18361,11 грн.; розмір інфляційних збитків із суми боргу в розмірі 63075,30 грн., яка залишилася за період з 15.07.2022 року по 15.07.2023 року становить 7001,39 грн. Всього розмір інфляційних збитків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 18361,11 + 7001,39 = 25362,50 грн.
Також, позивач також у позові наводить розрахунок трьох процентів річних з вказаних сум боргу у розмірі 5132,45 грн., однак суд не бере його до уваги, оскільки позивач у прохальній частині позову не заявляв вимог про стягнення грошової суми з урахуванням трьох процентів річних.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки судове рішення про задоволення вимог кредитора не виконано боржником, то у позивача виникло право вимагати відшкодування інфляційних втрат (збитків), у зв'язку з чим, заборгованість в сумі 25362,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно ст. 133 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, судовий збір і витрати пов'язані з розглядом справи, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно акту виконаних робіт у період з 27.12.2023 року по січень 2025 року адвокат Харченко О.В. надав, а ОСОБА_1 прийняв такі послуги: підготовка додатків до позову; отримання та вивчення відзивну на позов; підготовка відповіді на відзив; участь у судових засіданнях, за що позивачем було сплачено 5000 грн. (а.с. 26, 84).
При визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката суд виходить з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
З урахуванням того, що справа не становить значної складності з огляду на предмет позову (стягнення інфляційних збитків), кількість заявлених позовних вимог (1 вимога), кількість відповідачів (один), обсяг обставин, які підлягали доказуванню, ціну позову, складність виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною, та підлягає стягненню у розмірі 3845,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як споживач звільнений від сплати судового збору, а тому, згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 931,41 грн. судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення інфляційних збитків - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, ЄДРПОУ 41533328) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошову суму з урахуванням індексів споживчих цін (інфляції) за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у розмірі 25362,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3845,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, ЄДРПОУ 41533328) в дохід держави судовий збір у розмірі 931,41 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний