Справа № 183/611/23
№ 2/183/623/25
30 квітня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Аніськової А.В.,
розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Новомосковська міська рада, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Ганна Василівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-
У січні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Новомосковська міська рада, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Ганна Василівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який є законним представником неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради в якому просив (згідно уточненої позовної заяви):
- визнати договір обміну житлового будинку АДРЕСА_1 дійсним;
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_1 , право власності за договором обміну на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_1 , право власності, в порядку спадкування, на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 22.04.1998 року позивач, його мати - ОСОБА_6 та його сестра - ОСОБА_7 уклали, через Українську товарну біржу, договір обміну нерухомості, зареєстрований на біржі за номером 8604, яким обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки КП «НМБТІ» Дніпропетровської міської ради» № 1514 від 04.11.2014 року - будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на підставі угоди обміну нерухомості від 22.04.1998 року, виданої Українською товарною біржею за № 8604, зареєстрованої в БТІ 22.04.1998 за реєстраційний ним № Д стр. 242.
Визнана угода обміну житла в органах нотаріату не реєструвалась.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 10.04.2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 322.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла сестра позивача - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 06.10.2022, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 699.
25.11.2014 року позивач звернувся з заявою № 231 до нотаріуса про отримання спадщини за законом, за спадковою справою № 35/2014, на житловий будинок АДРЕСА_1 , після спадкодавця ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача.
25.11.2014 року позивач отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , після спадкодавця ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача, у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ не відповідає вимогам чинного законодавства - ст. 47 Закону «Про нотаріат», на підставі ст.49 ч.2 Закону України «Про нотаріат».
06.09.2022 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області за отриманням свідоцтва про право на спадщину, а саме на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , з урахуванням частки, від якої на його користь відмовилась - ОСОБА_9 - сестра позивача та донька спадкодавця, але отримав відмову у зв'язку із невідповідністю правовстановлюючого документу чинному законодавству України.
Тому, беручи все вище зазначене, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав.
Ухвалою суду від 20 січня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 30).
Ухвалою суду від 06 квітня 2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у справі (а.с. 37).
17 травня 2023 року надійшла копія спадкової справи № 35/2014 інформаційні довідки зі Спадкових реєстру.
Ухвалою суду від 18 травня 2023 року судом витребувано докази по справі (а.с. 58).
17 травня 2023 року надійшла копія спадкової справи № 77/2017 інформаційні довідки зі Спадкових реєстру.
Ухвалою суду від 10 травня 2024 року залучено в якості третьої особи - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради.
Позивач у призначене судове засідання не з'явився, представник позивача звернулась до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити (а.с. 97).
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився,про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Міський голова Сергій Рєзнік подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність третьої особи та просив розглянути справу згідно чинного законодавства (а.с. 35).
Представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради звернувся до суду із заявою про розгляд справи без їх участі, при прийнятті рішення просив врахувати права та інтереси неповнолітньої дитини , передбачені чинним законодавством (а.с. 95).
Треті особи - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Г.В., ОСОБА_10 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
На підставі ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 22.04.1998 року позивач, його мати - ОСОБА_6 та його сестра - ОСОБА_7 уклали, через Українську товарну біржу, договір обміну нерухомості зареєстрований на біржі за номером 8604, яким обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).
Відповідно до довідки КП «НМБТІ» Дніпропетровської міської ради» № 1514 від 04.11.2014 - будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на підставі угоди обміну нерухомості від 22.04.1998 року виданої Українською товарною біржею за № 8604, зареєстрованої в БТІ 22.04.1998 за реєстраційний ним № Д стр. 242 (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 10.04.2014 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 322 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла сестра позивача - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 06.10.2022 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 699 (а.с.14).
25.11.2014 року позивач отримав відмову нотаріуса про вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтво про право на спадщину, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , після спадкодавця ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача, у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ не відповідає вимогам чинного законодавства - ст. 47 Закону «Про нотаріат», на підставі ст.49 ч.2 Закону України «Про нотаріат» (а.с.18).
06.09.2022 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області за отриманням свідоцтва про право на спадщину, а саме на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , з урахуванням частки від якої на його користь відмовилась - ОСОБА_9 - сестра позивача та донька спадкодавця, але отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із невідповідністю правовстановлюючого документу чинному законодавству України (а.с.19).
Згідно технічного паспорту будинок садибного типу № 25 розташованого по АДРЕСА_1 складається з двох кімнат, має загальну площу 48,7 кв.м., житлову площу 23,3 кв.м. (а.с. 20-24).
Висновком про вартість майна від 09 грудня 2022 року, встановлено що оціночна вартість вищевказаного житлового будинку складає 98 600,00 грн. (а.с.25).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від нотаріуса зазначено, що після смерті ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрито спадкову справу № 60326152 в Новомосковській державній нотаріальній конторі та внесено до спадкового реєстру 03.03.2017 року (а.с. 55).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від нотаріуса зазначено, що після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрито спадкову справу № 56011572 у приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко Г.В. державній нотаріальній конторі та внесено до спадкового реєстру 24.04.2014 року (а.с. 54).
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.
Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У відповідності із ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частинами 3, 4 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації, відповідно до Закону та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.
Право власності позивача на квартиру набуте до 01 січня 2004 року, тому до таких правовідносин суд вважає за необхідне застосувати норми Цивільного кодексу УРСР,1963 року, Закону України від 07.02.1991 року «Про власність».
У відповідності до ст. 12 Закону України «Про власність» громадяни набувають право власності у разі укладання угод, які не заборонені Законом.
За змістом ст.ст.128,153 Цивільного Кодексу УРСР, 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібний у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
В свою чергу, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї із таких умов:
1) Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації.
Між тим, державна реєстрація таких прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, одним з яких є документ, яких підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно (оригінал та копія), в якості якого є укладений у встановленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року), останній застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
На час укладання угоди обміну нерухомості діяв ЦК УРСР в ред. 1963 р., який втратив чинність з 01.01.2004 року на підставі ЦК України від 16.01.2013 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, яка діяла під час укладання спірного правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Ст. 241 ЦК України передбачено, що за договором обміну між сторонами провадиться обмін одного майна на інше; кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
До договору обміну застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін (ст. 242 ЦК України).
Спірний договір обміну відповідно до цивільного законодавства, що діяло на момент його укладання, підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки положеннями ст. 227 ЦК УРСР було передбачено, що договір обміну, на який розповсюджуються положення ст. 242 ЦК України, квартири (житлового будинку) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність правочину.
Але, як встановлено судом, вказана вимога закону щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору обміну нерухомості при укладенні договору не була дотримана, так як договір був оформлений та зареєстрований Новомосковською філією Товарної Біржі «Українська» відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», про що зазначено у тексті договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 згаданого Закону угоди, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. Таким чином, суперечливі норми законодавства призвели до того, що укладений позивачем договір обміну та зареєстрований товарною біржею не був посвідчений у нотаріальному порядку.
Але, оскільки сторони по договору обміну нерухомого майна повністю виконали свої обов'язки по цьому договору, а нотаріально посвідчити договір на сьогоднішній день неможливо, суд вважає необхідним визнати дійсним вказаний договір обміну житлового будинку.
Також, що стосується позовних вимог про отримання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Як встановлено з матеріалів справи, позивач є спадкоємцем першої черги.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
25.11.2014 року позивач отримав відмову нотаріуса вчинити нотаріальну дію видати свідоцтво про право на спадщину, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , після спадкодавця ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача, у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ не відповідає вимогам чинного законодавства - ст. 47 Закону «Про нотаріат», на підставі ст.49 ч.2 Закону України «Про нотаріат».
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У зв'язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернувся з позовом до суду, оскільки в інший спосіб, окрім судового порядку, не може захистити своє спадкове майнове право.
Згідно з ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Враховуючи обставини справи, а також те, що позивач на теперішній час позбавлений можливості отримати документ, що підтверджує державну реєстрацію права власності на його нерухоме майно та отримання права власності спадкового майна, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-81,89,263,265,280 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Новомосковська міська рада, приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Ганна Василівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_1 , право власності за договором обміну на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідченим 224.04.1998 року на Українській товарній біржі за № 8604.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Третя особа - Новомосковська міська рада (ЄДРПОУ 34359199): 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд.14.
Третя особа - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко Гання Василівна, місце знаходження: 51200.Дніпропетровська область, м. Самар (Новомосковськ), вул. Гідності (Сучкова), б.21.
Третя особа - ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .
Третя особа - ОСОБА_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
Третя особа - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження: вул.Гетьманська, 14, м. Самар, Дніпропетровська область, 51200.
Суддя О.В.Сорока