г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/365/24
Номер провадження 2/213/46/25
29 квітня 2025 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Мазуренка В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Шульга В.С.
за участі представників сторін,
розглянув у відкритому дистанційному судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області об'єднану цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та визнання особистою власністю,
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого в період шлюбу сторонами було придбано автомобіль Skoda Octavia днз. НОМЕР_1 , який придбано за спільні кошти, та є їх спільною сумісною власністю. Просила визнати вказаний автомобіль спільною сумісною власністю сторін та визнати за позивачем частини, та стягнути з відповідача на користь позивача вартість частини даного автомобіля, а саме 125000грн, припинити її право власності на частину даного автомобіля і визнавши право власності на даний автомобіль за відповідачем.
Відповідачем подано зустрічний позов, відповідно до якого просив визнати автомобіль Skoda Octavia днз. НОМЕР_1 особистою приватною власністю. Просив визнати спільним майном подружжя грошові кошти в загальній сумі 139516,85 грн, які ОСОБА_2 перераховував ОСОБА_1 до спільного бюджету сім'ї, та стягнути частину даних коштів. Просив визнати спільною заборгованість за комунальні послуги за квартиру по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2022р. по 01.12.2022р. на суму 11457,92грн, стягнувши на його користь з ОСОБА_1 половину, а саме 5728,96грн. Просив визнати спільною заборгованість за комунальні послуги за квартиру по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2023р. по 01.12.2023р. на суму 22342,94грн, стягнувши на його користь з ОСОБА_1 половину, а саме 11171,47грн
Представником позивача за первісним позовом подано Відзив на зустрічний позов (а.с.141), відповідно до якого зазначила, що ОСОБА_2 не надано підтвердження придбання спірного автомобіля за особисті кошти (подарунок, спадок, реалізація особистого майна), натомість вказано що автомобіль придбано за особисті кошти - заробітну платню. Звертає увагу, що до спільного майна подружжя входить в тому числі заробітна плата. Просили відмовити у визнанні спірного автомобіля особистим майном ОСОБА_2 . Щодо вартості автомобіля, зазначила, що 250000 грн середньо ринкова вартість аналогічних автомобілів. Щодо стягнення половини від перерахованих ОСОБА_2 до ОСОБА_1 грошових коштів, а саме 69752,42 грн, - зазначила що дані кошти не можуть бути стягнуті оскільки кошти є спільною сумісною власністю подружжя і використовувалися для ведення домашнього господарства. Щодо визнання спільною заборгованості за комунальні платежі, зазначила, що ОСОБА_1 зареєстрована у батьків за адресою АДРЕСА_2 , та у квартирі ОСОБА_2 проживала лише в період перебування там ОСОБА_2 в період його відпустки у вказані періоди, та не більше місяця. Зазначила, що у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , його матір та сестра, та комунальні платежі підлягають розподілу/стягненню з зареєстрованих осіб. Просила відмовити у зустрічному позові.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини викладені в позові. Щодо зустрічного позову, просила відмовити з підстав викладених у Відзиві на зустрічний позов.
Позивач за первісним позовом в судове засідання не з'явився.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) до суду не з'явився.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) просив задовольнити зустрічний позов та відмовити у первісному позові, посилався на обставини викладені у зустрічному позові.
05.02.2024р. відкрито провадження у справі.
09.04.2024р. забезпечено позов, накладено арешт.
24.07.2024р. зустрічний позов залишено без руху.
07.10.2024р. прийнято зустрічний позов.
28.11.2024р. витребувано докази та закрито підготовче судове засідання.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
Відповідно до положень п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06. 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких встановлено письмову форму, не можуть бути підтверджені показаннями свідків
Відповідно до положень ч.3 ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує у двадцять і більше разів неоподаткованого мінімуму доходів громадян слід вчиняти в письмові формі, крім правочинів, передбачених частиною першою ст. 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
19.10.2019р. ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , після чого їй присвоєне прізвище ОСОБА_4 (а.с.8).
06.05.2024р. шлюб між сторонами був розірваний (а.с.134).
ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 у зв'язку з реєстрацією 23.11.2024р. шлюбу (а.с.201, 202).
ОСОБА_1 в жовтні 2023 року здійснювала поїздки потягом в період перебування ОСОБА_2 у відпустці для зустрічей з ним, та в період купівлі спірного автомобіля, для оформлення нотаріальної довіреності (а.с.10-13).
Сторони в період часу з лютого 2022 року по листопад 2023 року підтримували шлюбні відносини, були сім'єю, мали спільний бюджет, спілкувалися телефоном. В період відпусток ОСОБА_2 під час перебування у відпустках проводив цей час з ОСОБА_1 , як вказано у позові, та на підтвердження чого надано переписку сторін за 2022, 2023 роки (а.с.48-52). В серпні 2023р. сторони проводили разом час у період відпустки ОСОБА_2 , на підтвердження чого надано переписку сторін з фотографіями. Останнє спілкування сторін відбулось 19 листопада 2023р. (а.с.55-57).
ОСОБА_2 здійснював перекази ОСОБА_1 (а.с.15-27), з чого видно, як пояснювала представник позивача, що сторони вели спільний бюджет до жовтня 2023 року.
ОСОБА_2 здійснював переказання коштів ОСОБА_1 (а.с.111-122).
Відповідно до копії Договору комісії №21412 від 14.10.2023р., Акту огляду транспортного засобу, Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17.10.2023р., ОСОБА_2 придбав автомобіль Skoda Octavia днз. НОМЕР_1 , від імені ОСОБА_2 за нотаріальною довіреністю виданою 01.10.2023р. діяла ОСОБА_1 (а.с.100-107) за суму 45666 грн.
Суд вважає доведеним, що на момент придбання спірного автомобіля сторони перебували у шлюбі, продовжували сімейні відносини, мали спільний бюджет, що підтверджується переказами коштів ОСОБА_2 позивачу за первісним позовом, вказаною вище перепискою сторін, спільними фото у вказаний період, і тим, що ОСОБА_2 надав нотаріальну довіреність на ОСОБА_7 .
Згідно з частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга статті 355 ЦК України).
Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 357 ЦК України закріплено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Суду не підтверджено, що вказаний автомобіль Skoda Octavia днз. НОМЕР_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , тому вимога зустрічного позову про визнання спірного автомобіля особистою приватною власністю не підлягає задоволенню.
Таким чином позовна вимога за первісним позовом про визнання спірного майна спільним сумісним майном сторін підлягає задоволенню, транспортний засіб Skoda Octavia днз. НОМЕР_1 є спільним сумісним майном подружжя сторін, та в рівних долях належить сторонам, тобто по частині.
ОСОБА_1 надано суду витяги оголошень продажу автомобілів Skoda Octavia 2005р. 1.6мт (а.с.14), та та вирахувано середню вартість спірного автомобіля - 250000 грн.
ОСОБА_2 на спростування вартості автомобіля вказаної позивачем за первісним позовом, надано копії документів про придбання спірного автомобіля, згідно яких вартість склала 45666грн. Суд зазначає, що позивачем за первісним позовом здійснено визначення вартості автомобіля на момент подання позову, в той час, як відповідачем жодних розрахунків не надано, висновків спеціалістів не надано, а надано документи про вартість на момент придбання, а не на момент подачі позову чи розгляду справи. Зі сторони відповідача за первісним позовом не подано документів на спростування та не спростовано зазначену позивачем за первісним позовом вартість спірного майна. Крім того, сторона позивача вказала, що фактично спірний автомобіль було придбано за 6350 доларів США, в той же час документального підтвердження суду не надали.
Враховуючи відсутність клопотань про призначення експертиз, не спростування оцінки вартості спірного автомобіля зазначеного позивачем за первісним позовом, суд приймає вартість спірного майна вказану позивачем за первісним позовом 250000 грн., виходячи з середньої ринкової вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Частиною першою статті 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга цієї статті).
Позивач погоджується на виплату їй компенсації за частку в майні, та звернулась з первісним позовом до суду. Попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду здійснено не було.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Заявляючи вимогу про припинення права власності на частку у праві спільної власності, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, як правило, не згоден її виплачувати, що і є суттю спору. Тому відповідач не має наміру вносити відповідні кошти на депозитний рахунок суду. Залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того із подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею надалі. Тоді як інший із подружжя, як правило, не має такої можливості, хоча залишається співвласником.
Відповідних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), платоспроможність (чи бажання) відповідача не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач.
Суду не доведено, що сплата компенсації відповідачем позивачу за первісним позовом за частину спірного автомобіля є надмірним тягарем.
Суд зазначає, що в разі задоволення первісного позову в даній частині відповідач фактично стає власником спірного автомобіля. Тому відповідача не можна вважати неплатоспроможним. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачу сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.
Таким чином підлягає задоволенню вимога за первісним позовом про припинення права власності позивача за первісним позовом на частину спірного автомобіля, та стягнення компенсації з відповідача на користь позивача в сумі 125000грн, та визнання за відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірний автомобіль Skoda Octavia днз. НОМЕР_1 .
Щодо вимоги за зустрічним позовом про стягнення половини суми перерахованих позивачем за зустрічним позовом коштів відповідачу за зустрічним позовом. Суд приймає позицію відповідача, що дані кошти перераховувались в період шлюбу, в період спільного господарства, витрачені на ведення домашнього господарства, та відсутні підстави для їх стягнення. Крім того суду не доведено наявність предмету спору, а саме наявність цих коштів на сьогоднішній день. Дана вимога не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги за зустрічним позовом про стягнення половини вартості заборгованості за комунальні платежі за квартиру по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_2 з 11.07.2011р. (а.с.6).
ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 , з 12.03.2007р. (а.с.32). ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с.108).
Станом на 1.12.2022р. за адресою АДРЕСА_1 , наявна заборгованість на суму 11457,62 грн (а.с.123), станом на 1.12.2023р. за адресою АДРЕСА_1 , наявна заборгованість на суму 22342,94 грн (а.с.110). Суд зазначає, що з даних інформаційних довідок неможливо визначити коли саме виникла дана заборгованість, за які місяці була відсутня оплата, чи не виникла заборгованість до спірних періодів, неможливо зрозуміти чи не входить заборгованість яка була станом на 01.12.2022р. в заборгованість станом на 01.12.2023р., та чи не була ще до 2022 року.
Квартира за адресою АДРЕСА_1 не є предметом поділу по даній справі між сторонами.
В судовому засіданні встановлено, не заперечувалось та визнавалось сторонами, що ОСОБА_1 не є власником квартири по АДРЕСА_1 , та за цією адресою вона не була зареєстрована.
Відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 половини вартості заборгованості за комунальні платежі, оскільки ОСОБА_1 не є власником, не є користувачем, не є зареєстрованою у вказаній квартирі.
Суд критично відноситься до «Інформаційної виписки банка перерахування на карту» (а.с.109), даний доказ є недопустимим, сформований не банківською установою, не завірений стороною.
В банку Південний у ОСОБА_1 ), дошлюбне прізвище ОСОБА_3 наявний банківський рахунок, рух коштів з 19.10.2019р. по 06.05.2024р. не відбувався (а.с.161). В АТ КБ ПриватБанк у ОСОБА_1 наявні банківські рахунки, вказано залишок, надано виписку (а.с.163,164-182). В АТ Універсал Банк у ОСОБА_1 наявні банківські рахунки, залишок коштів відсутній (а.с.184, 185).
Таким чином первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 88, 130, 213,215, 224-226 ЦПК України, суд , -
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя- задовольнити.
Визнати, що транспортний засіб Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , та належить їм по частині вказаного транспортного засобу кожному.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь та ОСОБА_8 в порядку грошової компенсації вартості частини транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, суму в розмірі 125000 (сто двадцять п'ять тисяч) грн., припинивши право власності та ОСОБА_8 на частину транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, та визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя та визнання особистою власністю - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Позивач (відповідач за зустрічним) ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач (позивач за зустрічним) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя: В.В. Мазуренко