справа № 208/14415/24
№ провадження 1-кс/208/1683/25
Іменем України
24 квітня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх (малолітніх) дітей не маючого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації, на особливий період, командира відділення радіорозвідки розвідувального взводу 1 єгерського батальйону, в/ч НОМЕР_1 , старшого солдата, учасник бойових дій з 01.02.2016 року, раніше не судимого, зареєстрованого та фактичного мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Слідчий СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, погоджене з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У клопотанні зазначено, що наявні обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
Переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що старший солдат ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні п'яти фактів тяжких та особливо тяжких злочинах за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді виключно позбавлення волі строком від 8 до 12 років, та ризик втечі може бути розцінений підозрюваним ОСОБА_4 менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарань, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованих злочинах, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання шляхом незаконного виїзду за кордон.
Незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на потерпілих та свідків - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які дали покази, які викривають ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, які йому інкримінуються. Крім того зазначені свідки разом з ОСОБА_4 проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі для нього, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинені злочини, в яких підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування, та оскільки залишив місце вчинення кримінального правопорушення та вжив заходів до розірвання зв'язку між собою та знаряддям злочину.
Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 408 КК України («Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу»).
У разі обрання судом стосовно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній зможе реалізувати дії, зазначені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, це може призвести до втрати доказів для доведення вини останнього в суді, що призведе до уникнення особою кримінальної відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, що являється найвищою соціальною цінністю в державі.
Прокурор у судовому засіданні прохала клопотання задовольнити, враховуючи викладені у клопотанні обставини.
Підозрюваний в судовому засіданні прохав змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Захисник в судовому засіданні підтримала позицію підзахисного.
Слідчий суддя, вислухавши сторони, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
В судовому засідання встановлено, що 01.12.2024 старшого солдата ОСОБА_4 о 20 годині 40 хвилин затримано в порядку ст. 208 КПК України.
01.12.2024 старшого солдата ОСОБА_4 о 20 годині 40 хвилин затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02.12.2024 старшого солдата ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
04.12.2024 ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по відношенню до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 01.02.2025 з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації АДРЕСА_2 та визначено розмір застави у сумі 242 240 грн.
29.01.2025 ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по відношенню до ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою строком 30 днів до 01.03.2025 з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації АДРЕСА_2 та визначено розмір застави у сумі 242 240 грн.
23.01.2025 постановою керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024052410000940 від 01.12.2024 до трьох місяців, тобто до 01.03.2024.
26.02.2025 ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по відношенню до ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 26.04.2025 з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації АДРЕСА_2 та визначено розмір застави у сумі 242 240 грн.
26.02.2025 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців, тобто до 01.05.2025 включно.
24.04.2025 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 01.06.2025 включно.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 289 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, SeriesA, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
При розгляді вказаного клопотання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 289 КК України, та на даній стадії слідчий суддя не надає оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.
Слідчий суддя вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, незаконно впливати на інших осіб які причетні до вказаного кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність обрання щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати ОСОБА_4 від переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків по кримінальному провадженню, незаконного впливу на інших осіб які причетні до вказаного кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.
Згідно з п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко при проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Окрім цього, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 . Так, з урахуванням досліджених у судовому засіданні матеріалів, слідчий суддя вбачає підстави для визначення підозрюваному застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12024052410000940 від 01.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 289 КК України, задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках строку досудового розслідування до 01.06.2025 р. включно з утриманням його на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцем дислокації АДРЕСА_2 .
Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, визначити ОСОБА_4 розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень. У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання, які він повинен буде виконувати строком до 01.06.2025 року:
-своєчасно прибувати за першою вимогою до слідчих слідчої групи, прокурорів групи прокурорів, слідчого судді, суду в межах кримінального провадження №12024052410000940 від 01.12.2024, залежно від стадії кримінального провадження;
-не відлучатись за межі Покровського району Донецької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання таабо місця роботи;
-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою;
-утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
-утримуватися від спілкування з підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
-здати на збереження до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну (за наявності).
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1