Справа № 211/1571/18
Провадження № 4-с/211/7/25
іменем України
30 квітня 2025 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,
представника скаржника-стягувача Галенка О.Є.,
боржника ОСОБА_1 ,
представника боржника Мартинової Н.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Кривому Розі про призначення судової почеркознавчої експертизи в межах розгляду скарги ОСОБА_2 , особа, дії якої оскаржуються: Петриківський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на бездіяльність державного виконавця,
12.03.2025 постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження та призначення скарги до розгляду.
19.03.2025 представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Мартинова Н.Ю. подала до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для підтвердження або спростування того, що розписки від 21.09.2020, 23.03.2021 та 30.09.2022 були написані стягувачем ОСОБА_2 .
Учасники справи в судове засідання з'явились.
Боржник та його представник на задоволенні клопотання наполягали, просили його задовольнити з мотивів, зазначених у клопотанні про пизначення експертизи.
Представник скаржника-стягувача у виконавчому провадженні проти призначення експертизи заперечував у зв'язку з тим, що стягувач ОСОБА_2 перебуває за кордоном, через воєнний стан в Україну на даний час не повернеться, тому не можливо відібрати вільні зразки її почерку, а еталонний підпис відсутній. Також зазначає, що матеріали виконавчого провадження оригіналів розписок не містять, тому експерт не зможе провести експертні дослідження.
Вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши наведені у клопотанні підстави для призначення у цивільній справі судової експертизи, суд приходить до таких висновків .
Умови та порядок примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Спірні правовідносини виникли на стадії виконання судового рішення.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає обов'язок суду розглянути у десятиденний строк скарги на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця (ст.ст. 447-451 ЦПК України).
Відповідно до ст.447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал місцевих загальних судів, які винесені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, мають розглядатись в порядку визначеному ст.447 Цивільного процесуального кодексу України.
Як роз'яснено у п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 187 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 42, 43 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 128-132 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 6 розділу III ЦПК - про розгляд справи по суті; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.
Забезпечення доказів - це оперативне закріплення у встановленому цивільним процесуальним законом порядку відомостей про факти, яке вчиняється суддею з метою використання їх як докази при розгляді та вирішенні цивільних справ у суці. Забезпечення доказів у жодному випадку не можна ототожнювати із їх дослідженням або оцінкою. Єдина мета забезпечення доказів - це їх фіксація для забезпечення можливості їх дослідження та оцінки при подальшому розгляді справи.
Процесуальний механізм забезпечення доказів - це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об'єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. ( ч. 2 ст. 116 ЦПК України)
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. ( ст.1 Закону України «Про судову експертизу»)
Відповідно до положень частини першої статті 103 Цивільного процесуального кодексу України суд призначає експертизу за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами(стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Виходячи з положень статті 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Як роз'яснено у п. п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання забезпечення доказів врегульовані статями 116-119 Цивільного процесуального кодексу України, які містять положення щодо підстав та порядку забезпечення доказів.
Водночас, ні Глава VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», ні інші положення ЦПК України не містять правової норми, яка б надавала суду повноваження у спосіб, визначений статтею 116 ЦПК України, вживати заходи забезпечення доказів в межах розгляду скарги на дії державного чи приватного виконавця шляхом призначення судової експертизи, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного (приватного) виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Так, зокрема, п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження"для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта.
Таким чином, у разі наявності сумнівів, стягувач та боржник повинні звертатися з приводу призначення експертизи саме до державного виконавця.
За наведених обставин, з урахуванням обраного заявником способу захисту, а саме оскарження дій державного виконавця в межах здійснення судового контролю за станом виконання судового рішення, а не оскарження існуючої заборгованості зі сплати аліментів в порядку позовного провадження, враховуючи, що суд при ухвалені рішення за даною категорією справ повинен надати правову оцінку діям державного виконавця, а не оцінювати справжність документів, які були подані в процесі виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що клопотання представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Мартинової Н.Ю. про призначення судової почеркознавчої експертизи не підлягає задоволенню, оскільки визначений спосіб забезпечення доказів не передбачений Главою VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» та належить до поноважень державного виконавця.
Керуючись статтями 116, 260, 353, 447 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні клопотання представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Мартинової Н.Ю. про призначення судової почеркознавчої експертизи - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Костенко Є. К