Справа № 169/265/25
Провадження № 2/169/242/25
30 квітня 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого Тітівалова Р.К.,
з участю
секретаря судового засідання Мисюка П.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03 квітня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 19 лютого 2024 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір № 19.02.2024-100001033, відповідно до якого отримав кредит у розмірі 10 000 гривень шляхом безготівкового переказу на його банківський рахунок. Вказуючи, що у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином умов договору у нього станом на 07 липня 2024 року виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9992,02 гривень, за процентами - 11 191,04 гривень, неустойкою - 2 500 гривень, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (а. с. 34, 35), у позовній заяві просив розглядати справу без його участі (а. с. 9 на звороті).
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (а. с. 36), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Судом встановлено, що 19 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір № 19.02.2024-100001033 (далі - Договір), відповідно до умов якого отримав кредит на суму 10000 гривень на строк 140 днів (до 07 липня 2024 року), зі сплатою відсотків за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит, шляхом безготівкового переказу на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , а також комісії, пов'язаної з наданням кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що дорівнює 1500 гривень, згідно з встановленим графіком. Договір укладений на умовах його строковості, платності та поворотності (а. с. 10-14).
Пунктом 14 Договору передбачена сплата неустойки у розмірі 100 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Заявка, пропозиція та відповідь позичальника про прийняття пропозиції підписані відповідачем за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора Е164, який направлявся відповідачеві шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який він вказував при реєстрації на сайті.
На виконання умов Договору 19 лютого 2024 року ТОВ «Споживчий центр» перерахувало кошти в сумі 10 000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 за допомогою системи Liqpay.ua 2427934105 (а. с. 18).
ТОВ «Споживчий центр», надавши відповідачу кредит, свої зобов'язання за Договором виконало, цей договір є укладеним відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, пов'язану з наданням кредиту.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Споживчий центр» станом на 07 липня 2024 року видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 23683,06 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту - 9992,02 гривень, заборгованість за процентами - 11191,04 гривень, та неустойкою - 2500 гривень (а. с. 19).
Враховуючи, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, перераховані ТОВ «Споживчий центр» на кредитну картку, що й було предметом укладеного Договору, але не повернув їх, то суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, що ним фактично отримана і на час розгляду цієї справи не повернута, у розмірі 9992,02 гривень є підставними і підлягають до задоволення.
Також, виходячи зі змісту Договору, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають до задоволення і з відповідача слід стягнути 11191,04 гривень процентів.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив також стягнути з відповідача неустойку у розмірі 2500 гривень.
За змістом стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на вказане, нарахована позивачем неустойка у розмірі 2500 гривень, сплата якої передбачена Договором, підлягає списанню і в цій частині позовних вимог слід відмовити.
За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка складається з основної суми боргу та процентів за користування кредитними коштами, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.
У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (89,44 %) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2166 гривень 59 копійок (2422,4 грн * 89,44 % / 100% = 2166,59 грн).
На підставі викладеного, статей 512, 514, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1046, 1048 ЦК України та керуючись статтями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 19.02.2024-100001033 від 19 лютого 2024 року в розмірі 21183 (двадцять одна тисяча сто вісімдесят три) гривні 06 (шість) копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 9992 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 02 (дві) копійки, заборгованість за процентами - 11191 (одинадцять тисяч сто дев'яносто одна) гривня 04 (чотири) копійки.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять)копійок.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місця знаходження: вулиця Саксаганського, 133-А, місто Київ, код ЄДРПОУ 37356833.
Представник позивача: Пилипчук Аліна Сергіївна, адреса місця знаходження: Саксаганського, 133-А, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне рішення складене 30 квітня 2025 року.
Головуючий