Справа № 161/87/25
Провадження № 2/169/169/25
30 квітня 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Хвіц Г.Й.
за участю секретаря судового засідання Мисюка П.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02 січня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - (далі - ТОВ «ФККЕШ ТУ ГОУ») адвокат Пархомчук С.В. через підсистему "Електронний суд"звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 26 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп») та відповідачем був укладений договір про надання фінансового кредиту № 29761, згідно з умовами якого останній отримав кредитні кошти, які зобов'язувався повернути у визначений договором строк. Однак, свої зобов'язання відповідач за договором про надання фінансового кредиту № 29761 належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 8 925 гривень, з яких: 1 500 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 7 425 гривень - заборгованість за відсотками. Вказуючи, що право вимоги за вказаним договором перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» до ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» на підставі договору факторингу від 17 лютого 2022 року, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 січня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Турійського районного суду Волинської області, що надійшла до вказаного суду 11 лютого 2025 року.
Суддя своєю ухвалою від 12 лютого 2025 року прийняла цивільну справу до провадження, позовну заяву до розгляду, відкрила провадження у справі та призначила судове засідання у справі.
У судове засідання представник позивача - адвокат Пархомчук С.В. не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, однак через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, вказав, що позовні вимоги позивача підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд ухвалою від 30 квітня 2025 року постановив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Як установив суд, що 26 квітня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 29761, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 1 500 гривень на строк 18 днів, тобто до 31 травня 2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2.5% на добу (а. с. 12-13).
ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп», надавши відповідачу кредит, свої зобов'язання за договором виконало, що підтверджується інформаційною довідкою від 21 травня 2024 року №4631/05 (а. с. 30).
Кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який надіслано на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать пункти 6.1, 7 вказаного договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 ЦК України).
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитних договорів, ці договори є укладеними відповідно до вимог статті 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитних договорів було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З розрахунку, що надав позивач, видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №29761 станом на 25 червня 2024 року становить 8 925 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 1 500 гривень, заборгованість за відсотками - 7 425 гривень (а. с. 9).
Разом з тим, суд не погоджується із розміром відсотків за користування кредитними коштами, які позивач неправомірно нарахував за період з 14 травня 2021 року до 25 червня 2024 року, тобто, поза межами строків кредитування.
Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 договору №29761 від 26 квітня 2021 року сума кредиту становить 1 500 гривень, строк позики 18 днів, процентна ставка (фіксована) 2.5 % на добу (а. с. 12).
Виходячи із вказаних положень договору розмір процентів за користування коштами буде становити 675 гривень (1 500 грн * 2.5 % / 100 % * 18 дн = 675 гривень), які слід стягнути з відповідача.
Будь-які належні і допустимі докази на підтвердження продовження строку дії договору про надання фінансового кредиту №29761 від 26 квітня 2021 року в матеріалах справи відсутні, а в додатку №1 до договору від 26 квітня 2021 року сторони погодили, що сума нарахованих процентів становить 675 гривень (а. с. 14).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зробила правовий висновок, що нарахування процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів є недопустимим. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Тому у позові на суму 6 750 гривень (7 425 гривень - 675 гривень) належить відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи видно, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 02-17/02/2022 (а. с. 15-22).
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» передало (відступило), а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» прийняло належні останньому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрах боржників.
Витягом з реєстру боржників визначено заборгованість ОСОБА_1 за договором №29761 від 26 квітня 2021 року (а. с. 10).
За таких обставин справи, які підтверджуються належними та допустимими доказами, встановивши, що 17 лютого 2022 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на підставі договору факторингу отримало право вимоги за кредитним договором від 26 квітня 2021 року №29761, то суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за цим кредитним договором в розмірі 2 175 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 1 500 гривень, заборгованість за відсотками - 675 гривень.
В решті позову, а саме - у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, які нараховані поза межами строків кредитування, слід відмовити.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження таких витрат надав договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, що укладений між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», та додаткову угоду №1 до цього договору, акт про отримання правової допомоги від 17 березня 2025 року, платіжну інструкцію № 3 6441 від 17 березня 2025 року (а.с. 23-24, 25, 59, 64).
Згідно з пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, вартість послуг складає 2 000 гривень за одну годину фактично витраченого часу та згідно із розрахунком судових витрат, що наведений у позовній заяві, акта про отримання правової допомоги від 17 березня 2025 року, всього витрачено 5 годин, тобто всього на суму 10 000 гривень, а 500 гривень канцелярських витрат на виготовлення копій документів, відправку поштової кореспонденції, не є витратами, що належать до витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 59).
Відповідач клопотання про їх зменшення не заявляв, не співмірності цих витрат наданим адвокатом послугам не спростував.
Враховуючи, що позов належить задовольнити частково (24.37%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 437 гривень (10 000 гривень * 24.37 % / 100% = 2 437 гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (24.37 %) у розмірі 590.34 гривень (2 422.40 гривень * 24.37 % / 100% = 590.34).
На підставі викладеного, статей 512, 514, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1054 ЦК України та керуючись статтями 141, 263- 265, 268, 273, 279, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 26 квітня 2021 року №29761 в розмірі 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) гривень.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 2 437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) гривень витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 590 (п'ятсот дев'яносто) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо учасниками справи не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Найменування позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, код ЄДРПОУ: 42228158.
Ім'я представника позивача - Пархомчук Сергій Валерійович, місцеперебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , номер і серія паспорта невідомі.
Ім'я відповідача - ОСОБА_1 , житель: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .
Повне заочне рішення складене 30 квітня 2025 року.
Головуючий