28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 610/2693/15-ц
провадження № 61-4384ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним наказу, за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ПАТ «Укртрансгаз», у якому просив визнати незаконним наказ директора філії «Управління «Укргазтехзв'язок» ПАТ «Укртрансгаз» від 25 грудня 2013 року
№ 291 «Щодо оптимізації структури Харківського регіонального центру».
Балаклійський районний суд Харківської області рішенням від 13 жовтня
2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2015 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 жовтня 2016 року рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2015 року залишив без змін.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою (під назвою «повідомлення - вимога») про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 жовтня
2015 року, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укртрансгаз» про визнання незаконним наказу № 291 від 25 грудня 2013 року філії «Управління «Укртехзв'язок» ПАТ «Укртрансгаз».
Балаклійський районний суд Харківської області ухвалою від 06 лютого
2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року залишив в силі.
На вказане судове рішення, ОСОБА_1 26 лютого 2024 року подав апеляційну скаргу.
Харківський апеляційний суд ухвалами від 12 березня 2024 року та
від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу залишив без руху.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області
від 06 лютого 2024 року визнав неподаною та повернув заявнику.
22 серпня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав
до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного
від 24 червня 2024 року та в порядку статті 406 ЦПК України на ухвалу Харківського апеляційного від 02 травня 2024 року у цій справі.
Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вказані судові рішення.
03 січня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області
від 06 лютого 2024 року залишив без руху, надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання клопотання про поновлення строку
на апеляційне оскарження ухвали Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року із зазначенням інших обґрунтованих підстав для його поновлення та відповідних доказів для його поновлення, з урахуванням вимог частини другої статті 358 ЦПК України, сплати судового збору в сумі
605,60 грн та надання оригіналу відповідної квитанції до канцелярії апеляційного суду.
10 лютого 2025 року на виконання вимог вищевказаної ухвали від 14 січня
2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 подав клопотання, в обґрунтування якого зазначив, що значний пропуск строку з дня ухвалення судового рішення був не свідомим вибором заявника, оскільки він звернувся до суду після отримання копії зазначеної ухвали. Вказує, що всі указані обставини є поважними причинами для поновлення строку
на апеляційне оскарження.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 03 березня 2025 року відмовив
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого
2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення
за нововиявленими обставинами.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 пропущено строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу, як з дня ухвалення судового рішення так і з дня отримання повного тексту судового рішення.
Доказів, що протягом такого тривалого часу заявник не мав можливості подати апеляційну скаргу, суду апеляційної інстанції надано не було.
Даних про поважні причини пропуску строку апелянтом на адресу апеляційного суду не надано.
02 квітня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав
до Верховного Суду касаційну скаргу (під назвою «повідомлення - вимога»)
на ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 березня 2025 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку
про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав
і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій
їх реалізації.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав
та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися
на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією
з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися
на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною першою статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції встановив, що у провадженні Балаклійського районного суду Харківської області знаходилася цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Балаклійський районний суд Харківської області ухвалою від 06 лютого
2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року залишив в силі.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року надіслана судом до реєстру 12 лютого 2024 року та забезпечено надання загального доступу 14 лютого 2024 року.
ОСОБА_1 є позивачем у справі та заявником щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, отже обізнаний про наявність
на розгляді у Балаклійському районному суді Харківської області даної цивільної справи. Брав участь у судових засіданнях, отримував процесуальні документи, подавав звернення до суду.
Крім того апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 уже звертався
до Харківського апеляційного суду із апеляційними скаргами на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року. Апеляційні скарги ОСОБА_1 були визнані неподаними та повернуті апелянту у зв'язку із неусуненням недоліків зазначених в ухвалах суду апеляційної інстанції про залишення без руху у визначений строк.
При цьому оскаржувану ухвалу було постановлено 06 лютого 2024 року за участі апелянта ОСОБА_1 . Строк на апеляційне оскарження сплив 21 лютого
2024 року. Апеляційна скарга подана до суду лише 03 січня 2025 року (поштою), тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження без зазначення обґрунтованих підстав для його поновлення.
Отже ОСОБА_1 пропущено строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу, як з дня ухвалення судового рішення так і з дня отримання повного тексту судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі
№ 490/9587/18 звернула увагу на те, що позивач із високим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду ініційованої
ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.
Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження без зазначення обґрунтованих підстав для його поновлення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV
v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі
№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 березня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконним наказу,
за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення
за нововиявленими обставинами.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров