21 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 522/15818/22
провадження № 61-3897ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2024 року у складі судді Яреми Х. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у складі суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа виконавчий комітет Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської радипро усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Позовна заява мотивована тим, що з 2009 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1 . В шлюбі народилось двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В 2022 році шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу мати з дітьми переїхала проживати до своєї матері в с. Фонтанка. Після розлучення почала перешкоджати батькові у спілкуванні з дітьми. Між колишнім подружжям існують дуже конфліктні відносини. Крім того, між ними існує невирішений майновий спір. Спочатку позивач намагався домогтись бачитись з дітьми через орган опіки та піклування Фонтанської сільської ради, рішенням якого від 15 липня 2022 року було затверджено графік участі у вихованні та спілкуванні батька. Проте і це рішення відповідач не виконувала, а згодом звернулась із заявою про перегляд встановленого графіку і 30 вересня 2022 року було встановлено новий графік. Але ОСОБА_1 не згідна і з цим графіком і батько вже майже 2 роки не бачить дітей. Вона заблокувала телефони дітей, погано говорить про батька дітям, принижує його авторитет в очах дітей, діти її бояться і під час співбесіди з працівниками служби говорили лише те, що визначила мати та під її контролем. Вона міняє не лише місце проживання дітей, а й школу, батька не повідомляє. При кожному намаганні батька побачитись з дітьми влаштовує сварку. Її пояснення про те, що ОСОБА_2 її бив є неправдивими. Позивач наполягає на тому, що його побачення з дітьми повинні відбуватись без присутності матері, оскільки спілкування в її присутності взагалі неможливе, діти їй підконтрольні, вона морально тисне на дітей, та й він як батько має право на індивідуальне спілкування з дітьми. Відповідач вводить усіх в оману про те, що діти не хочуть спілкуватись з батьком. Зокрема, під час засідання органу опіки та піклування в 2022 році молодший син сказав, що хоче бачитись з батьком, а старший - що мати йому забороняє бачитись, оскільки батько недостатньо дає грошей.
З урахування збільшених позовних вимог позивач просив:
зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
встановити батькові для участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми побачення та спілкування: в день народження дітей з 12.00 до 18.00 год, на новорічне свято 01 січня кожного року з 12.00 до 18.00 год та Різдво 07 січня кожного року з 12.00 до 18.00 год, весняні, зимові, осінні канікули дітей - 3 доби, літні канікули - 1 місяць, перша та третя субота місяця з 09.00 до 19.00 год, друга та четверта неділя місяця з 09.00 до 19.00 год, кожні перший та третій вівторок місяця з 16.00 до 20.00 год, кожний другий та четвертий четвер місяця з 16.00 до 20.00 год, необмежений доступ батька спілкування з дітьми засобами телефонного зв'язку, в тому числі забирати дітей на прогулянки та до міста проживання батька;
заборонити ОСОБА_1 без письмової згоди батька змінювати місце проживання (перебування) малолітніх дітей до досягнення ними десяти років, на адресу іншого житла, що не належить батькам або одного з них, з ким вони проживають або не за місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вони проживають.
Рішенням Приморського районного суду м. Одесивід 08 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з дітьми - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та надавати можливість вільного спілкування батька з синами засобами телефонного зв'язку, побачень з дітьми. Зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про зміну місця проживання дітей засобами телефонного зв'язку або безпосередньо усно. Встановлено батькові ОСОБА_2 такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми синами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , враховуючи стан здоров'я дітей, дотриманням дітьми режиму відвідування навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, без присутності матері ОСОБА_1 , але з обов'язковим повідомленням матері про місце перебування дітей: кожен перший, третій вівторок місяця з 16:00 год до 18:00 год, кожен другий, четвертий четвер місяця з 16:00 год до 18:00 год, перша, третя субота кожного місяця з 12:00 год до 19:00 год, друга, четверта неділя кожного місяця з 16:00 год до 20:00 год; 01 січня та на Різдво з 12:00 год до 17:00 год; в день народження кожного з дітей за особистим бажанням кожної дитини щодо часу та місця проведення дня народження з батьком; кожні 2 (дві) доби весняних, зимових, осінніх канікулів та 1 (один) місяць літніх канікулів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що
предметом спору є усунення перешкод батькові з боку матері в прийнятті участі у вихованні дітей, а його підставами - неприязні відносини між батьками, свідоме перешкоджання матір'ю батькові бачитись з дітьми. Способом захисту прав батька є встановлення певного графіку побачень з дітьми, заборона матері зміню місце проживання дітей;
ключовим моментом для обох сторін є встановлення такого графіку без участі чи за участю матері. Батько наполягає на відсутності матері, а мати наполягає на доцільності її присутності. Орган опіки та піклування також вважає за доцільне встановлення побачень в присутності матері. Крім того, батько, мати та орган опіки і піклування мають різні бачення щодо самого графіку побачень;
відтак перед судом в першу чергу постало питання щодо доцільності присутності матері під час побачень батька з дітьми, оскільки мати загалом визнає, що він має таке право. з тією метою, щоб батько міг налагодити особистісний контакт з синами, якщо вони мають негативне враження про батька, суд вважає за доцільне забезпечити йому такі побачення з дітьми без присутності матері. Діти розвиваються, дорослішають, тому їхня думка теж буде мінятись. Присутність матері лише призведе до того, що діти постійно будуть розгубленими у ставленні до кожного з батьків, у своїх подальших вчинках, так як кожен з батьків має свою думку, і не приймає інтереси іншого;
будь-яких доказів того, що батько проявляв та проявляє агресію до дітей, чинить на них психологічний тиск, негативно впливає, суду не надано. Ці доводи матері грунтуються лише на її розповідях з точки зору неприязних відносин із колишнім чоловіком. З іншої сторони, суд зважає на те, що раз такі конфлікті відносини існують, то негативна участь позивача в цьому також є. Проте суд вважає, що у вирішенні даного спору слід дещо дистанціювати конфлікт батьків від самих дітей шляхом забезпечення батькові участі у побаченні з дітьми без присутності матері, кожен з батьків окремо матиме змогу вибудовувати свої відносини з дітьми окремо;
суд проаналізував запропонований графік батьком, матір'ю та органом опіки та піклування та вважає за доцільне частково задовольнити вимоги позивача, визначивши такий графік: кожен 1, 3 вівторок місяця з 16:00 год до 18:00 год, кожен 2, 4 четвер місяця з 16:00 год до 18:00 год, 1, 3 субота кожного місяця з 12:00 год до 19:00 год, 2, 4 неділя кожного місяця з 16:00 год до 20:00 год; 01 січня та на Різдво з 12:00 год до 17:00 год; в день народження кожного з дітей за особистим бажанням кожної дитини щодо часу та місця проведення дня народження з батьком; кожні 2 доби весняних, зимових, осінніх канікулів та 1 (один) місяць літніх канікулів;
батько просив у вівторок та четвер побачення з 16:00 до 20:00 год (4 години). Суд виходив з того, в будні дні діти мають навчання, можуть бути зайняті домашньою роботою, відвідування гуртків, тому цей час слід зменшити з 20:00 год до 18:00 год (2 год.). Що стосується суботи та неділі, де позивач просив з 09:00 до 19.00 год (10 год), суд вважає, що час в ці дні слід встановити в суботу з 12:00 до 19:00 год, а в неділю з 16:00 год до 20:00 год, оскільки у вихідні дні діти о 09:00 год ще можуть спати, а в неділю перед школою повинні виконувати домашні завдання, що доцільно для них зранку, а не у вечері, тому побачення в неділю слід встановити з 16:00 год, а не 09:00 год;
що стосується побачень 01 січня та на Різдво, батько бажав з 12:00 до 18:00 год, а мати пропонувала з 11:00 до 15:00 год по парних/непарних роках. Суд виходить з того, що діти можуть проводити свята з обома батьками, розподіливши час батька з 12:00 год до 17:00 год;
суд вважає, що доцільним є побачення батька з дітьми в день народження кожного з дітей, але за особистим бажанням кожної дитини щодо часу та місця проведення дня народження з батьком. В цей день діти самі можуть визначати скільки часу і чи хочуть проводити його з батьком чи матір'ю;
при цьому побачення батька з дітьми повинні обумовлюватись враховуючи стан здоров'я дітей, дотриманням дітьми режиму відвідування навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, без присутності матері, але з обов'язковим повідомленням матері про місце перебування дітей;
суд відхилив визначений органом опіки та піклування графік, оскільки такий передбачає лише побачення в суботу та неділю з 10:00 до 17:00 год без жодних обгрунтувань;
місце проживання дітей до 10 років має погоджуватися обома батьками, та жоден з батьків не має права змінювати це місце проживання без погодження з іншим з батьків, а у разі наявності спору, такий має вирішуватися судом. Отже, суд вважав за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 про зміну місця проживання дітей засобами телефонного зв'язку або безпосередньо усно. Тим більше, що батько бачитиметься з дітьми та повинен знати звідки їх забирати та куди повертати.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романюк І. В., задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2024 року змінено, доповнено його перехідним режимом наступного змісту (згідно з висновком Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/782/1вих від 06 червня 2023 року). Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітніх синів - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - шляхом встановлення систематичних зустрічей, враховуючи стан здоров'я дітей, розпорядок дня дітей, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дітей: кожну другу та четверту суботу місяця з 10.00 до 17.00 за згодою дітей, у присутності матері, до налагодження стосунків; кожну першу та третю неділю місяця з 10.00 до 17.00 за згодою дітей, у присутності матері до налагодження стосунків; у дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками, враховуючи стан здоров'я та інтереси дітей терміном у 2 (два) місяці. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
позивачем ОСОБА_2 доведено належним чином обґрунтованість підстав позову, а саме, те, що відповідачка перешкоджає батьку спілкуватися з дітьми й те, що необхідно визначити порядок та спосіб спілкування з дітьми та участі у їх вихованні, який відповідає як найкращим інтересам дітей;
під час розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції в порядку статті 171 СК України заслухав думку малолітніх дітей сторін у справі ОСОБА_9 (10 років) та ОСОБА_11 (6 років), які пояснили, що вони не мають бажання бачитися з батьком, ставлення до батька у них негативне у зв'язку з тим, що батько ображає матір;
оцінюючи пояснення дитини в сукупності з іншими доказами по справі та поясненнями сторін, колегія суддів вважає, що рішення суду по справі має бути ухвалено всупереч думці дитини;
колегія суддів критично відноситься до такого ставлення дитини до батька, та вважає, що таке відбувається в зв'язку з впливом на формування думок дітей з боку їх матері ОСОБА_1 , яке фактично відбувається внаслідок неприязних стосунків між відповідачкою та позивачем Саме такий вплив відповідачки на формування думки дітей по відношенню до їх батька оцінюється судом, як наявні перешкоди у його побаченнях з дітьми;
суд першої інстанції не продемонстрував відповідачці, що вона була почута та не надав детальної відповіді на аргументи відповідача;
колегія суддів прийняла до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки вважає, що вказаний графік зустрічей батька з дітьми у присутності матері до налагодження стосунків між батьком та матір'ю, відповідає найкращим інтересам дітей. При цьому колегія суддів вважає, що в даному випадку можливо встановити термін вказаного графіку зустрічей батька з дітьми у 2 (два) місяці.
У березні 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила:
рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2024 року скасувати в частині встановлення батькові ОСОБА_2 такого способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми синами, враховуючи стан здоров'я дітей, дотриманням дітьми режиму відвідування навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, без присутності матері ОСОБА_1 , але з обов'язковим повідомленням матері про місце перебування дітей: кожен перший, третій вівторок місяця з 16:00 год до 18:00 год, кожен другий, четвертий четвер місяця з 16:00 год. до 18:00 год, перша, третя субота кожного місяця з 12:00 год до 19:00 год, друга, четверта неділя кожного місяця з 16:00 год до 20:00 год; 01 січня та на Різдво з 12:00 год до 17:00 год; в день народження кожного з дітей за особистим бажанням кожної дитини щодо часу та місця проведення дня народження з батьком; кожні 2 (дві) доби весняних, зимових, осінніх канікулів та 1 (один) місяць літніх канікулів;
постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року в частині зміни рішення суду першої інстанції, доповнивши його перехідним режимом наступного змісту (згідно висновку Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/782/1вих від 06 червня 2023 року) визначивши способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітніх синів шляхом встановлення систематичних зустрічей, враховуючи стан здоров'я дітей, розпорядок дня дітей, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дітей: кожну другу та четверту суботу місяця з 10.00 до 17.00 за згодою дітей, у присутності матері, до налагодження стосунків; кожну першу та третю неділю місяця з 10.00 до 17.00 за згодою дітей, у присутності матері до налагодження стосунків; у дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками, враховуючи стан здоров'я та інтереси дітей терміном у 2 (два) місяці, скасувати;
ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми синами, враховуючи особисте бажання, стан здоров'я дітей, дотримання дітьми режиму відвідування навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, у присутності матері ОСОБА_1 у заздалегідь визначеному місці через повідомлення в смс та з подальшим обов'язковим повідомленням матері про місце перебування дітей, а саме: кожен понеділок кожного місяця з 17.00 до 19.30 год, кожна перша, третя субота кожного місяця з 14.00 до 16.30 год, кожна перша, третя неділя кожного місяця з 09.00 до 16.00 год, кожні 2 (два) дні весняних, зимових, осінніх канікулів з 10.00 до 20.00 год без ночівлі та вивезення дітей за межі м. Одеси, 30 днів літніх канікулів з 10.00 до 20.00 год. без ночівлі та вивезення дітей за межі Одеси;
в іншій частині судові рішення залишити без змін;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат по оплаті судового збору: у суді апеляційної інстанції у розмірі 1488,60 грн, у суді касаційної інстанції у розмірі 1984,80 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди невірно оцінили фактичні обставини справи, не надали об'єктивної та належної оцінки поведінці позивача по відношенню до дітей, зокрема не було враховано те, що позивач ображав дітей, агресивно поводив себе в присутності дітей, не враховано думку та відношення дітей до батька, проігноровано їх небажання на даному етапі свого життя залишатись наодинці з батьком, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та ухвалення незаконних рішень, які порушують, в першу чергу інтереси дітей;
суди не врахували характеристики психоемоційного стану дітей, які підготовлені 22 березня 2023 року Центром соціальних служб Одеської міської ради, акт бесіди з малолітніми дітьми, яку провели спеціалісти Служби у справах дітей Одеської міської ради у присутності та за згодою матері, під час якої діти повідомили, що не хочуть бачитись з батьком, малолітній ОСОБА_4 аргументував це тим, що бачив як батько у його присутності побив матір, висновок експерта № 2024/12/10 судової психологічної експертизи міжсімейних відносин, який підготовлений 10 грудня 2024 року судовим експертом-психологом ОСОБА_12 , висновок психолога Центру захисту соціально-психологічної підтримки у процесі слідства та правосуддя дітей, які страждали або стали свідками насильства (модель «Барнхаус») від 02 грудня 2024 року за результатами проведеного опитування по заяві № 11889/1, думку дітей під час судового засідання в апеляційному суді;
встановлюючи необґрунтовано малий перехідний період, при якому може бути присутня матір дітей, при спілкуванні батька з дітьми, суд апеляційної інстанції не врахував те, що діти будуть позбавлені принципів, закріплених Конвенцією, СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», які регламентують врахування найкращих інтересів дітей, а саме спокою, стабільності та стійкого середовище під час самостійних зустрічей з батьком;
суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року у справі № 727/3856/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 336/1205/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року в справі №201/13423/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у складі в справі №189/68/20.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що:
04 вересня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб;
в шлюбі народилися діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
рішенням суду від 15 липня 2022 року шлюб розірваний;
рішенням органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради № 519 від 30 липня 2022 року затверджено графік участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_2 , з малолітніми дітьми. Рішенням органу опіки та піклування Фонтанської сільської ради № 600 від 30 вересня 2022 року скасовано попереднє рішення та затверджено новий графік. ОСОБА_1 не погоджувалась з цими рішеннями, просила переглянути, оскільки зустрічі можливі лише в присутності матері. Визначений графік порушує розпорядок дня дітей;
06, 20, 31 серпня 2022 року ОСОБА_2 звертався правоохоронних органів з повідомленнями щодо перешкоджання йому в побаченнях з дітьми;
06 серпня 2022 року ОСОБА_1 зверталась до відділення поліції з повідомленнями про намагання її колишнього чоловіка забрати дітей та переслідування та погрози їй;
15 листопада 2022 року ОСОБА_2 звернувся до служби у справах дітей Фонтанської селищної ради з заявою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за умисне невиконання рішення від 30 вересня 2022 року № 600;
згідно з актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 181/44 від 07 лютого 2022 року, ОСОБА_1 могли ІНФОРМАЦІЯ_3 бути нанесені легкі тілесні ушкодження. Згідно з відповіддю від 22 лютого 2022 року відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області звернення ОСОБА_1 від 07 лютого 2022 року щодо прийняття заходів до ОСОБА_2 , який 04 лютого 2022 року вчинив протиправні дії відносно неї розглянуто, зі ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду та складений протокол за частиною 1 статті 173-2 КУпАП;
20 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до органу опіки та піклування Фонтанської селищної ради з повідомленням, що вона на даний час проживає з дітьми в м. Одесі та не погоджується з рішенням від 30 вересня 2022 року № 600, оскільки визначені побачення батька з дітьми не враховують інтереси дітей та порушують розпорядок їх дня;
листом від 23 грудня 2022 року № 1-07/207 служба у справах дітей Фонтанської селищної ради повідомила служби у справах дітей Одеської міської ради, що ОСОБА_1 не виконує рішення № 600 від 30 вересня 2022 року внаслідок зміни місця проживання;
22 травня 2023 року та 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 зверталась до відділу поліції з повідомленнями про неправомірні дій ОСОБА_2 відносно неї та дітей;
згідно з актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 669/131 від 24 травня 2023 року, ОСОБА_1 22 травня 2023 року могли бути нанесені легкі тілесні ушкодження;
згідно з довідкою від 01 вересня 2023 року, виданою лікарем КНП «Одеський обласний лікарсько-фізкультурний диспансер Одеської обласної ради» ОСОБА_1 зверталась до медичного закладу зі скаргами на біль та синці;
22 березня 2023 року Центром соціальних служб Одеської міської ради надано характеристику психоемоційного стану дитини ОСОБА_10 : під час тестування ОСОБА_4 демонстрував продуктивність роботи без ознак втоми, самостійно виконує завдання. Розподіл уваги відповідає віковим нормам. Під час психологічної роботи виконував всі запропоновані завдання зосереджуючись на їх виконанні. Темп роботи - повільний. Впродовж бесіди та методики «Малюнок сім'ї» для нього мати є авторитетною фігурою. Своєю сім'єю вважає мати, молодшого брата, бабусю та батька. Дитина висловлює, що сумує за батьком, виявляє бажання частіше його бачити. Результати використаних методик свідчать, що психоемоційний стан хлопчика - задовільний, дитина врівноважена, але не зосереджена, самооцінка висока, рівень тривожності - низький, чітко висловлює свої думки, спрямований до дій;
22 березня 2023 року Центром соціальних служб Одеської міської ради надано характеристику психоемоційного стану дитини ОСОБА_9 : під час тестування ОСОБА_3 демонстрував продуктивність роботи без ознак втоми, самостійно виконує завдання. Здатний до концентрації, переключення та розподіл уваги відповідає віковим нормам. Під час психологічної роботи виконував всі запропоновані завдання, зосереджуючись на їх виконанні. Темп роботи - високий. Впродовж бесіди та методики «Малюнок сім'ї» для нього мати є авторитетною фігурою. Своєю сім'єю вважає мати, молодшого брата, бабусю. Батька на малюнку немає, хлопчик пояснює це тим, що він з ними не проживає, часто ображає його, а саме: кричить, іноді кидається речами, постійно не виконує своїх обіцянок та конфліктує з матір'ю. Ставлення до батька - образливе, негативне. Результати використаних методик свідчать, що психоемоційний стан хлопчика - задовільний, дитина врівноважена, самооцінка висока, тривожність відсутня, чітко висловлює свої думки, спрямований до дій;
06 червня 2023 року орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради склав письмовий висновок № 01-11/782/1вих щодо участі ОСОБА_2 у вихованні малолітніх дітей. Орган дійшов висновку про доцільність встановлення такого графіку шляхом встановлення систематичних зустрічей, враховуючи стан здоров'я дітей, розпорядок дня дітей, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дітей: кожну другу та четверту суботу місяця з 10.00 до 17.00 за згодою дітей, у присутності матері, до налагодження стосунків; кожну першу та третю неділю місяця з 10.00 до 17.00 за згодою дітей, у присутності матері до налагодження стосунків; у дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю між батьками, враховуючи стан здоров1я та інтереси дітей.
У частині третій статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
У частинах першій-третій статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до частини першої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13 (провадження № 61-37709св18)).
У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17 (провадження № 61-7540св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «Встановивши, що права ОСОБА_4 як батька порушуються відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з сином та про визначення способів участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення систематичних побачень і можливості спільного відпочинку, визначених судом із урахуванням віку дитини, її режиму дня та рекомендацій органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради. Оскільки суди попередніх інстанцій встановили наявність неприязних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і негативний вплив цієї обставини на сприйняття дитиною особи батька, а також враховуючи малий вік дитини і факт її проживання та спілкування виключно із матір'ю, правильним є висновок про встановлення побачень без попереднього з'ясування бажання дитини на таку зустріч.[…] Посилання заявника на небажання дитини спілкуватися із батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з матір'ю, яка має конфлікт з батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин небажання дитини спілкуватися із батьком обумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження ОСОБА_4 у реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні із нею».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), на яку ОСОБА_1 посилається в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди».
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23,на яку ОСОБА_1 посилається в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком. Відповідач не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров'я доньки. Крім цього, відповідач не позбавлена можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту батька і дитини на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, у визначеному судом порядку, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні дочки».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Встановивши, що відповідачка перешкоджає батьку спілкуватися з дітьми, суди зробили обгрунтований висновок, що слід визначити порядок та спосіб спілкування з дітьми та участі у їх вихованні, який відповідає як найкращим інтересам дітей та частково задовольнили позовні вимоги.
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання в касаційній скарзі на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/7011/23, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 336/1205/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року в справі № 201/13423/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2023 року у складі в справі № 189/68/20 не свідчить, що суди ухвалили судові рішення без їх урахування, оскільки у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги, оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков