28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 758/4675/20
провадження № 61-4150св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Київська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна,
третя особа - Гаражний автокооператив «Вікторія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Олійника В. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Козаєвої Н. М., третя особа - Гаражний автокооператив «Вікторія» (далі - ГА «Вікторія»), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її
у придатний для користування стан.
Позов мотивовано тим, що приватний нотаріус Козаєва Н. М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 листопада
2016 року № 32512786, яким за ОСОБА_1 зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 . Позивач вказував, що він, як єдиний розпорядник земель комунальної власності м. Києва, жодних рішень щодо передання земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймав, документів, що посвідчують право користування нею немає, що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва, та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провів обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки 91:066:0005),
За результатом обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановив, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі ГА «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження. Ці факти свідчать про намагання ОСОБА_1 в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді
м. Києва.
Позивач вказував, що приватний нотаріус не зробила обов'язкового запиту до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо правомірності посвідченого права власності за ОСОБА_1 спірного об'єкта нерухомого майна.
Київська міська рада просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 листопада 2016 року № 32512786 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код 91:066:0005, на
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1093248080000, за ОСОБА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 17,6 кв. м, на
АДРЕСА_1 , код ділянки 91:066:0005, та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року
в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав аргументів на доведення незаконності прийнятого рішення приватним нотаріусом Козаєвою Н. М.,
а також те, що ним не доведено недотримання приватним нотаріусом процедури державної реєстрації права власності на гараж.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса
Козаєвої Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 листопада 2016 року № 32512786 на земельну ділянку, обліковий код 91:066:0005, що розташована на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1093248080000, за ОСОБА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 17,6 кв. м, на АДРЕСА_1 , код ділянки 91:066:0005, привівши її у придатний для використання стан.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 земельна ділянка на АДРЕСА_1 не була відведена Київською міською радою, як єдиним розпорядником земель комунальної власності, відповідно до вимог законодавства для будівництва об'єкта нерухомого майна, тому таке майно є самочинним, а земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню
у придатний для використання стан та повернута позивачу. Приватний нотаріус при здійсненні реєстраційних дій прийняв рішення про державну реєстрацію нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці позивача, без погодження з останнім такої реєстрації та за відсутності документів на виділ землі для будівництва.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не зауважив, що спосіб захисту, обраний позивачем, не є ефективним, оскільки належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Вказує, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичної долі самочинно побудованого майна та не приведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Зазначає, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у цій справі. Позивач не надав доказів існування суспільного інтересу у цій справі. Також вказує, що гараж побудовано на земельній ділянці, що була відведене для цієї мети, оскільки ОСОБА_1 , будучи членом ГА «Вікторія», який у повному розмірі сплатив свій пайовий внесок за гараж, набув право власності на нього правомірно. Вказує, що апеляційний взагалі не повідомив ОСОБА_1 про місце, дату і час судового зсідання.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19, від 26 вересня 2018 року у справі № 367/2847/16-ц, від 07 липня 2021 року у справі
№ 369/14294/17, від 15 лютого 2023 року у справі № 431/7386/19,
від 28 липня 2020 року у справі № 904/2104/19, від 06 березня 2019 року
у справі № 810/5680/15, від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15,
від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, від 26 червня 2020 року
у справі № 320/5880/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19,
від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5702/17, від 24 липня 2019 року
у справі № 910/10932/17, від 02 лютого 2024 року у справі № 910/15124/19,
від 06 грудня 2022 року у справі № 904/738/22, постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22,
від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
03 травня 2024 року представник Київської міської ради - Грицаєнко Р. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
24 травня 2024 року представник приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. - Галатенко Є. Є. подав до Верховного Суду пояснення, у яких просить постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 рокудо закінчення касаційного провадження.
26 квітня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу та у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннюз таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято
з порушенням норм процесуального права.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження
№ 61-13667сво21)).
У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року поновлено Київській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року
(т. 2, а. с. 89, 90).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на 30 січня 2024 року о 11:00 год
з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи учасників справи
(т. 2, а. с. 98).
Згідно з протоколом судового засідання Київського апеляційного суду від
30 січня 2024 року розгляд справи відкладено до 20 лютого 2024 року на 09:30 год (т. 2, а. с. 118, 119).
Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду судову повістку-повідомлення про час, дату і місце проведення судового засідання направлено ОСОБА_2 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а. с. 123).
Доказів направлення судової повістки-повідомлення ОСОБА_1
у матеріалах справи немає.
Згідно з протоколом судового засідання Київського апеляційного суду від
20 лютого 2024 року справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 153-155).
Відповідно до частин третьої - сьомої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі
в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка,
а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єра за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
За змістом частини третьої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності
в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
У матеріалах справи немає доказів того, що електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 є офіційною електронною адресою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення
в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
Отже, у справі, що переглядається, відповідача та його представника належним чином не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом.
Верховний Суд ураховує, що у матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 або його представник були належним чином, у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи.
Такі дії суду апеляційної інстанції є порушенням права учасника справи на справедливий суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня
2008 року у справі «Nadtochiy v. Ukraine» («Надточій проти України»), заява
№ 7460/03, § 26, зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону
в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище
в порівнянні з опонентом.
У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Lazarenko and Others v. Ukraine» («Лазаренко та інші проти України»), заява № 70329/12 та 5 інших, від
03 жовтня 2017 року у справі «Case of Viktor Nazarenko v. Ukraine» («Віктор Назаренко проти України»), заява № 18656/13, ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання,
а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та прецедентну практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності відповідача та його представника, стосовно яких немає відомостей про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Апеляційний суд не дотримав мінімальних гарантій права сторони на доступ до суду, так як у зв'язку з неповідомленням про призначення справи до розгляду відповідач був позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення у справі тощо.
Викладені порушення позбавили ОСОБА_1 можливості реалізувати свої права представляти власні інтереси як учасника справи в суді апеляційної інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, що, в свою чергу, перешкодило стороні належно використати передбачені статтею 43 ЦПК України процесуальні права.
За таких обставин, коли порушено принцип рівності сторін, право на справедливий суд, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від
27 червня 2018 року у справі № 127/16101/17 (провадження № 61-16788св18), від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/34078/14-ц (провадження
№ 61-6503св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 398/4517/15-ц (провадження № 61-4183св22), від 03 жовтня 2024 року у справі
№ 947/37890/20 (провадження № 61-3507св24), від 30 січня 2025 року у справі № 495/3976/20 (провадження № 9502св24).
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із процесуальних підстав, то решта доводів касаційної скарги щодо суті заявлених вимог не переглядаються, не оцінюються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що суд апеляційної інстанції розглянув цю справу за відсутності відповідача та його представника, які не були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи, що порушення допущені судом апеляційної інстанції, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська