29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9652/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛС-К ЛТД» - не з'явився,
відповідача - Фізичної особи-підприємця Баранової Алли Олексіївни - Сапронов О.В., адвокат (ордер від 17.04.2025),
третьої особи - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву Фізичної особи-підприємця Баранової Алли Олексіївни
про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу
у справі № 910/9652/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛС-К ЛТД» (далі - ТОВ «ГАЛС-К ЛТД», позивач)
до Фізичної особи-підприємця Баранової Алли Олексіївни (далі - ФОП Баранова А.О., відповідач, скаржник),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Баранов Віктор Євгенійович (далі - ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача),
про стягнення 2 340 000 грн.
ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» звернулося до суду з позовом до ФОП Баранової А.О. про стягнення 2 340 000 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/9652/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 17.04.2025 касаційну скаргу ФОП Баранової А.О. задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 910/9652/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» на користь ФОП Баранової А.О. 52 650 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги та 56 160 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручено Господарському суду міста Києва.
До прийняття зазначеної постанови Верховним Судом ФОП Баранова А.О. у касаційній скарзі просила Суд стягнути з ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у цій справі у сумі 185 000 грн (37 000 грн - вже понесених витрат та 148 000 грн - попередній розмір витрат, що будуть понесені). Крім того, повідомила, що первинно про вказані витрати нею було заявлено у відзиві на позовну заяву.
Через підсистему «Електронний Суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) 22.04.2025 (у межах п'ятиденного строку після ухвалення постанови Верховним Судом) від ФОП Баранової А.О. надійшла заява про ухвалення додаткової постанови про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 185 000 грн.
Заява (до якої долучені: квитанція про оплату послуг від 22.04.2025 № 1571514 у сумі 52,90 грн, ордер від 17.04.2025 серії АІ № 1875245, виданий на ім'я адвоката Сапронова О.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 07.02.2022 серії КС № 10517/10, видане на ім'я адвоката Сапронова О.В.) обґрунтована вимогами статей 123, 126, 129 ГПК України.
У матеріалах справи також містяться копії: договору про надання правничої (адвокатської) допомоги від 25.01.2023 № 25/01 (а.с.32 т.2), який укладений між ФОП Барановою А.О. та Адвокатським бюро «КРАВЕЦЬ» (далі - АБ «КРАВЕЦЬ»), додаткової угоди від 28.06.2023 № 3 до договору від 25.01.2023 № 25/01 - а.с.33 т.2), рахунку від 28.06.2023 № 28/06 на оплату попередньої оплати АБ «КРАВЕЦЬ» у сумі 37 000 грн та платіжної інструкції від 08.07.2023 № МВ21934128 про оплату рахунку з призначенням платежу «за адвокатські послуги (договір 25/01 від 25.01.2023, додаткова угода № 3 від 28.06.2023», ордера від 25.01.2023 серії АІ № 1339998, виданого на ім'я адвоката Кравця Д.М.
Від ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» надійшла заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, що підлягають стягненню з позивача, з обмеженням їх сумою у 44 000 грн, обґрунтовуючи таку неспівмірністю заявлених витрат.
Позивач зазначає, що умовами договору про надання правничої допомоги, який укладено між відповідачем та АБ «Кравець» передбачено сплату додаткової премії у випадку виграшу справи в суді в розмірі 148 000 грн. При цьому наданий відповідачем у відзиві розрахунок витрат відповідача на професійну правничу допомогу жодним чином не містить обґрунтування розміру додаткових витрат робочого часу або зусиль адвоката відповідача, які йому необхідні для вирішення справи в суді в інтересах клієнта. Окрім того, розмір премії в чотири рази перевищує розмір гонорару адвоката за фактично виконаний обсяг робіт. У той же час, враховуючи кількість судових засідань у справі (6 засідань в суді першої інстанції, загальний обсяг послуг, наданих відповідачу адвокатом, на думку позивача, може бути додатково збільшено на суму 7 000 грн (із розрахунку 6 судових засідань в суді першої інстанції). Тобто, загальний розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, фактично складає 44 000 грн. На стадії розгляду справи судом першої інстанції ТОВ «ГАЛС-К, ЛТД» заявлялося відповідне клопотання про обмеження розміру судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу сумою у 44 000грн.
Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.04.2025 32.2-01/694 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9652/23 у зв'язку з відпусткою судді Ємця А.А.
Розглянувши заяву ФОП Баранової А.О. з доданими до неї документами та матеріалами справи, а також заяву ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, Верховний Суд вважає, що заява ФОП Баранової А.О. підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після закриття касаційного провадження (повністю або частково) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, зокрема про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при закритті касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Згідно з наданим ФОП Барановою А.О. договором про надання правничої (адвокатської) допомоги від 25.01.2023 № 25/01, який укладений між ФОП Барановою А.О. та АБ «КРАВЕЦЬ» в рамках цього договору виконавець (АБ «КРАВЕЦЬ») зобов'язався надавати клієнтові (ФОП Барановою А.О.) в порядку та на умовах визначених цим договором правничу (адвокатську) допомогу щодо представництва, захисту прав та інтересів клієнта у будь-яких справах з будь-яких питань, що стосуються інтересів клієнта, а клієнт зобов'язався, зокрема оплатити послуги Бюро, витрати, необхідні для виконання цього договору; додаткові витрати, що викликані виконанням обов'язків за цим договором, відповідно до договору, додаткових угод, додатків. У договорі від 25.01.2023 № 25/01 зазначено, що правничу допомогу клієнту надає адвокат Кравець Дмитро Миколайович (далі - Кравець Д.М.) та інші адвокати згідно з ордером. У редакції додаткової угоди від 28.06.2023 № 3 до договору 25.01.2023 № 25/01 сторони погодили вартість послуг Бюро для надання правничої (адвокатської) допомоги, а саме: - ведення справи № 910/9652/23 за позовом ТОВ «Галс-К Лтд» до ФОП Баранової А.О., третя особа ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих коштів в розмірі 2 340 000 грн: попередня оплата 1 000$, що становить 37 000 грн; - остаточна оплата після прийняття остаточного рішення у справі № 910/9652/23, яке набрало законної сили, - 4 000$, що становить 148 000 грн.
Отже, сторонами договором про надання правничої (адвокатської) допомоги від 25.01.2023 № 25/01 (у редакції додаткової угоди від 28.06.2023 № 3) погоджено плату за надану правову допомогу у фіксованому розмірі: попередня оплата 37 000 грн та остаточна оплата після прийняття остаточного рішення у справі № 910/9652/23, яке набрало законної сили, що становить 148 000 грн, в межах якої Судом розглядаються вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомоги за розгляд справи № 910/9652/23.
Згідно з протоколом судового засідання від 17.04.2025 та постановою Верховного Суду від 17.04.2025 у судовому засіданні інтереси ФОП Баранової А.О. у справі № 910/9652/23 представляв адвокат Сапронов О.В. (ордер від 17.04.2025 серії АІ № 1875245, виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально).
Із тексту касаційної скарги вбачається, що цей документ підготовлено та подано до Суду адвокатом Кравцем Д.М. (ордер від 25.01.2023 серії АІ № 13339998 виданий АБ «КРАВЕЦЬ» на представництво інтересів ФОП Баранової А.О. у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді) у строк, встановлений Судом для її подачі, отже, був прийнятий до розгляду та касаційне провадження за якою відкрито.
При цьому факт надання правової допомоги ФОП Барановій А.О. у судах першої та другої інстанції у справі № 910/9652/23 здійснювалося також адвокатом Кравцем Д.М., що вбачається з матеріалів справи № 910/9652/23.
Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Суд, у контексті оцінки доказів, поданих ФОП Барановою А.О. на обґрунтування заяви, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема:
« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
Водночас колегія суддів частково погоджується з доводами позивача про те, що розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу є завищеним, з огляду на таке.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Так, виходячи з критерію необхідності, розумності та виправданості розміру витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, Верховний Суд, з огляду на міркування, викладені у цій додатковій постанові, дійшов висновку про часткове задоволення заяви ФОП Баранової А.О., з огляду на таке.
У розгляді заяви Суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Матеріали справи та зміст судових рішень попередніх інстанцій свідчать про те, що правова позиція відповідача була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, АБ «КРАВЕЦЬ» надавало правову допомогу ФОП Барановій А.О. в особі адвокатів Кравця Д.М. та Сапронова О.В. (який будучи адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально також представляв інтереси відповідача відповідно до наданих йому п.1.2 договору повноважень у суді касаційної інстанції), які були обізнані з усіма обставинами цієї справи, а власне адвокат Кравець Д.М. був представником відповідача з першої інстанції.
Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, враховуючи їх складання і подання у сукупності, а також зважаючи на заперечення ТОВ «Галс-К Лтд» щодо стягнення таких витрат у зазначеному відповідачем розмірі, викладеного у заяві від 28.04.2025, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу у сумі 185 000 грн не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не має характеру співмірності зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ФОП Барановою А.О. на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії необхідності, розумності, пропорційності, справедливості розміру таких витрат, Суд дійшов висновку про часткове покладення на ТОВ «Галс-К Лтд» судових витрат на професійну правову допомогу, понесених відповідачем у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 50 000 грн, які є співрозмірними з виконаною правовою допомогою в судах у справі № 910/9652/23.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Баранової Алли Олексіївни про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу у справі № 910/9652/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галс-К Лтд» на користь Фізичної особи-підприємця Баранової Алли Олексіївни 50 000 грн витрат на правову допомогу у справі № 910/9652/23.
3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова